Дата документу 23.10.2025
Справа № 317/1367/25
Провадження № 2/334/2002/25
23 жовтня 2025 року м. Запоріжжя
Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Добрєва М.В.,
за участю секретаря Лук'янченко Ю.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» (далі - ТОВ «ФК «Суперіум») звернувся до суду із позовною заявою, сформованою в системі «Електронний суд» представником позивача Вишневською О.І., до відповідача ОСОБА_1 про стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання споживчого кредиту в загальному розмірі 113 087,78 гривень та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 гривень.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29.01.2021 між ОСОБА_1 та АТ «Укрсиббанк» було укладено Договір-анкету про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування № 97323114000. Позичальник в порушення умов договору свої зобов'язання належним чином не виконував, тому АТ «Укрсиббанк» на підставі договору факторингу відступило ТОВ «ФК «Суперіум» право вимоги до відповідача за вищевказаним договором і ТОВ «ФК «Суперіум» стало новим кредитором. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу загальна сума заборгованості відповідача складає 113087,78 грн. (заборгованість за основним боргом 54707,7 грн., заборгованість за відсотками 58380,08 грн., заборгованість за комісіями 0 грн., а всього 113087,78 грн.).
Вказаний розмір заборгованості нарахований первісним кредитором АТ «Укрсиббанк» до моменту передачі прав вимоги і позивачем не перераховувався. Позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу про усунення порушення та погашення заборгованості у розмірі 113 087,78 грн., відповіді на яку не отримано, заборгованість не сплачена. У зв'язку з викладеним, позивач просить стягнути з відповідача на його користь 113 087,78 грн. заборгованості за кредитним договором та 2422,40грн. судових витрат.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 07.04.2025 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників, призначено судове засідання.
На підставі Закону України № 4273-IX від 26.02.2025 року «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів», який набрав чинності 25.04.2025 року, відбулася зміна найменування Ленінського районного суду міста Запоріжжя на Дніпровський районний суд міста Запоріжжя.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в позовній заяві просив провести судовий розгляд по справі за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи судом повідомлений у встановленому законом порядку. Про причину неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав, з заявою про відкладення розгляду справи не звертався.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Таким чином, з урахуванням змісту статей 223, 280 ЦПК України, суд дійшов висновку про можливість ухвалення заочного рішення.
Частиною 2 статті 247 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи та наявні у справі докази, встановив наступні обставини.
Відповідно до ст.13ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Статтею 76ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).
Відповідно до вимог ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За правилами ст.89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч.1-5 ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що 29.01.2021 між ОСОБА_1 та АТ «Укрсиббанк» було укладено Договір-анкету про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування № 97323114000. Позичальник в порушення умов договору свої зобов'язання належним чином не виконував, тому АТ «Укрсиббанк» на підставі договору факторингу відступило ТОВ «ФК «Суперіум» право вимоги до відповідача за вищевказаним договором і ТОВ «ФК «Суперіум» стало новим кредитором. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу загальна сума заборгованості відповідача складає 113087,78 грн. (заборгованість за основним боргом 54707,7 грн., заборгованість за відсотками 58380,08 грн., заборгованість за комісіями 0 грн., а всього 113087,78 грн.).
Вказаний розмір заборгованості нарахований первісним кредитором АТ «Укрсиббанк» до моменту передачі прав вимоги і позивачем не перераховувався. Позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу про усунення порушення та погашення заборгованості у розмірі 113 087,78 грн., відповіді на яку не отримано, заборгованість не сплачена.
Відповідно до ч. 1 ст.205ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст.207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом ст.ст. 626, 628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до положень ст.638ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Факт укладення договору про надання кредиту, а також досягнення згоди щодо його істотних умов відповідачем не заперечується.
У ст.526ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання, а в ч.1 ст.625ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За змістом ст.612ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Згідно ст.1046ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частини першої статті 1048ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч. 1 ст.1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Відповідно ч. 1 ст.1049ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 2 ст.1050Цивільного кодексуУкраїни якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Вказаним кредитним договором Позичальник зобов'язався повернути отримані грошові кошти та сплатити проценти за їх користування.
Статтею 612ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
З матеріалів справи вбачається що ОСОБА_1 усунулася від виконання передбачених договором обов'язків та отримані кредитні кошти у повній мірі не повернула, внаслідок чого утворилась заборгованість за Договором-анкетою про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування (з Правилами) № 97323114000 від 29.01.2021, яка становить 113 087,78 грн.
Обставин, які б спростовували заявлені позовні вимоги та розрахунок заборгованості за тілом кредиту та відсотками судом не встановлено, як видно із змісту позову, відповідач не виконує своїх зобов'язань по кредитному договору, заборгованість, яка виникла, добровільно не погашена, обґрунтованого заперечення щодо нарахованої суми заборгованості та відзиву на позов стороною відповідача ОСОБА_1 не надано.
Згідно п.1 ч.1 ст.512ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч. 1 ст.514ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсягах і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.15ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст.16ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Пунктом 5 ч. 2 ст.16ЦК України визначено способом захисту цивільних прав та інтересів може бути примусове виконання обов'язку в натурі.
На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю та стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Суперіум» заборгованість за Договором-анкетою про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування (з Правилами) № 97323114000 від 29.01.2021, в розмірі 113 087,78 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача, тому з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Суперіум» слід стягнути сплачений за подання позовної заяви судовий збір в сумі 2422,40 грн.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 15,16, 141, 268, 280-289 ЦПК України, ст.ст. 512, 526, 612, 625, 629, 1048-1050, 1054 ЦК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» (код ЄДРПОУ 42024152) заборгованість в розмірі 113 087,78 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» (код ЄДРПОУ 42024152) судові витрати в розмірі 2422,40 гривень (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.).
Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем до Дніпровського районного суду м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржено позивачем до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
В разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, рішення може бути оскаржено відповідачем в загальному порядку.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя: Добрєв М. В.