Справа № 320/37353/24 Суддя (судді) першої інстанції: Терлецька О.О.
21 жовтня 2025 року м. Київ
Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В.В.,
суддів: Сорочка Є.О., Василенка Я.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправною бездіяльність, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, скасування рішення.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року позовну заяву повернуто позивачеві.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Доводи апелянта обґрунтовані, зокрема тим, що судом першої інстанції порушено положення процесуального законодавства при поверненні позовної заяви у справі, що порушує права та законні інтереси апелянта та є підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду. Вказано на наявність підстав для розгляду даної справи у відповідності до сформованих позивачем позовних вимог, позаяк вони виникли з одних підстав та є безпосередньо пов'язаними між собою.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України.
Справа розглянута в порядку письмового провадження на підставі положень ч. 2 ст. 312 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві в якому просив:
1. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови в призначенні та виплаті на підставі заяви від 31.08.2021 №7397 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії відповідно до ч. 1 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697- VII з урахуванням наданих довідки від 19.06.2024 №21-148зп про складові заробітної плати/грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років) видана Офісом Генерального прокурора, довідки від 19.06.2024 №21-148зп про складові заробітної плати (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) видана Офісом Генерального прокурора та інших наявних документах, що знаходяться в пенсійній справі.
2. Скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 15.05.2024 №2600-0302-8/100180 та від 17.07.2024 №28747-28486/Б-02/8- 2600/24, щодо відмови в призначенні та виплаті з 31.08.2021 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії відповідно до ч. 1 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві призначити та виплачувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію відповідно до ч. 1 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697- VII на підставі заяви від 31.08.2021 №7397.
4. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо:
- не роз'яснення позивачу з 31.08.2021 по теперішній час права про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів, як цього вимагають приписи п. 4.2. Порядку;
- не повідомлення з 31.08.2021 по 09.07.2024 позивача про відсутність на дату звернення довідки про складові заробітної плати станом на липень 2021 року згідно частини 2 статті 86 Закону України «Про прокуратуру», як цього вимагають приписи п.п. 4.2., 4.3. Порядку;
- не витребування з 31.08.2021 від Офісу Генерального прокурора довідки про складові заробітної плати станом на липень 2021 року згідно частини 2 статті 86 Закону України «Про прокуратуру», як це передбачено ст. 19 Конституції України, ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХИ, ст. 44 Закону Україии «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-Р/, Положенням про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затверджене Постановою правління Пенсійного фонду України 22 грудня 2014 року № 28-2.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року позовну заяву повернуто з тих підстав, що вищевказані вимоги мають різні підстави виникнення, на їх підтвердження подано різні докази, та не є пов'язаними між собою як основні та похідні позовні вимоги, а тому позивачем порушено правила об'єднання позовних вимог.
Оцінюючи правомірність висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.
Пунктом 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб і суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 172 КАС України, в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Суд першої інстанції також вказав, що роз'єднання позовних вимог в даній справі не сприятиме ефективнішому виконанню завдання адміністративного судочинства, а навпаки - ускладнить виконання такого завдання.
Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги звертає увагу на таке.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, заявлені позовні вимоги є взаємопов'язаними, оскільки ґрунтуються на застосуванні суб'єктом владних повноважень норм Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697- VII, а також інших нормативно-правових актів, що стосується прав та інтересів позивача стосовно призначення та виплати пенсії відповідно до ч. 1 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697- VII, з приводу чого й виникли спірні правовідносини.
Таким чином, позивачем не було порушено правил об'єднання позовних вимог, оскільки в даній позовній заяві об'єднано декілька вимог, що стосуються порядку призначення, нарахування та виплати пенсії, зокрема, відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697- VII, що відповідає положенням ст. 172 КАС України, а тому заявлені позовні вимоги пов'язані між собою однією підставою виникнення та загалом стосуються права ОСОБА_1 на пенсійне забезпечення.
Відтак, апелянтом вірно вказано, що під час винесення оскаржуваної ухвали судом першої інстанції порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 320 КАС України є підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до пунктів 1, 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку, що заявлені позовні вимоги не належать до розгляду в межах заявленого адміністративного позову, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправною бездіяльність - задовольнити.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року - скасувати, а справу направити до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач В. В. Кузьменко
Судді: Є. О. Сорочко
Я. М. Василенко