Рішення від 16.10.2025 по справі 990/167/25

РІШЕННЯ

Іменем України

16 жовтня 2025 року

м. Київ

справа №990/167/25

адміністративне провадження № П/990/167/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючої судді - Блажівської Н.Є. (суддя - доповідач),

суддів: Бившевої Л.І., Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л., Олендера І.Я.,

за участю:

секретаря судового засідання: Бенчук О.О.,

Позивача: ОСОБА_1 ,

представника Відповідача: Предоляк Н.Ю,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу

за позовом ОСОБА_1

до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України

про визнання протиправними та нечинними рішень

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

14 квітня 2025 року ОСОБА_1 (далі також - Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі також- Відповідач, Комісія, ВККС) про визнання протиправними та нечинними рішень, зобов'язання вчинити певні дії.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 квітня 2025 року визначено склад колегії суддів: Шишов О.О.- головуючий суддя, судді: Білоус О.В., Блажівська Н.Є., Желтобрюх І.Л., Яковенко М.М.

17 квітня 2025 року Верховний Суд постановив ухвалу, якою позовну заяву залишив без руху.

28 квітня 2025 року до суду надійшла заява Позивача про роз'яснення ухвали та зменшення суми судового збору.

Верховний Суд ухвалою від 1 травня 2025 року:

- повернув без розгляду заяву ОСОБА_1 про роз'яснення ухвали Верховного Суду;

- відмовив у задоволенні заяви про зменшення розміру сплати судового збору;

- залишив позовну заяву без руху, надав Позивачеві десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків, а саме для сплати судового збору.

На виконання вимог ухвали Позивач подав заяву про усунення недоліків, до якої додав квитанцію про сплату судового збору та уточнену позовну заяву. У ній він змінив позовні вимоги, виклавши їх у такій редакції:

- визнати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України № 48/зп-25 від 12 березня 2025 року протиправним та нечинним у частині, що стосується ОСОБА_1 ;

- визнати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України № 49/зп-25 від 12 березня 2025 року протиправним та нечинним у частині, що стосується ОСОБА_1 .

У зв'язку із задоволенням заяви про самовідвід судді Шишова О.О. ухвалою Верховного Суду від 14 травня 2025 року протоколом повторного автоматизованого розподілу від 15 травня 2025 року визначено наступний склад колегії суддів для розгляду позовної заяви: суддя-доповідач - Блажівська Н.Є., судді: Бившева Л.І., Білоус О.В., Желтобрюх І.Л., Олендер І.Я.

Ухвалою від 15 травня 2025 року Верховний Суд відкрив провадження у справі та вирішив розглядати її в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалами від 29 травня 2025 року та від 1 жовтня 2025 року задоволено заяви ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалами від 26 червня 2025 року відмовлено в задоволенні заяви про самовідвід судді Блажівської Н.Є. від участі у розгляді справи №990/167/25, задоволено заяву ОСОБА_1 про зміну (уточнення та доповнення доводів) підстав позову та прийнято заяву про зміну (уточнення та доповнення доводів) підстав позову у справі.

У судовому засіданні 17 липня 2025 року задоволено клопотання Позивача про витребування доказів та витребувано у ВККС: метадані з її сайту щодо рішення ВККС від 14 вересня 2023 року №94/зп-23 «Про оголошення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів" та відповідного оголошення, рішення ВККС від 17 липня 2024 року № 228/зп-24 «Про затвердження методичних вказівок з оцінювання практичного завдання, виконаного кандидатами на посади суддів апеляційних судів під час кваліфікаційного іспиту» з додатками; досьє ОСОБА_1 ; документи, що стосуються виконання ОСОБА_1 практичних завдань та їх оцінювання (докази, які підтверджують дотримання методичних вказівок, а якщо цих документів не має, то надати пояснення); офіційний відеозапис від 24 лютого 2025 року складання іспиту з камери над 65 місцем, за яким ОСОБА_1 виконував завдання і офіційний відеозапис над адміністратором; акт генерації практичних завдань від 24 лютого 2025 року з зауваженнями ОСОБА_1 ; інформацію про проведення оцінювання практичних робіт ОСОБА_1 в інформаційній системі ВККС, дату та час входу, перевірки робіт, КСЗІ системи, верифікацію та достовірність інформації в системі; дані щодо перебування на робочому місці в приміщенні ВККС членів ВККС, дані входу/виходу в приміщення ВККС, дані входу/виходу в систему, айпі адреси входу, для перевірки практичних робіт.

Ухвалою від 29 вересня 2025 року визнано необґрунтованим заявлений ОСОБА_1 відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від участі у розгляді справи №990/167/25.

Ухвалою від 1 жовтня 2025 року (суддя Мацедонська В. Е.) відмовлено у задоволенні заяви Позивача про відвід колегії суддів від розгляду справи №990/167/25.

Судом виключено з числа доказів копії сертифіката Національної школи суддів України, виданий на підставі наказу від 16 червня 2023 року № 932-п ОСОБА_2 (т.2, а.с. 68), та службової записки, складеної на виконання службової записки від 22 липня 2025 року №19-430/25 (т.2, а.с.101).

ІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ВККС не забезпечено дотримання норм Конституції України, при організації та проведенні конкурсу в апеляційні суди, свідомо спотворено його результати, через безпідставне обмеження доступу до посади судді та незабезпечення об'єктивного, мотивованого та безстороннього оцінювання кандидатів.

Позивач вказує, що при здійсненні діяльності, яка передувала прийняттю, при підготовці матеріалів для прийняття та при прийнятті оскаржуваних рішень ВККС було порушено вимоги та положення Закону України "Про судоустрій та статус суддів", а також не було дотримано положень Загальної декларації прав людини, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, Конвенції Організації об'єднаних націй проти корупції, Європейської хартії про статус суддів, Угоди про асоціацію між Україною та Європейським союзом та інших міжнародних договорів, що визначають діяльність цивілізованої держави.

Позивач покликається на те, що ні відомість оцінювання, ні оскаржувані рішення, не містять мотивації та обґрунтувань перевірки та виставлення оцінок. При цьому наголошує, що ВККС не дотримувалася Методичних вказівок з оцінювання практичного завдання з адміністративної, господарської та цивільної спеціалізацій, виконаного кандидатами на посади суддів апеляційних судів під час кваліфікаційного іспиту затверджених рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів від 17 липня 2024 року №228/зп-24 (далі також- Методичні вказівки), не використовувала їх та не керувалася ними при оцінці практичних завдань. При цьому відзначає, що відповідно до Методичних вказівок обов'язковим є наведення балу за кожен елемент оцінювання, визначеного ними, із кількості допустимих балів оцінювання. Підсумкова оцінка має складатись за результатами складання балів визначених за кожен елемент оцінювання.

Вказує, що перевірка практичних завдань мала проводити ВККС, як орган, а не "екзаменаційна комісія", яка відповідно до положень законодавства не має відповідних повноважень, й складала значну меншість членів ВККС, які до того ж були або відсутні на місці, або не перебували в робочому стані, або не могли фізично перевірити кожен таку кількість робіт, або мали конфлікт інтересів. Зокрема зазначає, що деякі члени ВККС, в тому числі Голова, були відсутні на час "перевірки" практичних завдань, виконаних 24 та 25 лютого 2025 року у межах конкурсу, адже згідно поширеної у багатьох ЗМІ інформації, яка є загальновідомою, в період часу з 25 лютого по 11 березня перебували або на лікарняному або брали участь у публічних заходах або з інших підстав були відсутні.

Також Позивач зазначає, що при виконанні ним практичного завдання були допущені двічі збої в роботі техніки, миготіння екрану та відсутність реагування на вибір програми тривалий час, про що було звернення до уповноваженого представника, що стало підставою для вчинення описки, яка мала суттєве значення для виконання першої модельної справи, де замість цифри вісім він вказав цифру п'ять, хоча по змісту висновків зробив вивід, який відповідає періоду вісім, що слідує при семантичному опрацюванні тексту, суті попередніх рішень та умовиводів. Водночас питання та зауваження щодо вибору справи, як і технічні недоліки роботи техніки не були предметом дослідження та перевірки ВККС як до, так і при ухваленні рішень за підсумками перевірки практичних завдань з адміністративної спеціалізації.

Відзначає, що він неодноразово звертався до ВККС із клопотаннями про отримання інформації, реалізуючи право як конкурсанта на повний доступ до інформації та свого досьє, зняття копій та отримання копій, проте йому було надано лише формальні відписки або відмову, а саме надано лише витяги з оскаржуваних рішень, протокол оцінювання із загальними (підсумковими) цифрами оцінок, із зазначенням, що там відображено увесь процес оцінювання.

У відзиві на адміністративний позов Комісія вказує на те, що доводи Позивача є необґрунтованими.

Покликається на те, що порушень порядку складання кваліфікаційного іспиту та позаштатних ситуацій, які б мали значення для встановлення результатів третього етапу кваліфікаційного іспиту, складеного учасниками 24 та 25 лютого 2025 року, уповноваженими представниками не зафіксовано.

