21 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 640/12991/22
адміністративне провадження № Зі/990/191/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О.,
розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Портінвест Лоджистік» - адвоката Маковецької Наталі Вікторівни про відвід судді Смоковичу М.І. від участі в розгляді справи № 640/12991/22 за позовом Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» до Державної аудиторської служби України, за участі третіх осіб - Товариства з обмеженою відповідальністю «Портінвест Лоджистік», Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіс-Руда», Товариства з обмеженою відповідальністю «Старк Шиппінг», Товариства з обмеженою відповідальністю «Одемара», Товариства з обмеженою відповідальністю «Інчкейп Шипінг Сервісиз Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Геомар», Національного антикорупційного бюро України про визнання протиправним та скасування вимог, -
Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» (далі - позивач) звернулось до Державної аудиторської служби України (далі - відповідач), за участі третіх осіб, Товариства з обмеженою відповідальністю «Портінвест Лоджистік» (далі - третя особа 1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіс-Руда» (далі - третя особа 2), Товариства з обмеженою відповідальністю «Старк Шиппінг» (далі - третя особа 3), Товариства з обмеженою відповідальністю «Одемара» (далі - третя особа 4), Товариства з обмеженою відповідальністю «Інчкейп Шипінг Сервісиз Україна» (далі - третя особа 5), Товариства з обмеженою відповідальністю «Геомар» (далі - третя особа 6), Національного антикорупційного бюро України (далі - третя особа 7), в якому просило:
- визнати протиправною та скасувати вимогу, викладену в пункті 62 листа Держаудитслужби від 05.01.2022 № 000500-14/110-2022 «Про усунення виявлених порушень».
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 03.04.2024 у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2025 апеляційні скарги Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіс-Руда» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП Ворлд Тіс Південний» задоволено. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 03.04.2024 скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» задоволено. Визнано протиправною та скасувати вимогу, викладену в пункті 62 листа Держаудитслужби від 05.01.2022 № 000500-14/110-2022 «Про усунення виявлених порушень».
12.06.2025 до Верховного Суду (далі - Суд) надійшла касаційна скарга Державної аудиторської служби України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2025 у справі №640/12991/22.
Ухвалою Суду від 11.08.2025 відкрито касаційне провадження за цією скаргою.
28.08.2025 до Верховного Суду надійшла заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Портінвест Лоджистік» - адвокатки Маковецької Н.В. про відвід судді Смоковичу М.І. від участі у розгляді справи № 640/12991/22.
На обґрунтування заяви скаржник зазначив, що відповідачем у цій справі є Державна аудиторська служба України, яку очолює ОСОБА_1 . Водночас з відкритих джерел відомо, що суддя Смокович М.І. був науковим керівником ОСОБА_1 та за власним твердженням судді Смоковича М.І., він знайомий з нею 20 років, а саме з осені 2005 року. Таким чином, наведені обставини викликають у автора заяви сумніви щодо неупередженості та об'єктивності судді Смоковича М.І.
Ухвалою Суду від 06.10.2025 заяву про відвід судді Смоковича М.І визнано необґрунтованою. Передано заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Портінвест Лоджистік» - адвокатки Маковецької Н.В. про відвід судді Смоковичу М.І. на автоматизований розподіл для визначення у встановленому КАС України порядку судді, яким вирішуватиметься питання про відвід за цією заявою.
За приписами частини четвертої статті 40 КАС України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
За результатами автоматизованого розподілу заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Портінвест Лоджистік» - адвокатки Маковецької Н.В. про відвід судді передано на розгляд судді Єресько Л.О.
Вирішуючи дану заяву, враховую таке.
Метою запровадження інституту відводу судді (суддів) є гарантування безсторонності суду, зокрема, запобігання упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
Підстави для відводу судді встановлені статтями 36 та 37 КАС України.
Зокрема, положення статті 36 КАС України передбачають випадки, коли суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), а саме:
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, яка встановлює недопустимість повторної участі суддів в розгляді адміністративної справи.
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Як на підставу заявленого відводу адвокатка Маковецька Н.В. посилалася на пункт 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), згідно з яким суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
У поданій заяві авторка наполягає на тому, що наукове керівництво передбачає тривалу співпрацю та взаємні зобов'язання. Отже, на переконання заявниці, існує об'єктивна можливість впливу особистих і професійних інтересів судді Смоковича М.І. на прийняття рішення у даній справі.
Частиною першою статті 129 Конституції України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Варто зауважити, що норми національного права не визначають зміст нормативної конструкції «неупередженість» та «безсторонність» судді», а тому під час з'ясування основних критеріїв неупередженості та безсторонності необхідно керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» зазначено, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими».
Стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно із законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручання, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
- «об?єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з?ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Тим часом вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
- «суб?єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
Саме тому не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
При об?єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність.
Суб?єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Сам факт знайомства судді Смоковича М.І. із ОСОБА_1, як і наукове керівництво, що мало місце до зайняття останньою посади Голови Державної аудиторської служби України, не доводить, що між ними після того збереглися відносини, які можна було б оцінити як такі, що утворюють приватний інтерес, або ж мало місце позапроцесуальне спілкування щодо розгляду справ, у яких стороною є Державна аудиторська служба України, чи чинився інший вплив.
Отже наведені факти самі по собі не свідчить про наявність упередженості та необ'єктивності судді.
З матеріалів касаційного провадження слідує, що ОСОБА_1 не здійснює представництво інтересів Державної аудиторської служби України у справі № 640/12991/22, а касаційна скарга підписана заступником Голови Державної аудиторської служби України Станіславом Патюком у відповідності до Розподілу обов'язків між Головою Державної аудиторської служби України та заступниками Голови, затвердженого наказом Державної аудиторської служби України від 01.06.2021 № 165 (у редакції наказу Державної аудиторської служби України від 06.01.2025 № 4).
Суб'єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи, щоб переконатися чи проявляв суддя будь-яку особисту (не)упередженість, і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Одночасно слід підкреслити, що не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами.
Проаналізувавши аргументи, якими обґрунтовано заяву про відвід судді, прихожу до висновку про відсутність визначених процесуальним законом підстав для відводу судді Смоковича М.І. від участі у справі № 640/12991/22, оскільки заявником не наведено жодного факту прояву суддею поведінки, яка б свідчила про упередженість чи необ'єктивністіь у цій справі.
Інших підстав, визначених статтею 36 чи статтею 37 КАС України, які б свідчили про особисту упередженість судді Смоковича М.І., або його необ'єктивність під час розгляду справи №640/12991/22, заявником не наведено, а суддею під час розгляду цієї заяви таких підстав не встановлено.
За таких обставин заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Портінвест Лоджистік», в інтересах якого діє адвокатка Маковецька Н.В., про відвід судді Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Смоковичу М.І. від участі у розгляді справи № 640/12991/22 є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 36, 39, 40, 256 КАС України,
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Портінвест Лоджистік», в інтересах якого діє адвокатка Маковецька Н.В., про відвід судді Смоковичу М. І. від участі в розгляді справи № 640/12991/22 за позовом Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» до Державної аудиторської служби України, за участі третіх осіб - Товариства з обмеженою відповідальністю «Портінвест Лоджистік», Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіс-Руда», Товариства з обмеженою відповідальністю «Старк Шиппінг», Товариства з обмеженою відповідальністю «Одемара», Товариства з обмеженою відповідальністю «Інчкейп Шипінг Сервісиз Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Геомар», Національного антикорупційного бюро України, про визнання протиправним та скасування вимог - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
Л.О. Єресько,
Суддя Верховного Суду