про залишення касаційної скарги без руху
22 жовтня 2025 року
м. Київ
справа №640/31275/21
адміністративне провадження №К/990/41548/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Коваленко Н.В.,
суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.В.,
перевіривши касаційну скаргу Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 23.04.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2025 у справі за позовом Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради до ОСОБА_1 про припинення права на виконання будівельних робіт та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування припису,
Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради звернувся в суд з адміністративним позовом до ОСОБА_1 з вимогами:
- припинити право на виконання будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об'єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (ССІ): «Реконструкція приміщень житлового будинку» за адресою: АДРЕСА_1 від 30.06.2021 №КВ 051210624741;
- скасувати реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об'єкта з незначними наслідками (ССІ): «Реконструкція приміщень житлового будинку» за адресою: АДРЕСА_1 від 02.09.2021 №КВ 101210819948, замовник будівництва - ОСОБА_1 .
Представником ОСОБА_1 подано зустрічну позовну заяву, з такими вимогами:
- визнати протиправними дії Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради щодо проведення повторної позапланової перевірки з 18.11.2021 по 01.12.2021 щодо об'єкта будівництва «Реконструкція приміщень житлового будинку» за адресою: АДРЕСА_1 »;
- визнати протиправним та скасувати припис Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 01.12.2021 щодо об'єкта будівництва «Реконструкція приміщень житлового будинку» за адресою: АДРЕСА_1 ».
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 23.04.2025, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2025, позов Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради до ОСОБА_1 про припинення права на виконання будівельних робіт задоволено частково:
- скасовано реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об'єкта з незначними наслідками (СС1) «Реконструкція приміщень житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 » від 02.09.2021 №КВ 101210819948, замовник будівництва - ОСОБА_1 .
У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради вдруге звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Ухвалою від 03.09.2025 Верховний Суд, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України, повернув касаційну скаргу як таку що не містила підстав для касаційного оскарження судових рішень.
Ухвалою від 17.09.2025 Верховний Суд, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України, повернув касаційну скаргу як таку що не містила підстав для касаційного оскарження судових рішень.
13.10.2025 до Верховного Суду втретє надійшла касаційна скарга Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради, в якій скаржник просить скасувати рішення Луганського окружного адміністративного суду від 23.04.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2025 в частині відмови у задоволенні позовної вимоги та ухвалити нове рішення в цій частині про задоволення позову.
Як видно з Єдиного державного реєстру судових рішень постанова суду апеляційної інстанції прийнята 29.07.2025 та 30.07.2025 складено її повний текст. При цьому, касаційну скаргу направлено до суду касаційної інстанції 08.10.2025, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.
Разом з касаційною скаргою скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження обґрунтоване тим, що вперше касаційну скаргу на рішення судів першої та апеляційної інстанцій скаржником було подано в межах строків на касаційне оскарження, а також те, що повторне подання касаційної скарги відбулося упродовж розумного строку після отримання ухвали про повернення касаційної скарги, а також те, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду у порядку, встановленому законом.
Вирішуючи клопотання скаржника в частині поновлення строків на касаційне оскарження, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з частиною другою статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу (частина третя статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частина друга статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Тобто особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, цілком використовувати наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Отже, учасники процесу мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не мають допускати затримки та невиправданого зволікання під час виконання своїх процесуальних обов'язків.
Також згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Наведеними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України чітко окреслений характер процесуальної поведінки учасників справи, відповідно до якого особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить діяти сумлінно, тобто виявляти добросовісне ставлення до наявних у неї прав і здійснювати їхню реалізацію в такий спосіб, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без невиправданих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, передусім щодо дотримання строку на касаційне оскарження. Для цього учасник справи повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати цілком наявні засоби та можливості, передбачені законодавством
Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії «права на суд», може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом касаційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення.
Колегія суддів зауважує, що норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов'язку надавати докази до суду та доводити ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов'язаний з об'єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
Звертаючись вдруге з касаційною скаргою, скаржник просить суд поновити строк касаційного оскарження з тих підстав, що повторне подання касаційної скарги відбулося упродовж розумного строку після отримання ухвали про повернення касаційної скарги.
