Іменем України
22 жовтня 2025 року
Київ
справа №320/5293/23
адміністративне провадження №К/990/33559/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Бившевої Л.І., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу № 320/5293/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Д.СОЛЮШНС» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2025 року (головуючий суддя Собків Я. М., судді: Сорочко Є. О., Чаку Є. В.),
Київський окружний адміністративний суд рішенням від 14 квітня 2025 року, прийнятим у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження, адміністративний позов задовольнив. Визнав протиправними і скасував податкові повідомлення-рішення від 20 серпня 2021 року № 00629810702, № 00629780702, № 00629800702. Повний текст судового рішення складено 24 квітня 2025 року (том 4 а.с.17-22).
Копія вказаного рішення була доставлена в Електронний кабінет Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС, скаржник) 26 квітня 2025 року о 23:29, про що складено довідку про доставку електронного листа (том 4 а.с.24).
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС 14 травня 2025 року подало апеляційну скаргу, за змістом якої, серед іншого, просило відстрочити сплату судового збору. Мотивувало таку вимогу тим, що контролюючим органом було вжито усіх можливих заходів задля своєчасної сплати судового збору, про що свідчить копія службового листа № 5664/26-15-05-04-09 від 14 квітня 2025 року (матеріали апеляційного оскарження на 41 арк, а.с.1-23).
Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 19 травня 2025 року відмовив у задоволенні клопотання ГУ ДПС про відстрочення сплати судового збору (матеріали апеляційного оскарження на 41 арк, а.с.25-26).
Такий висновок апеляційного суду вмотивований тим, що апелянт не надав доказів на підтвердження майнового стану, які б свідчили про неможливість сплати судового збору на даному етапі.
Копія цієї ухвали була доставлена в Електронний кабінет ГУ ДПС 20 травня 2025 року о 16:49, про що складено довідку про доставку електронного листа (матеріали апеляційного оскарження на 41 арк, а.с.29).
Ухвалою від 19 травня 2025 року Шостий апеляційний адміністративний суд також залишив апеляційну скаргу ГУ ДПС без руху, запропонувавши апелянту протягом десяти днів з дня вручення йому копії цієї ухвали надати до суду документ про сплату судового збору у розмірі 32208 грн (матеріали апеляційного оскарження на 41 арк, а.с.27-28).
Копія цієї ухвали була доставлена в Електронний кабінет ГУ ДПС 20 травня 2025 року о 08:24, про що складено довідку про доставку електронного листа (матеріали апеляційного оскарження на 41 арк, а.с.29).
28 травня 2025 року ГУ ДПС подало до апеляційного суду заяву про продовження строку на усунення недоліків строком на десять днів. За змістом вказаної заяви скаржник вказував на незадовільне матеріальне становище, у зв'язку з чим позбавлений можливості вчасно сплатити судовий збір. Посилаючись на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18, просив забезпечити розгляд апеляційної скарги по суті та відстрочити сплату судового збору (матеріали апеляційного оскарження на 20 арк, а.с.30-34).
Ухвалою від 17 червня 2025 року Шостий апеляційний адміністративний суд у задоволенні клопотання ГУ ДПС про продовження строку на усунення недоліків відмовив. Апеляційну скаргу повернув апелянту (матеріали апеляційного оскарження на 41 арк, а.с.35-36).
Ухвала суду вмотивована тим, що відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Суд зазначив, що продовження процесуального строку є правом, а не обов'язком суду, і повинно здійснюватися за наявності для цього обґрунтованих підстав. Наголосив, що апелянту було надано достатній строк для усунення недоліків відповідно до вимог статті 169 КАС України.
Копія вказаної ухвали була доставлена в Електронний кабінет ГУ ДПС 18 червня 2025 року о 18:09, про що складено довідку про доставку електронного листа (матеріали апеляційного оскарження на 41 арк, а.с.41).
Водночас 18 червня 2025 року ГУ ДПС через підсистему «Електронний суд» подало заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої долучило платіжну інструкцію № 2116 від 05 червня 2025 року про сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 40260 грн (матеріали апеляційного оскарження на 41 арк, а.с.37-40).
19 червня 2025 року ГУ ДПС через підсистему «Електронний суд» повторно подало апеляційну скаргу на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року, за змістом якої просило поновити строк на апеляційне оскарження. Звертало увагу суду на те, що на виконання вимог ухвали від 19 травня 2025 року до матеріалів справи було долучено платіжну інструкцію про сплату судового збору у встановленому законом розмірі. Враховуючи своєчасне подання первинної апеляційної скарги, вважало, що строк на апеляційне оскарження пропущено з поважних причин. Також до апеляційної скарги ГУ ДПС повторно долучило платіжну інструкцію № 2116 від 05 червня 2025 року (матеріали апеляційного оскарження на 34 арк, а.с.1-22).
Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 23 червня 2025 року відмовив у задоволенні клопотання ГУ ДПС про поновлення строку на апеляційне оскарження. Апеляційну скаргу залишив без руху та надав апелянту десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із наведенням інших поважних причин його пропуску (матеріали апеляційного оскарження на 34 арк, а.с.1-22).
Ухвала суду вмотивована тим, що вчасна первинна подача апеляційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому випадку порушуватиметься принцип юридичної визначеності. Суд зауважив, що апелянтом не надано жодних доказів, які б підтверджували поважність причин пропуску строку на подання апеляційної скарги. Також апеляційний суд звернув увагу на те, що ГУ ДПС слід надати докази, які унеможливлювали подання апеляційної скарги у період з моменту сплати судового збору (06 червня 2025 року, про що свідчить штамп банку на платіжній інструкції № 2116) до моменту подачі апеляційної скарги повторно.
Копія вказаної ухвали була доставлена в Електронний кабінет ГУ ДПС 23 червня 2025 року о 20:19, про що складено довідку про доставку електронного листа (матеріали апеляційного оскарження на 34 арк, а.с.26).
03 липня 2025 року через підсистему «Електронний суд» ГУ ДПС подало заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування поважності причин пропуску вказаного строку вказувало, що ухвалу суду про повернення апеляційної скарги було отримано 18 червня 2025 року о 17:35, а повторно апеляційну скаргу подано вже наступного дня. Пояснило, що не могло повторно подати апеляційну скаргу у період з 06 червня 2025 року по 20 червня 2025 року, оскільки попередня скарга перебувала на розгляді в апеляційному суді. Звертало увагу на те, що за усталеними підходами Верховного Суду повторне оскарження судового рішення у найкоротший термін є підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження (матеріали апеляційного оскарження на 34 арк, а.с.27-31).
Ухвалою від 09 липня 2025 року Шостий апеляційний адміністративний суд відмовив у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року (матеріали апеляційного оскарження на 34 арк, а.с.32-33).
В обґрунтування такого рішення апеляційний суд зазначив, що поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами справи певних процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами. Внутрішня організація роботи щодо підготовки апеляційної скарги (належна або неналежна) не може вважатись поважною причиною пропуску процесуального строку апеляційного оскарження та, відповідно, не є доказом того, що скаржник з об'єктивних причин був позбавлений можливості подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з моменту отримання її копії, а навпаки, свідчить про неналежну організацію роботи на підприємстві, безвідповідальність працівників та відсутність вимогливості і контролю за підлеглими з боку адміністрації. Суд зазначив, що ГУ ДПС не надало жодного належного доказу, який би свідчив про неможливість подання апеляційної скарги у встановлений законодавством тридцятиденний строк.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ГУ ДПС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження та направити справу для продовження розгляду до Шостого апеляційного адміністративного суду.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує, що вчинило всі дії, спрямовані на сплату судового збору, при первинному поданні апеляційної скарги. Акцентує на тому, що до сплати судового збору зверталося до суду із клопотанням про відстрочення сплати судового збору. Враховуючи викладене, вважає, що ним своєчасно було вжито усіх дій, спрямованих на сплату судового збору. Скаржник звертає увагу на обставини введення в Україні воєнного стану та просить врахувати, що ці обставини також суттєво вплинули на виконання вимог процесуального закону щодо сплати судового збору. Водночас в умовах воєнного стану судам рекомендовано виважено підходити до вирішення питань, пов'язаних із поверненням різного роду процесуальних документів, залишенням їх без руху, встановленням певних строків. Зазначає, що звернення до суду з апеляційною скаргою повторно відбулося у межах присічного строку, встановленого частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Наводить посилання на висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 02 березня 2018 року у справі № 804/706/16, від 06 листопада 2018 року у справі № 826/3440/17, від 22 листопада 2018 року у справі № 826/18040/17, практику Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ухвали Верховного Суду від 18 вересня 2025 року касаційне провадження у цій справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції від 09 липня 2025 року про відмову у відкритті апеляційного провадження - без змін як законну та обґрунтовану. Наголошує, що доводи відповідача про відсутність фінансування на сплату судового збору не відповідають дійсності. За даними відкритих джерел ГУ ДПС мало стабільне фінансування своїх видатків та перевиконало плани по надходженню податків до бюджету. Позитивна динаміка фінансових показників ГУ ДПС у 2025 році відображена на офіційному сайті останнього. Наведені скаржником у касаційній скарзі постанови Верховного Суду не є релевантними до правовідносин, що мали місце у цій справі. Посилання ж ГУ ДПС на обставини введення в Україні воєнного стану наведені в загальному, без конкретизації, тому не можуть бути взяті до уваги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та відзиву на касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Вимоги до форми і змісту апеляційної скарги передбачені у статті 296 КАС України, пунктом 1 частини п'ятої якої передбачено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частиною другою статті 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, встановлених частиною другою статті 299 КАС України (частина третя статті 295 КАС України).
Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (частина восьма статті 169 КАС України).
Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
За змістом пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 КАС України, та якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Частинами першою та другою статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки. Учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, щодо сплати судового збору.
Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Згідно з частиною першою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
При цьому норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.
Отже, процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або апеляційного оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.
Усталеною є практика Верховного Суду, що сам по собі факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку, тому при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду, яким чином діяла ця особа протягом зазначеного часу. Суди мають враховувати, чи вчинялись особою, яка має намір подати апеляційну скаргу, усіх можливих та залежних від неї дій у розумні строки, без невиправданих зволікань з метою виконання процесуального обов'язку щодо дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень.
У постановах від 24 липня 2023 року (справа №200/3692/21), від 07 вересня 2023 року (справа №120/3679/22) Верховний Суд сформував висновок, відповідно до якого строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:
- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;
- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;
- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;
- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об'єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;
- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.
З матеріалів розглядуваної справи слідує, що вперше ГУ ДПС подало апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції 14 травня 2025 року, тобто, з дотриманням встановлених статтею 295 КАС України строків.
Повернення цієї апеляційної скарги було зумовлене невиконанням станом на 17 червня 2025 року вимог ухвали суду від 19 травня 2025 року в частині сплати судового збору. Водночас з матеріалів адміністративної справи слідує, що після отримання ухвали про залишення вперше поданої апеляційної скарги без руху ГУ ДПС подало клопотання, в якому просило продовжити строк на усунення недоліків апеляційної скарги на десять днів. Крім того, за змістом означеного клопотання скаржник також просив відстрочити йому сплату судового збору.
Вирішуючи вимоги означеного клопотання в ухвалі від 17 червня 2025 року, Шостий апеляційний адміністративний суд не знайшов підстав для задоволення означеного клопотання в частині прохання продовжити строк на усунення недоліків апеляційної скарги. Водночас із змісту ухвали від 17 червня 2025 року можна зробити висновок, що питання щодо наявності / відсутності підстав для відстрочення сплати судового збору судом апеляційної інстанції взагалі не вирішувалось, що свідчить про неналежний розгляд процесуального питання, порушеного перед судом заявником.
При цьому не можна залишити поза увагою позицію, що неодноразово висловлювалась Верховним Судом при вирішенні клопотань про відстрочення сплати судового збору (зокрема, але не виключно у постановах від 17 лютого 2022 року у справі № 500/1704/21, від 19 грудня 2022 року у справі № 280/10087/21, від 02 лютого 2023 року у справі № 320/2083/21). Так, Суд вказував, що подаючи клопотання про відстрочення сплати судового збору або зменшення розміру останнього, особа була вправі очікувати на його задоволення судом, що, очевидно, надавало б їй підстави не сплачувати судовий збір, а отже одночасна відмова у задоволенні клопотання і повернення апеляційної скарги є невиправданими, оскільки в разі відмови у задоволенні клопотання суд у процесуальний спосіб мав надати можливість сплатити судовий збір. Таким чином, реалізація права на подання клопотання про відстрочення сплати судового збору або зменшення його розміру не може оцінюватись судом як невиконання вимог ухвали суду про сплату судового збору і мати наслідком повернення апеляційної скарги.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 910/10939/22 виснувала, що перед постановленням ухвали про повернення апеляційної скарги з підстави неусунення скаржником її недоліків суд має переконатись, що скаржник отримав ухвалу про залишення без розгляду або відмову в задоволенні його клопотання про звільнення від сплати судового збору та має розумний строк для сплати судового збору і подання заяви про продовження або поновлення строку на усунення недоліків разом з доказами сплати судового збору. При цьому Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для відступу від означених вище постанов Верховного Суду з огляду на те, що наведені висновки, зокрема, касаційного адміністративного суду, суттєво не суперечать наведеним вище висновкам Великої Палати Верховного Суду.
Таким чином, вирішуючи подане ГУ ДПС клопотання про відстрочення сплати судового збору та про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми процесуального права.
Слід зазначити, що постановлення ухвали про повернення первинно поданої апеляційної скарги відбулося 17 червня 2025 року, а 18 червня 2025 року через підсистему «Електронний суд» ГУ ДПС подало до апеляційного суду заяву про долучення платіжної інструкції про сплату судового збору № 2116 від 05 червня 2025 року.
