22 жовтня 2025 року
м. Київ
справа №380/22397/24
адміністративне провадження № К/990/37314/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Білак М.В., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1, яка полягала у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації - різниці відповідно до. абз. 3, 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, за період з 01.03.2018 у по 19.06.2019 (включно);
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію - різницю відповідно до абз. 3, 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, в сумі 4 217,95 гривень щомісячно за період з 01.03.2018 у по 19.06.2019 (включно), з відрахуванням військового збору і податку на доходи фізичних осіб з компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27.11.2024 позовну заяву задоволено частково. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині порушення вимог абзаців 3,4,5,6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 при нарахування та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.08.2020. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію - різницю грошового забезпечення відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 в розмірі 89 (вісімдесят дев'ять) гривень 61 коп щомісяця за період з 01.03.2018 по 31.08.2019, в розмірі 9 (дев'ять) гривень 61 коп щомісяця за період з 01.09.2019 по 31.08.2020, а також провести виплату індексації грошового забезпечення з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 "Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004. В задоволенні інших вимог відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ІНФОРМАЦІЯ_1 подала апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Ухвалою від 07.01.2025 Восьмий апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу залишив без руху, суд зобов'язав скаржника усунути недоліки протягом 10 днів, надавши документ про сплату судового збору в розмірі 1453,44 грн.
Ухвалою від 20.01.2025 Восьмий апеляційний адміністративний суд заяву ІНФОРМАЦІЯ_1 про продовження процесуального строку задовольнив та продовжив строк для усунення недоліків.
Ухвалою від 30.01.2025 Восьмий апеляційний адміністративний суд у задоволенні клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 про продовження строку для усунення недоліку апеляційної скарги відмовив та апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.11.2024 у справі № 380/22397/24 повернув скаржнику.
Ухвалою від 08.05.2025 Восьмий апеляційний адміністративний суд визнав неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені в заяві ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.05.2025 та апеляційну скаргу залишив без руху, суд зобов'язав скаржника усунути недоліки протягом 10 днів, шляхом подання клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням інших поважних підстав для поновлення строку з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку.
Ухвалою від 20.05.2025 Восьмий апеляційний адміністративний суд визнав неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені в заяві про поновлення строку апеляційного оскарження ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13.05.2025 та відмовив у задоволенні заяви про поновлення строку апеляційного оскарження ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13.05.2025. Відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.11.2024 у справі № 380/22397/24.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції, ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулася через підсистему «Електронний Суд» до Верховного Суду із касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 26.06.2025 касаційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням про допущені судом апеляційної інстанції порушення конкретних норм процесуального права при його ухваленні та оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 2422,40 гривень.
Ухвалою Верховного Суду від 06.08.2025 задоволено клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги та продовжено строк в частині сплати судового збору для усунення недоліків касаційної скарги, надано строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 02.09.2025 касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2025 у справі №380/22397/24 повернуто скаржнику.
10.09.25 до Верховного Суду надійшла повторна касаційна скарга ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2025 у справі №380/22397/24.
Ухвалою Верховного Суду від 30.09.2025 касаційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням про допущені судом апеляційної інстанції порушення конкретних норм процесуального права при його ухваленні.
02.10.2025 до Верховного Суду на виконання ухвали про залишення касаційної скарги без руху надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги, скаржником надано уточнену касаційну скаргу.
Перевіривши доводи уточненої касаційної скарги та додані до неї матеріали, Суд виходить з такого.
З матеріалів касаційної скарги та відомостей з Єдиного Державного реєстру судових рішень вбачається, що підставою для залишення апеляційної скарги ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.11.2024 у справі № 380/22397/24 суд апеляційної інстанції зазначив про пропуск строку звернення до суду з апеляційною скаргою, у зв'язку з чим апелянту було запропоновано подати клопотання з обґрунтуванням причин пропуску строку та достатніх доказів поважності причин пропущення строку звернення до суду із апеляційною скаргою.