Вказує, що положення частини п'ятої статті 74 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі також- Закон) у взаємозв'язку з підпунктом 6.3.3 пункту 6.3 розділу 6 Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 02 листопада 2016 року № 141/зп-16 (далі також- Положення № 141/зп-16), та рішення Комісії від 22 січня 2025 року № 19/ зп-25 визначають умови, за яких кандидат на посаду судді визнається таким, що успішно склав етап кваліфікаційного іспиту (виконання практичного завдання), а саме набрання учасником іспиту 75 відсотків максимально можливого балу (від максимально можливого 150), або 112,5 бали. Відповідно до оскаржуваних рішень Комісії від 12 березня 2025 року № 48/зп-25 та № 49/зп-25 ОСОБА_1 за результатами оцінювання першого судового рішення (код кандидата 0066227) отримав 50 балів, а за результатами другого (код кандидата 0078408) - 61 бал, що у сумі становить 111 балів та є нижчим за прохідний бал. При цьому відзначає, що вказані обставини є підставою для визначення Позивача таким, що не склав кваліфікаційний іспит, що породжує юридичні підстави для відмови у допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання та непідтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Комісія зауважує, що згідно з частиною третьою статті 88 Закону рішення Комісії, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Обумовлених підстав, визначених частиною третьою статті 88 Закону, для оскарження рішень Комісії від 12 березня 2025 року № 48/зп-25 та № 49/зп-25 в частині затвердження результатів виконаного ОСОБА_1 практичного завдання та результатів складеного ним іспиту немає.

Разом з тим, як вказує Відповідач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_1 фактично не погоджується з отриманими балами за виконане ним в рамках конкурсу практичне завдання.

Відповідач наголошує на тому, що затверджені Комісією Методичні вказівки з оцінювання практичного завдання спрямовані (звернені) до екзаменаційної комісії, визначеної для перевірки таких робіт, оскільки безпосередньо вона здійснює перевірку робіт, яка власне полягає у встановленні відповідності змісту виконаного учасником практичного завдання показникам (методичним вказівкам) з оцінювання цього завдання. Зазначені Методичні вказівки слугують інструментом для забезпечення єдиного підходу до оцінювання, що забезпечує об'єктивний та уніфікований підхід до оцінювання всіх робіт кандидатів.

При цьому Відповідач зазначає, що за даними екзаменаційних відомостей Позивачу за результатами перевірки кожного практичного завдання кожним окремим членом екзаменаційної комісії, визначеної рішенням Комісії від 22 січня 2025 року № 21/ зп-25, було виставлено окремий (індивідуальний) бал. Водночас вказуючи, що фіксація та відображення у будь-якій формі (зокрема і в екзаменаційній відомості) міркувань чи висновків членів екзаменаційної комісії, що проводили перевірку практичного завдання, щодо окремих показників та елементів, яким не відповідало виконане кандидатом завдання, не передбачено положеннями чинного законодавства, якими встановлено як порядок кваліфікаційного іспиту, так і його методику.

В частині тверджень Позивача щодо порушення порядку вибору практичних завдань Відповідач покликається на те, що відповідно до особливостей виконання практичного завдання кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах у межах конкурсу, що визначені рішенням Комісії від 22 січня 2025 року № 19/зп-25, формування (генерація) зошитів із практичними завданнями здійснювалась в присутності учасників у день складання кваліфікаційного іспиту (етапу) без їх затвердження Комісією. Така генерація здійснювалась в інформаційній системі, що використовується Комісією для цілей кваліфікаційного іспиту (далі - Система), за принципом випадковості. Перед початком кваліфікаційного іспиту (етапу) уповноважені представники пропонували учасникам визначити зі свого кола осіб, які будуть присутні під час генерації в Системі зошитів із практичними завданнями.

Узагальнюючи, Комісія наголошує на тому, що конкурсна процедура та процедура кваліфікаційного оцінювання стосовно Позивача була проведена в порядку та відповідно до вимог чинного законодавства України, дії Комісії були повністю регламентовані нормами Закону та нормативними актами, прийнятими Комісією на основі положень Закону, будь-які порушення прав, свобод чи законних інтересів Позивача як учасника процедури конкурсу та кваліфікаційного оцінювання відсутні, оскаржувані рішення Комісії містять правові підстави та мотиви їх ухвалення.

В додаткових поясненнях ВККС зазначила про те, що Методичні вказівки не встановлюють обов'язку здійснювати поелементне нарахування балів, оскільки така деталізована процедура не передбачена ані чинним законодавством, ані нормами Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів затвердженого рішенням ВККС від 19 червня 2024 року № 185/зп-24 (далі - Положення № 185/зп-24). А наявність орієнтовної шкали оцінювання (тобто кількості балів за елемент оцінювання) слугує виключно для забезпечення єдиного підходу до перевірки робіт та уніфікації оцінювання серед членів екзаменаційної комісії, оскільки Методичні вказівки звернені саме до екзаменаторів.

Зауважила, що відсутність розбіжності у 20 і більше відсотків від максимально можливого балу між найвищим і найнижчим балами, виставленими за практичне завдання окремими членами екзаменаційної комісії, свідчить про додержання членами екзаменаційної комісії єдиних (уніфікованих) підходів перевірки практичних робіт за визначеною методикою оцінювання (Методичними вказівками), а також про відсутність ознак суб'єктивного або дискримінаційного підходу під час оцінювання

Вказала, що спеціальний програмний комплекс, який використовується Комісією для цілей складання іспиту (САРП), автоматично формує екзаменаційну відомість оцінювання практичного завдання після виставлення (нарахування) індивідуальних оцінок членами екзаменаційної комісії. В подальшому підсумкові індивідуальні бали Позивача були затверджені Комісією у повній відповідності до норм Положення № 185/зп-24, а також у межах дискреційних повноважень Комісії, передбачених Законом, відповідними рішеннями, що є предметом оскарження у даній справі.

Звернула увагу суду на те, що норми Положення № 185/зп-24, які серед іншого визначають як і методику оцінювання учасників іспиту, так і порядок оцінювання результатів виконання практичного завдання (розділ 5) є чинними і встановлюють чіткий і зрозумілий порядок виставлення єдиної оцінки (балу). Цей Порядок не передбачає мотивування оцінки, виставленої за результатами перевірки виконаного практичного завдання (з огляду на забезпечення об'єктивності проведення іспиту через призму дотримання принципу анонімності). Зауважила, що норми вказаного Положення були відомі Позивачу до початку, зокрема виконання практичного завдання, водночас він з'явився для складання такого, усвідомлюючи та приймаючи встановлений порядок проведення іспиту.

Також ВККС в поясненнях покликалась на те, що оскаржувані рішення Комісії містять усі необхідні елементи, зокрема підстави та мотиви, які ґрунтуються на фактичних обставинах справи. В них викладено опис процедури, в якій брав участь Позивач, наведено перелік основних рішень, що мають значення для проведення конкурсу, а також відповідне нормативно-правове регулювання та іншу релевантну інформацію, що в сукупності формує юридичні підстави для ухвалення відповідних рішень. Зазначала, що зміст оскаржуваних рішень Комісії відповідає установленим критеріям, що застосовуються до подібного виду рішень, і містить достатній обсяг інформації для розуміння їх правових підстав та наслідків, а відтак не потребує додаткового мотивування поза межами, прямо визначеними нормативно-правовими актами Комісії та положеннями Закону.

Відповідач покликався на те, що участь кожного окремого кандидата у засіданні Комісії не є обов'язковою. З огляду на публічність та відкритість діяльності Комісії розміщення інформації про засідання Комісії на офіційному вебсайті ВККС відповідає вимогам законодавства та забезпечує доступність інформації для всіх учасників конкурсу в однакових умовах.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов.

У судовому засіданні представник Відповідача заперечила проти задоволення позовних вимог.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Рішенням ВККС від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах, з яких в апеляційних судах із розгляду адміністративних справ, - 66.

Позивач звернувся до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України із заявою про участь в конкурсі на посаду судді апеляційного суду на зайняття вакантних посад суддів апеляційних адміністративних судів у подальшому набув правового статусу кандидата на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів (адміністративна спеціалізація).

Рішенням Комісії від 19 червня 2024 року № 184/зп-24 (з урахуванням рішень Комісії від 31 липня 2024 року № 285/ас-24 та від 09 грудня 2024 року № 316/ас-24) призначено кваліфікаційне оцінювання в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах. Цим рішенням також встановлено черговість етапів кваліфікаційного оцінювання: перший - складання кваліфікаційного іспиту; другий - дослідження досьє та проведення співбесіди.

Рішенням Комісії від 21 серпня 2024 року № 260/зп-24 затверджено тип 2 практичного завдання для виконання кандидатами на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах під час кваліфікаційного іспиту в межах конкурсу.

Рішенням Комісії від 11 вересня 2024 року № 270/зп-24 (зі змінами) призначено кваліфікаційний іспит у межах конкурсу та визначено черговість етапів його проведення: перший - тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду; другий - тестування когнітивних здібностей; третій - виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду.