Водночас Суд звертає увагу, що та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє права на повторне звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених для цього, а у Суду - обов'язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Ураховуючи обставини справи, зазначену скаржником причину пропуску строку на касаційне оскарження не можна вважати поважною, тобто такою, що не залежала від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, і пов'язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
При попередніх зверненнях із касаційними скаргами скаржником не було дотримано вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а саме: у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Скаржник не зазначає обставин, які позбавляли його можливості привести свою касаційну скаргу у відповідність із пунктом 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому, такі дії залежали виключно від скаржника.
Верховний Суд звертає увагу, що статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України регламентовано обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Суд зазначає, що подання касаційної скарги після повернення Верховним Судом попередньо поданої касаційної скарги, не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку на касаційне оскарження, оскільки нормами Кодексу адміністративного судочинства України не визначено строків звернення до суду касаційної інстанції після повернення касаційної скарги, позаяк процесуальним законодавством регламентуються виключно загальні строки на касаційне оскарження судових рішень, що передбачено статтею 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів звертає увагу, що ця касаційна скарга подана втретє після її повернення Верховним Судом, що свідчить про неналежне користування своїми процесуальними правами та виконання процесуальних обов'язків.
Сукупність цих обставин свідчить про допущення скаржником необґрунтованих зволікань щодо реалізації свого права на касаційне оскарження судових рішень з дотриманням вимог Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи викладене, колегія судді визнає неповажними підстави для поновлення пропущеного процесуального строку.
Таким чином, скаржнику необхідно подати нові обґрунтування, які підтверджують наявність поважних причин пропущення строку на касаційне оскарження, з наданням належних доказів, що підтверджують ці обставини.
Відповідно до частини третьої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються: підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Втретє подана касаційна скарга так і не усуває виявлених недоліків, які стали підставою для повернення попередніх касаційних скарг.
Так, аналогічно попередній редакції касаційної скарги скаржник посилається на пункт 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Необхідність відступу від висновку, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду, має виникати з певних визначених об'єктивних причин і такі причини повинні бути належним чином аргументовані скаржником при посиланні на пункт 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи те, що скаржник не навів обґрунтованих та переконливих арґументів необхідності відступу від висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від 17.10.2023 у справі №440/12326/21, від 02.10.2018 у справі №465/1461/16-а, від 01.10.2019 №826/9967/18, від 05.06.2019 у справі №815/3172/18, від 23.07.2019 у справі №826/5607/17, від 09.06.2021 у справі №826/2123/18, від 18.06.2021 у справі №420/3572/19 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, колегія суддів зазначає, що скаржником не доведено наявності підстави для відкриття касаційного провадження, визначеної пунктом 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
В свою чергу, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) зазначення або зазначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд.
Отже, касаційна скарга за формою та змістом не відповідає положенням статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки в ній не зазначено належне обґрунтування підстав касаційного оскарження, зокрема, в частині правильного та (або) додаткового визначення підстав касаційного оскарження.
У зв'язку з наведеним, скаржнику необхідно подати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням роз'яснень, неодноразово наданих судом.
Згідно з частиною другою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Отже, касаційну скаргу Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради слід залишити без руху та встановити десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, у якій зазначити поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження з відповідним обґрунтуванням та доказами причин пропуску такого строку та уточненої касаційної скарги з обґрунтуванням підстав касаційного оскарження відповідно до частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 169, 330, 332, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Визнати неповажними підстави пропуску строку на касаційне оскарження та відмовити Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради у задоволенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Луганського окружного адміністративного суду від 23.04.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2025.
Залишити без руху касаційну скаргу Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 23.04.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2025 у справі за позовом Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради до ОСОБА_1 про припинення права на виконання будівельних робіт та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування припису.
Надати скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, які зазначено в мотивувальній частині ухвали.
Надіслати скаржнику копію ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не оскаржується.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Суддя А.І. Рибачук
Суддя Л.В. Тацій