Справа № 320/15679/24
21 жовтня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бужак Н.П.
Суддів: Кобаля М.І., Мельничука В.П.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року, суддя Горобцова Я.В., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання в чинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просив:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ у Київській області щодо не зарахування ОСОБА_1 періоду роботи в районах прирівняних до Крайньої Півночі з 28 серпня 1978 р. по 16 вересня 1981 р. до пільгового стажу та неврахування при обчисленні розміру пенсії заробітної плати (доходу) за період роботи з 01 лютого 1990 р. по 31 грудня 1995 р.;
- зобов'язати ГУ ПФУ у Київській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи в районах прирівняних до Крайньої Півночі з 28 серпня 1978 р. по 16 вересня 1981 р. до пільгового стажу та здійснити з 01 січня 2024 р. перерахунок та виплату пенсії, виходячи з заробітної плати за період з 01 лютого 1990 р. по 31 січня 1995 р. розрахунку за кожний місяць.
Позовні вимоги позивач мотивував тим, що отримує пенсію за віком. При проведенні обчисленні пенсії відповідачем не було враховано стаж за період з 28 серпня 1978 р. по 16 вересня 1981 р. з розрахунку рік за півтора. Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Відповідно до ухвали Київського окружного адміністративного суду від 06 травня 2024 розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким позовні вимоги залишити без задоволення.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для задоволення клопотання про вихід із письмового провадження та проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 р. № 1058-IV.
Відповідно до відомостей у період з 28 серпня 1978 року по 16 вересня 1981 року позивач працював у районах Крайньої Півночі.
Пенсія позивачу призначена в розмірі 3164,40 грн, страховий стаж становить 29 років 11 місяців 7 днів.
Окрім того, судом першої інстанції встановлено, що у матеріалах пенсійної справи позивача наявні архівні довідки про заробітну плату Nє05-09/к-38/1, Nє05-09/к-38/2 видані відділом культури, архівної справи, молодіжної політики та спорту адміністрації Зейського району Амурської області російської федерації за період з 01 січня 1990 р. по 31 грудня 1995 в артелі старателів «Зея», які відповідачем не взяті при розрахунку пенсії.
Позивач звернувся до відповідача з заявою від 08 січня 2024 року, в якій просив провести перерахунок пенсії, на підставі довідок про заробітну плату, які наявні в матеріалах пенсійної справи, а саме враховуючи заробітну плату за період з 01 лютого 1990 р. по 31 січня 1995 року.
Листом від 18.01.2024 ГУ ПФУ у Київській області повідомило позивача, що заробітна плата для обчислення розміру пенсії врахована за період з 01 січня 1992 року по 31 грудня 1995 року в нульовому значенні, оскільки відсутня інформація про наявність/відсутність районного коефіцієнта та північної надбавки в довідках Крім того, для розрахунку пенсії врахована заробітна плата за період з 01 січня 1990 року по 31 грудня 1991 року.
Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли у справі, колегія судідв зазначає наступне.
Частиною другою ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов?язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09 липня 2003 р. (далі - Закон №1058-IV).
Порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії регламентований статтею 40 Закону № 1058-IV. Так, згідно з частиною першою статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.
За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю І групи або дитиною з інвалідністю віком до 18 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7,8, 9 і 14 статті 11 цього Закону та періоди страхового стажу під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з місяця запровадження карантину у 2020 році та шести календарних місяців після його завершення, періоди страхового стажу під час воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", з місяця введення воєнного стану та протягом трьох календарних місяців після його припинення або скасування. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.
Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
У разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для призначення пенсії військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу, заробітна плата (дохід) обчислюється на підставі довідки про нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески.
Відповідно до частини першої статті 27 Закону № 1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = 3п * Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; 3п - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
Частиною другою статті 40 Закону № 1058-IV встановлено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Згідно з підпунктом 3 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів дляпризначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного Фонду України від 25 листопада 2005 р. за № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення).
За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 200 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 5).
За бажанням особи для додаткового виключення періоду догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до абзацу третього частини першої статті 40 Закону за період з 01 липня 2000 року до 01 січня 2005 року подається довідка з місця роботи про період такої відпустки.
Особи, яким пенсія відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення призначається з урахуванням заробітної плати, отриманої за періоди роботи на територіях держав-учасниць міжнародних договорів (угод), надають довідки про заробітну плату для призначення пенсії (з розбивкою по місяцях), видані підприємствами, установами чи організаціями (їх правонаступниками), де працювала особа, або архівними установам.
Відповідно до пункту 2.10 Порядку № 22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об?єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.
Як встановлено судом, позивачем було надано відповідачу довідки про заробіток для обчислення пенсії, а саме: архівні довідки про заробітну плату №05-09/к-38/1, №05-09/к-38/2, які видані відділом культури, архівної справи, молодіжної політики адміністрації Зейського району Амурської області російської федерації за період з 01 січня 1990 р. по 31 грудня 1995 р. в артелі старателів «Зея».
Водночас, зазначені довідки містять відомості про первинні документи, на підставі яких видані такі довідки.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 41 Закону № 1058-IV до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються: суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5, 6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.
Для осіб, які у період до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, термін виконання якої перевищував календарний місяць, до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися і до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні, у розрахунку на кожний місяць виконання роботи. Перелік таких осіб, а також порядок визначення для них заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 306 від 20 квітня 2005 р. «Про реалізацію абзацу другого пункту 2 статті 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затверджено Порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії особам, що у період до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов?язкове державне пенсійне страхування, отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, строк виконання якої перевищував календарний місяць (далі - Порядок №306).
Дія цього Порядку поширюється на таких осіб, до 1 липня 1998 р. отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, строк виконання якої перевищував календарний місяць:
- тих, що працювали в сільському господарстві, були зайняті на сезонних роботах, працювали у старательських артілях, виконували роботи (надавали послуги) за цивільно-правовими договорами та сплачували внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;
- творчих працівників (архітекторів, художників, артистів, музикантів, композиторів, критиків, мистецтвознавців, письменників, кінематографістів).
До суми заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії згідно з цим Порядком зараховуються суми виплат (доходу), з яких сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та які відповідно до пенсія відповідно законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася до Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Для обчислення пенсії із врахуванням заробітної плати (доходу), що виплачена за результатами роботи, строк виконання якої перевищував календарний місяць (далі - робота), особа звертається із заявою до відповідного управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі в місті.
До заяви додаються документи, що підтверджують виплату особі заробітної плати (доходу) за результатами роботи. Документом, що підтверджує виплату особі заробітної плати (доходу) за результатами роботи є: для працівників старательських артілей довідка про заробітну плату (дохід) для обчислення пенсії та трудова книжка.
Заробітна плата (дохід), що підлягає зарахуванню до суми заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії, визначається шляхом ділення суми заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців виконання такої роботи.
Судом встановлено, що пенсія позивача була розрахована без розбивки заробітної плати по місяцях, що є грубим порушенням Закону України. Крім того, зі змісту архівних довідок вбачається, що заробітна плата старателям нараховувалась по закінченню промивочного сезону, відомості про заробіток включаються в довідку так, як вони викладені в документах архіву.
Згідно зі статтею 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обгрунтованість їх видачі.
Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Суд зазначає, що відповідач наділений Законом повноваженнями щодо перевірки наданих позивачем документів, зробити відповідні запити, витребувати необхідні підтверджуючі документи.
Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, наданні позивачем первинні документи підтверджують виплачену заробітну плату, а тому у відповідача були відсутні підстави не врахувати при розрахунку пенсії.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що неврахування відповідачем архівні довідки про заробітну плату №05-09/к-38/1, №05-09/к-38/2, №05-09/к-38, №05-09/к-38/4, №05-09/к-38/3, які видані відділом культури, архівної справи, молодіжної політики та спорту адміністрації Зейського району Амурської області російської федерації за період з 01 січня 1990 р. по 31 грудня 1995 р. в артелі старателів «Зея», є порушенням прав позивача на отримання належного пенсійного забезпечення.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем до страхового стажу позивача зараховано період його роботи з 28 серпня 1978 р. по 16 вересня 1981 р. без урахування кратності, у зв'язку з цим, суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до пункту 5 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.
Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".
Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Указом Президії Верховної ради СРСР від 10 лютого 1960 року, встановлено, що пільги по обчисленню стажу роботи (один рік за півтора) надавались переведеним, направленим або запрошеним на роботу в райони Крайньої Півночі і місцевості, прирівняні до цих районів, з інших місцевостей країни, за умови, що вказані працівники заключили трудові договори на роботу в цих районах на термін п'ять років.
Пунктом 43 Розділу VI «Пільги при призначенні державних пенсій» постанови Держкомпраці та Президії ВЦРПС №530/П-28 від 16 грудня 1967 року «Про затвердження Інструкції про порядок надання пільг особам, працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» Державного комітету праці та Президії ВЦРПС передбачено: «... загальний стаж роботи, що дає право - на отримання пенсії обчислюється за період роботи в районах Крайньої Півночі та в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі в наступному порядку: а) пенсії по віку і по інвалідності - за період з 1 березня 1960 року один рік роботи зараховується за один рік і шість місяців роботи особам, зазначених в пунктах 2, 3 і 4 даної Інструкції.
Відповідно до п. 2 «пільги, передбачені статями 1, 2, 3, 4 Указу від 10 лютого 1960 року, з врахуванням змін і доповнень, внесених Указом від 26 вересня 1967 року, надаються незалежно від наявності письмового строкового трудового договору».
Таким чином, періоди роботи в районі Крайньої Півночі з 28 серпня 1978 р. по 16 вересня 1981 р. підлягає пільговому обчисленню, а саме - один рік роботи зараховується за один рік і шість місяців роботи.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 03 липня 2018 року у справі №302/662/17-а.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів доходить висновку про протиправність дій пенсійного органу в частині не зарахування позивачу періоду роботи в районах прирівняних до Крайньої Півночі з 28 серпня 1978 р. по 16 вересня 1981 р. до пільгового стажу та неврахування при обчисленні розміру пенсії заробітної плати (доходу) за період роботи з 01 лютого 1990 р. по 31 грудня 1995 року, а тому суд вірно зобов'язав відповідача зарахувати позивачу періоди роботи в районах прирівняних до Крайньої Півночі з 28 серпня 1978 р. по 16 вересня 1981 р. до пільгового стажу та здійснити з 01 січня 2024 р. перерахунок та виплату пенсії, виходячи з заробітної плати за період з 01 лютого 1990 р. по 31 січня 1995 р. розрахунку за кожний місяць.
Відповідно до ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи вчинені (прийняті) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За змістом ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи вчинені (прийняті) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За змістом ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк, визначений ст. 329 КАС України.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
Судді: Кобаль М.І.
Мельничук В.П.