про відмову у відкритті касаційного провадження
21 жовтня 2025 року
м. Київ
справа №640/17450/21
адміністративне провадження № К/990/36793/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єзерова А.А., суддів Бевзенка В.М., Стеценка С.Г.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13.06.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2025 у справі № 640/17450/21 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
У червні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі -Департамент, відповідач) в якому просила:
визнати протиправною бездіяльність Департаменту щодо невжиття заходів реагування на порушення законодавства до правопорушення у сфері містобудування, який незаконно здійснив реконструкцію фасаду будинку та збудував два окремі пускові комплекси по АДРЕСА_1 з порушенням містобудівного законодавства та будівельних норм;
зобов'язати Департамент вжити заходів, передбачених законодавством України, в частині самочинно збудованої вхідної групи та вчинити дії в частині знесення встановленого навісу по вулиці Ф. Пушиної 13-23.
Київський окружний адміністративний суд рішенням від 13.06.2024, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2025, у задоволенні позову відмовив.
05.09.2025 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивачки, у якій вона просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 13.06.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2025, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.09.2025 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Єзерова А.А., суддів Бевзенка В.М., Стеценка С.Г. для розгляду цієї справи.
Ухвалою Верховного Суду від 15.09.2025 касаційну скаргу залишено без руху. Скаржнику встановлено десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання Суду обґрунтованої заяву про поновлення строку на касаційне оскарження рішення суду апеляційної інстанції, зазначивши підстави і причини його пропуску, надавши належні докази, що унеможливили своєчасне вчинення процесуальної дії зі звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою у строк, визначений законом, надати документ про сплату судового збору у розмірі 1816,00 грн та зазначити випадки касаційного оскарження судових рішень у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України з їх належним обґрунтуванням.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 30.09.2025 скаржницею подано клопотання про усунення недоліків касаційної скарги, в якій вона просить визнати поважними причини пропуску строку на касаційне оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 13.06.2024 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2025 у справі №640/17450/21 та поновити строк на касаційне оскарження, надає квитанцію про сплату судового збору від 30.09.2025 № 2670595682 у розмірі 1816,00 грн та касаційну скаргу у новій редакції у двох примірниках.
Відповідно до наказів від 17.09.2025 № 3157/0/6-25, від 18.09.2025 № 3177/0/6-25, від 22.09.2025 №3261/0/6-25, від 22.09.2025 № 3261/0/6-25 суддя Єзеров А.А. перебував у відпустці з 25.09.2025 по 01.10.2025 та у відрядженні з 02.10.2025 по 16.10.2025.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження скаржниця зазначає, що повний текст постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2025 вона отримала 12.08.2025, що підтверджується копією розписки Київського окружного адміністративного суду від 12.08.2025, завіреної судом згідно з оригіналом від 30.09.2025.
З інформації Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР) вбачається, що повний текст оскаржуваної постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2025 оприлюднено в ЄДРСР 20.02.2025, а касаційну скаргу подано 05.09.2025, тобто через 6 місяців з моменту оприлюднення постанови в ЄДРСР.
Тобто, починаючи з 20.02.2025 позивачка мала доступ до повного тексту судового рішення, однак не вживала будь-якої дії щодо оскарження цих рішень.
Відтак колегія суддів дійшла висновку про неповажність причин пропуску позивачкою строку на касаційне оскарження.
У відповідності до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що встановлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства процесуальних обов'язків.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява №23436/03).
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Натомість скаржником не наведено переконливих та достатніх обґрунтувань щодо поважності причин пропуску строку касаційного оскарження та не надано належних і допустимих доказів на підтвердження наявності у останнього об'єктивних перешкод, які унеможливили звернутися до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою вчасно.
Враховуючи зазначене, колегія суддів не вбачає підстав для визнання наведених позивачкою у повторному клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження підстав пропуску такого строку поважними.
Щодо обґрунтувань підстав касаційного оскарження, Верховний Суд зазначає про таке.
Дослідивши зміст касаційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до частини першої та четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Приписи пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України передбачають, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Цей принцип конкретизований у положеннях частини першої статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) й частини першої статті 328 КАС України, згідно з якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть реалізувати право на їхнє оскарження у касаційному порядку тільки у визначених законом випадках.
Тому розв'язуючи питання про прийнятність касаційної скарги, Верховний Суд насамперед має з'ясувати, чи належить справа, що в ній подається касаційна скарга, за своїми ознаками до тих справ, судові рішення в яких можуть оскаржуватися у касаційному порядку.
Законодавець у КАС України встановив диференційований (розрізнений) підхід до визначення категорій справ, які належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, за критерієм їхньої складності, виокремивши з-поміж них справи незначної складності, для яких з огляду на їхні змістовні ознаки встановлений особливий порядок судового розгляду, зокрема й щодо обмеження можливості касаційного оскарження судових рішень, ухвалених в таких справах.
За приписами пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначна справа) вважається адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
У частині шостій статті 12 КАС України закріплений перелік справ, які для мети КАС України слід вважати справами незначної складності. Зокрема, положення пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України передбачають, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Спір у цій справі виник через порушенням законодавства у сфері містобудування при здійсненні реконструкції фасаду будинку.
Водночас за правилами пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Буквальне тлумачення положень зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України. Водночас обов'язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.
Означені критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Тобто касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.
Скаржник у касаційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, не визначає, які норми матеріального права застосовані судами не правильно або які норми процесуального права було порушено судами, а лише зазначає про незгоду із прийнятими судовими рішеннями у цій справі та оцінкою доказів щодо знесення встановленого навісу на фасаді будинку, що виходить за межі перегляду судових рішень судом касаційної інстанції, визначених статтею 341 КАС України.
Натомість ці обставини та аргументи не є підставою для касаційного перегляду справи незначної складності. Скаржник не обґрунтував у касаційній скарзі того, чи стосується касаційна скарга питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; чи був скаржник позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, під час розгляду іншої справи; чи справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; чи суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Колегія суддів також не встановила випадків, зазначених у пункті 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, які могли б слугувати підставою для відкриття касаційного провадження у справі незначної складності.
Таким чином, з урахуванням зазначеного, скаржником не виконано вимог ухвали Верховного суду від 15.09.2025 про залишення касаційної скарги без руху.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 328, 333 КАС України, Суд
Визнати неповажними підстави пропуску строку на касаційне оскарження та відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13.06.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2025 у справі №640/17450/21.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13.06.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2025 у справі №640/17450/21.
Надіслати скаржнику копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження, разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не оскаржується.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя В.М. Бевзенко
Суддя С.Г. Стеценко