Справа № 299/4438/24
Закарпатський апеляційний суд
21.10.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І. С., за участю секретаря судових засідань Чейпеш С. І., прокурора Вакули Ю. В., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/967/24 за апеляційною скаргою захисника-адвоката Волошин Л. Я. на постанову судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 22.11.2024.
Цією постановою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, мешканець АДРЕСА_1 , староста Фанчиківського старостинського округу Виноградівської міської ради, визнаний винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП та на нього на підставі ст. 36 цього Кодексу накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 200 (двохсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, пов'язаного з корупцією № 154 від 17.06.2024 та постанови судді від 22.11.2024 стверджується, що ОСОБА_2 обіймаючи посаду старости Фанчиківського старостинського округу Виноградівської міської ради, будучи посадовою особою місцевого самоврядування 4 категорії та суб'єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції» відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини 1 статті 3 цього Закону, керуючись приватним немайновим інтересом, діючи в інтересах близької особи, та службовими повноваженнями при підписанні характеристики на ОСОБА_3 , який є його сином, не повідомив Виноградівську міську раду про наявний у нього реальний конфлікт інтересів, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-7 КУпАП.
Окрім того, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, пов'язаного з корупцією № 155 від 17.06.2024 та постанови судді від 22.11.2024 стверджується, що ОСОБА_2 обіймаючи посаду старости Фанчиківського старостинського округу Виноградівської міської ради, будучи посадовою особою місцевого самоврядування 4 категорії та суб'єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції» відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини 1 статті 3 цього Закону, керуючись приватним немайновим інтересом, діючи в інтересах близької особи, та службовими повноваженнями підписав характеристику від 22.01.2024 № 20/104, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.
-2-
В апеляційній скарзі захисник-адвокат Волошин Л. Ю. просить постанову суду від 22.11.2024 скасувати та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю події і складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП. Посилається на те, що у матеріалах справи відсутні докази про наявність у діях ОСОБА_2 реального конфлікту інтересів між приватним інтересом та службовими повноваженнями. Судом не надано належної оцінки доказам, які зібрані у спосіб, не передбачений чинним законодавством. Разом з тим, ні в протоколах про адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, ні в оскаржуваній постанові суду, не наведено доказів та обґрунтувань наявності у ОСОБА_2 умислу на вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП.
У запереченні на апеляційну скаргу прокурор Вакула Ю. В. вказує на те, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а апеляційна скарга безпідставною. Наявними в матерілах справи та дослідженими в суді першої інстанції доказами беззаперечно доведено факт вчинення ОСОБА_2 адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП, які полягають у тому, що ОСОБА_2 , обіймаючи посаду старости Фанчиківського старостинського округу Виноградівської міської ради, будучи посадовою особою місцевого самоврядування 4 категорії та суб'єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції» відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини 1 статті 3 цього Закону, керуючись приватним немайновим інтересом, діючи в інтересах близької особи, та службовими повноваженнями при підписанні характеристики на ОСОБА_3 , який є його сином, не повідомив Виноградівську міську раду про наявний у нього реальний конфлікт інтересів та підписав таку характеристику від 22.01.2024 № 20/104.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 та його захисника-адвоката Волошин Л. Я., неявка яких з урахуванням положень ч. 6 ст. 294 КУпАП не перешкоджає її розгляду. При цьому, враховується те, що вказані особи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, заяв про відкладення судового засідання не подавали.
Заслухавши пояснення прокурора на заперечення доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга заисника не підлягає задоволенню, з таких підстав.
За приписами до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до п. 10 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» - правопорушення, пов'язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 172-7 КУпАП відповідальність настає за неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів.
Згідно ч. 2 ст. 172-7 КУпАП відповідальність настає за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.
Під реальним конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання вказаних повноважень.
-3-
У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 25.05.1998 «Про практику розгляду судами справ про корупційні діяння та інші правопорушення, пов'язані з корупцією» роз'яснено, що у справах даної категорії суди повинні забезпечувати своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне дослідження всіх обставин, передбачених ст. 247, 280 КУпАП. При цьому необхідно особливу увагу звертати на те чи мало місце правопорушення, за яке особа притягується до відповідальності, чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною в його вчиненні, чи належить вона до суб'єктів вказаного правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП при розгляді справи суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За приписами до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст. 245, 252, 280 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування загалом і перед державою передбачені ст. 74 та ст. 76 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Водночас, Конституцією України, а саме ст. 19 визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до рішення Виноградівської міської ради від 10.12.2020 № 07 «Про затвердження старост Виноградівської міської ради» було затверджено ОСОБА_4 старостою сіл Фанчиково, Тросник, Притисянське.
Розпорядженням Виноградівського міського голови від 10.12.2020 за № 214-к «Про початок повноважень старости сіл Фанчиково, Тросник, Притисянське» встановлено вважати ОСОБА_2 таким, що приступив до виконання повноважень
-4-
старости сіл Фанчиково, Тросник, Притисянське з 11.12.2020, прийняти Присягу посадової особи місцевого самоврядування, присвоїти 13 ранг посадової особи місцевого самоврядування.
