Справа № 936/1371/25
23 жовтня 2025 року Провадження №3/936/861/2025
селище Воловець
Суддя Воловецького районного суду Закарпатської області Софілканич О.А., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, за ч. 1 ст. 185-10 КУпАП,-
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 28.08.2025 серії ЗхРУ № 356121, 27.08.2025 о 22 годині 00 хвилин уповноваженою посадовою особою ОСОБА_2 в районі населеного пункту Нижні Ворота під час перевірки документів у ході виконання заходів із забезпечення правового режиму воєнного стану виявлено та затримано громадянина України ОСОБА_1 , який під час дії правового режиму воєнного стану здійснив злісну непокору законній вимозі військовослужбовця ДПСУ під час виконання службових обов'язків щодо перевірки документів, що посвідчують особу, а саме: відмовився надати документи та вдався до втечі, а в подальшому був затриманий.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.1 ст.185-10 КУпАП, як злісна непокора законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону, суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні чи здійсненням прикордонного контролю в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України або контрольних пунктах в'їзду-виїзду, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав та заперечив обставини вчинення ним адміністративного правопорушення, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення. Пояснив, що 27.08.2025 з товаришем прямували автомобілем в м.Мукачево Закарпатської області. По дорозі підібрали трьох людей, які їхали до м.Свалява Закарпатської області. На дорожній станції Нижні Ворота був зупинений працівниками ДПСУ. Під час спілкування не чинив жодної непокори, співпрацював та не тікав. Протокол про адміністративне правопорушення складено посадовою особою ОСОБА_3 , який не зупиняв автомобіль ОСОБА_1 27.08.2025 та не відбирав у нього жодних пояснень, а відтак не володів фактичними обставинами події.
Представник ОСОБА_1 -адвокат Швець Д.Ю заявив клопотання про закриття провадження, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185-10 КУпАП.
Заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності та його представника, дослідивши матеріали справи, суддя приходить наступного висновку.
Згідно з ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.129 Конституції України, однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини.У відповідності до вимог ст.7 ч.1 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом.
Частиною 1 ст. 185-10 КУпАП, передбачено відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону, суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні чи здійсненням прикордонного контролю в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України або контрольних пунктах в'їзду-виїзду, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України.
Об'єктивна сторона складу зазначеного адміністративного правопорушення полягає у вчиненні такого діяння: відкритої відмови виконати законне розпорядження чи вимогу, військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні або члена громадського формування: а охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України а так само іншого умисного невиконання зазначених розпоряджень та вимог.
Розпорядження та вимоги, які зазначені у диспозиції статті мають бути законними, тобто походити від правомочних осіб та знаходитися у межах їхньої компетенції. Права органів, підрозділів, військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України викладено у ст. 20 Закону України "Про Державну прикордонну службу України".
Злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків, члена громадського формування з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена у зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок (абз. 2 п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 червня 1992 року №8 "Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів").
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11 жовтня 2011 року №10-рп/2011 надав тлумачення визначенню непокори: "слово "непокора" означає відмову від виконання або ігнорування виконання певної вимоги".
Так, у протоколі про адміністративне правопорушення не вказано прізвище, ім'я, по батькові, посаду військовослужбовця Державної прикордонної служби України, вимоги якого не виконав ОСОБА_1 , немає даних про те, яким чином було пред'явлено вимоги, відомості з приводу цих обставин відсутні в інших документах.
Разом з тим, до матеріалів справи не надано доказів того, чи перебував військовослужбовець, про якого йде мова у протоколі про адміністративне правопорушення, при виконанні обов'язків, пов'язаних саме з охороною державного кордону.
Вказані обставини унеможливлюють вставити, чи були вимоги вказаних осіб законними, щоб встановити злісну непокору ОСОБА_1 цим вимогам.
При цьому, відповідальність за неправомірні дії, що перешкоджають реалізації повноважень Державної прикордонної служби України настає лише у разі непокори або опору законним вимогам військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України, неправомірного втручання в їх законну діяльність, що передбачено ст. 34 Закону України "Про Державну прикордонну службу України".