Рішенням Комісії від 23 жовтня 2024 року № 333/зп-24 затверджено кодовані та декодовані результати тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації апеляційного адміністративного суду. До тестування когнітивних здібностей допущено 132 кандидати, зокрема Позивача, які успішно пройшли перший етап кваліфікаційного іспиту

Рішенням Комісії від 22 січня 2025 року № 19/зп-25 затверджено кодовані та декодовані результати тестування когнітивних здібностей, складеного кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах. До виконання практичного завдання зі спеціалізації апеляційного адміністративного суду допущено 105 кандидатів, які успішно пройшли другий етап кваліфікаційного іспиту, в тому числі ОСОБА_1 .

Вказаним рішенням також визначено особливості виконання практичного завдання кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах. Серед іншого, встановлено, що виконання практичного завдання кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах у межах конкурсу здійснюватиметься з використанням комп'ютерної техніки. Визначено, що максимально можливий бал за виконання практичного завдання кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), - 150 та встановлено, що прохідний бал за виконання практичного завдання - 75 відсотків максимально можливого бала, або 112,5 бала.

ОСОБА_1 відповідно до рішення ВККС від 23 жовтня 2024 року № 333/зп-24 за результатами тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації апеляційного адміністративного суду набрав 136 балів та згідно з рішенням ВККС від 22 січня 2025 року №19/зп-25 за результатами тестування когнітивних здібностей набрав 42,2 бали.

11 листопада 2024 року Позивач звернувся до ВККС з запитом в якому просив надати: копію договору на підставі якого було залучене ТОВ "псиметрікс" для проведення іспиту на загальні здібності в конкурсі в апеляційні суди; висновки та сертифікати відповідності КСЗІ отримані ВККС, в тому числі для виконання іспитів з права та на загальні здібності в апеляційні суди; виконаний ним варіант завдання з права (загальна частина та спеціалізація) з питаннями та наданими ним відповідями.

Також у зазначеному запиті Позивач просив повідомити: чи розглядає ВККС можливість скасування графіка складання практичних завдань з конкурсу в апеляційні суди з подальшим перенесенням (відкладенням) часу його виконання, а перед цим підготовки та проведення нормального іспиту на загальні здібності, з особистим опробуванням певними (вибірковим) групами (завдань та спроб скласти цей тест членами Комісії, її Секретаріату, Національною школою суддів України, іншими особами) з вибірковим реальним опробуванням; чому не було викладено вибірково реальні завдання з іспиту, в тому числі складні, а не лише легкі, з тими кольорами та змістом для ознайомлення, розуміння кандидатами з конкурсу в апеляційні суди; чи було апробовано тест на загальні здібності розробником, ВККС, а саме в реальному часі в режимі іспиту.

Листом від 14 листопада 2024 року № Б-6531/24 ВККС повідомила ОСОБА_1 наступне:

- ТОВ «Сайметрікс-Україна» залучено Комісією до співпраці за сприяння Проекту ЄС «Право-Justice». За пропозицією ТОВ «Сайметрікс-Україна» тестування когнітивних здібностей здійснюватиметься з використанням комп'ютерної техніки та за допомогою автоматизованого інструменту вимірювання психологічних та інших характеристик особистості «РSYMETRICS». Кожен тест Інструменту «РSYMETRICS» - абстрактно-логічний та вербальний, складається із завдань різного типу, рівня складності та оснащений адаптивним механізмом подачі запитань (Computer Adaptive Testing - CAT), у якому кожне наступне запитання подається учаснику іспиту із банку запитань автоматично з урахуванням індексу складності попереднього запитання та правильності або неправильності відповіді на нього. При наданні правильної відповіді на запитання наступне пропонується з підвищеним рівнем складності, що забезпечує більш точне вимірювання здібностей кожного учасника іспиту. ТОВ «Сайметрікс-Україна» повідомило Комісію (лист від 23 жовтня 2024 року), що розроблені когнітивні тести науково адаптовані для представників різних професій, зокрема юристів. Вибірка представників юридичної професії становить 6 000 осіб, у тому числі суддів у межах кваліфікаційного оцінювання та кандидатів на заміщення вакантних посад суддів Верховного Суду, Вищого антикорупційного суду та Вищого суду з питань інтелектуальної власності;

- рішенням Комісії від 2 жовтня 2024 року № 306/зп-24 затверджено та оприлюднено на офіційному вебсайті Комісії програму іспиту і таксономічну характеристику анонімного тестування когнітивних здібностей під час кваліфікаційного оцінювання кандидатів на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах, а також оприлюднено перелік типових питань вербального та абстрактно-логічного блоків тестування когнітивних здібностей. З переліком типових тестових питань (завдань) можна ознайомитися в підрубриці «Перелік питань тестування» рубрики «Конкурс для кандидатів на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах, оголошений 14.09.23 (ТРИВАЄ)» підрозділу «Конкурс на посаду судді» розділу «Діяльність» офіційного вебсайту Комісії або за посиланням: https://portal.vkksu.gov.ua/page/perelik-pytan- testuvannya;

- з метою організаційного забезпечення проведення тестування когнітивних здібностей під час кваліфікаційного іспиту в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах працівниками Комісії проводилося тестування системи автоматизованого інструменту вимірювання психологічних та інших характеристик особистості «PSYMETRICS». Складання тестування когнітивних здібностей членами Комісії та працівниками секретаріату Комісії не здійснювалося;

- у Комісії наявний Атестат відповідності, зареєстрований в Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України за № 1451В від 29 липня 2024 року, який засвідчує, що комплексна система захисту інформації в інформаційно-комунікаційній системі Вищої кваліфікаційної комісії суддів України забезпечує захист інформації відповідно до вимог нормативних документів із технічного захисту інформації. Програмне забезпечення Комісії для проведення тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду не містить персональних даних, використовується в окремій локально-обчислювальній мережі Комісії (без доступу в інтернет), реалізованій у приміщенні, призначеному для проведення іспитів. Відомості щодо інформаційно-комунікаційної системи Комісії та окремих її складових, а також дані щодо забезпечення комплексного захисту інформації віднесено до Переліку відомостей, що становлять службову інформацію у Вищій кваліфікаційній комісії суддів України, затвердженого Наказом Голови Комісії від 5 квітня 2017 року № 24 (зі змінами). З огляду на наведене надати вказаний Атестат відповідності не є можливим;

- сформований інформаційною системою, що використовувалася Комісією 18 жовтня 2024 року під час тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації апеляційного адміністративного суду в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), звіт про результати тестування учасника ОСОБА_1 з індивідуальним кодом (логіном) U202410181623 буде надіслано у разі отримання Комісією запиту, що відповідатиме вимогам статті 16 Закону України «Про захист персональних даних»;

- іншої запитуваної інформації у Комісії немає. Ураховуючи зазначене, запит від 7 листопада 2024 року (вх. № 27пі-Б-1208/24ел) надіслано до ТОВ «Сайметрікс-Україна» для опрацювання та надання відповіді у межах компетенції.

Листом від 14 листопада 2024 року запит ОСОБА_1 від 7 листопада 2024 року (вх. № 27пі-Б-1208/24ел) надіслано ВККС до ТОВ «Сайметрікс-Україна».

Рішенням ВККС від 22 січня 2025 року № 21/зп-25 затверджено склад екзаменаційної комісії для перевірки та оцінювання практичних завдань, виконаних кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах .

Згідно з графіком, визначеним рішенням Комісії від 22 січня 2025 року № 19/зп-25, 24 та 25 лютого 2025 року, проведено третій етап кваліфікаційного іспиту виконання практичного завдання зі спеціалізації апеляційного адміністративного суду.

Позивач брав участь в етапі кваліфікаційного іспиту - виконання практичного завдання з адміністративної спеціалізації у процедурі кваліфікаційного оцінювання у межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів - 24 лютого 2025 року.

Виключено частину судового рішення, яка містить службову інформацію.

Рішенням Комісії від 12 березня 2025 року № 48/зп-25 затверджено кодовані результати практичного завдання, виконаного 24 та 25 лютого 2025 року кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами).

Рішенням Комісії № 49/зп-25 від 12 березня 2025 року затверджено декодовані результати практичного завдання, виконаного 24 та 25 лютого 2025 року кандидатами на посади суддів апеляційних адміністративних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами).

Відповідно до зазначеного рішення ОСОБА_1 відмовлено в допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди», а також ОСОБА_1 визнано таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційних адміністративних судах та припинив участь у кваліфікаційному оцінюванні та оголошеному рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) конкурсі на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах.

Підставою такого висновку слугувало те, що ОСОБА_1 за результатами виконання практичних робіт отримав такі бали:

1) перше модельне судове рішення, індивідуальний код учасника - 0066227, кількість балів - 50;

2) друге модельне судове рішення, індивідуальний код учасника - 0078408, кількість балів - 61.

