Справа № 640/26330/19 Суддя (судді) першої інстанції: Костюкевич С.Ф.
15 жовтня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Грибан І.О.
судді: Ключкович В.Ю.
Кузьмишина О.М.
за участі:
секретар с/з Кващук Т.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Аеробуд» на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Аеробуд» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ПАТ «Аеробуд» звернулося з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просило суд про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0065703308 від 07.11.2019.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 08 травня 2025 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Апелянт мотивує свої вимоги тим, що рішення суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Апелянт вказує, зокрема, що 07.11.2019 ГУ ДФС у м. Києві прийнято рішення щодо ПАТ «Аеробуд» про застосування штрафних санкцій та пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску. З огляду на те, що позивачем отримано рішення без розрахунку штрафної санкції, а також те, що сплата єдиного соціального внеску за період з 21.04.2016 до 09.07.2019 здійснювалася відповідно до спрямування, зазначеного у призначенні платежу, відтак були відсутні підстави для прийняття оскаржуваного рішення.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Також, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 15 жовтня 2025 року.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.
У судове засідання учасники судового процесу не з'явились та явки уповноважених представників до суду не забезпечили. Про дату, час та місце апеляційного розгляду справи були повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням у м. Києві було винесено рішення щодо ПАТ «Аеробуд» про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне нарахування) єдиного внеску №0065703308 від 07.11.2019 за період з 21.04.2016 по 09.07.2019 на загальну суму 531 763,22 грн.
ПАТ «Аеробуд» подано скаргу до Державної податкової служби України на вищезазначене рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені, однак рішенням ДПС України про результати розгляду скарги від 19.02.2019, рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0065703308 від 07.11.2019 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.
Так, згідно з розрахунком штрафної санкції за ПАТ «Аеробуд» станом на 07.11.2019 рахувалася недоїмка в сумі 531 763,22 грн. Платником на рахунок сплати єдиного внеску суми єдиного внеску були несвоєчасно сплачені.
Вважаючи оскаржуване рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом № 2464-VI.
У статті 1 Закону № 2464-VI закріплено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Так, згідно пункту 1 частини 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VІ платники єдиного внеску, крім платників зазначених у пунктах 4 і5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.
При цьому, пунктом 12 статті 9 цього Закону встановлено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.
Статтею 25 Закону № 2464-VІ передбачено, що суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за формою згідно з додатком 12 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міндоходів України від 04.05.2018 року № 469 (далі Інструкція № 469). Розрахунок здійснюється на підставі даних карток особових рахунків платників.
При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за вказані періоди.
Відповідно до пунктів 1 та 2 розділу VII Інструкції № 469 за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня). Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.
Крім того, згідно з пунктом 8 розділу V Інструкції № 469 за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до розрахунку штрафної санкції та картки особового рахунку платника єдиного внеску у ПАТ «Аеробуд» станом на 07.11.2019 існувала заборгованість у зв'язку із порушенням строку сплати єдиного внеску за період з 21.04.2016 по 09.07.2019. Наразі, дана обставина також підтверджується розрахунком штрафних санкцій, який надав відповідач.
Відповідно до розділу V Інструкції (п.8) за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. З огляду на цю норму суд не погоджується з аргументами позивача щодо неврахування відповідачем спрямування платежу, зазначеного у платіжних дорученнях у рядку про призначення платежу.
Наразі, матеріалами справи підтверджується, що ПАТ «Аеробуд» (ЄДРПОУ 21598792) належним чином не виконувались вимоги статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI) від 08.07.2010 № 2464-VI, а саме єдиний внесок за березень - травень, липень - грудень 2016 року, січень, березень - червень, серпень - грудень 2017 року, січень - серпень 2018 року, січень - травень 2019 року сплачено з порушенням законодавчо встановленого строку, у зв'язку з чим Головним управлінням ДПС у м. Києві винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 07.11.2019 № 0065703308, відповідно до вимог законодавства.
Так, позивач зазначає, що у квітні 2017 року ним було отримано Довідку про відсутність заборгованості, яка, нібито, свідчить про неправомірність винесеного контролюючим органом рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
Однак, колегія суддів зазначає, що штрафні санкції та пеня за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску були застосовані відносно ПАТ «Аеробуд» за період з 21.04.2016 до 09.07.2019 року.
Окрім того, як вбачається з картки особового рахунку та первинних документів по нарахуванню та сплаті податку, у квітні 2017 року у позивача був відсутній податковий борг, що дійсно вказує про відсутність заборгованості на день видачі довідки. У той же час, згідно інтегрованої картки платника ПАТ «Аеробуд» з ЄСВ за 2017 рік, станом на кінець 2017 року у товариства вже обліковувався податковий борг у розмірі 1 289 943,12 грн.
Відповідно до п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», ЄСВ має бути сплачено не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем нарахування . Порушення цього строку призводить до виникнення недоїмки, пені та штрафних санкцій.
