22 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/7262/24 пров. № А/857/6127/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Носа С.П.;
суддів: Кухтея Р.В., Шевчук С.М.;
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Львівського державного університету внутрішніх справ на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 січня 2025 року у справі № 300/7262/24 за позовом ОСОБА_1 до Львівського державного університету внутрішніх справ про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій,-
суддя у І інстанції Микитюк Р.В.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Івано-Франківськ,
дата складення повного тексту рішення не зазначено,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся у Івано-Франківський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Львівського державного університету внутрішніх справ (далі - відповідач, ЛьвДУВС) в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення нарахування та виплати позивачу різниці між вже виплаченими та належними до виплат сумами грошового забезпечення (зарплати), інших передбачених виплат, до бази розрахунку яких входила надбавка за вислугу років, за весь період служби у Львівському державному університеті внутрішніх справ з 23.04.2014 по 28.02.2015, а також одноразової грошової допомоги при звільненні з органів внутрішніх справ, із застосуванням надбавки за вислугу років у розмірі 35% та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу різницю між вже виплаченими та належними до виплати сумами грошового забезпечення (зарплати), інших передбачених виплат, до бази розрахунку яких входила надбавка за вислугу років, за весь період служби у Львівському державному університеті внутрішніх справ з 23.04.2014 по 28.02.2015, а також одноразової грошової допомоги при звільненні з органів внутрішніх справ, із застосуванням надбавки за вислугу років у розмірі 35% та з врахуванням індексу інфляції за весь час затримки повного розрахунку при звільненні.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що він звернувся до відповідача із заявою про здійснення повного розрахунку при звільненні зі служби шляхом нарахування і виплатити різниці між виплаченими та належними до виплат сумами грошового забезпечення (зарплати) за весь період проходження служби у відповідача з 23.04.2014 й одноразової грошової допомоги при звільненні з органів внутрішніх справ із застосування надбавки за вислугу років у розмірі 35% та всіх інших передбачених виплат, до бази розрахунку яких входила надбавка за вислугу років. Однак, відповіддю від 30.08.2024 №10/3295 відповідач повідомив, що нарахована позивачу надбавка не підлягає перерахунку, а її нарахування здійснювалось з часу досягнення вислуги років (у календарному обчисленні) у належних розмірах згідно з додатком 3 до наказу МВС України від 31.12.2007 №499 "Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ". Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 січня 2025 року позов ОСОБА_1 до Львівського державного університету внутрішніх справ про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій задоволено повністю.
Визнано протиправною бездіяльність Львівського державного університету внутрішніх справ щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 різниці між вже виплаченими та належними до виплат сумами грошового забезпечення (зарплати), інших передбачених виплат, до бази розрахунку яких входила надбавка за вислугу років, за весь період служби у Львівському державному університеті внутрішніх справ з 23.04.2014 по 28.02.2015, а також одноразової грошової допомоги при звільненні з органів внутрішніх справ, із застосуванням надбавки за вислугу років у розмірі 35%.
Зобов'язано Львівський державний університет внутрішніх справ нарахувати та виплатити ОСОБА_1 різницю між вже виплаченими та належними до виплати сумами грошового забезпечення (зарплати), інших передбачених виплат, до бази розрахунку яких входила надбавка за вислугу років, за весь період служби у Львівському державному університеті внутрішніх справ з 23.04.2014 по 28.02.2015, а також одноразової грошової допомоги при звільненні з органів внутрішніх справ, із застосуванням надбавки за вислугу років у розмірі 35% та з врахуванням індексу інфляції за весь час затримки повного розрахунку при звільненні.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, Львівський державний університет внутрішніх справ оскаржив його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що у даному випадку позивач намагається здійснити підміну понять (ототожнити) календарну вислугу років з пільговою вислугою років для призначення пенсії, з метою переконати суд в невірному встановленні ЛьвДУВС надбавки за вислугу років позивача під час проходження служби в період з 23.04.2014 по 28.02.2015. Проте, згідно діючих наказів ЛьвДУВС від 27.02.2015 №100 о/с та від 18.03.2024 №324 о/с (виданий на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.10.2023 №300/3146/23) вислуга років станом на 28.02.2015 складає: - у календарному обчисленні 17 років 06 місяців 14 днів; - у пільговому обчисленні 21 рік 07 місяців 02 дні. Враховуючи, що вислуга років позивача у календарному обчисленні складає 17 років 06 місяців 14 днів. Враховуючи вищевикладене, вважає, що відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду першої інстанції вважає законним та просить залишити його без змін.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є пенсіонером органів внутрішніх справ України, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та з 01.03.2015 отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Згідно витягу з наказу Львівського державного університету внутрішніх справ від 27.02.2015 №100 о/с, підполковника міліції ОСОБА_1 - начальника курсу факультету з підготовки фахівців для підрозділів кримінальної міліції звільнено зі служби в міліції відповідно до положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України із займаної посади та з органів внутрішніх справ у запас за статтею 64 п. "б" (через хворобу) з 28.02.2015.