Окрім наведеного, відповідно до Закону "Про державний кордон України"та п. 11 Положення "Про прикордонний режим", затвердженого постановою КМУ №1147 від 27.07.1998, завданнями прикордонної служби є не саме по собі складання протоколів про адміністративне правопорушення, а виявлення порушень законодавства з прикордонних питань, виконання завдань, пов'язаних з боротьбою з організованою злочинністю та запобігання незаконній міграції у межах прикордонної смуги і контрольованого прикордонного району.
Отже, органом, який складав протокол про адміністративне правопорушення, не дотримано вимог щодо його належного оформлення та забезпечення обставин його доведення відповідними доказами.
Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
В силу положень ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, в порушення вимог, передбачених ст. 256 КУпАП, в такому не зазначено законні вимоги представника Державної прикордонної служби та в чому полягало законне розпорядження чи вимога такого представника, і дій злісної непокори, які вчинив ОСОБА_1 .
Доказів вчинення злісної непокори, вираженої в зухвалій формі, яка б свідчила про явну зневагу до прикордонного наряду, якій передувала відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень- суду не надано.
До протоколу про адміністративне правопорушення не надано жодного належного чи допустимого доказу на підтвердження того, що ОСОБА_1 вчиняв будь-які дії щодо злісної непокори працівнику Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону, зокрема, пояснень свідків або очевидців події, відеофіксації події тощо.
В матеріалах справи не міститься даних, якому саме працівнику ДПС У вчинялася злісна непокора, в чому така полягала та які саме обов'язки з охорони державного кордону виконував працівник ДПС У в населеному пункті ОСОБА_4 , який є значно віддаленим від будь- якої лінії кордонів України.
Надаючи оцінку протоколу про адміністративне затримання від 27.08.2025, суд констатує, що такий складено в м.Мукачево у зв'язку із вчиненням ОСОБА_1 27.08.2025 о 22:00 годині адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185-10 КУпАП.
В той же час, протокол про адміністративне правопорушення складено наступного дня 28.08.2025 також в м.Мукачево і з його змісту встановлено, що 27.08.2025 о 22 годині 00 хвилин уповноваженою посадовою особою ОСОБА_2 в районі населеного пункту Нижні Ворота під час перевірки документів у ході виконання заходів із забезпечення правового режиму воєнного стану виявлено та затримано громадянина України ОСОБА_1 .
Таким чином, час та місце вчинення адміністративного правопорушення з вказаних доказів встановити неможливо, як і неможливо встановити, як одна і та ж особа могла бути у двох різних територіально - віддалених містах одночасно під час документування обставин події та складання процесуальних документів.
Сам протокол не доводить факту вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-10 КУпАП.
Будь-яких інших доказів на підтвердження чи спростування наявності чи відсутності адміністративного правопорушення, а також винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні, суду не надано.
Таким чином, з наданих до суду доказів неможливо встановити наявність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-10 КУпАП, оскільки суду не надано жодного доказу того, що останній вчинив злісну непокору законній вимозі військовослужбовців ДПСУ.
Так, в силу п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно роз'яснень, які містяться в ч. 2 п. 19 Постанови Пленуму ВС України №9 від 01 листопада 1996 року "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам "Кобець проти України" від 14 лютого 2008 року, "Берктай проти Туреччини" від 08 лютого 2001 року, "Лавенте проти Латвії" від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву", що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростованих презумпцій.
Тобто, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. Аналогічна норма міститься також у статті 62 Конституції України.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Аналізуючи зібрані у справі про адміністративне правопорушення докази у їх сукупності, приходжу до висновку, що провадження по справі щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю, відповідно до п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-10 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 9, 247, 256, 268, 283, 284 КУпАП, суддя
Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.185-10 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП- у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-10 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Воловецький районний суд Закарпатської області.
Суддя Софілканич О. А.