Вважаючи рішення ВККС від 12 березня 2025 року № 48/зп-25 та № 49/зп-25 у частині, що стосується ОСОБА_1 протиправним і нечинним, Позивач звернувся до суду з цим позовом.

На обґрунтування протиправності оскаржуваних рішень Позивач зазначав, що третій етап кваліфікаційного іспиту (виконання практичного завдання) відбувався з порушеннями, а саме: випадковий вибір практичних завдань фактично не здійснювався, а під час складання іспиту мали місце технічні збої у роботі відповідного обладнання.

На спростування наведених доводів представник Відповідача зазначила, що:

- уповноваженими представниками не було зафіксовано порушень порядку складання кваліфікаційного іспиту, а також жодних позаштатних ситуацій, які могли б вплинути на встановлення результатів третього етапу іспиту, що проводився 24 та 25 лютого 2025 року;

- формування (генерація) зошитів із практичними завданнями здійснювалося в інформаційній системі, що використовується Комісією для цілей кваліфікаційного іспиту, за принципом випадковості, у день складання іспиту та в присутності учасників, без подальшого затвердження таких Комісією; перед початком складання іспиту уповноважені представники запропонували учасникам визначити зі свого числа осіб, які братимуть участь у процедурі генерації зошитів у Системі;

- згідно з Актом генерації практичного завдання (тип 2) з адміністративної спеціалізації, складеним 24 лютого 2025 року уповноваженими працівниками Комісії у присутності учасника іспиту ОСОБА_3 , жодних зауважень щодо формування зошитів із практичними завданнями ані від Позивача, ані від інших учасників не зафіксовано.

Суд, за клопотанням Позивача та з метою перевірки його доводів про відсутність випадкового вибору практичних завдань і висловлені ним зауваження з цього приводу, витребував та дослідив у судовому засіданні відеозаписи проведення третього етапу кваліфікаційного іспиту 24 лютого 2025 року. Також, на підтвердження тверджень Позивача щодо наявності технічних недоліків у роботі обладнання, на якому він виконував іспит, судом за його клопотанням було витребувано у Відповідача відеозапис із камери, розміщеної над 65-м місцем, де Позивач складав практичне завдання. Водночас відповідний відеозапис суду надано не було, оскільки, за поясненнями Відповідача, він не збережений.

У судовому засіданні 16 жовтня 2025 року Позивач повторно наполягав на витребуванні відеозапису із камери над 65-м місцем, зазначаючи, що на загальних відеозаписах відсутня можливість зафіксувати технічні несправності, які, на його думку, мали місце під час виконання практичного завдання. Представник Відповідача повторно наголосила, що відповідний відеозапис збережено не було, а тому можливості надати його суду ВККС не має.

Крім того, Позивач порушив питання щодо можливості перегляду інших відеозаписів з додаткових камер, у тому числі зі звуковою доріжкою, оскільки на наданих суду матеріалах, на його переконання, чітко не зафіксовано момент складання та підписання акту генерації практичного завдання (тип 2). Представник Відповідача у судовому засіданні зазначив, що Комісією надано всі наявні відеозаписи, які збереглися та перебувають у її розпорядженні.

У судових засіданнях досліджено письмові та електронні докази, зокрема матеріали, що стосуються проведення третього етапу кваліфікаційного іспиту, що проведений 24 лютого 2025 року.

Крім того, Позивач стверджував, що частина членів екзаменаційної комісії ВККС, що перевіряла його роботу, була відсутня, перебувала у стані тимчасової непрацездатності, не мала фізичної можливості перевірити таку кількість робіт або перебувала у стані потенційного конфлікту інтересів.

Заперечуючи наведені доводи, Відповідач зазначив, що ані норми чинного законодавства України, ані положення нормативних актів, прийнятих Комісією на виконання законодавства, не встановлюють вимог щодо нормування робочого часу екзаменаційної комісії. Законодавство також не містить заборони для членів екзаменаційної комісії виконувати покладені на них функції під час відпустки чи тимчасової непрацездатності - за власною ініціативою та з огляду на об'єктивну необхідність оперативної перевірки практичних завдань. На переконання Відповідача, здійснення перевірки та оцінювання робіт у позаробочий час не порушує прав чи законних інтересів Позивача, не впливає на об'єктивність оцінювання та не спричиняє будь-яких негативних наслідків для учасників конкурсу (кандидатів на посаду судді). На підтвердження свої позиції Відповідачем надано суду копії наказів від 17 лютого 2025 року № 58-к/тм, від 6 березня 2025 року № 75-к/тм, витяги з табелів обліку робочого часу членів ВККС за період з 1 по 28 лютого 2025 року та з 1 по 15 березня 2025 року, а також копії листків непрацездатності.

Позивач також обґрунтовував свою позицію й тим, що його не було належним чином повідомлено про проведення засідань, на яких були прийняті оскаржувані рішення, у зв'язку з чим було порушено його право знати про розгляд питань, що стосуються його, та брати участь у такому розгляді.

Відповідач, спростовуючи наведені доводи, зазначив, що участь кожного окремого кандидата у засіданні Комісії не є обов'язковою. З огляду на публічність та відкритість діяльності Комісії, розміщення інформації про засідання на офіційному вебсайті ВККС відповідає вимогам законодавства та забезпечує рівний доступ усіх учасників конкурсу до відповідної інформації. На підтвердження факту розміщення зазначених відомостей на офіційному вебсайті Комісії Відповідач надав суду копії роздруківок із відомостями про дату та час оприлюднення відповідних повідомлень.

Суд звертає увагу на те, що ані Позивач ані представник Відповідача у визначеному КАС України порядку подавали клопотань про призначення експертизи.

IV. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ОЦІНКА СУДУ

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За правилами частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Перевіряючи оспорювані рішення Відповідача на предмет відповідності критеріям, визначеним у частині другій статті 2 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 38 Конституції України громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.

Наведене вище положення Основного Закону гарантує кожному громадянину рівне право на доступ до державної служби, що включає і право претендувати на посаду судді за умови дотримання встановлених законом вимог. Це право має тлумачитися з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який визначає доступ до публічної служби як складову реалізації права на працю і свободи вибору професії. Відтак, будь-яке обмеження реалізації цього права має відповідати принципам законності, пропорційності та обґрунтованої необхідності в демократичному суспільстві, що є також вимогою статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Так, в статті 8 Конвенції задекларовано, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

ЄСПЛ в рішенні у справі "Олександр Волков проти України" (заява №21722/11, рішення від 27 травня 2013 року, п. 166-167) зазначив, що звільнення заявника з посади судді вплинуло на широке коло його стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного характеру. Схожим чином, воно мало наслідки і для "кола його близьких", оскільки втрата роботи мала відчутні наслідки для матеріального добробуту заявника та його сім'ї. Крім того, причина звільнення заявника, а саме порушення присяги судді, говорить про те, що під впливом опинилась і його професійна репутація. Отже, звільнення заявника з посади становило втручання в його право на повагу до приватного життя у розумінні статті 8 Конвенції.

У справі "Денісов проти України" (заява № 76639/11, рішення від 25 вересня 2018 року, п. 115-117) ЄСПЛ розвинув підходи щодо меж застосування статті 8 Конвенції у трудових спорах. Суд дійшов висновку, що трудові спори per se не виключаються зі сфери "приватного життя" у розумінні статті 8 Конвенції. Існують певні типові аспекти приватного життя, на які такі спори можуть вплинути внаслідок звільнення, пониження, відмови у доступі до професії або інших подібних несприятливих заходів. До цих аспектів входить (І) "внутрішнє коло" заявника, (ІІ) можливість заявника встановлювати та розвивати відносини з іншими людьми та (ІІІ) соціальна і професійна репутація заявника. У таких спорах існують два напрямки, за якими, як правило, виникають питання, пов'язані з приватним життям: або через підстави вжиття оскаржуваного заходу (у такому випадку Суд застосовує підхід, заснований на підставах), або, у деяких справах, через наслідки для приватного життя (у такому випадку Суд застосовує підхід, заснований на наслідках).

При застосуванні підходу, заснованого на наслідках, рівень суворості з огляду на всі наведені аспекти набуває вирішального значення. Саме заявник має переконливо продемонструвати, що цей рівень був досягнутий у його справі. Заявник має надати докази, які підтверджуватимуть наслідки оскаржуваного заходу. Суд визнає, що стаття 8 Конвенції є застосовною лише за умови, що ці наслідки є дуже серйозними та значною мірою впливають на його приватне життя.

Суд встановив критерії для оцінки суворості або серйозності стверджуваних порушень у різних нормативно-правових контекстах. Страждання заявника мають оцінюватись шляхом порівняння його життя до та після вжиття відповідного заходу. Суд також вважає, що при визначенні серйозності наслідків у справах, пов'язаних з трудовими відносинами, доцільно оцінити суб'єктивне сприйняття заявника на фоні об'єктивних обставин конкретної справи. Цей аналіз повинен охоплювати як матеріальний, так і нематеріальний вплив стверджуваного заходу. Тим не менш, заявник має визначити та обґрунтувати характер та ступінь його страждань, які повинні мати причинно-наслідковий зв'язок з оскаржуваним заходом. З огляду на правило вичерпання національних заходів юридичного захисту основні елементи таких тверджень мають бути належним чином доведені до відома національних органів влади, до компетенції яких відноситься вирішення такого питання.

