ЄУН: 336/7026/25
Провадження №: 2/336/3641/2025
13 жовтня 2025 року м.Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Галущенко Ю.А., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду, у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Представник позивача за довіреністю Мєшнік К.І. в інтересах позивача через систему «Електронний суд» 28.07.2025 подав до суду позовом, за змістом якого просить стягнути на користь позивача з відповідача заборгованість за договором про надання банківських послуг «monobank» від 19.03.2018 у сумі 9 130,37 гривень, яка наявна станом на 20.11.2024, а саме, заборгованість за тілом кредиту у сумі 9 130,37 гривень.
За змістом позову, відповідно до п.2.1 п.2 Розділу І Умов обслуговування рахунків фізичної особи Банк відкриває клієнту поточний рахунок, операції за яким здійснюються з використанням платіжної картки та/ або мобільного додатка. Згідно з п. 5.3, 5.8.1, п.5 Розділу І Умов клієнт погоджується, що операції, здійснені з використанням коду доступу до додатка, визнаються вчиненими клієнтом. Клієнт може скористатись послугами банку через мобільний додаток та інші канали обслуговування в мережі «Інтернет» для отримання інформації та здійснення операцій.
На виконання 2.1, 2.4, 2.5., п.2 Розділу ІІ Умов клієнту видається платіжна картка, яка активується ним у мобільному додатку шляхом додавання інформації з картки та з авторизацією за допомогою номеру телефону. Підписанням анкети-заяви сторони засвідчують укладання договору, який відповідно до ст. 628 ЦК України є змішаним, містить елементи договору банківського рахунка, про споживчий кредит. Кредитний ліміт є поновлювальним, може бути використаний для отримання готівкових коштів, здійснення безготівкових розрахунків за придбані товари та послуги в межах кредитного ліміту.
Позивач зазначає, що на суму наданого кредиту Банк нараховує відсотки за кожен календарний день використання кредитного ліміту, з розрахунку 365/366 календарних днів у році, за процентними ставками, зазначеними в тарифах. Крім того, клієнт зобов'язаний щомісяця сплачувати щомісячний мінімальний платіж в розмірі та у термін, зазначений в мобільному додатку, в іншому випадку нараховується штраф (п. 5.9, 5.11. Розділу ІІ).
Згідно з тарифами, пільговий період за карткою діє до 62 днів з моменту виникнення заборгованості до кінця календарного місяця, наступного за датою виникнення заборгованості, за умови її погашення в повному обсязі, пільгова відсоткова ставка становить 0,00001% річних, базова відсоткова ставка - 3,1%, нараховується на максимальну заборгованість на день, за умови непогашення заборгованості в повному обсязі в пільговий період, за кожний день з моменту виникнення заборгованості, у випадку прострочення заборгованості процентна ставка збільшена до 6,2% на місяць.
Як вказано у позовній заяві, п.5.15-5.19 п.5 Розділу ІІ Умов визначено відповідальність за порушення строків виконання грошового зобов'язання клієнтом за договором. Зокрема, у разі порушення терміну сплати щомісячного мінімального платежу понад 90 днів, вся заборгованість за кредитом вважається простроченою, на її залишок нараховується штраф згідно з тарифами, але не більше 50% від суми одержаного кредиту. Про істотне порушення умов договору, всі необхідні строки та умови користування клієнту надсилається повідомлення у мобільному додатку. У випадку, якщо істотне порушення зобов'язань не буде усунуто у строк до 120 календарних днів, Банк направляє клієнту вимогу про повне погашення заборгованості, при цьому, до повернення усієї суми нараховується штраф згідно з тарифами - 4% від суми заборгованості, не менше 100 гривень. Крім того, несвоєчасне виконання даної платіжної вимоги про повне повернення всієї суми заборгованості свідчить про несанкціоноване користування грошима, нарахування процентів припиняється, але клієнт несе відповідальність за порушення грошового зобов'язання (п. 8.20 п.8 Розділу І Умов).
Позивач додатково зауважує, що згідно з п.5.22 п.5 Розділу ІІ Умов, якщо на рахунку клієнта не вистачає власних коштів для внесення щомісячного мінімального платежу, Банк має право самостійно збільшити кредитний ліміт на суму заборгованості та спрямувати цей ліміт на погашення вказаного платежу, відсотків та неустойки за прострочені платежі.
Так, 19.03.2018 відповідач звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг, підписавши анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг, яка, разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Позивач вказує, що, підписавши анкету-заяву, відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку та зобов'язується виконувати договір. Все листування ведеться виключно через мобільний додаток або інші дистанційні канали (п.11 договору). Відповідачу встановлено кредитний ліміт на отриману платіжну картку.
