Справа № 320/28518/25 Суддя (судді) першої інстанції: Шевченко А.В.
22 жовтня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Беспалова О.О., Грибан І.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Кузьмука Б.І.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фізико-технологічного інституту металів та сплавів НАН України про визнання протиправним та скасування рішення атестаційної комісії,
У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Фізико-технологічного інституту металів та сплавів Національної академії наук України, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Фізико-технологічного інституту металів та сплавів Національної академії наук України щодо неповідомлення ОСОБА_1 у письмовій формі протягом трьох робочих днів після прийняття рішення атестаційною комісією, як такі, що не відповідають вимогам пункту 18 Постанови Кабінету Міністрів України від 13.08.1999 №1475 «Про затвердження Положення про атестацію наукових працівників»;
- ??визнати протиправним та скасувати рішення атестаційної комісії, викладене у пункті 3 протоколу № від 20.05.2025 Фізико-технологічного інституту металів та сплавів Національної академії наук України щодо результатів атестації ОСОБА_1 , як таке, що не відповідає вимогам пункту 18 Постанови Кабінету Міністрів України від 13.08.1999 №1475 «Про затвердження Положення про атестацію наукових працівників»;
- стягнути з Фізико-технологічного інституту металів та сплавів НАН України кошти у сумі 20 000,00 грн на відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди заподіяної протиправним рішенням атестаційної комісії Фізико-технологічного інституту металів та сплавів НАН України.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі №320/28518/25 за позовом ОСОБА_1 до Фізико-технологічного інституту металів та сплавів Національної академії наук України про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправною та скасування рішення атестаційної комісії.
Роз'яснено позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що заявлені позовні вимоги не стосуються захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень та спірні правовідносини не пов'язані із проходженням позивачем публічної служби, а спір у цій справі стосується приватноправових (трудових) відносин, отже, захист прав має здійснюватися у порядку цивільного судочинства.
Не погодившись з такою ухвалою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою.
Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2025 року та від 22 вересня 2025 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно з довідкою від 13.01.2025 №5-к ОСОБА_1 з 04.12.2013 (наказ від 04.12.2013 № 148-к) працює за основним місцем роботи в Фізико-технологічному інституті металів та сплавів НАН України.
Відповідно до наказу від 29.04.2016 № 59-к, з 01.05.2016 по теперішній час позивач працює на посаді старшого наукового співробітника у відділу безперервного лиття та деформаційних процесів.
Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії для проведення атестації наукових працівників від 20.05.2025 №1 вбачається, що ОСОБА_1 не відповідає займаній посаді старшого наукового співробітника.
Предметом позову у даній справі є правомірність результатів атестації позивача.
Відповідно до частини другої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно із частиною другою статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Пунктом 17 ч. 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що публічна служба це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Системно аналізуючи вищевказані норми права, колегія суддів дійшла висновку, що юрисдикція адміністративних судів поширюється не на будь-які трудові спори, а лише на ті, які пов'язані з прийняттям громадян на публічну службу, її проходженням, звільненням з неї.
Разом з цим, при наданні спору статусу публічно-правового з приводу прийняття громадян на публічну службу, проходження, звільнення з публічної служби, необхідно встановити наявність таких підстав: 1) чи проходила особа конкурс на заняття вакантної посади; 2) чи складала така особа присягу посадової особи; 3) чи присвоювався їй ранг у межах відповідної категорії посад.
Базовим (загальним) законом, що регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, є Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу".
Відповідно до ч. 2 статті 1 Закону України №889-VIII "Про державну службу" державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Згідно із ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" посадова особа місцевого самоврядування це особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження у здійсненні організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
Спори з приводу прийняття громадянина на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби охоплюють весь спектр спорів, що виникають у відносинах публічної служби.
Разом з цим, до цієї категорії не належать трудові спори: а) керівників та інших працівників державних і комунальних підприємств, установ та організацій; б) працівників, які працюють за трудовим договором у державних органах і органах місцевого самоврядування; в) працівників бюджетних установ та інше.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі №815/6096/17, та постанові Верховного Суду від 01 травня 2023 року у справі №260/1414/21, які враховується судом апеляційної інстанції в силу приписів ч. 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Втім, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Колегія суддів враховує, що відповідно до Статуту Фізико-технологічного інституту металів та сплавів НАН України, затвердженого розпорядженням Президії НАН України від 31.01.2017 №64:
- Фізико-технологічний інститут металів та сплавів Національної академії наук України є державною бюджетною неприбутковою науковою установою, що заснована на державній власності і перебуває у віданні НАН України та входить до складу Відділення фізикотехнічних проблем матеріалознавства НАН України;
- Інститут є юридичною особою, має самостійний баланс, круглу печатку зі своїм найменуванням, інші необхідні печатки та штампи, рахунки у національній та іноземній валюті, відкриті відповідно до законодавства України, а також може мати товарний знак, який реєструється в установленому порядку, емблему, веде діловодство та бухгалтерський облік згідно із законодавством України;
- Інститут створений та діє з метою проведення наукових досліджень, спрямованих на отримання та використання нових знань у галузі металургії та матеріалознавства, доведення наукових і науково-технічних знань до стадії практичного використання, підготовки висококваліфікованих наукових кадрів, задоволення соціальних, економічних і культурних потреб та інноваційного розвитку країни. Для Інституту наукова діяльність є основною;
- Управління Інститутом здійснюється на основі і в порядку, встановленому Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», Статутом НАН України, Основними принципами організації та діяльності наукової установи Національної академії наук України та цим Статутом.
Таким чином, посада старшого наукового співробітника у відділу безперервного лиття та деформаційних процесів Фізико-технологічного інституту металів та сплавів НАН України не відноситься до публічної служби, оскільки не пов'язана з діяльністю на державних політичних посадах, професійною діяльністю суддів, прокурорів, військовою службою, альтернативною (невійськовою) службою, дипломатичною службою, іншою державною службою, службою в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Поряд із тим, навіть якщо стороною спору є орган державної влади або орган місцевого самоврядування, проте такий орган у спірних правовідносинах виступає не як суб'єкт владних повноважень, а як роботодавець у трудових відносинах, то такий спір підсудний загальним судам та вирішується за правилами цивільного судочинства.
Отже, спір у цій справі не є публічно-правовим, а є виключно трудовим спором, у зв'язку з чим повинен вирішуватись за правилами цивільного судочинства. Відповідач у цих правовідносинах виступає не як суб'єкт владних повноважень, а як роботодавець у трудових відносинах.
Виходячи із критеріїв, сформованих у постанові від 27 лютого 2019 року у справі № 815/6096/17, та вимог пункту 18 частини третьої статті 3 Закону № 889-VIII, колегія суддів дійшла висновку, що на позивача не поширюється дія Закону №889-VIII.
Відносини між відповідачем і позивачем за своїм змістом є трудовими, у зв'язку з чим на спір між сторонами щодо правомірності результатів атестації, юрисдикція адміністративного суду не поширюється.
Отже, суд першої інстанції належним чином визначив характер спору, предмет і підстави заявлених вимог, внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про те, що позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
При розгляді справи апеляційним судом враховано висновки Верховного Суду у постанові від 23 січня 2020 року у справі № 761/47594/17.
Водночас, висновки Верховного Суду у справі №344/10191/21 про те, що спори щодо оскарження рішень атестаційних комісій про присвоєння кваліфікаційних категорій педагогічним працівникам належать до компетенції адміністративних судів, не є релевантними до спірних правовідносин.
Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 195, 250, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: О.О. Беспалов
І.О. Грибан