Колегія суддів вважає ці висновки застосовними до справи, що розглядається, з огляду на те, що рішення ВККС про відмову у допуску Позивача до наступного етапу конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах мало наслідком припинення його участі у зазначеному конкурсі, що в широкому розумінні повинно трактуватись як рішення про відмову йому в допуску до професії судді, що безпосередньо зачіпає його професійну репутацію як правника та є втручанням в його право на повагу до приватного життя, легітимність якого може і має бути перевірена в судовому порядку.

ОСОБА_1 , вирішивши взяти участь у конкурсі, звернувся до Комісії із заявою про участь в конкурсі на посаду судді апеляційного суду на зайняття вакантних посад суддів апеляційних адміністративних судів, оголошеного рішенням Комісії № 94/зп-23 від 14 вересня 2023 року.

Частиною другою статті 79-3 Закону (тут та надалі в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин) передбачено, що в конкурсі на зайняття вакантної посади судді, зокрема, апеляційного суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 Закону.

Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 79-3 Закону Комісія проводить кваліфікаційне оцінювання кандидата на посаду судді, зокрема, апеляційного суду.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 83 Закону заява кандидата на посаду судді про проведення кваліфікаційного оцінювання, у тому числі для участі у конкурсі є підставою для призначення кваліфікаційного оцінювання.

Частиною першої статті 85 Закону передбачено, що кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складання кваліфікаційного іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди. Рішення про черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання ухвалює Комісія.

Кваліфікаційне оцінювання за критерієм професійної компетентності проводиться з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації (частина третя статті 85 Закону).

На виконання зазначених вище положень Закону рішенням Комісії від 19 червня 2024 року №184/зп-24 (з урахуванням рішень Комісії від 31 липня 2024 року № 285/ас-24 та від 09 грудня 2024 року № 316/ас-24) призначено кваліфікаційне оцінювання в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах. Цим рішенням також встановлено черговість етапів кваліфікаційного оцінювання: перший - складання кваліфікаційного іспиту; другий - дослідження досьє та проведення співбесіди.

Рішенням Комісії від 21 серпня 2024 року № 260/зп-24 затверджено тип 2 практичного завдання [два модельні судові рішення, що складаються зі вступної, описової (крім кримінального судочинства) та/або частково мотивувальної частини, на підставі даних яких учасник повинен продовжити їх викладення] для виконання кандидатами на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах під час кваліфікаційного іспиту в межах конкурсу.

Рішенням Комісії від 11 вересня 2024 року № 270/зп-24 (зі змінами) призначено кваліфікаційний іспит під час кваліфікаційного оцінювання в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, зокрема Позивачу, та визначено черговість етапів його проведення: перший етап - тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду; другий етап - тестування когнітивних здібностей; третій етап - виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду.

Тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду та тестування когнітивних здібностей ОСОБА_1 пройшов успішно, набравши 136 та 42.2 балів відповідно.

Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії України від 22 січня 2025 року № 19/зп-25 допущено 105 кандидатів, які успішно склали тестування когнітивних здібностей, в тому числі і Позивача, до третього етапу кваліфікаційного іспиту в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), - виконання практичного завдання зі спеціалізації апеляційного адміністративного суду.

Вказаним рішенням визначено, що максимально можливий бал за виконання практичного завдання кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), - 150, прохідний бал за виконання практичного завдання - 75 відсотків максимально можливого бала, або 112,5 бала.

Рішенням Комісії від 12 березня 2025 року № 48/зп-25 затверджено кодовані результати практичного завдання, виконаного 24 та 25 лютого 2025 року кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами).

Рішенням Комісії № 49/зп-25 від 12 березня 2025 року затверджено декодовані результати практичного завдання, виконаного 24 та 25 лютого 2025 року кандидатами на посади суддів апеляційних адміністративних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами).

Відповідно до зазначеного рішення ОСОБА_1 відмовлено в допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди», визнано його таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційних адміністративних судах та припинив участь у кваліфікаційному оцінюванні та оголошеному рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) конкурсі на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах.

Підставою такого висновку слугувало те, що ОСОБА_1 за результатами виконання практичних робіт отримав такі бали:

1) перше модельне судове рішення, індивідуальний код учасника - 0066227, кількість балів - 50;

2) друге модельне судове рішення, індивідуальний код учасника - 0078408, кількість балів - 61.

Бал ОСОБА_1 за етап кваліфікаційного іспиту виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду - 111, що є меншим за 75 відсотків максимально можливого бала.

Одним з доводів Позивача у зверненні до суду з цим позовом є невмотивованість рішення Комісії щодо виставлення оцінок за практичні завдання та затвердження результатів таких.

Надаючи оцінку вказаному доводу Позивача, Суд вважає за потрібне звернути увагу на таке.

Відповідно до частини першої статті 92 Закону визначено, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.

Статтею 93 Закону визначено повноваження Комісії, до яких згідно з пунктами 6, 7 частини першої цієї статті належить затвердження порядку складання кваліфікаційного іспиту та методики оцінювання кандидатів, положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, та проведення кваліфікаційного оцінювання.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 79-2 Закону Комісія проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів, зокрема апеляційного суду - на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 79-3 цього Закону.

Аналіз наведених вище положень Закону свідчить про те, що Комісія є спеціально уповноваженим державним органом суддівського врядування, якому законом делеговано повноваження організовувати та проводити кваліфікаційне оцінювання кандидатів на посади суддів, зокрема, шляхом затвердження порядку складання кваліфікаційного іспиту, методики його оцінювання та положення про проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів. Таким чином, Комісія зобов'язана діяти виключно в межах визначених законом повноважень, суворо дотримуючись затверджених нею внутрішніх регламентів та процедурних актів, що встановлюють порядок проведення конкурсу на зайняття посади судді, що покликано гарантувати об'єктивність, прозорість та законність прийнятих нею рішень.

Частинами першою - четвертою статті 101 Закону визначено, що рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі ухвалюється більшістю від установленого цим Законом складу Комісії. Голосування проводиться за відсутності особи, щодо якої вирішується питання, та інших осіб, які не є членами Комісії. Рішення палати Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ухвалюється більшістю від складу палати з урахуванням членів іншої палати в разі їх залучення до участі в розгляді відповідного питання. Рішення колегії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ухвалюється більшістю голосів.

Палати та колегії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ухвалюють свої рішення від імені Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, зазначаючи склад палати чи колегії, який розглядав конкретну справу.

Частина сьома цієї статті визначає, що рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України можуть бути оскаржені до суду з підстав, установлених цим Законом.

Порядок оскарження рішення Комісії визначає стаття 88 Закону. Зокрема, у вказаній статті вказано, що суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

1) склад членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити;

2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання;

3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання;

4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків (частина четверта статті 88 Закону).

Суд не встановив обставин чи підстав для скасування спірного рішення, визначених пунктами 1-3 статті 88 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Щодо наявності підстав для скасування рішення Комісії з підстав, визначених пунктом 4 частини четвертої статті 88 Закону, Суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини п'ятої статті 101 Закону рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, палат та колегій Комісії викладаються у письмовій формі. У рішенні зазначаються дата і місце ухвалення рішення, склад Комісії (палати, колегії), питання, що розглядалося, мотиви ухваленого рішення, результати поіменного голосування членів Комісії. Рішення підписується головуючим і членами Комісії (палати, колегії), які брали участь у його ухваленні.

Зазначене вище правове регулювання свідчить про те, що в якому б складі Комісія не ухвалювала рішення (пленарний склад, палата чи колегія), воно повинне містити мотиви ухвалення відповідного рішення.

Як зазначалося вище, згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 79-3 Закону Комісія проводить кваліфікаційне оцінювання кандидата на посаду судді, зокрема, апеляційного суду.

Статтею 93 Закону визначено, що порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.

На виконання зазначеної вище норми, Комісія рішенням від 19 червня 2024 року №185/зп-24 затвердила Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, яке визначає організаційно-правові засади підготовки та проведення кваліфікаційного іспиту, форму та зміст тестувань, практичних завдань, методику оцінювання результатів іспиту під час добору на посаду судді місцевого суду, кваліфікаційного оцінювання та у зв'язку з наміром судді бути переведеним до іншого місцевого суду, а також засади формування рейтингу і резерву кандидатів на посаду судді місцевого суду.

Слід наголосити, що, хоча у процедурах на зайняття вакантної посади судді та проведення відповідного кваліфікаційного оцінювання Комісія як уповноважений суб'єкт владних повноважень діє та ухвалює рішення відповідно до визначених Законом дискреційних повноважень, межі цієї дискреції не можуть бути неосяжними та повинні підлягати зовнішньому публічному нагляду, зокрема судовому контролю.

