Справа № 320/3353/25 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Колеснікова І.С., Суддя-доповідач Кобаль М.І.
21 жовтня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Кобаля М.І.,
суддів Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,
розглянувши у в порядку письмового провадження матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2025 року про повернення без розгляду заяви про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Києво-Святошинського районного суду Київської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області, Бучанської районної ради Київської області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2025 року повернуто без розгляду заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 .
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін, виходячи з наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Суд першої інстанції повертаючи без розгляду заяву про забезпечення позову дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову подана без додержання вимог статті 152 КАС України, яка відповідно до КАС України містить пряму норму закону щодо повернення без розгляду заяви про забезпечення позову у разі відсутності доказів сплати судового збору у належному розмірі за її подання та виключень з такої норми не передбачено.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такою позицією суду першої інстанції, зважаючи на наступне.
20.01.2025, разом з позовною заявою ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення зборів суддів Києво-Святошинського районного суду Київської області №21 від 09.12.2024р. про припинення автоматизованого розподілу справ на присяжного ОСОБА_1 до прийняття рішення про його увільнення на сесії Бучанської районної ради Київської області та направлення розпорядження в.о. голови КиєвоСвятошинського районного суду Київської області щодо увільнення з числа присяжного ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київський області, розпорядження в.о. Голови Києво-Святошинського районного суду Київської області В.В. Лисенка №6 від 10.12.2024р. «Про увільнення присяжного ОСОБА_1 », подання начальника Територіального управління Державної судової адміністрації в Київській області С.В. Шевченко від 10.12.2024р. вих.№03-13/2556/24 до Бучанської районної ради Київської області про виключення зі списку присяжних та перегляд списку присяжних Києво-Святошинського районного суду Київської області для заміни ОСОБА_1 , рішення Бучанської районної ради Київської області від 24.12.2024р. №294-24-VIII про внесення змін до рішення Бучанської районної ради Київської області від 18.11.2022р. №212-16-VIII «Про затвердження списку присяжних Києво-Святошинського районного суду Київської області», в частині виключення зі списку присяжних ОСОБА_1 (далі по тексту - заява про забезпечення позову).
До заяви про забезпечення позову позивачем додано клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке обґрунтовано тим, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. Також, позивачем зазначено, що він діє в інтересах малолітньої доньки та неповнолітнього сина для забезпечення права на достатній життєвий рівень, що включає достатнє харчування, одяг, житло, для захисту соціальних і трудових прав, як позивача у справі про поновлення у списку присяжних Києво-Святошинського районного суду Київської області.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2025 року повернуто без розгляду заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали справи та доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Правовими положеннями ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) регламентовано, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Статтею 152 КАС України передбачено вимоги до змісту і форми заяви про забезпечення позову, а саме:
1. Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити:
1) найменування суду;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв'язку, адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;
4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;
5) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Якщо заява про забезпечення позову подається до відкриття провадження у справі, в такій заяві додатково зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) інших осіб, які можуть отримати статус учасника справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, а також відомі заявнику реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти.
Так, ст. 153 КАС України передбачено, що заява про забезпечення позову подається:
1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;
2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;
3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
Відповідно до частин 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 152 цього Кодексу або подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, повертає її заявнику без розгляду, про що постановляє ухвалу (ч.7 статті 154 КАС України).
Отже, єдиною підставою, відповідно до норм адміністративного судочинства, для повернення заяви про забезпечення позову є її невідповідність вимогам статті 152 КАС України.
У даному випадку, суд першої інстанції отримавши заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 встановив, що останнім до вказаної заяви не додано доказу сплати судового збору.
Правовими положеннями ч. 4 ст. 152 КАС України регламентовано, що до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що заявником не дотримано встановлені нормами адміністративного судочинства вимоги до заяви про забезпечення позову, чітко передбачені ст. 152 КАС України.
У свою чергу, доводи апелянта про звільнення останнього від сплати судового збору, оскільки предметом розгляду справи є поновлення на роботі та те що, судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду, не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, адже в даному випадку підставою оскарження є повернення без розгляду заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 , яка не відноситься до розгляду справи по суті та має визначені ст. 152 КАС України вимоги, які передбачають, що до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
У свою чергу, в даному випадку предметом розгляду не є поновлення на роботі, відтак положення пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» не розповсюджуються на позивача, в частині звільнення від сплати судового збору, а за звернення із заявою про забезпечення позову останній повинен сплачувати судовий збір, оскільки, згідно з діючим законодавством України виконання функцій присяжного не є професійною діяльністю.
Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Так, відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір» у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Дослідивши апеляційну скаргу та доводи заявленого клопотання, доданого до заяви про забезпечення позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що прийняття рішення щодо звільнення від судового збору чи відстрочення його сплати на визначений строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, є правом суду. Вказані норми не передбачають обов'язку суду звільнити особу від сплати судового збору у випадку наявності відповідного клопотання. Невмотивоване звільнення від сплати судового збору утворить дискримінаційне становище по відношенню до інших суб'єктів звернення до суду.
Таким чином, доводи апелянта в цій частині є безпідставними та не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, оскільки заява ОСОБА_1 про забезпечення позову подана без додержання вимог статті 152 КАС України, і відповідно до ч.7 статті 154 КАС України, у суду першої інстанції були законні підстави для повернення заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 .
Суд апеляційної інстанції також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду 30 липня 2020 року у справі №815/4791/17, від 16 травня 2018 року у справі №815/3814/17.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що судом першої інстанції порушень норм процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено.
Правова оцінка обставин по справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки вона не містить обґрунтувань які могли б бути підставами для скасування ухвали суду першої інстанції.
Щодо інших доводів апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
Керуючись ст.ст. 150-154, 169, 308, 310, 316, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2025 року про повернення без розгляду заяви про забезпечення позову - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя: М.І. Кобаль
Судді: Є.О. Сорочко
Є.В. Чаку
Повний текст виготовлено 21.10.2025 року