21 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 460/10097/24
адміністративне провадження № К/990/2595/25
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Стародуба О.П.,
суддів: Бевзенка В.М., Берназюка Я.О., Бучик А.Ю., Єзерова А.А., Коваленко Н.В., Кравчука В.М., Рибачука А.І., Стеценка С.Г., Гриціва М.І., Тацій Л.В., Чиркіна С.М., Шарапи В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами в суді касаційної інстанції адміністративну справу №460/10097/24
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУ ПФУ) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 23.09.2024, постановлену судом у складі головуючого судді Нор У.М.
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2024, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді - Матковської З.М., суддів: Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
І. РУХ СПРАВИ
1. 30.08.2024 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою, в якій просила:
- визнати протиправною відмову ГУ ПФУ у нарахуванні та виплаті їй з 01.07.2021 державної пенсії у розмірі шести мінімальних пенсій за віком як особі з інвалідністю ІІІ групи, захворювання якої пов'язане з Чорнобильською катастрофою, відповідно до статті 54 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-ХІІ);
зобов'язати ГУ ПФУ нарахувати та виплатити їй пенсію у розмірі шести мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону України від 06.06.1996 №230/96-ВР «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»» (далі - Закон №230/96-ВР), починаючи з 01.07.2021.
2. Ухвалою судді Рівненського окружного адміністративного суду від 04.09.2024 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з підстав пропуску строку звернення до суду та надано позивачці десятиденний строк для усунення зазначеного недоліку шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.
3. В межах строку встановленого ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 04.09.2024 позивачка подала заяву про поновлення строку звернення до суду, в обґрунтування якої, з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 у справі №815/1226/18, зазначила, що її право було порушено внаслідок дії норми, яка була визнана неконституційною, у зв'язку з чим шестимісячний строк, визначений частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного суду України (далі - КАС України), до правовідносин, що виникли в цій справі не застосовується.
4. Рівненський окружний адміністративний суд ухвалою від 23.09.2024, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2024, на підставі статті 123 КАС України повернув позивачці позовну заяву в частині позовних вимог за період з 01.07.2021 по 29.02.2024.
5. 16.01.2025 ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2024, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
6. Верховний Суд ухвалою від 05.02.2025 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.
7. Ухвалою від 04.06.2025 Верховний Суд у складі колегії суддів дійшов висновку про необхідність відступити від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 29.03.2024 у справі №460/17904/23 та від 22.01.2025 у справі №460/8956/24 щодо застосування строку звернення до суду у спорах щодо перерахунку пенсійних виплат, право на який пов'язується з ухваленням відповідного рішення Конституційним Судом України та, відповідно, про наявність підстав для передачі цієї справи на розгляд палати до якої входить колегія, що розглядає цю справу - судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. У справі, яка розглядається, суди встановили, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІІ групи, захворювання якої пов'язане з Чорнобильською катастрофою, перебуває на обліку в ГУ ПФУ та отримує пенсію по інвалідності, обчислену за нормами Закону №796-ХІІ.
ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ із заявою про перерахунок їй пенсії з 01.07.2021 у розмірі шести мінімальних пенсій за віком як особі з інвалідністю ІІІ групи, захворювання якої пов'язане з Чорнобильською катастрофою, відповідно до статті 54 Закону № 796-XII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р(ІІ)/2021 від 07.04.2021.
Листом від 12.08.2024 відповідач повідомив позивачці, що особам з інвалідністю ІІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи пенсія виплачується у розмірах, визначених статтею 54 Закону №796-XII в редакції Закону України від 29.06.2021 №1584-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» (далі - Закон №1584-ІХ), який було прийнято на виконання рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021, який в її випадку має бути не меншим ніж 3700 грн, у зв'язку з чим підстави для перерахунку її пенсії у розмірі шести мінімальних пенсій за віком відсутні.
Не погоджуючись із зазначеною вище відмовою, ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
9. Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог за період з 01.07.2021 по 29.02.2024 суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивачка пропустила строк звернення до адміністративного суду і не навела в заяві про поновлення такого строку доводів, які б свідчили про поважність причин його пропуску.