Позивач стверджує, що виконав всі взяті на себе зобов'язання відповідно до умов договору, надавши можливість відповідачу розпоряджатись кредитними коштами на умовах договору та в межах кредитного ліміту. В свою чергу, відповідачка не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору не сплатила щомісячні мінімальні платежі. Сума та терміни сплати щомісячного мінімального платежу повідомляється клієнтам банку у мобільному додатку.
Прострочена заборгованість зі сплати щомісячного мінімального платежу відповідача сягнула понад 90 днів 28.12.2022, тобто, допущено істотне порушення умов договору, про що повідомлено позичальника, вся заборгованість стала простроченою, за відсутності реагування з боку відповідача згідно з п.5.18, 5.19 кредит став у формі «на вимогу». Крім того, банк мав право нараховувати неустойку, передбачену тарифами.
Оскільки відповідач не здійснив жодних дій на погашення заборгованості, що відображено у наданому розрахунку станом на 28.12.2022, з підстав, передбачених ст. 509, 526, 527, 530, 598-599, 610, 629, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст.16 Закону України «Про споживчий кредит», внаслідок невиконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань за договором, позивач скористався своїм правом на дострокове стягнення заборгованості, у зв'язку із чим просить задовольнити позов у вказаній сумі, до якої входить загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту).
Ухвалою судді від 28.07.2025 року позов було залишено без руху.
04.08.2025 року представником позивача через систему «Електронний суд» була надіслана заява про усунення недоліків.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07 серпня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Роз'яснено відповідачу право на подання відзиву на позовну заяву, також роз'яснено сторонам право на подання відповіді на відзив та заперечення.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, за змістом позовної заяви та на підставі клопотання, доданого до неї, відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України просить розглядати справу без участі сторони позивача, не заперечує проти винесення заочного рішення по справі за відсутності відповідача, підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, викликався до суду шляхом надіслання судової повістки за адресою реєстрації особи, підтвердженою на запит суду, представник відповідача ознайомлена із матеріалами справи.
Інших заяв по суті справи та клопотань до матеріалів справи не надходило.
Підстав для відкладення судового розгляду та оголошення в ньому перерви судом не встановлено із урахуванням положень ст.223, 240 ЦПК України. Так, сторони обізнані із провадженням справи в суді, крім того, мали достатній час для подання заяв по суті справи, висловивши свої доводи та заперечення, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для проведення розгляд справи без участі сторін та їх представників.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, не здійснюється згідно з ч.2 ст. 247 ЦПК України.
За приписами ч.1 ст.279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Розглянувши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню у зв'язку з такими встановленими фактичними обставинами справи та відповідними їм правовідносинами.
За матеріалами справи, Акціонерне товариство «Універсал Банк» є правонаступником усіх прав та обов'язків Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк». Так, на підставі рішення Загальних зборів акціонерів ПАТ «Універсал Банк» (протокол № 7-2021 від 21.12.2021) тип банку змінено на приватне акціонерне товариство та здійснено перейменування юридичної особи на Акціонерне товариство «Універсал Банк». Копія засвідченого витягу загальних положень статуту та виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань АТ «Універсал Банк» міститься у матеріалах справи.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до анкети-заяви від 19.03.2018 підписано договір про надання банківських послуг. Згідно з цією анкетою-заявою, відповідач просить відкрити поточний рахунок на його ім'я, підтверджує отримання платіжної картки «Monobank» та просить встановити кредитний ліміт на ній на суму, вказану у додатку. Погоджується, підписавши анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг, що ця заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, підтверджує ознайомлення із ними, а також, зобов'язується виконувати договір.
За змістом анкети-заяви суд погоджується із твердженнями сторони позивача, висловленими у відповіді на відзив щодо наявності у вказаній заяві даних про відкритий ключ, який за власним свідченням відповідача прирівнюється до підпису на документах на паперових носіях.
У анкеті-заяві міститься узгоджена сторонами процентна ставка - 3,1% на місяць, тобто 37,2% на рік. Підписання цієї анкети-заяви та отримання платіжної картки стороною відповідача визнається. Належних та допустимих доказів сторона відповідача (в порушення свого обов'язку щодо доказування) на спростування алгоритму ознайомлення ОСОБА_1 як клієнта банку, докладно описаного та проілюстрованого стороною позивача, а також на спростування власне факту ознайомлення із Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, -не надала.