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року дискреційним є повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.

Комітет Міністрів Ради Європи сформулював принципи, які слугують змістовними гарантіями ухвалення справедливого рішення. Здійснюючи дискреційні повноваження, адміністративний орган: переслідує лише ту мету, задля якої його наділено такими повноваженнями: дотримується принципу об'єктивності й безсторонності, враховуючи лише ті чинники, які стосуються конкретної справи; дотримується принципу рівності перед законом, не допускаючи несправедливої дискримінації; забезпечує належну рівновагу між несприятливими наслідками, які можуть настати через його рішення для прав, свобод чи інтересів осіб, та переслідуваною метою: ухвалює своє рішення в межах строку, прийнятного під кутом зору питання, яке вирішується; забезпечує послідовне застосування загальних адміністративних приписів з одночасним врахуванням конкретних обставин кожної справи.

У пункті 2.4 Рішення Конституційного Суду України від 8 червня 2016 року № 3-рп/2016 ідеться про те, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України), одним з елементів якого є правова визначеність приписів законів та інших нормативно-правових актів.

За правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною в Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці, неминуче призводить до сваволі (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини).

Твердження Конституційного Суду України ґрунтуються на тому, що принцип правової визначеності не виключає визнання за органом державної влади певних дискреційних повноважень у прийнятті рішень, однак у такому випадку має існувати механізм запобігання зловживанню ними. Цей механізм повинен забезпечувати, з одного боку, захист особи від свавільного втручання органів державної влади у її права і свободи, а з другого - наявність можливості в особи передбачати дії цих органів.

У пункті 127 рішення ЄСПЛ від 14 червня 2007 року у справі "Свято-Михайлівська Парафія проти України" суд нагадав, що закон має бути сформульовано з достатнім ступенем передбачуваності, щоб надати громадянину можливість у розумній, залежно від обставин, мірі передбачити наслідки певної дії. Ступінь передбачуваності значною мірою залежить від змісту акта, який розглядається, сфери, яку він має охопити, кількості та статусу тих, кому його адресовано.

До того ж у національному праві має бути засіб юридичного захисту від свавільного втручання органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Визначення дискреційних повноважень, якими наділені органи державної влади у сфері основоположних прав, у спосіб, що фактично робить ці права необмеженими, суперечило б принципу верховенства права. Відповідно закон має чітко визначати межі повноважень компетентних органів та однозначно визначати спосіб їх здійснення, беручи до уваги легітимну мету засобу, який розглядається, щоб гарантувати особі адекватний захист від свавільного втручання.

За практикою ЄСПЛ, надання правової дискреції органам влади у виді необмежених повноважень є несумісним з принципом верховенства права, і закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, та порядок її здійснення, з урахуванням законної мети цього заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання (див. рішення від 02 листопада 2006 року у справі "Волохи проти України", від 2 серпня 1984 року у справі "Мелоун проти Сполученого Королівства").

Правовладдя вимагає, щоб будь-яка дискреція не була настільки необмеженою, щоб стати потенційно свавільною. Жодна дискреція не може бути юридично безмежною.

Зазначений висновок узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 20 березня 2025 року у справі П/990/64/24.

Верховний Суд наголошує, що судовий контроль за реалізацією суб'єктами владних повноважень їхніх дискреційних повноважень здійснюється за визначеними частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) критеріями, зокрема, чи діяли вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо.

При цьому, якщо Суд установить, що діяльність органу державної влади не відповідає хоча б одному з визначених у частині другій статті 2 КАС України критеріїв, це може бути підставою для задоволення позову щодо оскарження відповідних дій (бездіяльності) чи рішення, якщо така діяльність порушує права, свободи та інтереси Позивача.

У свою чергу, Комісія є уповноваженим суб'єктом з питань проведення добору кандидатів для призначення на посаду судді та прийняття рішення за його результатами, тобто є суб'єктом владних повноважень, на дії якого поширюються вимоги, встановлені статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зазначений висновок узгоджується з висновком викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 01 травня 2025 року у справі №990/232/24.

Предметом спору є рішення Комісії від 12 березня 2025 року № 48/зп-25 та № 49/зп-25, якими, окрім іншого, затверджено кодовані та декодовані результати практичного завдання, виконаного 24 та 25 лютого 2025 року кандидатами на посади суддів апеляційних адміністративних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), у тому числі Позивачем та відмовлено в допуску ОСОБА_1 до другого етапу кваліфікаційного оцінювання "Дослідження досьє та проведення співбесіди", визнано його таким, що не підтвердив здатність здійснювати правосуддя в апеляційних адміністративних судах, припинено його участь у кваліфікаційному оцінюванні та оголошеному рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) конкурсі на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах.

Комісія ухвалила спірні рішення за результатами перевірки виконаних ОСОБА_1 практичних завдань в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах.

Проаналізувавши спірні рішення, Суд звертає увагу на те, що у вказаних рішеннях цитуються норми Закону України "Про судоустрій і статус суддів України" та Положення № 185/зп-24, які дозволили Комісії дійти висновку про необхідність вчинити такі дії: затвердити кодовані результати практичного завдання, виконаного 24 та 25 лютого 2025 року кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами); затвердити декодовані результати практичного завдання, виконаного 24 та 25 лютого 2025 року кандидатами на посади суддів апеляційних адміністративних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами); допустити до другого етапу "Дослідження досьє та проведення співбесіди" у межах зазначеного конкурсу 67 кандидатів на посаду судді, які набрали прохідний бал кваліфікаційного іспиту; відмовити в допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання "Дослідження досьє та проведення співбесіди", визнати такими, що не підтвердили здатності здійснювати правосуддя, припинити участь у кваліфікаційному оцінюванні та оголошеному рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) конкурсі 101 кандидата на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах; визначити склад Комісії для проведення другого етапу кваліфікаційного оцінювання "Дослідження досьє та проведення співбесіди"; здійснити повторний автоматизований розподіл справ (документів) кандидатів на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах, яких допущено до другого етапу "Дослідження досьє та проведення співбесіди"; визначити строк подання кандидатами на посади суддів документів, необхідних для проведення спеціальної перевірки.

З додатку 1 до рішення від 12 березня 2025 року № 49/зп-25 вбачається, що за результатами виконання практичних робіт ОСОБА_1 отримав такі бали: 1) перше модельне судове рішення, індивідуальний код учасника - 0066227, кількість балів - 50; 2) друге модельне судове рішення, індивідуальний код учасника - 0078408, кількість балів - 61.

Аналогічні результати відображені в рішенні від 12 березня 2025 року № 48/зп-25 в кодованій формі.

Водночас у вказаних рішеннях відсутні будь-які мотиви виставлення саме таких оцінок ОСОБА_1 за виконання практичних завдань.

З огляду на вказане, Суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до пункту 1.12 Положення № 185/зп-24 визначено, що є такі етапи складання іспиту кандидатами на посаду судді апеляційного, вищого спеціалізованого суду та Верховного Суду, а також суддями у межах процедури кваліфікаційного оцінювання:

- тестування когнітивних здібностей;

- тестування знань з історії української державності;

- тестування загальних знань у сфері права;

- тестування знань зі спеціалізації відповідного суду;

- виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду.

Пунктом 62 Прикінцевих та перехідних положень Закону встановлено, що після введення в дію положень цього Закону щодо анонімного тестування з історії української державності таке тестування не проводиться в межах кваліфікаційного іспиту під час конкурсів на зайняття вакантних посад суддів, оголошених рішеннями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, від 23 листопада 2023 року № 145/зп-23.

Відтак під час конкурсу на зайняття вакантних посад суддів, оголошеного рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 кандидати складали: тестування когнітивних здібностей; тестування загальних знань у сфері права; тестування знань зі спеціалізації відповідного суду; виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду.

Пунктами 5.6 - 5.7 Положення № 185/зп-24 визначено, що бали за кожен етап іспиту визначаються окремо. Максимально можливий бал на кожному етапі іспиту:

- тестування когнітивних здібностей - 60;

- тестування загальних знань у сфері права - 50.

- тестування знань зі спеціалізації відповідного суду - 100.

- виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду - 150.

Отримані на кожному етапі іспиту кандидатом бали є результатом виконання того чи іншого завдання (відповідно тестування або практичного завдання). Підставами для отримання відповідних балів, як узагальнення кожного етапу іспиту, є виконання/невиконання завдання, поставленого перед учасником відповідного конкурсу.

При цьому методика оцінювання має бути максимально чіткою та зрозумілою, як для особи, яка проходить відповідний етап іспиту, так і для стороннього спостерігача. Наприклад, як оцінювання тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду, коли за правильну відповідь кандидат отримує 1 бал, за неправильну - 0 балів.