Суд першої інстанції також наголосив, що отримання ОСОБА_1 листа ГУ ПФУ від 12.08.2024 у відповідь на її звернення не змінює момент, з якого вона повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивачка почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
10. Касаційну скаргу ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що строк звернення до суду вона не пропустила, оскільки, на її думку, призначена відповідно до статті 54 Закону №796-XII пенсія має нараховуватись та виплачуватись у розмірі, встановленому статтею 54 Закону №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР, з визначеної в рішенні Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021 дати втрати чинності частиною третьою статті 54 Закону №796-XII у редакції Закону України від 28.12.2014 № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №76-VIII), тобто з 01.07.2021.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
11. Передаючи цю справу на розгляд судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, колегія суддів вважала за необхідне відступити від висновків Верховного Суду, викладених в його постановах від 29.03.2024 у справі № 460/17904/23 та від 22.01.2025 у справі № 460/8956/24, відповідно до яких у справах, пов'язаних з перерахунком пенсійних виплат, зокрема, й тих, які здійснюються у зв'язку з визнанням відповідної норми закону неконституційною, має застосовуватись шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, визначений частиною другою статті 122 КАС України.
12. Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду розглянула доводи, наведені колегією суддів на обґрунтування підстав для відступу від висновків, викладених у наведених вище постановах Верховного Суду, а також аргументи сторін у справі, що розглядається та дійшла таких висновків.
13. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
14. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
15. Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
16. Звертаючи до суду касаційної інстанції, позивачка в обґрунтування наявності підстав для скасування оскаржуваних судових рішень покликалась на те, що в правовідносинах, пов'язаних з перерахунком пенсії, який здійснюється у зв'язку з визнанням норми закону неконституційною, виплата призначеної пенсії має здійснюватись саме з дати втрати чинності такою нормою, визначеною у відповідному рішенні Конституційного Суду України, у зв'язку з чим вона може реалізувати право на такий перерахунок без обмеження будь-яким строком. Наведений аргумент також ліг в основу обґрунтувань, викладених в ухвалі колегії суддів Верховного Суду від 04.06.2025 про передачу цієї справи на розгляд палати.
17. Отже, ключовим питанням, на яке має відповісти судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, розглядаючи цю касаційну скаргу, є вплив рішення Конституційного Суду України, яким визнано неконституційною норму закону, на підставі якої було визначено розмір пенсії позивачки, на застосування строку звернення до адміністративного суду, у зв'язку з чим Верховний Суд зазначає таке.
18. За визначенням, наведеним в частині першій статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
19. Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
20. Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
21. Спеціальних правил щодо обчислення строків звернення до адміністративного суду у спорах, які виникли у зв'язку визнанням неконституційними норм закону, якими були врегульовані спірні правовідносини, ані КАС України, ані будь-яким іншим законом не встановлено.
22. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
23. Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
24. Отже, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
25. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини позовна давність визначається як законне право правопорушника не бути притягнутим до відповідальності або судимості після закінчення певного періоду часу з моменту вчинення правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, №22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою №14902/04 у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
26. Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
27. Верховний Суд в своїх постановах, зокрема, від 30.01.2025 у справі №300/546/23, від 22.01.2025 у справі № 200/2711/24, від 30.05.2025 у справі № 580/8300/24, від 15.07.2025 по справі № 520/11316/23 та інших, неодноразово наголошував на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
28. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
29. При вирішенні питання дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
30. Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
31. Водночас, поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанови Верховного Суду від 01.09.2025 у справі №580/10373/24, від 24.07.2025 у справі № 320/5355/22, від 23.07.2025 у справі №580/3428/22 та інші).
32. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
33. Разом з тим, за змістом частин першої та другої статті 94 Закону України від 13.07.2017 №2136-VIII «Про Конституційний Суд України» оприлюднення всіх актів Конституційного Суду України за результатами конституційного провадження, крім висновків щодо відповідності Конституції України (конституційності) питань, які пропонуються для винесення на всеукраїнський референдум за народною ініціативою, здійснюється на офіційному веб-сайті Конституційного Суду України. Опублікування актів Конституційного Суду України разом з окремими думками суддів здійснюється також у "Віснику Конституційного Суду України" та інших офіційних друкованих виданнях України.
34. Так, рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(II)/2021, яким було визнано неконституційною частину третю статті 54 Закону №796-XII у редакції Закону 76-VIII, було опубліковане, зокрема, 11.05.2021 в «Офіційному віснику України» №36.