Суд зауважує, що у вказаній анкеті-заяві чітко передбачено, що ОСОБА_1 просить встановити кредитний ліміт на суму, вказану у мобільному додатку. Так, у анкеті-заяві йдеться саме про мобільний додаток, користування яким з боку ОСОБА_1 не заперечувалось. Зазначене свідчить також й про наявність у розпорядженні позичальника всіх складових договору, доступних для ознайомлення у будь-який час користування застосунком.
Крім того, за змістом анкети-заяви відповідач повідомлений, що пільговий період за користування кредитним лімітом становить до 62 днів. У разі виходу з пільгового періоду на кредит буде нарахована зазначена у попередньому абзаці процентна ставка.
У анкеті-заяві зазначено й про беззастережну згоду з тим, що банк має право на збільшення або зменшення дозволеного кредитного ліміту на розсуд банку в односторонньому порядку та повідомлення про це у мобільному додатку.
Крім того, за змістом анкети-заяви, її підписанням ОСОБА_1 підтверджує факт передачі йому другого примірника анкети-заяви, платіжної картки "Монобанк" та тарифів.
Згідно з текстом заяви відповідач надав право та доручив банку здійснювати договірне списання коштів з усіх його рахунків, відкритих у АТ «Універсал Банк», без додаткових розпоряджень, для погашення будь-яких інших його зобов'язань перед банком, що випливають з умов, зокрема, цього договору. У вказаній анкеті відповідачем повідомлено паспортні дані, місце роботи, зазначено про розмір середнього доходу, а також підтверджено, що його електронний підпис є аналогом власноручного підпису на документах на паперових носіях.
Згідно з довідкою про розмір встановленого кредитного ліміту, станом на 20.11.2024 з 19.03.2018 розмір кредитного ліміту дорівнював 1 000 гривень, з 21.03.2019 - 2 000 гривень, з 14.05.2019 - 7 000 гривень, з 05.07.2021 - 6 900 гривень, з 04.08.2021 - 6 600 гривень.
Відповідно до наданого розрахунку заборгованості за договором від 19.03.2018 станом на 20.11.2024 загальний залишок заборгованості ОСОБА_1 за тілом кредиту становить 9 130,37 гривень, відсотки, пеня та комісія до стягнення не заявлені.
Протягом всього строку користування карткою банком не нараховувались відсотки у розмірі, що перевищує обумовлену в анкеті-заявці ставку, тобто, більше ніж 3,1 % на місяць або 37,2% на рік після виходу картки з пільгового періоду.
Так, сума витрат позичальника з 19.03.2018 по 20.11.2024 (заборгованість банком стягується станом на 20.11.2024) дорівнює 9 130,37 гривень, тіло кредиту - 9 130,37 грн.
Відповідно, сума заборгованості, заявлена позивачем у сумі 9 130,37 гривень є підтвердженою належними та допустимими доказами. При цьому, у виписці (рух коштів по картці) за вказаний період відображені лише витрати, зарахування та списання щомісячних відсотків. Штрафні санкції та неустойка позивачем не нараховувались.
Умови обслуговування рахунків фізичної особи із доданими тарифами, засвідчений витяг з яких наданих до позовної заяви, не містить даних про ознайомлення відповідача.
Задовольняючи позов, суд виходить з таких норм чинного законодавства.
За загальним правилом ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених ч.2 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Суд при розгляді справи застосовує правовий зміст норм, які регулюють загальні умови, строки виконання зобов'язань учасниками цивільних правовідносин, правові наслідки їх порушень, зокрема, ст. 509, 525-527, 599, 610, 611, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України. Крім того, на дані правовідносини, поширюються положення про договір (ст. 626-629, 631 ЦК України).
Згідно з ч.1,3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.76 цього Кодексу доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі письмових, речових та електронних доказів, висновків експертів та показаннями свідків.
Згідно з положеннями ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідно, доводи представників сторін, наведені із посиланням на практику судів апеляційних інстанцій, та аналіз зазначених судових рішень не є обов'язковими для суду.
Проте, судом враховується позиція Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 03.07.2019 у цивільній справі №342/180/17, пр. 14-131цс19.
Відповідно до ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Дійсно, враховуючи зміст наведеної правової позиції, можна вважати, що споживач послуг банку лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Оскільки такі умови договорів приєднання розробляються АТ «Універсал Банк», як надавачем банківських послуг, відповідно, вони мають бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору та під час його виконання діють певні вимоги у визначеній редакції.
На переконання суду, у вказаній справі цю умову в повній мірі дотримано позивачем, тому до правовідносин, що виникли між сторонами, застосовуються положення ст.634 ЦК України.
Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
При цьому, за нормою ч.1 ст.1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У цій справі позивачем заявлено вимоги про погашення кредиту (його тіла), нарахованого з 19.05.2021 (дата першої видаткової операції за картковим рахунком відповідача).
Як видно з матеріалів справи, з часу укладення кредитного договору Умови обслуговування рахунків фізичної особи, якими регулюється надання послуг банку з приводу укладеного договору, змінювались, відповідно, мали були доведені до відповідача з огляду на Умови та особливості використання мобільного застосунку.
З наданої позивачем виписки про рух коштів вбачається, що відповідач систематично користувався платіжною карткою, здійснював платежі, а у мобільному застосунку мав змогу ознайомитись із фінансовим станом рахунка, строками та розмірами платежів до сплати (з метою погашення кредитного ліміту) та зміною умов, невідкладно отримати виписку та переглянути тарифи, інші складові договору, укладеного між сторонами - в разі необхідності.
Крім того, наданою анкетою-заявою із підписом споживача кредитних послуг підтверджено отримання тарифів, надання при її підписанні згоди банку на збільшення ліміту на розсуд банку, без додаткових розпоряджень, для погашення будь-яких інших його зобов'язань перед банком, що випливають з умов договору, як встановлено під час розгляду справи та за результатами дослідження письмових доказів.
Крім того, суд виходить з того, що договір, укладений в електронній формі, та такий, що становить різновид послуги через мобільний додаток, передбачає наявність у клієнта банку мобільного додатку до смартфону, який містить всі умови кредитування та дозволяє клієнтові мати у своєму розпорядженні всі відомості щодо розміру кредитного ліміту, відсотків, порядку їх нарахування та списання, виписки по рахунку тощо.
Так, на відміну від звичайного договору, який укладається не з застосуванням електронної комерції, в даному випадку, з урахуванням дистанційного надання послуг клієнтам, інших Умов та правил не могло бути запропоновано. Тобто, специфіка цього різновиду договорів не властива для договорів у паперовому вигляді.
Крім того, у заповненій анкеті-заяві відповідач висловив свою згоду саме на укладення такого договору з використанням мобільного додатку та доступу до електронних інформаційних ресурсів, задля чого отримав відповідний електронний ключ (вказаний у анкеті-заяві) та електронний підпис.
Так, відповідач, як встановлено судом, зазначив у анкеті, що отриманий електронний підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Також він підтвердив ознайомлення з довідкою про систему гарантування вкладів фізичних осіб, при цьому, підписання зазначеної довідки здійснене саме шляхом накладання електронного підпису в мобільному додатку під час активації Платіжної картки.
Слід зважати на те, що відповідно до п.14 Положення про застосування електронного підпису та електронної печатки в банківській системі України затвердженого постановою Правління Національного банку України "Про затвердження Положення про застосування електронного підпису в банківській системі та електронної печатки в банківській системі України" від 20.12.2023 №172 використання удосконаленого електронного підпису, удосконаленої електронної печатки та простого електронного підпису здійснюється на підставі договору між банком і клієнтом, який укладається в письмовій формі (у вигляді паперового документа з власноручними підписами сторін або як електронний документ із кваліфікованим електронним підписом) після проведення ідентифікації та верифікації клієнта відповідно до вимог законодавства України у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.
До затвердження даного Положення діяла Постанова Правління НБУ від 14.08.2017 № 78 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 25.02.2019 №42), якою затверджено Положення про застосування електронного підпису та електронної печатки, яким було передбачено тотожні правила (п.14 розділу ІІ).
Так, використання удосконаленого ЕП, удосконаленої електронної печатки та простого ЕП здійснюється на підставі договору між установою і клієнтом установи, який укладається в письмовій формі (у формі паперового документа з власноручними підписами сторін або як електронний документ із кваліфікованими ЕП сторін) після проведення ідентифікації та верифікації клієнта установи відповідно до вимог законодавства України у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.
Укладення окремого договору щодо використання кваліфікованого ЕП не вимагається.
З огляду на викладене, договір та Витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи з використанням електронного підпису є правомірними, та вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Зазначене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18.
Відповідно, електронний договір є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформленою в електронній формі (ст. 3 Закону України "Про електрону комерцію").
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним (ч. 5 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію").
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію").
Так, у даній справі відповідач уклав договір саме з використанням мобільного додатку та, акцептувавши пропозицію банку, він, як позичальник, підтвердив, що ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті Кредитодавця і доступний в мобільному додатку на персональному прикладі відповідача.