Згідно ІКП з ЄСВ за 2016 рік (додаток 1), до травня 2016 року ПАТ «Аеробуд» сплачувало нарахування з єдиного внеску за рахунок наявної переплати. Починаючи з квітня 2016 року переплата була вичерпана, в результаті чого почала обліковуватись недоїмка.
Виявлені порушення строків сплати:
- місяць нарахування: Березень 2016, Квітень 2016, Травень 2016, Червень 2016, Липень 2016, Серпень 2016, Вересень 2016, Жовтень 2016, Листопад 2016, Грудень 2016, Січень 2017;
- сума ЄСВ грн.: 46 7261,20 грн, 42 8005,15 грн, 393 476,2 грн, 411 077,57 грн, 316 685,68 грн, 330 266,71 грн, 305 117,99 грн, 300 694,49 грн, 203 849,37 грн, 202 784,2 грн, 218 636,49 грн; дата нарахування 18.04.2016, 18.05.2016, 17.06.2016, 02.08.2016, 23.08.2016, 16.09.2016, 17.10.2016, 18.11.2016, 20.12.2016, 19.01.2017, 20.02.2017;
- термін сплати: до 20.04.2016, до 20.05.2016, до 20.06.2016, до 02.08.2016, до 23.08.2016, до 20.09.2016, до 20.10.2016, до 21.11.2016, до 20.12.2016, до 20.01.2017, до 20.01.2017;
- дата погашення: 17.05.2016, 30.06.2016, 28.07.2016, 22.09.2017, 22.09.2016, 14.02.2017, 14.02.2017, 14.02.2017, 21.02.2017, 21.02.2017, 20.03.2017;
- порушення - так.
Разом з тим, з ІКП за 2017 рік вбачається, що починаючи з 14.02.2017року ПАТ «Аеробуд» починає активно погашати наявну заборгованість (станом на 14.02.2017 - 1 370 049,25 грн.) з ЄСВ платежами: 36 453,08 грн. - платіжне доручення № 11427959 від 14.02.2017; 312 818,71 грн. - платіжне доручення № 734 від 14.02.2017; 751 973,26 грн. - платіжне доручення № 737 від 14.02.2017; 268 804,2 грн. - платіжне доручення № 133 від 21.02.2017; 220 000 грн. - платіжне доручення № @2PL238838 від 02.03.2017.
За рахунок вказаних операцій ПАТ «Аеробуд» вдалося тимчасово погасити наявний податковий борг з ЄСВ та навіть отримати Довідку про відсутність заборгованості.
Однак ПАТ «Аеробуд» продовжувало декларувати нарахування з ЄСВ за лютий 2017, яке було нараховане та сплачене не до 20.03.2017, а чомусь 04.04.2017 та 26.04.2017 відповідно: місяць нарахування Лютий 2017, Березень 2017, Квітень 2017, Травень 2017; сума ЄСВ, грн. 176 056,15 грн, 169 070,75 грн, 158 527,2 грн, 147 092,71 грн; дата нарахування 04.04.2017, 10.05.2017, 19.05.2017, 13.06.2017; термін сплати до 04.04.2017, до 10.05.2017, до 22.05.2017, до 20.06.2017; дата погашення 26.04.2017, 08.08.2017, 08.08.2017, 08.08.2017.
Надалі ПАТ «Аеробуд» продовжило несвоєчасно нараховувати та сплачувати єдиний внесок до липня 2019 року, що супроводжувалось нарахуванням штрафних санкцій та пені. Вказане відображено в ІКП ПАТ «Аеробуд» з ЄСВ за період з 2016 по 2019 роки.
Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, враховуючи пункт 8 розділу V Інструкції № 469, відповідач кожного разу при надходженні від товариства платежів по єдиному внеску за період з 21.04.2016 по 09.07.2019 спрямовував їх на погашення заборгованості минулого періоду.
У зв'язку з цим, позивач допустив несвоєчасну сплату єдиного внеску за цей період, тому, на думку суду, відповідач правомірно застосував до позивача штраф за несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 21.04.2016 по 09.07.2019.
З урахуванням викладеного, оскаржуване рішення відповідача про нарахування штрафних санкцій та пені за несплату заборгованості є правомірним.
Покликання позивача на неотримання розрахунку штрафних санкцій як на підставу позовних вимог суд оцінює критично, оскільки визначальним для вирішення цієї справи є встановлення фактів несплати (несвоєчасної сплати) позивачем єдиного соціального внеску на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, а саме картки особового рахунку платника єдиного соціального внеску позивача, а також первинних документів щодо нарахування (декларації, розрахунки) та сплати (платіжні доручення).
Таким чином, на підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, при його ухваленні судом першої інстанції дотримано норми процесуального та матеріального права, а тому відсутні підстави для його скасування.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанцій та не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення спору.
Відповідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Аеробуд» залишити без задоволення.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя І.О. Грибан
Судді: В.Ю. Ключкович
О.М. Кузьмишина
(повний текст постанови складено 21.10.2025р.)