про повернення касаційної скарги
22 жовтня 2025 року
м. Київ
справа №600/2915/24-а
адміністративне провадження № К/990/38814/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Стародуба О.П., Стеценка С.Г.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 січня 2025 року (суддя Кушнір В.О.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2025 року (колегія у складів суддів Мацького Є.М., Сушка О.О., Залімського І.Г.)
у справі № 600/2915/24-а
за позовом ОСОБА_1
до Великокучурівської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Чернівецької міської ради,
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до суду з позовом до Великокучурівської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області (далі також - відповідач), в якому просила визнати протиправним та нечинним рішення Великокучурівської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області від 15.12.2023 № 289-33/2023 «Про погодження межі між Великокучурівською сільською радою та Чернівецькою міською радою».
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 22.01.2025, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2025, у задоволенні позову відмовлено.
22.09.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій позивачка з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними приписів процесуального права просить скасувати рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 22.01.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2025, а справу передати для продовження її розгляду по суті.
Верховний Суд ухвалою від 25.09.2025 залишив касаційну скаргу без руху відповідно до ч. 2 і 3 ст. 332 КАС України, надавши при цьому скаржниці десятиденний строк для усунення недоліків касаційної скарги, а саме шляхом подання уточненої редакції касаційної скарги із наведеним у ній обгрунтуванням підстав касаційного провадження, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України, а також наведення інших підстав для поновлення строку звернення з касаційною скаргою, разом з їх документальним підтвердженням.
25.09.2025 о 23 год. 48 хв. електронна копія зазначеної ухвали Суду була доставлена до електронного кабінету позивачки та в розумінні ч. 6 ст. 251 КАС України вважається врученою останній 26.09.2025.
06.10.2025 від скаржниці до Суду надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги з долученими до неї примірниками касаційної скарги в уточненій редакції, заявою про поновлення строку на касаційне оскарження.
Вирішуючи заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, Суд виходить з такого.
Пропуск строку звернення до Верховного Суду із цією касаційною скаргою ОСОБА_1 обгрунтовує тим, що первісна касаційна скарга подана нею у межах тридцятиденного строку оскарження з моменту отримання повного тексту постанови суду апеляційної інстанції. Надалі після отримання ухвали Верховного Суду від 20.08.2025 про повернення касаційної скарги позивачка не зволікаючи звернулася із повторною касаційною скаргою, яка також була повернута ухвалою касаційного суду від 08.09.2025 з причини неналежного обгрунтування у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України. 17.09.2025 позивачка подала касаційну скаргу втретє. Також просила врахувати те, що пропуск строку касаційного оскарження зумовлений наявними у неї проблемами зі здоров'ям та необхідністю отримання медичної допомоги, проходження періодичного обстеження і лікування. На підтвердження наведеного позивачка долучила до матеріалів заяви додаткові докази.
Відповідно до ч. 3 ст. 329 КАС України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
Ураховуючи наведену процесуальну норму та виходячи із змісту наведених позивачкою доводів й наданих нею доказів, Суд дійшов висновку про поважність причин пропуску нею строку касаційного оскарження судових рішень та, як наслідок, можливість його поновлення.
Перевіркою поданої касаційної скарги (в уточненій редакції) встановлено, що підставою для касаційного оскарження рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 22.01.2025 та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2025, скаржниця визначила п.п. 1, 3 і 4 ч. 4 ст. 328 КАС України.
У контексті наведеного Суд звертає увагу позивачки на те, що за змістом норм ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Наведені положення процесуального закону дають підстави вважати, що суд касаційної інстанції може відкрити касаційне провадження виключно у випадках, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України, зазначених скаржником у касаційній скарзі. При цьому мотиви особи, що подає касаційну скаргу, щодо незгоди з судовим рішенням мають бути викладені з урахуванням передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для його скасування або зміни з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при формуванні відповідного висновку.
Так, у разі подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України скаржнику слід чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанції було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. При цьому недостатньо самого лише зазначення у касаційній скарзі норми права, щодо правильного застосування якої є висновок Верховного Суду, безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга. Обов'язковою умовою є те, що ця норма матеріального права повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанцій в межах підстав позову, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.
