22 жовтня 2025 року
м. Київ
справа №460/5678/24
адміністративне провадження №К/990/39808/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів: Єресько Л.О., Жука А.В.,
перевіривши касаційну скаргу Державної установи "Рівненський слідчий ізолятор" на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22.10.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.09.2025 у справі №460/5678/24 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Рівненський слідчий ізолятор" про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної установи "Рівненський слідчий ізолятор", в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення в неповному розмірі з 01.01.2015 по 30.11.2018;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2015 по 30.11.2018 (включно) із застосуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2015 по 28.02.2018 - січня 2008 року, з 01.03.2018 по 30.11.2018 (включно) - березня 2018 року, з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2023 №1078.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 22.10.2024 позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Державної установи "Рівненський слідчий ізолятор" щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 включно з встановленням базового місяця - січень 2008 року.
Зобов'язано Державну установу "Рівненський слідчий ізолятор" здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 включно із застосуванням базового місяця - січень 2008 року.
Визнано протиправною бездіяльність Державної установи "Рівненський слідчий ізолятор" щодо неврахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 при нарахуванні ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01.03.2018 по 30.11.2018.
Зобов'язано Державну установу "Рівненський слідчий ізолятор" здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 30.11.2018, із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.09.2025 апеляційну скаргу Державної установи «Рівненський слідчий ізолятор» задоволено частково. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22.10.2024 скасовано в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Державної установи «Рівненський слідчий ізолятор» про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій за період з 01.03.2018 по 30.11.2018 та прийнято в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовлено. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, 29.09.2025 Державна установа «Рівненський слідчий ізолятор» через підсистему «Електронний суд» подала касаційну скаргу до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 07.10.2025 зазначену касаційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання документа про сплату судового збору у визначеному Судом розмірі.
17.10.2025 до Верховного Суду надійшла заява Державної установи "Рівненський слідчий ізолятор" про усунення недоліків, в якій скаржник заявив клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Указане клопотання обґрунтовано тим, що станом на 17.10.2025 кошти для сплати судового збору не надійшли. Крім того, скаржник покликається на статтю 8 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якої суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати, враховуючи майновий стан сторони, зокрема у разі якщо предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. На переконання заявника, предметом спору в цій справі є виплата позивачу індексації грошового забезпечення, тому ця справа підлягає під категорію трудового спору. Покликаючись на означене та відсутність достатніх коштів в касатора, скаржник вважає, що наявні підстави для звільнення державної установи «Рівненський слідчий ізолятор» від сплати судового збору.
Вирішуючи зазначене клопотання, Суд виходить з того, що відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, ураховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно з частиною другою статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про судовий збір" платниками судового збору є зокрема, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" встановлено умови за яких суд, враховуючи майновий стан сторони, своєю ухвалою може за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або 2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або 4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Частиною другою статті 8 Закону України "Про судовий збір" закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Отже, оскільки скаржник не є суб'єктом, на якого розповсюджується дія законодавства з питань звільнення від сплати судового збору, відстрочення, розстрочення його сплати чи зменшення його розміру, підстави для задоволення клопотання про звільнення його від сплати судового збору відсутні.
Обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутність у них коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення, розстрочення чи відстрочення від такої сплати.
Судом не встановлено законодавчо визначених підстав для звільнення суб'єкта владних повноважень від сплати судового збору.
Отже, скаржник не є суб'єктом, на якого розповсюджується дія законодавства з питань звільнення від сплати судового збору, відстрочення, розстрочення його сплати чи зменшення його розміру.
Також Суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що предметом цього позову є захист трудових прав, що відповідно до приписів частини другої статті 8 Закону України "Про судовий збір" є підставою для звільнення від сплати судового збору, оскільки цією нормою права передбачена можливість відстрочення, звільнення або розстрочення сплати судового збору винятково для позивачів у справі задля забезпечення доступу до правосуддя з метою захисту, зокрема, соціальних, трудових, сімейних, житлових прав.
Таким чином, підстави для задоволення клопотання скаржника про звільнення від сплати судового збору відсутні.
В той же час, відповідно до частини другої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Зміст наведеної норми вказує на те, що продовження процесуального строку, встановленого судом, передбачає надання нового строку на вчинення тієї процесуальної дії, яка не була з поважних причин вчинена у первісно встановлений строк.
Враховуючи вищенаведене, Верховний Суд доходить висновку про можливість для продовження процесуального строку, встановленого судом для усунення недоліків, зазначених в ухвалі Верховного Суду від 07.10.2025.
Керуючись статтею 121 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні клопотання Державної установи "Рівненський слідчий ізолятор" про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
Продовжити Державній установі "Рівненський слідчий ізолятор" строк для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в ухвалі Верховного Суду від 07.10.2025, на десять днів із дня вручення копії цієї ухвали.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Ж.М. Мельник-Томенко
Л.О. Єресько
А.В. Жук ,
Судді Верховного Суду