До повторно поданої апеляційної скарги ГУ ДПС долучило, окрім клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, платіжну інструкцію про сплату судового збору у встановленому законом розмірі. Апелянт вважав, що наявні поважні причини для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки повторне звернення до суду з апеляційною скаргою відбулось без надмірних зволікань та із сплатою судового збору.
Усталеною є позиція Верховного Суду, що недопущення тривалого зволікання із поданням другої апеляційної скарги та усунення недоліку, який слугував підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, є свідченням того, що апелянт не допустив невиправданої бездіяльності чи зловживання процесуальними правами та обов'язками. За таких обставин наявні підстави для поновлення такому учаснику справи строку на апеляційне оскарження, оскільки в такому випадку перегляд судового рішення суду першої інстанції не порушить принципу res judicata.
Отже, за наявності таких доводів першочерговому встановленню підлягають обставини того, коли апелянт отримав копію ухвали апеляційного суду про повернення первинно поданої апеляційної скарги, скільки часу минуло до моменту повторного звернення до суду, як апелянт діяв протягом зазначеного часу.
Скаржник у цій справі отримав копію ухвали про повернення апеляційної скарги в Електронному кабінеті 18 червня 2025 року, а вже наступного дня - 19 червня 2025 року, через підсистему «Електронний суд» подав до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу повторно, до якої долучив документ про сплату судового збору.
Враховуючи встановлені у цій справі обставини та докази на їх підтвердження, а саме недопущення тривалого зволікання з поданням другої апеляційної скарги та сплату судового збору (тобто, усунення недоліку, який слугував підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги), колегія суддів вважає, що в даному конкретному випадку в діях апелянта не вбачається ознак невиправданої бездіяльності чи зловживання процесуальними правами та обов'язками. При цьому пропуск строку на апеляційне оскарження був незначним і перегляд судового рішення суду першої інстанції не порушив би принципу res judicata.
В ухвалі від 23 червня 2025 року про залишення повторно поданої апеляційної скарги без руху суд апеляційної інстанції просив ГУ ДПС надати пояснення з приводу обставин, що унеможливили подання ним апеляційної скарги повторно у період з 06 червня 2025 року (проставлення банком штампу на платіжній інструкції) по 20 червня 2025 року (дату реєстрації повторно поданої апеляційної скарги в Шостому апеляційному адміністративному суді). У клопотанні, поданому до апеляційного суду 07 липня 2025 року, ГУ ДПС пояснило, що таке неподання було зумовлено перебуванням на розгляді апеляційного суду первинно поданої апеляційної скарги, щодо якої не було у той період постановлено ні ухвалу про відкриття провадження у справі, ні ухвалу про повернення апеляційної скарги. Зміст мотивувальної частини оскаржуваної ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження від 09 липня 2025 року не дає суду касаційної інстанції підстав вважати, що апеляційний суд надав правову оцінку таким доводам відповідача. Фактично, висновок апеляційного суду про відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження сформовано поверхнево та без оцінки конкретних обставин цієї справи.
Таким чином, суд апеляційної інстанції при вирішенні питання як відстрочення сплати судового збору, так і поновлення строку на апеляційне оскарження допустив неправильне застосування норм процесуального права, а також залишив поза увагою доводи апелянта про усунення обставин, з огляду на які була повернута перша апеляційна скарга, а саме сплату судового збору, не надав правової оцінки обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду.
Стосовно посилань позивача на можливу наявність у ГУ ДПС у спірному періоді коштів на сплату судового збору суд касаційної інстанції зазначає, що вирішальним для висновку про наявність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження у цій конкретній справі є поведінка відповідача, яка свідчить саме про дійсний намір реалізувати означене право. Так, апеляційна скарга повторно була подана без надмірних зволікань (вже наступного дня після отримання копії ухвали про повернення первинно поданої скарги) та із сплатою судового збору (тобто, із усуненням недоліків, який слугував підставою для повернення вперше поданої скарги).
Підсумовуючи викладене, суд касаційної інстанції вважає, що ухвала апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження підлягає скасуванню, оскільки судом порушено норми процесуального права, а також принцип рівності сторін, допущено надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, наслідком чого стало порушення права скаржника на судовий захист.
Відповідно до частин першої і четвертої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Враховуючи, що порушення норм процесуального права допущено судом апеляційної інстанції, справа підлягає направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 345, 353, 355, 356 КАС України, суд
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві задовольнити.
Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2025 року про відмову у відкритті апеляційного провадження скасувати.
Справу направити до Шостого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
СуддіМ.М. Гімон Л.І. Бившева В.П. Юрченко