П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
21 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/5388/24
Головуючий в 1 інстанції: Величко А. В.
Час і місце ухвалення: м. Миколаїв
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Бітова А. І.
- Ступакової І. Г.
при секретарі - Потомському А. Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання протиправними та скасування наказів від 17.05.2024 № 1371, від 24.05.20254 № 441 о/с; поновлення на посаді; стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу; визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, про :
- визнання протиправним та скасування наказу ГУНП в Миколаївській області № 1371 від 17.05.2024 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського ГУНП в Миколаївській області;
- визнання протиправним та скасування наказу ГУНП в Миколаївській області “Про особовий склад» від 24.05.2024 № 441 о/с;
- поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора сектору кадрового забезпечення Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області з 25.05.2024 року;
- стягнення з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу;
- визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Миколаївській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , додаткової винагороди на період воєнного стану у відповідності до наказу МВС України від 28.11.2022 № 775 "Про затвердження Порядку та умов виплати поліцейським додаткової винагороди на період воєнного стану та особливості виплати винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)" за квітень 2024 року;
- зобов'язання Головного управління Національної поліції в Миколаївській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду на період воєнного стану у відповідності до наказу МВС України від 28.11.2022 №775 "Про затвердження Порядку та умов виплати поліцейським додаткової винагороди на період воєнного стану та особливості виплати винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)" за квітень 2024 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначається, що ОСОБА_1 проходив службу в Національній поліції України на посаді інспектора сектору кадрового забезпечення Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області. 24 травня 2024 року, відповідно до наказу ГУНП в Миколаївській області від 24.05.2024 року №441о/с, майора поліції ОСОБА_1 , інспектора сектору кадрового забезпечення Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області звільнено зі служби в поліції на підставі наказу ГУНП в Миколаївській області від 17.05.2024 року № 1371 “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського ГУНП в Миколаївській області». Вказав, що 26.04.2024 року позивачем на адресу відповідача надіслано листа в якому знаходився його рапорт про надання додаткової відпустки без збереження заробітної плати для домашнього догляду за дитиною, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 25 Закону України "Про відпустки" з 13.05.2024 року, до цього рапорту було додано довідки про потребу дитини (дитини-інваліда) у домашньому догляді та про зайнятість його дружини на роботі. Тому позивач вважає, що він був притягнутий до дисциплінарної відповідальності та як наслідок звільнений зі служби незаконно, без належних правових підстав. Вказані обставини свідчать, що оскаржувані накази прийняті без урахування принципу пропорційності, та без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення. Вважає протиправним дисциплінарне стягнення, звільнення незаконним, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 липня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що сам факт призначення та проведення щодо позивача службового розслідування вважає незаконним, оскільки він неодноразово з 02.05.2024 по 06.05.2024 виходив на зв'язок з начальником Управління кадрового забезпечення ГУНП в Миколаївській області Олегом Ключко, та повідомляв його про направлення рапорту про надання додаткової відпустки без збереження заробітної плати для домашнього догляду за дитиною, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 25 Закону України "Про відпустки" з 13.05.2024 з додатками, що підтверджується скриншотами, які додаються до позовної заяви.
Вказує, що відповідно до ч. 7 ст. 18 Закону № 2337, виклик про надання пояснень надсилається з таким розрахунком, щоб поліцейський, який викликається, мав не менше двох діб для прибуття на засідання дисциплінарної комісії. Це право позивача на надання пояснень було порушено відповідачем, оскільки повідомлення про виклик для надання пояснень на 16.05.2024 в період часу з 09.00 до 18.00, позивачу було надіслано 15.05.2024, що підтверджується описом вкладення у лист відповідача, конвертом, трекінгом відправлень з сайту Укрпошти. Крім того звертає увагу суду, що повідомлення від Укрпошти про надходження листа позивачем отримано саме 16.05.2024 о 20.15 (скриншот додається до позовної заяви) що унеможливило позивача скористатися своїм правом на надання пояснень, що передбачено статтею 18 Закону № 2337.
Оскільки матеріалами службового розслідування не доведені факти порушення позивачем службової дисципліни, службове розслідування було проведено поверхово, без з'ясування всіх обставин, тому при прийнятті оскаржуваного наказу відповідач діяв поза межами своїх повноважень та не у спосіб, встановлений законом.
Крім того, позивачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у квітні 2024 року не нарахована та не виплачена додаткова винагорода на період воєнного стану у відповідності до наказу МВС України від 28.11.2022 від N 775 "Про затвердження Порядку та умов виплати поліцейським додаткової винагороди на період воєнного стану та особливості виплати винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)".
