смт. Новомиколаївка
Іменем України
про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
21 жовтня 2025 року Справа № 322/285/25 Провадження № 1-кс/322/350/25
Слідчий суддя Новомиколаївського районного суду Запорізької області ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції);
слідчого - ОСОБА_4 ;
захисника - ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції);
підозрюваного - ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ відділення поліції №3 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області лейтенанта поліції ОСОБА_7 , погоджене начальником Мелітопольського відділу Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_8 , у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР 11.03.2025 за №12025082300000032, про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Світла Долина Новомиколаївського району Запорізької області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України,
встановив:
20.10.2025 судом було отримано вищезазначене клопотання, в якому заявник просив продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до 27.11.2025, що обумовлюється строками досудового розслідування з утриманням у ДУ «Запорізький слідчий ізолятор», без визначення розміру застави.
В обґрунтування клопотання слідчим зазначено таке.
Досудовим розслідуванням встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 1-РС від 23.09.2024 солдата ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , призваного на військову службу по мобілізації, призначено на посаду стрільця-зенітника відділення охорони 3 взводу охорони 2 роти охорони 3 батальйону охорони в/ч НОМЕР_1 та зарахованого на всі види забезпечення. Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, та який продовжено до 09 травня 2025 року.
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 09.03.2025, приблизно о 19 год., перебуваючи за місцем свого мешкання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , зустрівся зі своїми знайомими - неповнолітнім ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та малолітнім ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з якими почав спільно вживати алкогольні напої.
Під час вживання алкогольних напоїв неповнолітній ОСОБА_9 , будучи обізнаним про гарний матеріальний стан раніше йому знайомої мешканки села Самійлівка Запорізького району Запорізької області ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка була місцевим бібліотекаром, часто позичала грошові кошти в борг та нещодавно отримала пенсію, вирішив заволодіти її грошовими коштами та іншим цінним майном, шляхом вчинення розбійного нападу на неї. При цьому, неповнолітньому ОСОБА_9 було відомо, що потерпіла ОСОБА_11 мешкає одна, за адресою: АДРЕСА_2 .
Задля реалізації вказаної мети протягом вечора 09 березня 2025 року коли на всій території України у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 (затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX) був введений і діяв воєнний стан, неповнолітній ОСОБА_9 під час вживання алкогольних напоїв заручився словесною підтримкою та згодою на вчинення розбійного нападу ОСОБА_6 та малолітнього ОСОБА_10 .
Далі, 09 березня 2025 року, приблизно о 23 год., більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, досягнувши попередньої домовленості, ОСОБА_6 , малолітній ОСОБА_10 та неповнолітній ОСОБА_9 , який мав при собі рюкзак, реалізуючи свій злочинний намір направлений на заволодіння майном потерпілої ОСОБА_11 , вийшли з приміщення будинку мешкання ОСОБА_6 та через поля та проїжджу частину направились за місцем мешкання потерпілої ОСОБА_11 до її домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .
Перебуваючи біля вищевказаної адреси, 10 березня 2025 року, приблизно о 01 год., більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_6 , малолітній ОСОБА_10 та неповнолітній ОСОБА_9 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, перелізли через паркан з тильної сторони будинку, тим самим проникли на територію домоволодіння та підійшли до його входу, де, неповнолітній ОСОБА_9 зняв з віконного отвору вхідної двері частину скла та через необережність впустив його, після чого витягнув дерев'яну палицю, що служила засовом та останні, діючи спільно, проникли у будинок, а саме у приміщення початкового коридору з переходом до приміщення прихожої, з метою наступного вчинення розбійного нападу проникли у житло ОСОБА_11 .
Перебуваючи у середині приміщення початкового коридору, неповнолітній ОСОБА_9 дістав зі свого рюкзака та передав у руки ОСОБА_6 заздалегідь придбану нестандартну вогнепальну стрілецьку зброю - обріз двоствольної гладкоствольної мисливської рушниці 12-го калібру, заводський номер НОМЕР_2 , іноземного виробництва, виготовленого шляхом внесення саморобним способом змін в вигляді вкорочення блоку стволів до залишкової довжини 315 мм та видалення прикладу, придатним до стрільби, спорядженою 2-ма патронами з картеччю 12-го калібру.
Передавши вищевказану вогнепальну зброю, неповнолітній ОСОБА_9 у темряві відчинив інші двері та проник до приміщення прихожої, яка вела у наступні кімнати, а ОСОБА_6 та малолітній ОСОБА_10 прослідували за ним.
Далі, діючи без розриву в часі, неповнолітній ОСОБА_9 наказав ОСОБА_6 залишатися в приміщенні прихожої житлового будинку, а сам в цей час спільно з малолітнім ОСОБА_10 попрямували до інших житлових кімнат та почали їх оглядати на предмет наявності грошових коштів та інших коштовних речей.
Отримавши вогнепальну зброю, утримуючи її обома руками перед собою, ОСОБА_6 залишився стояти у коридорі прихожої, розташованої у приміщенні житлового будинку по направленню до входу в спальну кімнату, де в цей час перебувала потерпіла ОСОБА_11 .
Далі, без розриву у часі, ОСОБА_6 , діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи, що його дії були помічені потерпілою ОСОБА_11 , застосовуючи до неї насильство, небезпечне для життя останньої, а також з метою заподіяння смерті ОСОБА_11 та заволодіння її майном, використовуючи наявну вогнепальну зброю, яку він утримував у руках, здійснив не менше 2-х пострілів у бік останньої, а саме у життєво важливий орган - в область грудної клітини та таким чином здійснив напад на неї, що призвело до одиночного вогнепального дробового наскрізного поранення грудної клітки проникаючого в плевральні порожнини з ушкодженням по ходу ранових каналів трахеї, лівої легені та осколковими переломами правої ключиці та 4-го ребра по лівій лопатковій лінії, які у сукупності ускладнились розвитком шоку, який має ознаки тяжких тілесних ушкоджень, від якого настала смерть ОСОБА_11 на місці скоєння злочину.