Згідно вказаного наказу, вислуга років на день звільнення складає - 17 років 06 місяців 14 днів, у пільговому обчисленні - 21 рік 07 місяців 02 дні.
Представник позивача звернувся до Львівського державного університету внутрішніх справ та Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із запитом, у якому зокрема просив надати інформацію про те, з якою вислугою років для призначення пенсії було звільнено позивача.
Згідно листа-відповіді від 08.02.2023 №19/321 відповідачем надано інформацію, згідно з якою станом на 28.02.2015 календарна вислугу складає 17 років 07 місяців 14 днів, а вислугу років у пільговому обчисленні та для призначення пенсії - 21 рік 07 місяців 02 дні.
Згідно листа-відповіді та згідно з протоколом від 07.02.2023 за пенсійною справою 0903004127 (МВС), наданого ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, вбачається, що з 07.02.2023 при визначенні розміру та виплаті надбавки за стаж служби у розмірі 35% посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням не врахована вислуга (стаж служби) - 21 рік 07 місяців 02 дні, а саме не взято до уваги вислуга років (стаж служби) в пільговому обчисленні.
Листом-відповіддю відповідача від 16.03.2023 №16/661, зазначено, що нарахована позивачу надбавка не підлягає перерахунку, а її нарахування здійснювалось з часу досягнення вислуги років (у календарному обчисленні) у належних розмірах згідно з додатком 3 до наказу №499.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.10.2024 у справі №300/3146/23 визнано протиправною відмову, викладену у листі Львівського державного університету внутрішніх справ від 16.03.2023 №19/661. Зобов'язано Львівський державний університет внутрішніх справ зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років (стажу служби) в ОВС (міліції) стаж (період) служби в підрозділах ДСБЕЗ з розрахунку місяць служби за півтора місяця, зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років (стажу служби) в ОВС (міліції) стаж (період) служби в підрозділах ГУБОЗ з розрахунку 1,5 року за кожен рік служби та видати наказ, яким визначити (розрахувати) ОСОБА_1 вислугу років (стаж служби) в ОВС (міліції) станом на дату його звільнення зі служби в ОВС (міліції) - 28.02.2015 з урахуванням пільгового обчислення, відповідно до норм, вимог та розрахунків, які визначені чинними на той час редакціями постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 та Положення про порядок комплектування, матеріально-технічного, військового, фінансового та соціально-побутового забезпечення спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю МВС України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 16.12.1993 №3720-XII, а також направити за належністю передбачені законодавством документи при звільненні із зазначенням станом на 28.02.2015 вислуги років (стажу роботи) - 21 рік 07 місяців 02 дні з урахуванням пільгового обчислення для забезпечення внесення уповноваженим органом (установою) відповідних змін та їх врахування при відповідному перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.02.2024 апеляційну скаргу Львівського державного університету внутрішніх справ залишено без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.10.2023 у справі №300/3146/23 - без змін.
У справі №300/3146/23, при визначенні розміру та виплати надбавки до грошового забезпечення відповідачем не була врахована вислуга (стаж служби) позивача, яка становить 21 рік 07 місяців 02 дні саме станом на 28.02.2015, у зв'язку з чим не була застосована надбавка у розмірі 35%.
Позивач 16.08.2024 звернувся до відповідача із заявою про здійснення повного розрахунку при звільненні зі служби шляхом нарахування і виплатити різниці між виплаченими та належними до виплат сумами грошового забезпечення (зарплати) за весь період проходження служби у відповідача з 23.04.2014 й одноразової грошової допомоги при звільненні з органів внутрішніх справ із застосування надбавки за вислугу років у розмірі 35% та всіх інших передбачених виплат, до бази розрахунку яких входила надбавка за вислугу років.
Листом-відповіддю від 30.08.2024 №10/3295 відповідач повідомив позивача, що нарахована позивачу надбавка не підлягає перерахунку, а її нарахування здійснювалось з часу досягнення вислуги років (у календарному обчисленні) у належних розмірах згідно з додатком 3 до наказу МВС України від 31.12.2007 №499 "Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ".
Позивач вважаючи такі дії протиправними, звернувся до суду з цим позовом.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 19 Закону України "Про міліцію" (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначені в постанові Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 (далі - Постанова №1294).
Згідно п. 1 Постанови №1294, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до п. 2 Постанови №1294, виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
Згідно п. 5 Постанови № 1294 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання: 1) установлювати: посадові оклади військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, посади яких не передбачені цією постановою, - у розмірах, визначених затвердженими цією постановою схемами згідно з додатками 1 - 23 за аналогічними посадами;
На виконання Постанови № 1294 та з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ наказом від 31.12.2007 № 499 (далі - Наказ № 499) затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (далі - Інструкція №499) (були чинними на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідноп. 3 Наказу № 499 «Про впорядкування структури та умов грошового, установлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Структура, склад та розмір грошового забезпечення визначається також спеціальним нормативно-правовим актом, яким є Інструкція № 499.
