21 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 120/8169/24
адміністративне провадження № К/990/15883/25
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу за позовом Вінницького міського комунального підприємства «Аварійно-диспетчерська служба» в особі голови комісії з припинення ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішень про застосування штрафних санкцій, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Вінницького міського комунального підприємства «Аварійно-диспетчерська служба» в особі голови комісії з припинення ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 21.11.2024 (суддя - Свентух В.М.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2025 (головуючий суддя - Моніч Б.С., судді: Біла Л.М., Гонтарук В.М.) у справі №120/8169/24
встановив:
Вінницьке міське комунальне підприємство «Аварійно-диспетчерська служба» в особі голови комісії з припинення ОСОБА_1 звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області, в якому просило:
визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 26.03.2024 №0105910701, №0105890701, №0105662406, №0105900701, №0105672406, №0105662406;
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування), неповну або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску від 26.03.2024 №0105842406;
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 26.03.2024№0105832406;
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску від 26.03.2024 №0105742406.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 21.11.2024 позов залишено без розгляду.
При прийнятті цієї ухвали суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять достатніх, необхідних та суттєвих доказів для розгляду даної справи по суті. Враховуючи ненадання витребуваних судом доказів, необхідних для повного, об'єктивного та всебічного дослідження обставин справи та для справедливого, неупередженого вирішення судом спору, що перешкоджає подальшому розгляду справи, суд дійшов висновку, що позов слід залишити без розгляду відповідно до пункту 9 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2025 ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 21.11.2024 залишено без змін.
Вінницьке міське комунальне підприємство «Аварійно-диспетчерська служба» в особі голови комісії з припинення ОСОБА_1 звернулась з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 21.11.2024, постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2025 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
У поданій касаційній скарзі позивач зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 05.02.2020 у справі №761/17393/19, від 25.01.2024 у справі №320/14843/23. Суди не застосували необхідні норми права у даних правовідносинах, необґрунтовано відхилили клопотання про витребування доказів, оскільки докази були наявні в іншої юридичної особи, не сприяли всебічному та обґрунтованому розгляду справи, не надали належної уваги позовним вимогам, поданим доказам та позиції Вінницького міського комунального підприємства «Аварійно-диспетчерська служба».
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення судів першої та апеляційної інстанцій, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частинами першою та другою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Свої вимоги щодо предмету спору та їх обґрунтування позивач викладає у позовній заяві. Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (стаття 160 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини четвертої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 07.11.2024 клопотання представника відповідача про витребування доказів задоволено.
Витребувано у Вінницького міського комунального підприємства «Аварійно-диспетчерська служба» належним чином засвідчені копії актів виконаних робіт у взаємовідносинах між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та Вінницьким міським комунальним підприємством «Аварійно-диспетчерська служба» на підставі договору підряду №б/н від 18.05.2017 року, договору підряду №80 від 15.11.2017 та договору підряду №84 від 07.12.2017.
З власної ініціативи судом витребувано у Вінницького міського комунального підприємства «Аварійно-диспетчерська служба»:
належним чином засвідчені докази на виконання договору підряду №б/н від 18.05.2017, договору підряду №80 від 15.11.2017 та договору підряду №84 від 07.12.2017року в частині вивезення гілля та непридатної деревини на звалище;
належним чином засвідчену копію договору підряду №1/06-18 від 04.06.2018 укладеного між Вінницьким міським комунальним підприємством «Аварійно-диспетчерська служба» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІНСТРОЙ» щодо придбання товарно-матеріальних цінностей;
належним чином засвідчені докази щодо транспортування товарно-матеріальних цінностей за договором підряду №1/06-18 від 04.06.2018 року в адресу Вінницького міського комунального підприємства «Аварійно-диспетчерська служба».
Витребувану інформацію зобов'язано надати суду до 20.11.2024.
Відкладено підготовче судове засідання на 15:30 год. 21.11.2024.
20.11.2024 представником позивача подано заяву у якій повідомлено про неможливість виконання ухвали суду про витребування доказів, оскільки вся бухгалтерська та податкова документація передана до Вінницького міського комунального підприємства «Вінницяміськліфт».
У підготовче судове засідання 21.11.2024 представник позивача не з'явився, подав клопотав про розгляд справи без його участі.
Представник Головного управління ДПС у Вінницькій області у підготовчому судовому засіданні просила позовну заяву залишити без розгляду на підставі пункту 9 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору.
Відповідно до частини 2 статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.
Частина 4 статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України регламентує, що учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.
Положеннями частини сьомої статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
Відповідно до частин восьмої та дев'ятої статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом.
У разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
Пунктом 9 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позивач у визначений судом строк без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору.
З огляду на зазначене, системне тлумачення пункту 9 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України свідчить, що його необхідно застосовувати у взаємозв'язку із положеннями частин восьмої та дев'ятої статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, положення статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України містять альтернативні варіанти дій суду першої інстанції в разі ухилення від виконання Позивачем вимог щодо надання доказів. Поряд з залишенням позову без розгляду, суд залежно від того, яке витребувані докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними у ній доказами.
Тобто, залишення позову без розгляду у випадку неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин неподання доказів може бути застосовано у випадку, якщо за результатами з'ясування питання щодо того, яке значення мають витребувані докази, суд дійде висновку про неможливості здійснення судом розгляду справи та вирішення її по суті за відсутності таких доказів.