Після цього, ОСОБА_6 , малолітній ОСОБА_10 та неповнолітній ОСОБА_9 покинули місця скоєння злочину.
Таким чином, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, що кваліфікується, як: напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя особи, яка зазнала нападу (розбій), за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло, вчинений в умовах воєнного стану, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень.
Також, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, що кваліфікується, як: вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, з корисливих мотивів.
Крім цього, 10 березня 2025 року, приблизно о 01 год. 00 хв., ОСОБА_6 , діючи умисно, під час нападу з метою заволодіння чужим майном, перебуваючи у приміщенні житлового будинку, а саме у приміщенні початкового коридору, за адресою: АДРЕСА_2 , отримав від неповнолітнього ОСОБА_9 заздалегідь придбану останнім у невстановленому досудовим розслідуванням часу та місці нестандартну вогнепальну стрілецьку зброю - обріз двоствольної гладкоствольної мисливської рушниці 12-го калібру, заводський номер, НОМЕР_2 , іноземного виробництва, виготовленого шляхом внесення саморобним способом змін в вигляді вкорочення блоку стволів до залишкової довжини 315 мм та видалення прикладу, придатним до стрільби, спорядженою 2-ма патронами з картеччю 12-го калібру, тим самим придбав вказану вогнепальну зброю та в подальшому незаконно зберігав та носив її при собі, до моменту втрати після залишення території домоволодіння.
Таким чином, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, що кваліфікується, як: придбання зберігання, носіння вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу.
11 березня 2025 року, слідчим СВ ВнП № 3 ЗРУП Головного управління Національної поліції в Запорізькій на підставі наданих матеріалів були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12025082300000032, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
27 травня 2025 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, а саме вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
17 жовтня 2025 року ОСОБА_6 повідомлено про зміну раніше повідомленої та нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, а саме: у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя особи, яка зазнала нападу (розбій), поєднаного з проникненням у житло, вчиненого в умовах воєнного стану, поєднаного із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень; у носінні, зберіганні, придбанні вогнепальної зброї, бойових припасів, без передбаченого законом дозволу; умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, з корисливих мотивів.
27 травня 2025 року ухвалою слідчого судді Новомиколаївського районного суду Запорізької області підозрюваному ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 25.07.2025, який неодноразово судом продовжувався, а саме: 22.08.2025 до 27.09.2025, 25.09.2025 до 27.10.2025.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 , інкримінованих йому правопорушень (злочинів), повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
Наразі раніше встановлені слідчим суддею ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України є актуальними, а саме ОСОБА_6 може: переховування від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
У судовому засіданні слідчий та прокурор підтримали клопотання з вищенаведених підстав, а підозрюваний та захисник не заперечили проти задоволення клопотання та продовження строку тримання під вартою.
Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення клопотання, слідчий суддя виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років (п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України).
Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини (п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України).
Згідно з п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується (п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 178 КПК України).
Про ризик переховування від органів досудового розслідування і суду, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, передусім свідчить той факт, що ОСОБА_6 усвідомлює суворість покарання, яке йому загрожує, у разі доведення його вини, і не бажає опинитися в місцях позбавлення волі.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, та у справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Отже ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, є достатньо високим.
Існування ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя визнає обґрунтованим, оскільки ОСОБА_6 є військовослужбовцем, а відтак може тривалий час знаходиться поза межами місця проведення досудового розслідування і під приводом виконання обов'язків військової служби уникати участі у проведенні слідчих дій.
Решта заявлених у клопотання ризиків, на даному етапі досудового розслідування, носить формальний характер та не є достатньо обґрунтованими.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати дванадцяти місяців у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
Клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою (ч. 1 ст. 199 КПК України).
Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою (ч. 3 ст. 199 КПК України).
Ухвалою слідчого судді Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 21.10.2025 було продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 березня 2025 року за №12025082300000032 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, до шести місяців, тобто до 27 листопада 2025 року включно.
Заслухавши пояснення слідчого, прокурора, захисника та підозрюваного, дослідивши додані до клопотання докази, слідчий суддя дійшов висновку про те, що ризики, передбачені п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшилися порівняно з тим, коли підозрюваному обирався запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та є достатньо вагомими для продовження строку тримання під вартою.
Слідчим у клопотанні наведено об'єктивні обставини, що перешкоджали завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, що не оспорювались стороною захисту під час розгляду слідчим суддею клопотання про продовження строку досудового розслідування.
На підставі п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при продовженні строку тримання під вартою не визначає розміру застави.
Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 176 - 178, 183, 192 - 194, 197, 199, 369 - 372, 392, 532 КПК України,
ухвалив:
1. Клопотання задовольнити.
2. Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, на 38 (тридцять вісім) днів, які обчислювати з 21.10.2025, до 24год. 00хв. 27.11.2025.
3. Встановити строк дії ухвали до 27.11.2025 (включно).
Повний текст цієї ухвали оголошено 24.10.2025 о 08 год. 50 хв.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним, який тримається під вартою, в той самий строк з моменту отримання копії ухвали.
Ухвала підлягає негайному виконанню, подання апеляційної скарги не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1