Справа № 620/1732/25 Суддя (судді) першої інстанції: Падій В.В.
21 жовтня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів :
головуючий суддя Грибан І.О.
судді: Беспалов О.О.
Парінов А.Б.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центральної телерадіостудії Міністерства Оборони України про визнання протиправним дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Центральної телерадіостудії Міністерства Оборони України, в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Центральної телерадіостудії Міністерства оборони України щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.12.2018 по 14.01.2025;
- стягнути з Центральної телерадіостудії Міністерства оборони України на мою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.12.2018 по 14.01.2025 в сумі 725 190,83 грн.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу 5-денний строк з дня отримання копії ухвали суду, протягом якого позивачу необхідно було усунути недоліки позовної заяви, а саме: надати документ про сплату судового збору у розмірі 7251,91 грн.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18 березня 2025 року позову заяву повернуто позивачам, оскільки вимоги ухвали суду про залишення позову без руху останніми не виконано.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивачами подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що висновки суду першої інстанції є помилковими, оскільки спірні правовідносини виникли внаслідок непроведення відповідачем з позивачем остаточного розрахунку у день звільнення, натомість були сплачені в порушення ст. 116 КЗпП України, що зумовлює відповідальність відповідача в порядку ст. 117 КЗпП України. Отже, на думку позивача, спір у цій справі стосується соціальних прав позивача, які пов'язані з його грошовим забезпеченням під час проходження військової служби, а саме несвоєчасною сплатою відповідачем належних позивачеві сум грошового забезпечення. Тобто, позивач вважає, що він звільняється від сплати судового збору за розгляд цієї справи в судах усіх інстанцій на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону № 3674-VI та ч.2 ст. 22 Закону №3551-XII. Позивач вказує на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду у справі №200/1654/21-а від 01 лютого 2022 року, у справі №520/10453/23 від 21 листопада 2023 року, у справі № 600/1927/23-а від 12 грудня 2023 року.
За приписами ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 5-7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_1 у позовній заяві зазначав про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір». Додав посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 .
Так, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що спір про застосування до відповідача міри відповідальності за затримку розрахунку при звільненні у вигляді нарахування та виплати середнього заробітку не пов'язаний з наявністю та відсутністю у позивача статусу учасника бойових дій. Вказав, що в спірних правовідносинах відсутнє порушення права позивача, пов'язане саме зі статусом позивача як учасника бойових дій.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, за змістом частини 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначені Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Зазначена правова норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
За змістом статті 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.02.2020 у справі № 545/1149/17 зазначила, що вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Зміст пункту 13 частини 1 статті 5 Закону «Про судовий збір» в сукупності з частиною 2 статті 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» вказує на те, що учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору стосовно пільг, прав та гарантій закріплених законодавством саме через набуття такого статусу.
Отже, сама по собі наявність статусу учасника бойових дій не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору з усіх спорів.
Колегія суддів зазначає, що предметом розглядуваного спору оскарження дій відповідача, які полягають у невиплаті позивачу суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
З цього приводу колегія суддів враховує, що спір у цій справі стосується соціальних прав позивача, які пов'язані з його грошовим забезпеченням під час проходження військової служби.
Так, з матеріалів електронної справи встановлено, що на підтвердження такого статусу долучено належним чином завірену копію посвідчення серії НОМЕР_1 від 12.05.2014, згідно з яким ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Враховуючи обставини цієї справи та предмет спору, колегія суддів дійшла висновку, що позивач звільняється від сплати судового збору за розгляд цієї справи в судах усіх інстанцій на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI та частини другої статті 22 Закону № 3551-XII.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією викладеною у постановах Верховного Суду у справі № 200/1654/21-а від 01 лютого 2022 року, у справі № 520/10453/23 від 21 листопада 2023 року, у справі № 600/1927/23-а від 12 грудня 2023 року.
Таким чином, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення. У справі Bellet v. Fгапсе Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
Отже, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Невиконання судом першої інстанції відповідних функцій при ухвалені рішення, нівелює можливість у поновлені порушених прав та обмежує право доступу до суду, яке передбачено Конституцією України та Європейською Конвенцією про захист прав людини і основних свобод.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального та порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, що відповідно до приписів 320 КАС України є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 березня 2025 року про повернення позовної заяви скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя І.О. Грибан
Судді: О.О. Беспалов
А.Б. Парінов
(повний текст постанови складено 21.10.2025р.)