35. Таким чином, про існування рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(II)/2021 всі зацікавлені особи, зокрема пенсіонери, основна пенсія яких обрахована відповідно до частини третьої статті 54 Закону №796-XII, мали можливість дізнатись з 11.05.2021 - з моменту його офіційного оприлюднення.
36. Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав наголошує на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
37. Отже, після оприлюднення рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(II)/2021 особа, яка отримала пенсійну виплату, в розмірі меншому ніж встановлено частиною третьою статті 54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону №230/96-ВР, вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила може бути випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
38. Як видно з матеріалів справи позивачка лише в 2024 році звернулась до ГУ ПФУ з відповідною заявою про перерахунок пенсії з 01.07.2021 і на момент звернення їй було відомо про наявність правових підстав для перерахунку її пенсії в розмірі, визначеному частиною третьою статті 54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону №230/96-ВР. За таких обставин звернення позивачки до ГУ ПФУ з відповідною заявою більш ніж через три роки після виникнення підстав для перерахунку пенсії не може вважатись таким, що було здійснене без зайвих зволікань і в розумні строки.
39. Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду повторно наголошує на тому, що ані КАС України, ані будь-який інший закон не містять спеціальних положень, які б визначали спеціальні правила обчислення строків звернення до адміністративного суду у справах, правовідносини в яких врегульовувались нормами закону, які Конституційний Суд України визнав неконституційними.
40. З огляду на наведене, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду погоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у його постановах від 29.03.2024 у справі № 460/17904/23 та від 22.01.2025 у справі № 460/8956/24, відповідно до яких у справах, спірні правовідносини в яких стосуються перерахунку пенсійних виплат, зокрема, й тих, які здійснюються у зв'язку з визнанням відповідної норми закону неконституційною, має застосовуватись шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, визначений частиною другою статті 122 КАС України.
41. При цьому, необґрунтованими є посилання позивачки на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в її постанові від 20.05.2020 у справі №815/1226/18, з огляду на те, що в зазначеній справі спір виник у зв'язку з поновленням виплати раніше призначеної (нарахованої) пенсії громадянці України, яка проживала за її межами, на підставі рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009. Відмінність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі №815/1226/18 виключає можливість застосування висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в її постанові від 20.05.2020 під час розгляду цієї справи.
42. Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду також зазначає, що на обґрунтованість наведених вище висновків Верховного Суду не впливає і «завершеність правовідносин», про яку йдеться в ухвалі від 04.06.2025 про передачу цієї справи на розгляд палати, оскільки визначення в позовній заяві конкретного періоду перерахунку, який виходить за межі шестимісячного строку звернення до суду і триваючий характер порушення, який має місце у справі, що розглядається, зумовлюють лише виникнення підстав для повернення позовної заяви повністю чи лише в частині позовних вимог, але не змінюють самого правила щодо застосування строків звернення до суду.
43. Отже, з огляду на наведене, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду з метою забезпечення однакового застосування норм процесуального права вважає за необхідне сформувати такий правовий висновок: звернення до суду з позовом, який обґрунтовано посиланням на визнання рішенням Конституційного Суду України неконституційними окремих положень закону, якими врегульовувались спірні правовідносини, не змінює правил обрахунку строків звернення до адміністративного суду, визначених процесуальним законом, у зв'язку з чим у спорах щодо перерахунку та виплати пенсій, які виникли у зв'язку з визнанням неконституційними норм закону, що врегульовували спірні правовідносини, застосовується шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, визначений частиною другою статті 122 КАС України.
44. Застосовуючи наведені вище висновки до обставин цієї справи, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду констатує, що суди попередніх інстанцій дійшли законного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для повернення позову в частині вимог за період з 01.07.2021 по 29.02.2024 у зв'язку з пропуском шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, тоді як доводи позивачки щодо незастосовності строків позовної давності до заявлених нею вимог ґрунтуються на хибному тлумаченні норм КАС України.
45. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з їх висновками.
46. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2024 у справі №460/10097/24 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
Головуючий суддя О.П. Стародуб
Судді А.І. Рибачук А.А. Єзеров
А.Ю. Бучик С.Г. Стеценко
В.М. Кравчук Л.В. Тацій
Я.О. Берназюк В.М. Шарапа
М.І. Гриців Н.В. Коваленко
В.М. Бевзенко С.М. Чиркін