Справа № 320/36626/23
21 жовтня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі судді-доповідача Кузьменка В.В., суддів: Василенка Я.М., Карпушової О.В., перевіривши матеріали апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у м.Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2025 року позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати спірне рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2025 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про визнання протиправними дій залишено без руху з підстав пропуску строку апеляційного оскарження та несплати судового збору.
Надалі апелянтом на виконання вимог ухвали було подано копію платіжної інструкції № 2838 від 30 квітня 2025 року про сплату 1610,40 грн. Разом з тим, жодних клопотань про поновлення строку апеляційного оскарження до суду апеляційної інстанції не надходило.
Незважаючи на вказане, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про визнання протиправними дій.
При цьому, Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві не просить поновити пропущений строк на апеляційне оскарження.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга відповідача не відповідає вимогам ст. 295 КАС України, оскільки, подана з порушенням строку на апеляційне оскарження рішення суду.
Слід звернути увагу на те, що право на апеляційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Згідно з частиною 4 статті 123 КАС України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 23 грудня 2021 року у справі № 200/12281/19-а звернув увагу на те, що частина 4 статті 123 КАС України регулює правила поведінки суду першої інстанції у випадку, коли суд після відкриття провадження дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску був передчасним. Частина четверта статті 123 КАС України не поширює свою дію на суд апеляційної інстанції, однак, може бути застосована, у зв'язку з вимогами частини шостої статті 7 КАС України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 27 липня 2022 року у справі № 420/8088/21.
Варто зазначити, що будь-яке відхилення від встановленого законом порядку апеляційного перегляду може призвести до порушення принципу правової визначеності.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (пункт 47 рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97» проти України»).
У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ зазначив, що у кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження, які виправдовують втручання у принцип остаточності судового рішення.
Враховуючи вищезазначене, оскільки, відповідачем при поданні апеляційної скарги на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року належно не обґрунтовано поважність причин пропуску строку оскарження та на виконання ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2025 року не надано клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, тобто не виконано вимоги суду, ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2025 року про відкриття апеляційного провадження є передчасною, а тому, апеляційне провадження підлягає закриттю, як помилково відкрите.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Колегія суддів також враховує висновок Європейського суду з прав людини, викладений в рішенні від 18.10.2005 у справі «МШ «Голуб» проти України», відповідно до якого, право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання.
З огляду на те, що жодних клопотань апелянта на усунення недоліків апеляційної скарги щодо строку оскарження до суду апеляційної інстанції не надходило, апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року належить закрити, як помилково відкрите.
Керуючись ст. ст. 123, 169, 295, 298, 299, 315 КАС України,
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - закрити.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду
Суддя-доповідач В. В. Кузьменко
Судді: О. В. Карпушова
Я. М. Василенко