При визначенні подібності правовідносин необхідно враховувати суб'єктний склад учасників відносин, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору); об'єкт і предмет правового регулювання, однаковість матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, умови застосування правових норм (зокрема, щодо часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин); предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, установлені судом фактичні обставини.
Водночас обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин.
Обов'язковими ж умовами при оскарженні судових рішень на підставі п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Що ж до посилань на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права як умови для скасування судових рішень, то такі можуть бути визнані прийнятними при касаційному оскарженні судових рішень за п. 4 ч. 4 ст. 328 КАС України у разі обгрунтованості заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, визначених відповідними пунктами частини другої та третьої статті 353 цього Кодексу.
Зокрема, згідно з ч. 2 ст. 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо:
1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1-3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу; або;
2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або
3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;
4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
Так, посилаючись на пункт 1 ч. 4 ст. 328 Кодексу, позивачка не навела умотивованих аргументів щодо того, у чому саме полягало таке неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, натомість виклала фактичні обставини, процитувала положення законодавства із вказівкою на окремі витяги із постанов Верховного Суду від 11.08.2020 у справі № 187/687/16-а, від 11.09.2023 у справі № 320/258/19 і від 26.09.2023 у справі № 320/2015/22 (без доведення при цьому як такої подібності правовідносин).
Заявивши підставою касаційного оскарження п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України, скаржниця в той же час не вказала на конкретну норму права, щодо застосування якої у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, та не зазначила, який, на її думку, правовий висновок мав бути висловлений у цій справі. Натомість зміст касаційної скарги зводиться до опису фактичних обставин справи, цитування норм законодавства з наведенням окремих витягів із постанов Верховного Суду, у поєднанні з незгодою позивачки із наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою встановлених обставин і досліджених доказів, тобто - до їх переоцінки, що не узгоджується із приписами п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України та виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Що ж до її посилань на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то останні зводяться до недослідження судами доказів у справі та можуть бути визнані прийнятними при касаційному оскарженні за п. 4 ч. 4 ст. 328 КАС України у разі обгрунтованості заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, визначених відповідним пунктом ч. 2 ст. 353 цього Кодексу.
Разом з тим, згідно з п. 1 ч. 2 ст. 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 328 цього Кодексу.
Таким чином, аналіз приписів п. 1 ч. 2 ст. 353 КАС України дає підстави для висновку, що недослідження судами зібраних у справі доказів може бути враховано лише за умови обгрунтування заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених саме п.п. 1, 2, 3 ч. 4 ст. 328 Кодексу. Однак у цьому випадку, як вже було встановлено Судом, скаржниця не дотрималася цих вимог.
До того ж, як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень та комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», ОСОБА_1 раніше вже реалізовувала своє право на касаційне оскарження у цій справі, однак ухвалами Верховного Суду від 20.08.2025 і 08.09.2025 касаційні скарги повернуто скаржниці з тієї причини, що вони не містили обгрунтувань підстав касаційного оскарження.
За результатами проведеного аналізу змісту втретє поданої касаційної скарги, судом з'ясовано, що вона не усуває недоліків, на які було вказано Верховним Судом.
У взаємозв'язку з цим слід зазначати, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (ч. 3 ст. 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (ч. 1 ст. 341 КАС України).
У той же час відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Таким чином, на момент постановлення цієї ухвали позивачка не усунула недоліків, які слугували підставою для залишення касаційної скарги без руху.
За приписами ч. 2 ст. 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
За викладених обставинах, Суд вважає, що ОСОБА_1 слід повернути касаційну скаргу на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 22.01.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2025.
Керуючись ст.ст. 169, 332 КАС України, Верховний Суд,-
1. Задовольнити заяву ОСОБА_1 та поновити їй строк на касаційне оскарження рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 січня 2025 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2025 року.
2. Повернути ОСОБА_1 касаційну скаргу на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 січня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2025 року у справі № 600/2915/24-а.
3. Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не перешкоджає особі, яка її подала, реалізувати право на повторне звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
3. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб
Суддя С.Г. Стеценко