Справа № 676/6792/25
Номер провадження 3/676/2382/25
24 жовтня 2025 року м. Кам'янець-Подільський
Суддя Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області Черепахін В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області справу про адміністративне правопорушення щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, жителя АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №430134 від 21 серпня 2025 року, складеного поліцейським 2 взводу 2 роти 1 бат. БПП з обслуговування Кам'янець-Подільського району УПП в Хмельницькій області ДПП сержантом поліції Горбаченком С.А., ОСОБА_1 21.08.2025 року о 18 год. 40 хв. в м. Кам'янець-Подільському по вул. Героїв Маріуполя,12, керував транспортним засобом автомобілем марки «SKODA OCTAVIA Tour» д.н.з. НОМЕР_1 в стані наркотичного сп'яніння, який зафіксовано за результатами огляду у КНП «Хмельницький обласний заклад з надання психіатричної допомоги» Хмельницької обласної ради, висновок №786 від 21.08.2025 року, чим порушив вимоги п.2.9а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
В судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 втретє не з'явився, про місце та час розгляду справи щоразу повідомлявся завчасно належним чином - шляхом надсилання SMS - повідомлення на номер мобільного телефону - НОМЕР_2 , який він вказав при складанні стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення.
У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено на тому, що особа в розумні інтервали часу має вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження.
За таких обставин, враховуючи те, що ОСОБА_1 тричі своєчасно та належним чином повідомлявся про місце та час розгляду справи, будь-яких доказів поважності неприбуття в судове засідання судді не надав, те, що приписами ст.268 КУпАП не передбачено обов'язкової участі особи при розгляді справи за ст.130 КУпАП, а також ураховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці Європейського Суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд визнає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, уважаю, що провадження в справі підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, виходячи з наступних правових підстав.
Так, згідно п. 1.9. Правил дорожнього руху (надалі за текстом - ПДР) особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Підставою адміністративної відповідальності є вчинення особою діяння, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбачене КУпАП (ст., ст. 8, 9 цього Кодексу).
Склад адміністративного правопорушення - це сукупність юридичних ознак (об'єктивних і суб'єктивних), що визначають вчинене певне діяння як адміністративне правопорушення.
Згідно вимог ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Санкція ч.1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Тому, через суворість санкції цієї статті її слід відносити до фактично кримінальних правопорушень з усіма гарантіями, передбаченими ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказане підтверджується рішеннями ЄСПЛ «Гурепка проти України» та «Лучанінова проти України», які в силу ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є обов'язковими до застосуванню судами України.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: a) бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього; c) захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд .
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Барбера, Мессеге, і Хабардо проти Іспанії» від 06.12.1988 року (п.146) Суд констатував, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний скоїв злочин, який ставиться йому в провину; обов'язок доведення лежить на обвинуваченні і всі сумніви повинні тлумачитися на користь обвинуваченого. Європейський суд з прав людини також підкреслив, що за змістом п. 2 ст. 6 Конвенції, докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, повинні відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року №5 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» вказано судам на недопустимість обвинувального ухилу при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного.
Принцип «презумпції невинуватості» закріплений і в ст. 62 Конституції України, згідно якої особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Пунктом п.3.2. Рішення Конституційного Суду України у справі щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України від 20 жовтня 2011 року №12-рп/2011 передбачено, що збирання, перевірка та оцінка доказів можливі лише в порядку, передбаченому законом. Визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі. Аналіз положення частини третьої статті 62 Конституції України «обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом» дає підстави для висновку, що обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо.
Доказів визнання ОСОБА_1 вини в інкримінованому йому правопорушенні матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять, а тому виходячи з презумпції невинуватості, його вина має бути доведена на підставі належних, допустимих та достовірних доказів, одержаних (зібраних, складених) в порядку та спосіб, що установлений законами України, які в своєму системному взаємозв'язку поза розумним сумнівом доводили винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
За ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року N 23-рп/2010 (п.4.1) встановлено, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані стосовно даного правопорушення встановлюються окрім протоколу про адміністративне правопорушення поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та іншими доказами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП. В даній конкретній справі обов'язок щодо збирання доказів був на поліцейському 2 взводу 2 роти 1 батальйону БПП з обслуговування Кам'янець-Подільського району УПП в Хмельницькій області ДПП сержанта поліції Горбаченку С.А., оскільки він порушив провадження по справі за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 .
Однією з підстав притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП є керування транспортним засобом особою в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
За змістом цього закону до адміністративної відповідальності може бути притягнуто особу тільки тоді, коли належними, допустимими та достатніми доказами встановлено факт керування транспортним засобом особою в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції лише у встановленому чинним законодавством порядку.
Відповідно до п.27 Постанови Пленуму ВСУ №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», під керуванням транспортним засобом слід розуміти виконання функцій водія під час руху такого засобу. Правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП, вважається закінченим з моменту руху транспортного засобу.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №430134 від 21 серпня 2025 року, складеного поліцейським 2 взводу 2 роти 1 бат. БПП з обслуговування Кам'янець-Подільського району УПП в Хмельницькій області ДПП сержантом поліції Горбаченком С.А., ОСОБА_1 21.08.2025 року о 18 год. 40 хв. в м. Кам'янець-Подільському по вул. Героїв Маріуполя,12, керував транспортним засобом автомобілем марки «SKODA OCTAVIA Tour» д.н.з. НОМЕР_1 в стані наркотичного сп'яніння, який зафіксовано за результатами огляду у КНП «Хмельницький обласний заклад з надання психіатричної допомоги» Хмельницької обласної ради, висновок №786 від 21.08.2025 року, чим порушив вимоги п.2.9а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
Єдиним законом, який регулює порядок проходження огляду є КУпАП, статтею 266 якого врегульовано питання «Відсторонення осіб від керування транспортними засобами, річковими і маломірними суднами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції».
Згідно ч.1 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Аналогічна норма містяться в пунктах 1, 2, 6, 7 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції,затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09.11.2015 року№1452/735 від 09.11.2015 року, в п. 1 розділу ІХ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07.11.2015 року №1395, а також в пунктах 2, 3 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебувають під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затверджений Постановою КМУ від 17.12.2008 року №1103.
Частини 2 та 3 статті 266 КУпАП визначають, що огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Аналогічні вимоги також містяться пунктах 5, 6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебувають під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затверджений Постановою КМУ від 17.12.2008 року №1103, і регламентують,що огляд на стан наркотичного сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів і лікарем закладу охорони здоров'я,у разі відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП.
Розділом ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09.11.2015 року передбачені наступні обов'язкові вимоги щодо проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння, зокрема:
-Проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов'язкове (пункт 6);
-Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння (пункт 7);
-Огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я проводиться в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів, тестів (скринінгових лабораторних досліджень) на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини. У разі позитивного результату тесту обов'язковим є проведення підтверджуючого дослідження - газорідинної хроматографії з полум'яно-іонізаційним детектором для визначення концентрації алкоголю у крові та сечі та газової (рідинної) хромато-мас-спектрометрїї на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи (пункт 8);
-Зразки біологічного середовища для лабораторного дослідження відбираються двома наборами. Один набір використовується для первинного дослідження. Другий набір використовується для підтверджуючого дослідження. Другий набір ємностей зберігається при температурі мінус 20 °C протягом 90 днів у закладах охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду на стан сп'яніння водіїв. Для визначення концентрації алкоголю у другий набір відбирається не менше ніж 20 мл сечі та крові. Для дослідження на наркотичні, психотропні та лікарські засоби у другий набір ємностей відбирається не менше ніж 80 мл сечі та 20 мл крові (пункт 9);
-Зразки біологічного середовища для лабораторного дослідження відбираються у дві ємності. Вміст однієї ємності використовується для первинного дослідження, вміст другої ємності зберігається протягом 90 днів (пункт 10);
-За результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду (пункт 14);
-Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, видається на підставі акта медичного огляду (пункт 15);
-Висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними (пункт 21).
З долученого до матеріалів справи органом, який порушив провадження в справі про адміністративне правопорушення, відеозапису та висновку щодо результату медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №786 від 21 серпня 2025 року, складеного лікарем КНП «Хмельницький обласний заклад з надання психіатричної допомоги» ОСОБА_2 , вбачається, що огляд ОСОБА_1 в КНП «Хмельницький обласний заклад з надання психіатричної допомоги» проводився із застосуванням тесту (скринінгового лабораторного дослідження) на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини. За результатвми його проведення було встановлено наявність в сечі ОСОБА_1 психотропної речовини «PVP», тобто результат цього тесту був позитивний. Проте, в порушення пунктів 6, 7, 8 розділу ІІІ зазначеної Інструкції не було проведено обов'язкового підтверджуючого дослідження - газорідинної хроматографії з полум'яно-іонізаційним детектором для визначення концентрації алкоголю у крові та сечі та газової (рідинної) хромато-мас-спектрометрїї на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі ОСОБА_1 . А оскільки не проводилося зазначене обов'язкове підтверджуюче дослідження, то лікар не мав права встановлювати ОСОБА_1 діагноз, вносити цей діагноз до акта медичного огляду та на його підставі видавати висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №786 від 21 серпня 2025 року. Тому висновки щодо результатів медичного огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння, оскільки встановлено, що вони складені з порушенням вимог цієї Інструкції, відповідно до вимог пункту 21 Інструкції вважаються недійсними.
Таким чином, суддею встановлено, що огляд ОСОБА_1 на стан наркотичного сп'яніння був проведений з порушенням ст.266 КУпАП та інших нормативно-правових актів, якими врегульовано такий порядок, а отже відповідно до приписів частини п'ятої статті 266 КУпАП вважається недійсним.
Звідси протокол про адміністративне правопорушення про керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння слід визнати недопустимим доказом.
А будь-які інші належні, допустимі та достовірні докази, які з достатністю вказували б на наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, зокрема те, що він керував транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння, у справі відсутні, суддею такі докази не встановлені. До того ж, в рішеннях ЄСПЛ у справах «Malofeyeva v. Russia» та «Karelin v. Russia» суд зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Таким чином, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, застосовуючи закріплений вст.62 Конституції України принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь, суддя дійшов переконання, що провадження у справі про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Керуючись п.1 ст. 247, п.3 ч.1 ст. 284 КУпАП,
Закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю в його діях складу зазначеного адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду через Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області протягом 10 днів з дня винесення.
Суддя Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Черепахін В.О