Ці правила є публічною пропозицією (офертою), у розумінні статей 641, 644 ЦК України, на укладення договору кредиту, та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
Електронний Договір та всі додаткові угоди до нього, підписані електронними підписами одноразовими ідентифікаторами, за правовими наслідками прирівнюються до договорів, укладених у письмовій формі, та мають таку саму юридичну силу для сторін, як документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами сторін.
Разом з цим, рух коштів по картці відповідача свідчить про те, що він був обізнаний про списання відсотків, позаяк зазначені відомості є у його вільному електронному доступі. Активне користування кредитною карткою з доступом до мобільного додатку не оспорюється відповідачем, доказів протилежного не надано, відповідно, свідчить про обізнаність щодо умов кредитування та правил користування послугою електронного банку.
Тому під час розгляду справи суд дійшов висновку про те, що АТ «Універсал Банк» виконало свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 19.03.2018, відкривши на ім'я відповідача картковий рахунок, видавши платіжну картку із встановленим лімітом, який використовував позичальник протягом строку користування карткою.
З 20.11.2024 нарахування по рахунку відповідача банком не здійснювались, а сума судового збору, зазначена у останній виписці по рахунку, до суми заборгованості не включена.
Відповідно до умов договору визначено, що банк не перераховує кошти на рахунок клієнта, а відкриває рахунок та встановлює кредитний ліміт на платіжну карту, за допомогою якого клієнт може користуватись як власними коштами, що містяться на рахунку, так і коштами банку в межах кредитного ліміту.
З урахуванням наведених норм, та наданого позивачем розрахунку суд встановив, що станом на 20.11.2024 відповідач взятих на себе кредитних зобов'язань в строки, передбачені договором про надання банківських послуг «Monobank» від 19.03.2018 належним чином не виконала, сума тіла кредиту, що підтверджена розрахунком та дорівнює 9 130,37 гривень підлягає стягненню з ОСОБА_1 в повному обсязі.
Контррозрахунок, наданий стороною відповідача, не є обґрунтованим з правової точки зору та з урахуванням встановлених судом обставин.
При цьому, на переконання суду, враховуючи згоду клієнта банку на отримання повідомлень через мобільний застосунок, в повній мірі дотримані й положення ч.4 ст.16 Закону України «Про споживче кредитування».
Вказаною нормою врегульовано, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. Кредитодавець зобов'язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.
Суд додатково враховує, що вказана заява-анкета не містить строку користування карткою, повернення кредиту, але, як видно з розрахунку, фактично використані позичальником кошти в межах встановленого банком ліміту в добровільному порядку АТ «Універсал Банк» відповідачем повернуті не були.
На спростування доводів сторони відповідача суд також зазначає, що Вимоги у сфері електронних довірчих послуг, затверджених Постановою КМУ від 7 листопада 2018 р. № 992 не поширюються на надання кваліфікованих електронних довірчих послуг у банківській системі України та під час здійснення переказу коштів (п.3 Вимог).
Із врахуванням норми ч.2 ст.530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд приходить до висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав в судовому порядку шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення заборгованості за тілом кредиту у визначеній вище сумі.
Вимог про стягнення процентів, комісії або штрафів, грошових сум відповідно до ст.625 ЦК України позивач не пред'явив, а списання відсотків, які нараховувались протягом користування кредитними коштами ОСОБА_2 внаслідок виходу позичальника з пільгового періоду та в межах узгодженої сторонами процентної ставки, саме за рахунок кредитного ліміту є правомірним.
Тому, дослідивши надані представником позивача на підтвердження позовних вимог письмові докази, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню у вказаній частині.
За змістом ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Підстав для звільнення відповідача від сплати судового збору судом не встановлено.
Тому на користь позивача, як сторони по справі, чиї позовні вимоги задовольняються в повному обсязі, із відповідача слід стягнути судові витрати у вигляді оплати судового збору у загальній сумі 3 028,00 гривень, пропорційно до розміру заборгованості, що підлягає стягненню.
За приписами ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. П.1,2 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача. Тому підстав для стягнення з позивача відповідних судових витрат на користь відповідача судом не встановлено.
Керуючись ст. 12-13, 19, 76-82, 89, 95, 141, 178, 223, 240, 247, 258-259, 263-265, 272-274, 279 ЦПК України, суд, -
Позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 19.03.2018, що утворилась станом на 20.11.2024, а саме, за тілом кредиту у сумі 9 130,37 гривень (дев'ять тисяч сто тридцять гривень 37 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» судові витрати по сплаті судового збору у сумі 3 028,00 гривень (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).
Реквізити сторін: Акціонерне товариство «Універсал Банк», код за ЄДРПОУ 21133352, адреса місцезнаходження: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Суддя Ю.А. Галущенко