Відтак, необхідною передумовою для залишення позову без розгляду у випадку неподання позивачем з неповажних причин або без повідомлення причин неподання доказів є з'ясування судом питання щодо того, яким чином неподання позивачем витребуваних судом документів перешкоджає вирішенню спору та у чому полягають перешкоди для розгляду та вирішення спору по суті заявлених позовних вимог за відсутності витребуваних документів.
Аналогічний правовий підхід продемонстровано Верховним Судом в постановах від 10.01.2024 у справі № 753/16924/20, від 29.05.2023 у справі № 523/20414/21, від 05.02.2020 у справі №761/17393/19 (на яку посилається заявник у поданій касаційній скарзі) щодо застосування положень пункту 9 частини першої статті 257 Цивільного процесуального кодексу України та в постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №911/802/20, від 12.09.2019 у справі №910/498/18, від 23.06.2021 у справі №917/531/19, від 24.04.2025 у справі № 907/769/19, від 21.04.2025 у справі №902/383/24(902/871/23) - пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, які містять положення, аналогічні до положень пункту 9 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судами у даній справі з'ясовано, представником позивача на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів від 07.11.2024 повідомлено суд про неможливість виконання ухвали суду про витребування доказів, оскільки вся бухгалтерська та податкова документація передана до Вінницького міського комунального підприємства «Вінницяміськліфт», яке є правонаступником Вінницького міського комунального підприємства «Аварійно-диспетчерська служба».
На підтвердження таких доводів надано рішення 27 сесії 8 скликання Вінницької міської ради №1311 від 25.11.2022 «Про затвердження Передавальних актів міського комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора №16» та міського комунального підприємства «Аварійно-диспетчерська служба», передавальний акт, рішення 27 сесії 8 скликання Вінницької міської ради №1312 від 25.11.2022 «Про правонаступництво Вінницького міського комунального підприємства «Вінницяміськліфт».
Також долучено відповідь на адвокатський запит адвоката Покоєвича А.О. №01-9/430 від 20.11.2024 яким повідомлено, що згідно рішення Вінницької міської ради №1312 від 25.11.2022, Вінницьке міське комунальне підприємство «Вінницяміськліфт» є правонаступником Вінницького міського комунального підприємства «Аварійно-диспетчерська служба». Рішенням Вінницької міської ради №1311 від 25.11.2022 було затверджено передавальний акт. Згідно з додатком 2 до рішення №1311 від 25.11.2022, до правонаступника передається бухгалтерська та податкова документація.
Вирішуючи питання про можливість здійснення судом розгляду справи судами враховано, що у випадку неподання витребуваних судом доказів, поважними підставами для їх не подання є лише обставини, які об'єктивно непереборні, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення дій та підтверджені належними доказами.
Доводів, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для надання суду витребуваних доказів, позивачем суду не наведено.
Судами встановлено, що 20.11.2024 позивач подав до суду першої інстанції заяву із долученням до неї відповіді на адвокатський запит з доданням документів, що не стосуються тих документів, які витребовувано судом.
При цьому така заява не містить аргументів та обґрунтувань, що вказують на поважність причин неподання витребуваних доказів, а лише зазначено про факт правонаступництва юридичних осіб.
Таким чином, як вірно враховано судами першої та апеляційної інстанцій, обставина щодо передання бухгалтерської та податкової документації не є поважною причиною неподання витребуваних судом доказів, які необхідні для вирішення спору.
Судом першої інстанції вірно звернуто увагу на те, що інформація про правонаступництво є відомою з 2022 року та була відображена в акті документальної планової виїзної перевірки і не завадила позивачу при пред'явленні позову до Головного управління ДПС у Вінницькій області долучити в додатках бухгалтерські та податкові документи, що вказує про відсутність поважних причин неподання витребуваних документів на даний час.
Суд апеляційної інстанції відхилив доводи представника позивача про те, що ним було вжито усіх заходів щодо можливості подання необхідних доказів до суду, та повідомлення суду про розпорядника інформацією та документацією витребовану судом, оскільки адвокатський запит також не є свідченням поважних причин неподання витребуваних доказів, так як вона стосується лише документів щодо правонаступництва, та не містить жодної інформації про непереборні обставини для надання витребуваних судом доказів.
Верховний Суд також вважає необґрунтованими посилання позивача у касаційній скарзі про те, що строк зберігання бухгалтерської документації за 2017 рік минув у 2022 році, оскільки, як свідчить акт перевірки від 05.03.2024 №9228/02-32-07-01/13328305, перевірка проводилась з 27.02.2020 по 27.02.2024.
Поряд з цим, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що позивач, будучи згідно вимог процесуального закону належним чином повідомлений про дату, місце та час розгляду справи вісім разів не з'явився у судові засідання, посилаючись на зайнятість в інших судових справах.
Ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов'язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.
Посилання позивача на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 25.01.2024 у справі №320/14843/23 не можуть бути взяті до уваги судом, оскільки у цій справі скасовано ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі та направлено справу для продовження розгляду, тоді як у справі, що переглядається, ухвалою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою суду апеляційної інстанції, позов залишено без розгляду на підставі пункту 9 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на те, що позивач у визначений судом строк без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору.
Враховуючи вищенаведені обставини даної справи щодо неподання позивачем витребуваних судом доказів, що унеможливлює встановлення судом обставин, які мають значення для вирішення справи, та неодноразова неявка представника позивача в судові засідання, суд першої інстанції, з висновком якого погодилась колегія суддів апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 9 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно із статтею 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
постановив:
Касаційну скаргу Вінницького міського комунального підприємства «Аварійно-диспетчерська служба» в особі голови комісії з припинення ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 21.11.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2025 у справі №120/8169/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова