Справа № 640/3863/22 Суддя (судді) першої інстанції: Галатіна О.О.
22 жовтня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Беспалова О.О., Грибан І.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНГО-ГРУП» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У лютому 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Манго-Груп» звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві як відокремленого підрозділу ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 вересня 2021 року №0709190707.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Манго-Груп» до Головного управління ДПС у м. Києві як відокремленого підрозділу ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві №0709190707 від 22 вересня 2021 року на суму 510,00 грн. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Манго-Груп» судовий збір у сумі 7,56 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.
Позиція суду мотивована тим, що відповідач як суб'єкт владних повноважень довів належними та допустимими доказами наявність підстав для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в решті суми, а саме: 354 393,16 грн - штраф за порушення п.1 статті 3 Закону №265, та 5 100,00 грн - штраф за порушення п.11 статті 3 Закону №265.
Також, враховуючи висновки суду щодо відсутності порушення позивачем пунктів 7, 9 статті 3 Закону №265, суд виснував, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №0709190707 від 22 вересня 2021 року є протиправним та підлягає скасуванню в частині суми 510,00 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Також апелянт просить здійснювати розгляд справи у відкритому судовому засіданні.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2025 року та від 11 серпня 2025 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду у порядку письмового провадження.
Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Керуючись частинами 1 та 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Щодо клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні, колегія суддів зазначає наступне.
Частинами першою та другою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Як вбачається з поданого клопотання відповідача, в такому не наведено доводів, які б свідчили про те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування вимагають проведення судового засідання або посилань на обставини, які можливо встановити лише у такий спосіб.
Колегія суддів зазначає, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін ніяким чином не обмежує процесуальні права учасників справи, а свої пояснення та докази у справі учасники справи мають можливість надати до суду за правилами, встановленими Кодексом адміністративного судочинства України.
Згідно з пунктом 10 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Дослідивши клопотання відповідача, матеріали справи, предмет та підстави позову, склад учасників справи, колегія суддів дійшла висновку, що дана справа є справою незначної складності, а характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають її розгляду в порядку загального позовного провадження, а тому у задоволенні зазначеного клопотання необхідно відмовити.
Відповідно до фактичних обставин справи, у період з 13.08.2021 по 21.08.2021 Головним управлінням ДПС у Запорізькій області було проведено фактичну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Манго-Груп» за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності.
Вказану перевірку проведено на підставі наказу від 06.08.2021 № 2369-п, зі змісту якого установлено, що останній прийнято на підставі, зокрема, пп.80.2.5, пп.80.2.2 ст. 80 ПК України, п.52(2) підрозділу 10 «Інші перехідні положення ПК України з метою проведення з 12.08.2021 тривалістю не більше 10 діб фактичну перевірку АЗС з магазином за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Гагаріна, 2, де здійснює діяльність ТОВ «МАНГО-ГРУП» (код ЄДРПОУ 39039648) за період з 01.01.2021 по день закінчення фактичної перевірки, з питань дотримання норм законодавства, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової та роздрібної торгівлі підакцизними товарами; вимог законодавства, яке регулює ведення касових операцій; наявності ліцензій та інших документів; установлених правил торгівлі підакцизними товарами, а також інших питань, що регулюють виробництво та обіг підакцизних товарів в Україні.
За результатами проведеної перевірки був складений Акт фактичної перевірки №7880/08/01/07/09/39039648 від 25.08.2021, у якому було встановлено:
1) порушення порядку режиму попереднього програмування підакцизних товарів, а саме: згідно баз даних АС «Податковий блок», 30.07.2021 через РРО №3000243384 об 07:47, 7:57, 0:10, 0:49, 9:14 і т.д. було реалізовано бензин А-95-ЄВРО5-Е5 без зазначення коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД;
2) неподання до органів ДПС звітності, пов'язаної із використанням РРО №3000243384 та неподання фіскального звітного чеку з РРО за 22.04.2021;
3) проведення розрахункових операцій через РРО без створення відповідних розрахункових документів, а саме: згідно Положення про форму розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №13 від 21.01.2016, розрахунковий документ відповідної форми повинен містити інформацію, у тому числі, щодо ставки акцизного податку, його літерного позначення та сум акцизного податку. В порушення цього на перевіряємій АЗС ТОВ «МАНГО-ГРУП» при проведенні розрахункових операцій на РРО №3000243384 друкуються чеки невстановленої форми та змісту, які не містять вищевказану інформацію стосовно акцизного податку, а також згідно діючого законодавства, не є розрахунковими документами. За перевіряємий період на АЗС з магазином ТОВ «МАНГО-ГРУП», було роздруковано чеків невстановленої форми при продажу підакцизних товарів на загальну суму 13 890 368,23 грн.
У зв'язку з виявленими порушеннями контролюючий орган зробив висновок про порушення позивачем, зокрема, вимог п.п. 1, 7, 9 та 11 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР.
07.09.2021 позивач подав до Головного управління ДПС у Запорізькій області заперечення №614 на Акт перевірки.
22.09.2021 Головним управлінням ДПС у м. Києві було винесено податкове повідомлення-рішення №0709190707, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції, передбачені п.п.1, 7, 10 статті 17 Закону №265, у загальному розмірі 360 003,16 грн: 354 393,16 грн - штраф за порушення п.1 статті 3 Закону №265; 510,00 грн - штраф за порушення п.п.7,9 статті 3 Закону №265; 5 100,00 грн - штраф за порушення п.11 статті 3 Закону №265.
Позивач, вважаючи протиправним податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №0709190707, звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Відповідно до роз'яснень Постанови Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення. Рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржена особою, яка подала апеляційну скаргу, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом.
Так, колегія суддів враховує, що рішення суду першої інстанції переглядається в частині податкового повідомлення-рішення №0709190707 від 22 вересня 2021 року на суму 510, 00 грн.
Відповідно до акту спірної перевірки, сутність виявленого порушення полягає в тому, що позивачем не було надано до контролюючого органу звітності, пов'язаної із використанням РРО №3000243384 та неподання фіскального звітного чеку з РРО за 22 квітня 2021 року.
Згідно з ст. 2 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" фіскальний звітний чек - це документ встановленої форми, створений у паперовій та/або електронній формі (електронний фіскальний звітний чек) реєстратором розрахункових операцій (РРО) або програмним РРО (ПРРО), що містить дані денного звіту, під час створення якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься відповідно до фіскальної пам'яті РРО або фіскального сервера контролюючого органу.
Суб'єкти господарювання, які використовують реєстратори розрахункових операцій повинні подавати до контролюючих органів по дротових або бездротових каналах зв'язку електронні копії розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольній стрічці в пам'яті реєстраторів розрахункових операцій або в пам'яті модемів, які до них приєднані.
Суб'єкти господарювання, які використовують програмні реєстратори розрахункових операцій, повинні передавати до контролюючих органів по дротових або бездротових каналах зв'язку інформацію у формі електронних копій розрахункових документів, електронних фіскальних звітів, електронних фіскальних звітних чеків та іншу інформацію, необхідну для обліку роботи програмних реєстраторів розрахункових операцій фіскальним сервером контролюючого органу, яка створюється засобами таких програмних реєстраторів розрахункових операцій.
Програмні реєстратори розрахункових операцій та фіскальний сервер контролюючого органу повинні забезпечувати можливість одержання в автоматичному режимі даних про електронні розрахункові документи від фіскального сервера контролюючого органу, необхідних для формування засобами програмного реєстратора розрахункових операцій та передачі до фіскального сервера контролюючого органу фіскальних звітів та електронних фіскальних звітних чеків за відповідний період.
Згідно з пунктом 7 статті 3 Закону №265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані: подавати до контролюючих органів звітність, пов'язану із застосуванням реєстратора розрахункових операцій та розрахункових книжок, не пізніше 15 числа наступного за звітним місяця у разі, якщо цим пунктом не передбачено подання інформації по дротових або бездротових каналах зв'язку. Суб'єкти господарювання, які використовують реєстратори розрахункових операцій, повинні подавати до контролюючих органів по дротових або бездротових каналах зв'язку електронні копії розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольній стрічці в пам'яті реєстраторів розрахункових операцій або в пам'яті модемів, які до них приєднані.
В свою чергу, позивач наголошує на тому, що створював, роздруковував та видавав чеки РРО при кожній реалізації як підакцизних, так і інших товарів. Підтвердженням належного проведення розрахунків з видачею розрахункових документів є банківські виписки (еквайрінг), що при порівнянні з чеками РРО, копії яких передавалися на сервер податкової служби, доводить належне виконання позивачем вимог пункту 2 статті 3 Закону №265.
Пунктом 1, 7, 10 статті 17 Закону №265, у редакції, яка діє з 01.01.2021, визначено, що у разі встановлення в ході перевірки, зокрема, невидачу (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у разі встановлення в ході перевірки факту проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній ФОРМІ) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання: 10 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 50 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення; триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості; тридцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі неподання до контролюючих органів звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків з реєстраторів розрахункових операцій через дротові або бездротові канали зв'язку в разі обов'язковості її подання.
Суд першої інстанції виснував, що наявні у матеріалах справи банківські виписки (еквайрінг) при порівнянні з чеками РРО дозволяють дійти висновку, про відсутність порушення позивачем пунктів 7, 9 статті 3 Закону №265.
За доводами апелянта, наявні банківські виписки стосуються послуги еквайрингу, тобто послуги, яка дозволяє підприємствам приймати оплату банківськими картками за товари та послуги (безготівковий розрахунок). Дані виписки не містять в собі інформації щодо проведення розрахункових операцій в готівковій формі.
Також, з наданих банківських виписок неможливо встановити, через який саме реєстратор розрахункових операцій було проведено відповідні розрахункові операції готівковій та/або безготівковій формі.
Відповідно до зазначеного вище, за порушення пунктів 7, 9 статті 3 Закону № 265, контролюючим органом було застосовано до ТОВ «Манго-Груп» штрафну санкцію в розмірі 510,00 грн, яка передбачена пунктом 10 статті 17 цього ж Закону, а саме: тридцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі неподання документів і фіскальних звітних чеків з РРО через дротові або бездротові канали зв'язку в разі обов'язковості її подання.
Надаючи оцінку наведеним доводам Головного управління ДПС у м. Києві, судова колегія враховує наступне.
Наказом Міністерства фінансів України від 05 серпня 2020 року № 477 було затверджено Порядок функціонування Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (далі - Порядок).
Згідно з пунктами 1, 2, 3, 4, 7 розділу ІІ даного Порядку, СОД РРО - інформаційна система, призначена для збору, зберігання, використання даних РРО та ПРРО (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених РРО та ПРРО), перевірки справжності та достовірності розрахункових документів.
СОД РРО розташована в ДПС та використовується в межах повноважень посадовими особами органів ДПС для виконання завдань та функцій, визначених Податковим кодексом України.
СОД РРО складається із сервера додатків та бази даних.
СОД РРО забезпечує: 1) функціонування у цілодобовому режимі; 2) інтеграцію та обмін даними з фіскальним сервером контролюючого органу та іншими інформаційними системами ДПС; 3) обробку даних, отриманих від Системи збору і зберігання даних РРО, побудованої за технологією Національного банку, та від фіскального сервера контролюючого органу; 4) збереження даних про реєстрацію, перереєстрацію, скасування реєстрації РРО/ПРРО; 5) збереження документів: створених РРО, що переведені у фіскальний режим роботи; створених ПРРО, що зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу, або створених в режимі офлайн з присвоєними ПРРО фіскальними номерами з діапазону номерів, сформованих фіскальним сервером контролюючого органу, та переданих до фіскального сервера контролюючого органу після завершення режиму офлайн у порядку, встановленому статтею 7 Закону; 6) можливість надання через Електронний кабінет, що функціонує відповідно до статті 42-1 розділу II Податкового кодексу України, даних про розрахунковий документ на запит покупця (споживача).
Доступ будь-яких компонентів до бази даних СОД РРО здійснюється виключно через сервер додатків.
Таким чином, інформація, яка зберігається в СОД РРО відображає всі дані про проведені розрахункові операції та реквізити фіскального чека.
Як визначено статтею 2 Закону №265/95-ВР електронна копія розрахункового документа - ідентична копія (у формі електронних даних) розрахункового документа, створеного реєстратором розрахункових операцій, яка міститься на контрольній стрічці в пам'яті реєстраторів розрахункових операцій або в пам'яті модемів, які до них приєднані, та/або створена програмним реєстратором розрахункових операцій у електронній формі, що може використовуватися контролюючими органами як податкова інформація та під час проведення перевірок платників податків; електронна копія фіскального звітного чека - ідентична копія (у формі електронних даних) фіскального звітного чека, створеного реєстратором розрахункових операцій та/або програмним реєстратором розрахункових операцій, що може використовуватися контролюючими органами як податкова інформація та під час проведення перевірок платників податків; електронна копія фіскального звіту - ідентична копія (у формі електронних даних) фіскального звіту, створеного реєстратором розрахункових операцій та/або програмним реєстратором розрахункових операцій, що може використовуватися контролюючими органами як податкова інформація та під час проведення перевірок платників податків.
Наказом Міністерства фінансів України від 08.10.2012 за №1057 затверджено Порядок передачі електронних копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків реєстраторів розрахункових операцій дротовими або бездротовими каналами зв'язку до органів державної податкової служби, із змінами (надалі по тексту також Порядок №1057).
Згідно з п. 1.32-1 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" платіжний термінал - електронний пристрій, призначений для ініціювання переказу з рахунка, у тому числі видачі готівки, отримання довідкової інформації і друкування документа за операцією із застосуванням електронного платіжного засобу.
Пунктами 1, 2 статті 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" визначено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані:
1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).
На підставі означеного судова колегія погоджує висновки суду першої інстанції про те, що банківські виписки (еквайрінг) при порівнянні з чеками РРО, копії яких передавалися на сервер податкової служби, доводять належне виконання позивачем вимог пункту 2 статті 3 Закону №265.
Частиною 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Таким чином, з огляду на приписи наведених правових норм процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішень органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.
За таких обставин колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність часткового задоволення позовних вимог.
Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись статтями 242-245, 308, 311, 315, 316, 321-322, 325, 328-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: О.О. Беспалов
І.О. Грибан