21 жовтня 2025 року
м. Київ
справа №240/25543/24
адміністративне провадження № К/990/41277/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача Бевзенка В.М.,
суддів Шарапи В.М., Чиркіна С.М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.09.2025 у справі №240/25543/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, -
У 2024 році ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління пенсійного фонду України в Житомирській області від 20.12.2024 (рішення № 056650010977 від 20.12.2024) про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- визнати протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України в Житомирській області від 20.12.2024, щодо відмови (ігнорування) зарахувати до пільгового стажу в кратному обчисленні на час проходження військової служби в особливий періоди з пенсії за віком на пільгових умовах відповідно п.1 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»: 20 грудня 2022 року по 19 травня 2023 року, з 01 червня 2023 року по 31 серпня 2023 року, з 17 вересня 2023 року по 19 травня 2024 року, з 06 червня 2024 року по 13 листопада 2024 року, а також зарахувати період роботи з 13.01.1988 по 03.05.1988 на шахті «Селидовская» (мовою оригіналу) на посаду підземний електрослюсар 4 розряду, та з 19.08.1991 по 28.06.1994 електрослюсарем 4 розряду хлібозаводу №1, та зарахувати період з 24.07.1996 по 24.07.1998 робота на копальні Піраміда трест «Артикуголь» острів Шпіцберген, на посаді електрослюсаря 5 розряду, для призначення загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головного управління пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву позивача від 16.12.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з зарахуванням до пільгового стажу кратному обчисленні на час проходження військової служби в особливий періоди:
- з 20 грудня 2022 року по 19 травня 2023 року,
- з 01 червня 2023 року по 31 серпня 2023 року,
- з 17 вересня 2023 року по 19 травня 2024 року,
- з 06 червня 2024 року по 13 листопада 2024 роки для призначення до спеціального та пільгового стажу ОСОБА_1 в потрійному розмірі,
- 19.08.1991 по 28.06.1994 електрослюсаря 4 розряду хлібозаводу № 1 та період з 24.07.1996 по 24.07.1998 робота на копальні Піраміда трест «Артикуголь» острів Шпіцберген, на посаді електрослюсаря 5 розряду.
Суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 14.04.2025, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.09.2025 у справі №240/25543/24, позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 20 грудня 2024 року №056650010977 про відмову у призначенні пенсії за віком позивачу;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву позивача від 16.12.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із зарахуванням до страхового стажу періодів: із 13.01.1988 по 03.05.1988, із 19.08.1991 по 28.08.1994 та із 24.07.1996 по 24.07.1998, із 01 вересня 2024 року по 13 листопада 2024 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
09.10.2025 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, у якій скаржник просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.09.2025 у справі №240/25543/24, ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.
Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд, дійшов такого висновку.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно із частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Тлумачення вказаних норм у їхньому логічному взаємозв'язку передбачає, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Доведення обставин, передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що випадком для відкриття касаційного провадження відповідач зазначає підпункт «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та вказує, що ця касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Твердження скаржника про те, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, не обґрунтоване обставинами, які б виділяли вимоги скаржника якимись особливими ознаками, завдяки чому їх можна було б виокремити в окрему групу, та не свідчать про наявність заінтересованості суспільства в результатах розгляду саме цієї справи, а має суб'єктивний характер.
Отже, наведені посилання скаржника на підпункт «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України мають загальний характер і не можуть вважатися винятковими.
Водночас скаржник, зазначаючи підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, як на підставу для відкриття касаційного провадження вказує, що касаційна скарга становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Вжите національним законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Указане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням і захистом цінностей, утрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення: визначення і зміну конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.
Касаційна скарга не містить аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.
При цьому, скаржником не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості або виняткового значення, а також не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору. Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника, зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики. Йдеться про реалізацію принципів верховенства права та правової визначеності, рівності перед законом і судом з метою гарантування розумної передбачуваності судового рішення.
Отже, наведені посилання скаржника на підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України мають загальний характер і не можуть вважатися винятковими.
Скаржник лише формально покликається на пункт 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, однак не зазначає конкретних підстав касаційного оскарження, та в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Оцінивши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не доведено існування випадків, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Скаржник у касаційній скарзі фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судом у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з приписами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.
КАС України передбачає умови, за наявності яких справи розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження можуть переглядатися у касаційному порядку. Такими умовами можуть бути обставини, які виділяють вимоги скаржника якимись особливими, рідкісними чи унікальними ознаками, завдяки чому вони виокремлюються із загальних випадків.
Враховуючи викладені вимоги КАС України, для можливості відкриття провадження у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, у касаційній скарзі скаржник має обґрунтовано зазначити випадки, вказані у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України у взаємозв'язку із підставами визначеними пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності відповідно до підпунктів «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на наведене, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, Суд,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.09.2025 у справі №240/25543/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати у порядку, встановленому статтею 251 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і не оскаржується.
Суддя-доповідач В.М. Бевзенко
Судді: В.М. Шарапа
С.М. Чиркін