Текст присяги посадової особи місцевого самоврядування було скріплено ОСОБА_2 11.12.2020, а отже і його повноваження у статусі старости почалися з 11.12.2020.
Отже, ОСОБА_4 у момент вчинення діянь, за які щодо нього складено протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП, був посадовою особою місцевого самоврядування, а відтак і суб'єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», зокрема вимоги ст. 28 цього Закону щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані: 1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; 2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень, у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; 3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; 4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.
Частиною 2 статті 28 цього Закону передбачено, що особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, не можуть прямо чи опосередковано спонукати у будь-який спосіб підлеглих до прийняття рішень, вчинення дій або бездіяльності всупереч закону на користь своїх приватних інтересів або приватних інтересів третіх осіб.
Згідно встановлених обставин, ОСОБА_2 обіймаючи посаду старости Фанчиківського старостинського округу Виноградівської міської ради, будучи посадовою особою місцевого самоврядування 4 категорії та суб'єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції» відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини 1 статті 3 цього Закону, керуючись приватним немайновим інтересом, діючи в інтересах близької особи, та службовими повноваженнями при підписанні характеристики на ОСОБА_3 , який є його сином, не повідомив Виноградівську міську раду про наявний у нього реальний конфлікт інтересів.
Окрім того, ОСОБА_2 обіймаючи посаду старости Фанчиківського старостинського округу Виноградівської міської ради, будучи посадовою особою місцевого самоврядування 4 категорії та суб'єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції» відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини 1 статті 3 цього Закону, керуючись приватним немайновим інтересом, діючи в інтересах близької особи, та службовими повноваженнями підписав характеристику від 22.01.2024 № 20/104 на ОСОБА_3 .
За таких обставин, ОСОБА_2 під час видачі характеристики від 22.01.2024 за № 10-20/104 своєму сину ОСОБА_5 мав приватний інтерес, який полягав у бажанні надати докази сумлінної поведінки свого сина до Виноградівського районного суду Закарпатської області у справі № 299/2359/18, оскільки ОСОБА_5 31.01.2024 звернувся до суду із клопотанням про звільнення його від додаткового покарання і серед переліку документів була наявна характеристика від 22.01.2024 за № 10-20/104.
Відповідно до абзацу 11 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання корупції», реальний конфлікт інтересів - це суперечність між приватним інтересом особи
-5-
та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
Приватний інтерес - це будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв'язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях, що зазначено у абзаці 10 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання корупції».
Потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
Приватний інтерес може впливати на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, вчинення чи не вчинення дій лише під час реалізації службових/представницьких повноважень, що є дискреційними.
Між тим, Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді визначають дискреційні повноваження як повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за таких обставин.
В Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5 «Про затвердження Методології проведення антикорупційної експертизи» визначено, що дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Аналіз термінів «потенційний інтерес» та «реальний інтерес» дає підстави констатувати, що потенційний конфлікт інтересів відрізняється від реального тим, що при потенційному конфлікті встановлюється лише наявність, існування приватного інтересу особи, що може вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, тоді як при реальному конфлікті інтересів існуюча суперечність між наявним приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями безпосередньо впливає (вплинула) на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання вказаних повноважень.
Тобто відмінність між цими поняттями полягає у тому, що для встановлення факту реального конфлікту інтересів недостатньо констатувати існування приватного інтересу, який потенційно може вплинути на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, а слід безпосередньо встановити, що, по-перше, приватний інтерес наявний, по-друге, він суперечить службовим чи представницьким повноваженням, а по-третє, така суперечність не може вплинути, а реально впливає на об'єктивність чи неупередженість прийняття рішень чи вчинення дій.
Суперечність полягає в тому, що, з одного боку, в особи наявний приватний інтерес (майновий або немайновий), а з іншого - особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, має виконувати свої службові обов'язки в інтересах держави, територіальної громади, виключаючи можливість будь-якого впливу приватного інтересу.
-6-
Закон «Про запобігання корупції» визначає, що посадові особи зобов'язані, зокрема, повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів, безпосереднього керівника. У випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі вона повідомляє Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно.
Безпосередній керівник особи або керівник органу, який може звільнити чи ініціювати звільнення працівника з посади, протягом двох робочих днів після отримання повідомлення про наявність у працівника конфлікту інтересів, ухвалює рішення щодо врегулювання конфлікту інтересів, про що повідомляє відповідну особу.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, з чим погоджується і апеляційний суд, ОСОБА_2 зобов'язаний був повідомити Виноградівську міську раду про наявність у нього конфлікту інтересів для його врегулювання, а також підписав характеристику від 22.01.2024 № 20/104.
Крім того, відповідно до змісту ухвали Виноградівського районного суду Закарпатської області від 22.02.2024 по справі № 299/2359/18, надану ОСОБА_2 характеристику своєму сину ОСОБА_5 , взято судом до уваги, клопотання засудженого ОСОБА_5 задоволено та останнього умовно-достроково звільнено від відбування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Отже, під час реалізації ОСОБА_2 своїх службових повноважень у частині, що стосується видачі позитивної характеристики на усну вимогу сина ОСОБА_5 (лист Виноградівської міської ради від 20.05.2024 № 02.1- 22/2393), наведений вище приватний інтерес превалював над публічним інтересом, у зв'язку з чим між приватним інтересом ОСОБА_2 та його службовим повноваженням виникла суперечність.