Відповідно до пункту 2.9 розділу 2 Положення № 185/зп-24 практичне завдання виявляє рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні, а саме: уміння критично мислити та правильно оцінювати фактичні обставини справи; уміння мотивувати свою позицію; уміння застосовувати джерела права, що релевантні до спірних правовідносин; уміння вирішувати правову проблему; уміння лаконічно викладати свою позицію; уміння дотримуватись норм мовних засобів офіційно-ділового стилю.

Під час виконання практичного завдання учаснику необхідно сформулювати правильне, на його думку, модельне рішення суду та/або продовжити викладення запропонованої частини модельного судового рішення на підставі матеріалів завдання (пункт 4.13 розділу 4 Положення № 185/зп-24).

Положенням № 185/зп-24 встановлено, що практичне завдання оцінюється екзаменаційною комісією, склад якої затверджується рішенням Комісії (пункт 5.5.1).

Перевірка практичного завдання полягає у встановленні відповідності змісту виконаного учасником завдання показникам (методичним вказівкам) з оцінювання цього завдання (пункт 5.5.5 Положення № 185/зп-24).

За результатами перевірки практичного завдання кожним членом екзаменаційної комісії виставляється індивідуальна оцінка роботи від 0 до 150 балів (пункт 5.5.6 Положення № 185/зп-24).

Згідно з пунктом 5.8 розділу 5 Положення № 185/зп-24 кількість балів за кожне модельне судове рішення у разі виконання під час кваліфікаційного іспиту практичного завдання типу 2 визначається методичними вказівками з оцінювання практичного завдання.

Отже, Положенням № 185/зп-24 визначено як мету практичного завдання - виявлення рівня практичних навичок та умінь у правозастосуванні, так і спосіб його оцінювання, який передбачає перевірку відповідності виконаного завдання встановленим критеріям (методичним вказівкам), із виставленням індивідуальних балів кожним членом екзаменаційної комісії. Такий підхід покликаний забезпечити об'єктивність, прозорість та комплексність оцінювання здатності учасника застосовувати норми права в умовах, наближених до реальної судової практики.

Підпунктом 5.5.4 пункту 5.5 розділу 5 Положення № 185/зп-24 передбачено, що методичні вказівки з оцінювання практичного завдання затверджуються Комісією та оприлюднюються на її офіційному вебсайті.

Зважаючи на вказане вище правове регулювання, Комісія рішенням №228/зп-24 від 17 липня 2024 року, окрім іншого, затвердила Методичні вказівки з оцінювання практичного завдання з адміністративної, господарської та цивільної спеціалізацій, виконаного кандидатами на посади суддів апеляційних судів під час кваліфікаційного іспиту.

Вказаними методичними вказівками чітко визначено:

- елементи практичного завдання, що підлягають оцінюванню (наприклад, доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився / не погодився з висновками суду першої інстанції; мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі),

- кількість балів за елемент оцінювання (наприклад, за доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився / не погодився з висновками суду першої інстанції, комісія може виставити від 0 до 16 балів, тоді як за мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі - від 0 до 14 балів);

- показники оцінювання (наприклад, уміння застосовувати норми процесуального закону, що регулюють структуру та зміст мотивувальної частини постанови (ухвали) суду апеляційної інстанції; уміння аналізувати та синтезувати ключові (основні, істотні) висновки суду першої інстанції, доречні та важливі аргументи учасників справи, їх оцінки, їх прийняття та/або відхилення).

При цьому Методичними вказівками визначено, що за написання мотивувальної частини рішення кандидат максимально може отримати 45 балів, за резолютивну частину - 22 бали, за дотримання стилістики судового рішення - 5 балів, за дотримання правил орфографії та пунктуації - 3 бали.

Отже, з наведеного випливає, що оцінювання виконаного практичного завдання має здійснюватися шляхом перевірки кожного визначеного Методичними вказівками елемента, зокрема мотивувальної та резолютивної частин судового рішення, дотримання стилістики, орфографії та пунктуації. Такий деталізований підхід спрямований на забезпечення всебічної та об'єктивної оцінки якості роботи учасника, що, у свою чергу, гарантує належну перевірку рівня його професійних знань, аналітичних здібностей і вміння застосовувати норми права у конкретній правовій ситуації.

Такий підхід до оцінювання вимагає наявності належної доказової бази, яка дає можливість як учаснику конкурсу, так і суду, що здійснює перевірку правомірності рішень Комісії, пересвідчитися у дотриманні екзаменаційною комісією вимог Положення №185/зп-24 та Методичних вказівок, обґрунтованості виставлених балів та відсутності ознак суб'єктивного або дискримінаційного підходу під час оцінювання. У цьому контексті особливого значення набуває дотримання принципів належного документування результатів оцінювання та їх повноцінного відображення у матеріалах конкурсу, що є запорукою довіри до процедури відбору кандидатів на посаду судді.

Суд наголошує на тому, що розробка методики оцінювання кандидатів є обов'язком Комісії, а не її правом, і метою розробки такої методики є однаковий підхід до оцінювання усіх учасників відповідного конкурсу та за результатами такої оцінки отримання кандидатом зрозумілого обґрунтування виставлення відповідної оцінки.

Відсутність деталізації в оцінюванні може викликати питання щодо справедливості та об'єктивності процесу оцінювання, а також може призвести до недостатньої обґрунтованості виставленого балу.

Суд звертає увагу на те, що у постанові від 14 листопада 2024 року у справі №990/71/24 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що Комісія відповідно до свого статусу, повноважень, встановленого законом порядку, мети і завдань, які перед нею стоять, вільна у виборі будь-яких підстав і, керуючись власною оцінкою цих підстав, має право засумніватися у відповідності кандидата на посаду судді критеріям та умовам, за яких можливе внесення рекомендації про призначення на посаду судді.

У постанові від 18 квітня 2024 року № 9901/110/19 Велика Палата Верховного Суду підкреслила, що судовий контроль щодо дискреційних повноважень Комісії надати оцінку кандидату на посаду судді на предмет його відповідності встановленим законом критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності згідно з положеннями частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України покликаний забезпечити, щоб ці повноваження були використані відповідно до мети, з якою вони були надані, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом (запобігаючи всім формам дискримінації), пропорційно (зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване ухвалене Комісією рішення за результатами кваліфікаційного оцінювання). Іншими словами, суд повинен забезпечити, щоб реалізація Комісії дискреційних повноважень під час проведення кваліфікаційного оцінювання не була свавільною. Зазначено, що повноваження членів Комісії оцінювати певні факти як такі, що узгоджуються чи ні з поняттям доброчесності, є виключними. Ніхто інший, окрім Комісії, не має повноважень оцінювати доброчесність кандидата на посаду судді.

Зазначені правові висновки Велика Палата Верховного Суду формувала, вирішуючи спори щодо ненадання рекомендацій про призначення кандидата на посаду судді.

В той же час вказані висновки можна застосувати у процесі використання Комісією дискреційних повноважень під час оцінювання практичних робіт кандидатів на посаду судів.

Суд наголошує на тому, що рішення Комісії у будь-якому випадку має демонструвати, чим конкретно керувалася, коли оцінювала цього кандидата.

З наявних в матеріалах справи двох копій екзаменаційних відомостей оцінювання практичного завдання видно, що за написання першого судового рішення Позивачеві екзаменатори виставили 50, 51 та 49 балів (остаточна оцінка - 50 балів), за написання другого судового рішення - 60, 62, 61 (остаточна оцінка - 61 бал).

Виключено частину судового рішення, яка містить службову інформацію.

Разом з тим, зазначені відомості не містять інформації про кількість балів, виставлених за кожен із передбачених Методичними вказівками елементів оцінювання. Відсутність такої деталізації унеможливлює перевірку дотримання екзаменаційною комісією затверджених критеріїв та підходів до оцінювання практичного завдання і не дозволяє встановити, чи діяла екзаменаційна комісія в межах наданих їй дискреційних повноважень та, відповідно, чи не діяла вона свавільно. Тобто за таких обставин суд позбавлений можливості пересвідчитись чи була забезпечена послідовність, обґрунтованість і повнота оцінювання виконаного позивачем практичного завдання.

Колегія суддів враховує той факт, що ненабрання Позивачем мінімального прохідного балу за виконання практичного завдання є підставою для припинення його подальшої участі в конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду, однак враховуючи, що він заперечує достовірність результату зазначеного практичного завдання, такі обставини потребують доведення.

Засади доказування в адміністративних справах передбачені у КАС України, відповідно до статті 72 якого доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Відповідно до частин першої та другої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із статтею 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

В додаткових поясненнях ВККС зазначено, що фіксація та відображення у будь-якій формі (зокрема і в екзаменаційній відомості) міркувань чи висновків членів екзаменаційної комісії, які проводили перевірку практичного завдання, щодо окремих показників та елементів, яким не відповідало виконане кандидатом завдання, не передбачено положеннями нормативно-правових актів, якими встановлено порядок кваліфікаційного іспиту та методику його оцінювання.