Копію зазначеної ухвали скаржник отримав 09.05.2025 відповідно до довідку електронного листа через підсистему «Електронний суд».
Суд апеляційної інстанції зазначив, що 08.05.2025 на виконання вимог ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2025 ІНФОРМАЦІЯ_2 подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Заява про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження обґрунтована тим, що первинна апеляційна скарга була подана в межах строку апеляційного оскарження, однак ухвалою апеляційного суду від 30.01.2025 була повернута скаржнику через несплату судового збору. Зазначає, що після надходження коштів для сплати судового збору негайно подала повторну апеляційну скаргу від 01.05.2025. Просив врахувати, що скаржник не є розпорядником коштів та для сплати судового збору проходить процедуру замовлення коштів, у зв'язку з обмеженим фінансуванням кошти для сплати судового збору надходять із затримкою, проте це не повинно бути підставою для позбавлення відповідача права на захист свої прав..
Колегія суддів апеляційного суду вказала, що Обставини звернення апелянта з первинною апеляційною скаргою у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень.
Суд апеляційної інстанції вказав, що наведене відповідає висновкам Верховного Суду, що викладені у постановах від 15.05.2019 у справі № 825/1378/17, від 08.11.2019 у справі № 813/258/17, від 21.11.2019 у справі № 804/3200/18, а також Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28.04.2021 справі № 640/3393/19 та в силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України і частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховано апеляційним судом під час вирішення даного процесуального питання.
Додатково апеляційний суд звернув увагу, що право на повторне звернення з апеляційною скаргою після її повернення не є абсолютним й окрім його реалізації без зайвих зволікань, скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої апеляційної скарги відбулося з причин, які об'єктивно не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Та обставина, що повернення апеляційної скарги не позбавляє повторного звернення до апеляційного суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом в постанові від 28.04.2022 у справі № 140/1528/21.
За таких обставин, апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
Заявник у касаційній скарзі не спростував висновки суду апеляційної інстанції щодо неусунення недоліків апеляційної скарги, а також не надав доказів щодо подання апеляційної скарги у строк або наявності поважних причин для пропуску строку на апеляційне оскарження.
При цьому, колегія суддів зауважує, що у постанові від 15.06. 2019 у справі № 804/1274/18 Верховний Суд дійшов висновку, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Процесуальний строк звернення до суду передбачає забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або апеляційного оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку. Втім, при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.06.2020 у справі № 280/4682/19, від 18.06.2020 у справі № 400/524/19, від 17.06.2020 у справі № 280/4951/19, від 15.05.2020 у справі № 820/1212/17.
Слід також зазначити, що Верховний Суд у своїх судових рішеннях неодноразово наголошував, що неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб'єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати перевагу від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги.
Таких висновків дійшов Верховний Суд, зокрема у постановах від 26.09.2022 у справі № 560/403/22, від 08.08.2024 у справі № 440/15583/23 та від 07.02.2025 у справі № 280/7991/23.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України передбачено, що у касаційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Враховуючи те, що скаржник оскаржує ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі, зазначену в частині третій статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження можуть бути неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Водночас скаржник не обґрунтував неправильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при відмові у відкритті апеляційного провадження у справі.
Зазначене дає підстави вважати, що встановлений судом строк для усунення недоліків касаційної скарги закінчено, проте виявлені недоліки скаржником не усунуто в повному обсязі, оскільки скаржником не надано уточненої касаційної скарги із зазначенням про допущені судом апеляційної інстанції порушення конкретних норм процесуального права.
Роз'яснено, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга буде повернута
Виходячи з визначених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Скаржнику було роз'яснено, що з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Таким чином, скаржником не виконано вимоги ухвали Верховного Суду від 30.09.2025 про залишення касаційної скарги без руху в частині обґрунтування неправильність висновку суду апеляційної інстанції щодо порушення норм процесуального права при відмові у відкритті апеляційного провадження у справі.
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
У пункті 1 частини четвертої статті 169 КАС України визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 169, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - повернути скаржнику.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.
Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді Л.О. Єресько
М.В. Білак В.М. Соколов