Вплив суперечності між приватним інтересом та службовими повноваженнями на об'єктивність та неупередженість прийняття рішення ОСОБА_2 відповідно до своїх повноважень щодо надання окремих адміністративних послуг громадянам, які є дискреційними, мав можливість самостійно прийняти рішення про підписання та видачу характеристики чи повідомити вищестоящого керівника, а саме Виноградівського міського голову про наявний реальний конфлікт інтересів і не приймати рішень.
При цьому, особа, приймаючи рішення про надання позитивної характеристики близькій особі, яка є засуджена та подала до Виноградівського районного суду клопотання про умовно-дострокове звільнення від додаткового покарання, не може об'єктивно оцінити поведінку близької особи, ставлення мешканців села до неї за місцем проживання.
Тому, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що, не повідомивши перед підписанням характеристики на свого сина про наявність конфлікту інтересів, та підписавши таку, у ОСОБА_2 була наявна суперечність між приватним інтересом та його службовими повноваженнями, яка реально вплинула на об'єктивність та неупередженість прийняття ним вищевказаних рішення, що в розумінні Закону України «Про запобігання корупції» є реальним конфліктом інтересів і такі її дії підпадають під ознаки адміністративних правопорушень, пов'язаних з корупцією, передбачених ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про те, що у діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП, апеляційний суд відхиляє як такі, що не знаходять свого підтвердження та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
-7-
Апеляційним судом не встановлено даних про те, що уповноваженою службовою особою, якою складено відносно ОСОБА_2 протоколи, було не дотримано вимоги ст. 254, 256 КУпАП. Не посилається на такі обставини сторона захисту і в апеляційній скарзі.
При цьому, зі змісту протоколів вбачається, що такі відповідають вимогам ст. 256 КУпАП, у них містяться всі необхідні й передбачені цією нормою відомості.
Тому, апеляційний суд погоджується в висновком суду першої інстанції про те, що в діях ОСОБА_2 наявний склад правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП, а саме неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів та вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.
У зв'язку з наведеним, доводи апеляційної скарги про те, що у діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП, апеляційний суд відхиляє, оскільки такі повністю спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, яким суд першої інстанції дав вірну оцінку та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні вищезгаданих адміністративних правопорушень, належним чином вмотивувавши свій висновок.
При розгляді справи суд першої інстанції дав належну оцінку наявним у матеріалах справи доказами, а тому твердження сторони захисту в апеляційній скарзі про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, є необгрунтованими. Наведені докази є допустимими, належними і достатніми для підтвердження висновків суду про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративних правопорушень.
Матеріали справи не містять доказів про порушення старшим оперуповноваженим 1-го сектору Управління стратегічних розслідувань в Закарпатській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України майором ОСОБА_6 законодавства при складанні протоколів про адміністративні правопорушення, оскільки поліцейським дотримано вимоги ст. 254-256 КУпАП. Протоколи про адміністративні правопорушення № 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53, 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63, 64, 65, 66, 67 від 22.06.2022, складено відповідно до вимог, встановлених ст. 256 КУпАП, уповноваженим на такі дії органом, у спосіб, з підстав та з дотриманням порядку, встановлених законом.
Інших доводів, які б заслуговували на увагу і підтверджували позицію захисту щодо незаконності постанови судді місцевого суду та наявності підстав для закриття провадження у справі, в апеляційній скарзі не наведено й під час апеляційного перегляду справи не встановлені, а доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин події та не спростовують доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП.
Суддею першої інстанції досліджені та перевірені доказами обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП.
Таким чином, обґрунтування вимог апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції законодавства при винесенні постанови, яке полягало у нез'ясуванні місцевим судом всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді.
Вищенаведене дає обґрунтовані підстави вважати, що доводи апеляційної скарги спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_2 від відповідальності за вчинені ним адміністративні правопорушення.
Вирішуючи питання про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення, суд врахував характер та ступінь адміністративних правопорушень, особу ОСОБА_2 ,
-8-
обставини справи й призначив останньому адміністративне стягнення на підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП, у виді штрафу в межах санкції ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, яке є справедливим і таким, що відповідає як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушника, а також передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення .
Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП, та необґрунтованість накладеного на нього адміністративного стягнення не вбачається, відтак постанова суду є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає, а тому апеляційна скарга захисника-адвоката Волошин Л. Я. в інтересах ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
При прийнятті рішення враховуються положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що суд, за відсутності обґрунтованих клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати будь-яких свідків, тощо; те, що стороною захисту не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та могли б слугувати підставами для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення, і будь-яких обґрунтованих клопотань із цього приводу не заявлялось.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника-адвоката Волошин Л. Я. залишити без задоволення, а постанову Виноградівського районного суду Закарпатської області від 22.11.2024 про притягнення ОСОБА_7 до адміністративної відповідальності за ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП,- без змін.
Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя