22 жовтня 2025 року
м. Київ
справа №160/2599/23
адміністративне провадження №Зі/990/207/25
Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В. Е.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Мельник-Томенко Ж.М., Жука А.В. від розгляду справи №160/2599/23 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.04.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25.08.2023 у справі №160/2599/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати позивачеві середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18.08.2017 по 26.01.2023 включно;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України нарахувати та виплатити на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18.08.2017 по 26.01.2023 включно відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 №100.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.04.2023 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.08.2022 по 26.01.2023 включно. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.08.2022 по 26.01.2023 у сумі 58828 грн 35 коп. відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 №100. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25.08.2023 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України задоволено частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.04.2023 в адміністративній справі №160/2599/23 скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Стягнуто з Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні в сумі 25818 грн 00 коп. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Ухвалою від 03.12.2024 Верховний Суд касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25.08.2023 у справі №160/2599/23 повернув особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
23.12.2024 на адресу Верховного Суду вдруге надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25.08.2023 у справі №160/2599/23.
Ухвалою від 30.12.2024 Верховний Суд касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25.08.2023 у справі №160/2599/23 повернув особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
06.02.2025 на адресу Верховного Суду втретє надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25.08.2023 у справі №160/2599/23.
Ухвалою від 20.02.2025 Верховний Суд касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25.08.2023 у справі №160/2599/23 повернув особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
04.03.2025 на адресу Верховного Суду вчетверте надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , надіслана 28.02.2025 засобами поштового зв'язку, на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25.08.2023 у справі №160/2599/23.
Ухвалою Верховного Суду від 13.03.2025 касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25.08.2023 у справі №160/2599/23 залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, де вказати підстави пропуску з наданням відповідних доказів їх поважності та копії касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи.
18.03.2025 до Суду надійшла заява ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку, мотивована тим, що копія оскаржуваної постанови отримана позивачем лише 04.11.2024.
Ухвалою Верховного Суду від 08.04.2025 визнано неповажними підстави пропуску строку на касаційне оскарження, вказані ОСОБА_1 , касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25.08.2023 у справі №160/2599/23 залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших поважних причин пропуску такого строку та поданням доказів їх поважності.
15.04.2025 до Суду надійшла заява про поновлення процесуальних строків, мотивована аналогічними підставами, наведеними ОСОБА_1 у його заяві від 18.03.2025, яким була надана оцінка Верховного Суду в ухвалі від 08.04.2025.
Ухвалою Верховного Суду від 05.05.2025 визнано неповажними підстави пропуску строку на касаційне оскарження, вказані ОСОБА_1 . Відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25.08.2023 у справі №160/2599/23.
03.06.2025 на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25.08.2023 у справі №160/2599/23.
Ухвалою Верховного Суду від 19.06.2025 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.04.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25.08.2023 у справі №160/2599/23 на підставі пункту 3 частини першої статті 333 КАС України.
15.10.2025 на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.04.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25.08.2023 у справі №160/2599/23.
Разом з тим, ОСОБА_1 до касаційної скарги долучено заперечення на ухвалу суду, в якому заявлено клопотання про заміну суддів Мельник-Томенко Ж.М. та Жука А.В.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Мельник-Томенко Ж.М., Жука А.В., Загороднюка А.Г. від 20 жовтня 2025 року визнано необґрунтованим заявлений ОСОБА_1 відвід суддям Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Мельник-Томенко Ж.М. та Жуку А.В. у цій справі та на підставі положень частини четвертої статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України заяву про відвід передано на розгляд судді, який не входить до складу суду у цій справі.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 жовтня 2025 року заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Мельник-Томенко Ж.М. та Жука А.В. у справі № 160/2599/23 передано для вирішення судді Мацедонській В. Е.
Згідно з частиною восьмою статті 40 КАС України, суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження.
За текстом частин одинадцятої, дванадцятої статті 40 КАС України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Так скаржник заявлений відвід обґрунтовує тим, що своїми діями та прийнятими рішеннями колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду суддя - доповідач Мельник - Томенко Ж.М. покриває грубі порушення військовою частиною НОМЕР_1 НГУ щодо виконання положень статті 116 та 117 Кодексу Законів України про працю, судових рішень щодо здійснення розрахунку, некомпетентність суддів Дніпровського окружного адміністративного суду та Третього апеляційного адміністративного суду з даного питання, щодо оцінки правової діяльності військової частини НОМЕР_1 НГУ та застосування норм чинного законодавства.
Також заявник стверджує, що своїми діями та прийнятими рішеннями суддя - доповідач Мельник - Томенко Ж.М. покриває не вивчення матеріалів справи колегією суддів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду, не дослідження матеріалів справи та рішень Верховного Суду в подібних справах. Разом з тим, суддя - доповідач Мельник - Томенко Ж.М. та судді Жук А.В. та Загороднюк А.Г. не мають поваги до військових та учасників бойових дій в частині щодо захисту їх прав відповідно до Закону України.
Як вважає позивач, дії судді - доповідача Мельник - Томенко Ж.М. та суддів Жук А.В. та Загороднюк А.Г. є непрофесійними, з упередженим ставленням відносно скаржника та покриваючим злочинні дії керівництва військової частини НОМЕР_1 НГУ щодо здійснення своєчасного розрахунку під час звільнення, яка відмовилась в 2017 році проводити добровільний розрахунок військовослужбовця під час звільнення і лише по судовим рішенням була змушена частково провести відповідні розрахунки, а також проявляє неповагу до Конституції України, Законів України, рішень Верховного Суду.
Водночас, своїми діями суддя - доповідач Мельник - Томенко Ж.М. перевищує службові повноваження , зловживає владою та допускає поведінку, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя в питаннях моралі, чесності, непідкупності, а умисна груба недбалість допущена суддями, з порушенням права людини і основоположних свобод, з грубим порушенням закону, призвела до істотних негативних наслідків.
Отже, як вказує скаржник, своїми діями суддя Мельник - Томенко Ж.М. не вивчивши матеріали справи, ухиляється від застосування щодо виконання рішень Верховного Суду в подібних справах (які є обов'язковими до виконання всіма судами), що говорить про змову з відповідачем по справі.
Вирішуючи питання про наявність підстав для відводу суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Мельник-Томенко Ж.М., Жука А.В. від участі у розгляді справи № 160/2599/23, Суд виходить з такого.
Підстави для відводу судді встановлені статтями 36 та 37 КАС України.
Зокрема, положення статті 36 КАС України передбачають випадки, коли суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), а саме:
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, яка встановлює недопустимість повторної участі суддів в розгляді адміністративної справи.
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Метою запровадження інституту відводу судді (суддів) є гарантування безсторонності суду, зокрема, запобігання упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з частиною третьою статті 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
У цьому випадку, очевидним є те, що для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості існує необхідність довести стороною наявність відповідних суб'єктивних та об'єктивних критеріїв.
При об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому, вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду.
Водночас Верховний Суд зазначає, що суб'єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Особа, яка подала заяву про відвід судді, повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді у розгляді справи. Відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів і доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Отже, не може бути підставою для відводу суддів заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами.
Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
Проаналізувавши аргументи, якими заявник обґрунтовує заявлений відвід суддям: Мельник-Томенко Ж.М., Жука А.В. у справі № 160/2599/23, вважаю, що доводи скаржника про необ'єктивність та упередженість є безпідставними, адже в заяві не наведено будь-яких фактів прояву суддями поведінки, яка б свідчила про їх упередженість чи зацікавленість у результаті розгляду цієї справи.
Доводи заявника зводяться до незгоди з постановленням ухвали Верховного Суду від 04 вересня 2025 року, якою відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі, що не може бути підставою відводу суддів.
Також, згідно з положеннями частини четвертої статті 36 КАС України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Отже, такі доводи заявника не можуть бути визнані обґрунтованими підставами для відводу та не можуть свідчити про необ'єктивність суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Мельник-Томенко Ж.М., Жука А.В. під час розгляду цієї справи.
У той же час Верховний Суд наголошує, що не можуть бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Проаналізувавши доводи, наведені скаржником у заяві про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Мельник-Томенко Ж.М., Жука А.В., доходжу висновку, що заява ОСОБА_1 не містить будь-яких об'єктивних доказів та доводів, які б підтверджували наявність обставин, що обґрунтовано викликають сумнів у неупередженості або необ'єктивності суддів, зокрема таких, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості судді як з погляду «суб'єктивного критерію», так і з погляду «об'єктивного критерію».
При цьому інші підстави, передбачені статтями 36, 37 КАС України, які б унеможливлювали участь у розгляді справи суддів Мельник-Томенко Ж.М., Жука А.В. і викликали необхідність їх відводу, відсутні.
З урахуванням зазначеного, заява ОСОБА_1 про відвід суддів Мельник-Томенко Ж.М. та Жука А.В. задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 36, 39, 40 КАС України,
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Мельник-Томенко Ж.М., Жука А.В. від розгляду справи №160/2599/23 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.04.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25.08.2023 у справі №160/2599/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя В. Е. Мацедонська