Інструкція № 499 визначає порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (п. 1.1. Інструкції).
Пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Пунктом 1.3. Інструкції № 499 передбачено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначається залежно від посади, спеціального звання, наукового ступеня і вченого звання, тривалості та умов служби.
Згідно пункту 1.4. Інструкції № 499, грошове забезпечення виплачується особам рядового, молодшого, середнього, старшого та вищого начальницького складу, які призначені на штатні посади в апараті Міністерства внутрішніх справ України, головних управліннях, управліннях МВС в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на залізницях, їм підпорядкованих органах, вищих навчальних закладах, науково-дослідних установах, Державній службі охорони при МВС, на підприємствах, в установах, організаціях і підрозділах системи МВС та які навчаються в навчальних закладах системи МВС або зараховані в розпорядження відповідного органу внутрішніх справ.
Відповідно до п. 1.5. Інструкції № 499, підставою для виплати грошового забезпечення є наказ начальника органу внутрішніх справ про призначення на штатну посаду, яка входить у його номенклатуру, наказ ректора вищого навчального закладу про зарахування на навчання або наказ про зарахування в розпорядження відповідного органу та встановлення конкретного розміру окладів, надбавок, доплат тощо.
Згідно з п. 1.18 Інструкції № 499, при прийнятті на службу до органів внутрішніх справ грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу нараховується з дня призначення на посаду. У разі звільнення зі служби грошове забезпечення особі рядового чи начальницького складу виплачується до дня виключення зі списків особового складу включно.
Підпунктами 2.4.1 Інструкції № 499 визначено, що особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується надбавка за вислугу років у відсотках до посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням у розмірах, затверджених додатком 29 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №91294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу».
Відповідно до п. 1.24 Інструкції № 499, у випадках, коли будуть підтверджені раніше не відомі та не враховані в особових справах періоди служби, грошове забезпечення, яке буде встановлено в нових розмірах, виплачується з дня видання наказу органу про підтвердження раніше не врахованої вислуги років.
Згідно з п. 4.1 Інструкції № 499, при переміщенні, переведенні, а також звільненні осіб рядового і начальницького складу фінансовий апарат (бухгалтерія) зобов'язаний задовольнити їх усіма належними видами грошового та дорожнього забезпечення і про виплачені суми зробити відповідні записи в грошовому атестаті, зразок якого наведено у додатку до цієї Інструкції.
Відповідно до Додатка 3 до Наказу №499, за вислугу років від 20 до 25 років встановлено розмір надбавки, відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням - 35%.
Аналогічний розмір надбавки за вислугу років в 35% встановлено Додатком 29 до постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.10.2023 у справі №300/3146/23 встановлено, що станом на 28.02.2015 вислуга років (стаж служби) ОСОБА_1 становить 21 рік 07 місяців 02 дні.
В наказі № 324 о/с від 18.03.2024 року Львівський державний університет внутрішніх справ визначив ОСОБА_1 вислугу років (стаж служби) в органах внутрішніх справ (міліції) станом на дату звільнення зі служби в органах внутрішніх справ (28.02.2015) - 21 рік 07 місяців 02 дні.
Таким чином, відповідачем під час виплати позивачу грошового забезпечення за період з 23.04.2014 року по 28.02.2015 було помилково взято до уваги надбавку за вислугу років у розмірі 30%, а не 35%. Ця обставина потягла за собою неправильне нарахування всіх виплат, до бази нарахувань яких входить надбавка за вислугу років.
Оскільки позивач звільнений зі служби з 28.02.2015 року (останній робочий день), суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу різницю між виплаченими та належними до виплати сумами грошового забезпечення (зарплати) з врахуванням індексу інфляції за весь час затримки повного розрахунку з Позивачем при звільненні.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон №1214-ІХ), підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно з ч.ч. 1-2 статті 2 Закону №1214-ІХ, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, в тому числі заробітну плату (грошове забезпечення).
Статтею 3 Закону №1214-IX врегульовано, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем протиправно не здійснено повний розрахунок з позивачем шляхом нарахування і виплати різниці між виплаченими та належними до виплати сумами грошового забезпечення (зарплати) за весь період проходження служби позивача у Львівському державному університеті внутрішніх справ з 23.04.2014 по 28.02.2015 (включно).
Відтак, колегія суддів вважає правильним висновок суду попередньої інстанції про те, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, відтак підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Львівського державного університету внутрішніх справ залишити без задоволення.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 січня 2025 року у справі № 300/7262/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. П. Нос
судді Р. В. Кухтей
С. М. Шевчук