Справа № 720/884/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Ляху Г.О.
Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.
22 жовтня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Матохнюка Д.Б.
суддів: Граб Л.С. Сторчака В. Ю. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 30 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення,
у квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про скасування постанови від 19.03.2025 №2003 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. та закрити провадження у справі.
30 травня 2025 року Новоселицький районний суд Чернівецької області прийняв рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Не погоджуючись з судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Сторони в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином повідомлялись про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, головним спеціалістом ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення 4 № 216 від 12 березня 2025 року.
Відповідно до протоколу 12 березня 2025 року о 10 годині 20 хвилині у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 встановлено, що позивач порушив ч. 3 ст. 210 КУпАП, яка є бланкетною, тобто такою, що відсилає до порушення абз.3 пп. 10-1 п. 1 Додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ від 30.12.2022 року за № 1487, що полягає в порушенні правил військового обліку в особливий період, а саме: не уточнив протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через ЦНАП або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210 КУпАП.
Протокол містить відмітки (підписи позивача) про отримання останнім копії вищевказаного протоколу, про ознайомлення позивача з його правами та про повідомлення його про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема про те, що розгляд вищевказаної справи про адміністративне правопорушення відбудеться 19 березня 2025 року о 14 годині 00 хвилині в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 , Театральна площа, 6, ІІІ поверх, кабінет № 24).
Так, 19 березня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_3 винесено постанову №2003 по справі про адміністративне правопорушення відносно позивача, який будучи військовозобов'язаним, під час дії воєнного стану протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, не уточнив свої персональні дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Своїми протиправними винними діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 порушив вимоги підпункту 10-1 пункту 1 Порядку організації і ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ від 30.12.2022 року за № 1487, що призвело до порушення ним правил військового обліку, вчиненого в особливий період. Тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Вказаною постановою позивача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн.
Вважаючи протиправною постанову відповідача позивач оскаржив її до суду.
За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо необгунтованості позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Так, згідно ч. 1 ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Відповідно до ч. 2 ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, зокрема, розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначені статтею 235 Кодексу України, і накладати адміністративні стягнення та визначати функціональні (посадові) обов'язки підлеглого йому особового складу(п.п. 12-13 Положення № 154).
Частиною 1 ст.210 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Диспозицією ч. 3 ст. 210 КУпАП встановлено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.
Згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався 17.03.2014 року, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває до теперішнього часу.
Відповідно до вимог абз. 7 ч.3 ст.1, абз.5 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий обов'язок включає дотримання правил військового обліку. Громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Додатком №2 Порядку організації і ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 визначені Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Пунктом 19 вказаного Поряду визначено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти, винні в порушенні вимог правил військового обліку, несуть відповідальність згідно із законом.
Підпунктом 10-1 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів визначено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Також, положеннями ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Тобто, нормами законодавства визначено 60-денний строк для уточнення облікових даних; останній день вказаного строку припадає на 16.07.2024 року.
Згідно пп. 1 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані, зокрема, у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Із змісту оскаржуваної постанови встановлено, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення вимоги підпункту 10-1 пункту 1 Порядку організації і ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ від 30.12.2022 року №1487, а саме: будучи військовозобов'язаним, під час дії воєнного стану протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, не уточнив свої персональні дані.
Отже, згідно вказаних вимог позивач до 16.07.2024 був зобов'язаний уточнити свої облікові дані.
Як вбачається з копії довідки до акта МСЕК серії 12 ААГ №797799 від 27 серпня 2024 року позивач є особою з інвалідністю ІІІ групи.
Доказів на підтвердження того, що позивач уточнив протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, тобто з 18 травня по 16 липня 2024 року, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки суду надано не було.
Навпаки, під час розгляду справи уповноваженим органом позивач зазначив, що йому не було відомо про необхідність уточнення облікових даних військовозобов'язаного за вказаний період.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров'я на термін 6-12 місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії).
Відомостей про придатність чи непридатність (обмежено приданий) позивача до військової служби матеріали особової справи не містять.
Разом з тим, приміткою у статті 210 КУпАП передбачено, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Однак, примітка до статті 210 КУпАП не може бути застосовано в даному випадку, оскільки чинне законодавство зобов'язувало саме позивача вчинити певні дії, і уточнити свої персональні дані у встановлений строк, які могли бути вчинені тільки ним особисто у один із визначених способів, відтак держатель Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів може перевірити чи уточнив військовозобов'язаний свої персональні дані, але обов'язок такого уточнення покладається на військовозобов'язаного, яким є позивач.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, про те, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, оскільки останній будучи військовозобов'язаним протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, не уточнив свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, тим самим позивач порушив правила військового обліку.
Стосовно доводів позивача щодо спливу строків притягнення до адміністративної відповідальності, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, згідно ч. 7 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
При цьому, стаття 38 КУпАП була доповнена частиною сьомою Законом України від 09 травня 2024 року за № 3696-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», який набрав чинності 19 травня 2024 року.
Враховуючи те, що позивач був зобов'язаний уточнити свої облікові дані до 16 липня 2024 року, то на день вчинення правопорушення вже діяв річний термін притягнення його до адміністративної відповідальної, який станом на розгляд справи 19 березня 2025 року не пройшов.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскаржувана постанова є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню.
Враховуючи вище викладене колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 30 травня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Матохнюк Д.Б.
Судді Граб Л.С. Сторчак В. Ю.