Колегія суддів з такими доводами Відповідача не погоджується, оскільки з екзаменаційних відомостей, що складені за результатом перевірки виконаного Позивачем практичного завдання, неможливо встановити, які недоліки зазначеного практичного завдання стали підставою для зниження остаточної оцінки виконаної роботи та, відповідно, не набрання Позивачем мінімальної кількості балів необхідної для продовження його участі в конкурсі на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах.

Колегія суддів наголошує, що ВККС України не надано жодних доказів на підтвердження того, що екзаменаційна комісія під час перевірки практичного завдання, виконаного Позивачем, дотрималась положень Методичних вказівок.

В контексті зазначеного Верховний Суд вважає за необхідне звернути увагу на необхідність дотримання суб'єктами владних повноважень принципу належного врядування, зміст якого розкрито, зокрема, в практиці ЄСПЛ.

Так, у пунктах 70-71 рішення у справі "Рисовський проти України" ЄСПЛ підкреслює особливу важливість принципу належного врядування, зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності.

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (пункт 74 рішення у справі "Лелас проти Хорватії").

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що Відповідач, не надавши жодних доказів, які б підтверджували об'єктивність та повноту перевірки виконаного Позивачем практичного завдання, та, відповідно, обґрунтованості виставлених екзаменаційною комісією балів, не довів, що ним дотримано вимог Методичних вказівок (які були ним же і затверджені), що свідчить про порушення Комісією принципу належного врядування.

Додатково Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що рішення Комісії в частині необґрунтування виставлених оцінок за виконання практичного завдання неодноразово були предметом розгляду Верховним Судом.

Зокрема, до Верховного Суду оскаржувалися рішення Комісії в частині необґрунтування виставлених оцінок за виконання практичного завдання в межах наступних процедур:

- конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 07 листопада 2016 року №145/зп-16 на зайняття 120 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду (справа №800/166/17);

- конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 02 серпня 2018 року №185/зп-18 на зайняття 78 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду (справа №9901/49/19);

- добору кандидатів на посаду судді місцевого суду з урахуванням 600 прогнозованих вакантних посад суддів місцевого суду від 03 квітня 2017 року №28/зп-17 (справа №9901/261/19);

- конкурсу, оголошеного рішенням Комісії 30 вересня 2017 року № 98/зп-17 на зайняття 21 вакантної посади судді Вищого суду з питань інтелектуальної власності (справа №9901/948/18);

- конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 02 серпня 2018 року №186/зп-18 на зайняття 39 вакантних посад суддів Вищого антикорупційного суду, з яких до Вищого антикорупційного суду - 27 посад суддів, до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду - 12 посад суддів (справа №9901/119/19).

Проводячи зазначені вище конкурси та оцінюючи, зокрема, виконані практичні завдання, Комісія керувалася Порядком проведення іспиту та методики встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання, затвердженого рішенням Комісії від 04 листопада 2016 року №144/зп-16 (далі - Порядок №144/зп-16), та Положенням 143/зп-16 з урахуванням відповідних змін включно із періодом проведення конкурсу.

Також Суд переглядав відповідні рішення Комісії в межах кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, призначених Комісією відповідно до пункту 20 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №8/зп-18 від 01 лютого 2018 року, №133/зп-18 від 07 червня 2018 року, №106/зп-17 від 20 жовтня 2017 року (зокрема справи №9901/582/18, №9901/37/19, №9901/79/19).

У процесі оцінювання практичних завдань в межах цих процедур, окрім зазначених вище Порядку та Положення № 185/зп-24, Комісія користувалася Положенням про складення кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів на посаду судді, затвердженого рішенням Комісії від 03 жовтня 2018 року №211/зп-18 (далі - Положення №211/зп-18). І саме правильність застосування цих положень оцінював Верховний Суд, розглядаючи справи.

У спірних правовідносинах, як зазначалося вище, Комісія, оцінюючи практичні завдання кандидатів на посаду судді, використовувала Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, затверджене рішенням Комісії від 19 червня 2024 року № 185/зп-24.

Верховний Суд наголошує на тому, що в межах розгляду цієї справи не надає оцінки правильності застосування Комісією Положення № 185/зп-24, під час оцінювання практичних завдань в межах інших конкурсних процедур.

Суд зазначає, що в Положеннях №144/зп-16 та №211/зп-18 передбачалося, що перевірка виконаного учасником іспиту практичного завдання полягає у встановленні його відповідності показникам методики оцінювання результатів (пункт 11 розділу V та пункт 7 розділу V відповідно).

Тоді як в Положенні №185/зп-24 визначено, що перевірка практичного завдання полягає у встановленні відповідності змісту виконаного учасником завдання показникам (методичним вказівкам) з оцінювання цього завдання (пункт 5.5.5 Положення).

Саме на виконання цього положення рішенням Комісії від 17 липня 2024 року № 228/зп-24 затверджено Методичні вказівки з оцінювання практичного завдання з адміністративної, господарської та цивільної спеціалізацій, виконаного кандидатами на посади суддів апеляційних судів під час кваліфікаційного іспиту, які кожному кандидату на посаду судді дають змогу зрозуміти позицію Комісії під час розподілу балів за виконане практичне завдання.

Затвердження вказаних Методичних вказівок є новим досвідом в діяльності Комісії, який спрямовано на відкритість та доступність діяльності Комісії. Під час проведення попередніх конкурсних процедур відповідні вказівки, які б дозволяли зрозуміти розподіл балів, не затверджувалися.

Затвердження таких Методичних вказівок із чітким визначенням балів за кожен елемент практичного завдання, з урахуванням вимог пункту 5.5.5 Положення №185/зп-24, зобов'язує Комісію встановлювати відповідність змісту виконаного учасником завдання кожному з елементів практичного завдання затвердженим цими вказівками.

Сукупність установлених у справі обставин та досліджених судом доказів підтверджує обґрунтованість доводів Позивача щодо невідповідності вимогам частини другої статі 2 КАС України оскаржуваних рішень ВККС, що є підставою для визнання їх протиправними.

Позивач у позовній заяві просить визнати протиправними та нечинними рішення ВККС від 12 березня 2025 року № 48/зп-25 та № 49/зп-25 у частині, що стосується ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відтак позовні вимоги заявлені Позивачем підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними та скасування рішень ВККС від 12 березня 2025 року № 48/зп-25 та № 49/зп-25 у частині, що стосується ОСОБА_1 .

При цьому слід наголосити, що, звертаючись до суду, Позивач сформулював позовні вимоги виключно про визнання протиправними та нечинними рішень, якими фактично припинено його подальшу участь у процедурі конкурсу на зайняття посади судді апеляційного адміністративного суду. Однак завдання адміністративного судочинства не зводиться лише до формального констатації факту допущення порушень суб'єктом владних повноважень. Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, його призначенням є справедливий, неупереджений і своєчасний розгляд публічно-правових спорів з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів особи від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Отже, з метою повного й ефективного відновлення порушеного права Позивача та недопущення формального підходу до судового захисту, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України повторно здійснити оцінювання практичних завдань, виконаних Позивачем, з урахуванням вимог Методичних вказівок з оцінювання практичного завдання з адміністративної, господарської та цивільної спеціалізацій, затверджених рішенням ВККС України № 228/зп-24 від 17 липня 2024 року.

Застосування саме такого способу захисту відповідає як завданню адміністративного судочинства так і усталеній судовій практиці Верховного Суду щодо необхідності відновлення порушеного права.

Суд установив, що на момент звернення до суду з цим позовом Позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 1937 гривень 92 копійок та зазначені витрати є документально підтвердженими.

За правилами частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що Суд дійшов до висновку про необхідність задовольнити позов ОСОБА_1 наявні підстави для відшкодування йому понесених ним судових витрат.

Абзац 17 розділу ІІІ та абзац 101 розділу IV мотивувальної частини цього судового рішення містять службову інформацію.

Керуючись статтями 22, 241-246, 250, 255, 266, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними та нечинними рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України №48/зп-25 від 12 березня 2025 року в частині, що стосується ОСОБА_1 .

Визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України №49/зп-25 від 12 березня 2025 року в частині, що стосується ОСОБА_1 .

Зобов'язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України повторно оцінити практичні завдання виконані ОСОБА_1 з урахуванням Методичних вказівок з оцінювання практичного завдання з адміністративної, господарської та цивільної спеціалізацій, виконаного кандидатами на посади суддів апеляційних судів під час кваліфікаційного іспиту, затверджених рішенням Комісії №228/зп-24 від 17 липня 2024 року.

Стягнути з бюджетних асигнувань Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 37316378, адреса: Україна, 01601, місто Київ, вулиця Липська, будинок, 18/5) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір, сплачений за подання цього позову, в сумі 1937 (одна тисяча дев'ятсот тридцять сім) гривень 92 копійки.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення (з дня складення повного судового рішення).

Головуюча суддя Н.Є. Блажівська

Судді: Л.І. Бившева

О.В. Білоус

І.Л. Желтобрюх

І.Я. Олендер

Повний текст судового рішення складено 21 жовтня 2025 року.