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу у Національній поліції України на посаді інспектора сектору кадрового забезпечення Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області.
14.05.2024 року до керівництва ГУНП в Миколаївській області надійшла інформація щодо відсутності на службі з 13.05.2024 року без поважних причин майора поліції ОСОБА_1 , інспектора сектору кадрового забезпечення Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області.
Дисциплінарною комісією Головного управління Національної поліції в Миколаївській області встановлено вчинення дисциплінарного проступку майором поліції ОСОБА_1 , який виразився у порушенні вимог пунктів 1, 2, 4, 6 ч. 3 ст. 1 та ч. 5 ст. 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-УІІІ, в частині обов'язку поліцейського бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України, знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки, безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону, утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України, вимог ч. 1 ст. 18 Закону України “Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIIІ, щодо обов'язку поліцейського неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва, вимог ч. 1 ст. 64 Закону України “Про Національну поліцію», що виразилось в порушені присяги: усвідомлюючи свою високу відповідальність, вірно служити Українському народові, дотримуватись Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки, вимог п. 7 розділу IV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2018 № 893, щодо обов'язку кожної посадової особи поліції відповідно до своїх повноважень сприяти проведенню службового розслідування, вимог п. 5 розділу І, п. 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, щодо здійснення поліцейським своєї діяльності відповідно до основоположних принципів, які закріплені в Конституції України, Законі України "Про Національну поліцію", інших законодавчих актах України, невиконання наказів керівництва, обрання у кожному окремому випадку той захід, застосування якого призведе до настання найменш негативних наслідків, інформування безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його перебування на службі, вимог наказу Національної поліції України від 08.04.2022 № 242 “Про деякі питання посиленого варіанту службової діяльності на період дії на території України воєнного стану», в частині обов'язку поліцейського в умовах воєнного стану до його завершення (скасування) на території України працювати протягом шестиденного робочого тижня в суботу та святкові дні, вимог розподілу службового часу поліцейських, визначеного наказом ГУНП від 05.12.2017 № 1570 “Про затвердження внутрішнього розпорядку дня поліцейських, державних службовців та працівників ГУНП в Миколаївській області», що призвело до самоусунення від виконання службових обов'язків та відсутності на службі без поважних причин у робочі дні 13.05.2024, 14.05.2024, 15.05.2024, 16.05.2024, 17.05.2024 (всього п'ять днів), з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи зазначеного працівника поліції, ступеня його вини, обставин, що обтяжують його відповідальність, керуючись п.п. 2 п. 1 наказу НПУ №507 від 19.07.2022 “Про заходи щодо зміцнення службової дисципліни та дотримання законності в діяльності поліції», до інспектора сектору кадрового забезпечення Миколаївського районного управління поліції ГУНП майора поліції ОСОБА_1 рекомендовано застосувати дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
Наказом Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 17.05.2024 року №1371 про притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського ГУНП в Миколаївській області, п. 1 якого до інспектора сектору кадрового забезпечення Миколаївського районного управління поліції ГУНП майора поліції ОСОБА_1 , застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
24.05.2024 року наказом начальника ГУНП в Миколаївській області №441 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за ст. 77 ч. 1 п. 6 у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Вважаючи накази Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про притягнення до дисциплінарної відповідальності від 17.05.2024 року №1371 та про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції на підставі п. 6 ч. 1 ст. 77 ЗУ "Про Національну поліцію" від 24.05.2024 року №441 о/с протиправними, позивач оскаржив їх до суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем факту існування поважних причин про відсутність на службі, а тому дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено правомірність спірних наказів, а наведені позивачем обґрунтування не дають суду підстав для їх скасування.
При цьому також вказав, що додаткова винагорода на період воєнного стану у відповідності до наказу МВС України від 28.11.2022 року №775 "Про затвердження Порядку та умов виплати поліцейським додаткової винагороди на період воєнного стану та особливості виплати винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)" за квітень 2024 року позивачу була здійснена виплата 12.06.2024 у повному розмірі.
Колегія суддів надаючи оцінку рішенню суду першої інстанції з урахуванням доводів апелянта виходить з наступного.
24.02.2022р. у зв'язку з військовою агресією російською федерацією проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, у відповідності до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015р. №389-VIII, Указом Президента України від 24.02.2022р. №64/202 (затв. Законом України від 24.02.2022р. №2102-IX), введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022р. строком на 30 діб.
Цей строк неодноразово продовжувався аналогічними Указами та наразі триває.
У розумінні ст.1 Закону №389-VIII, воєнний стан - особливий правовий режим, що вводиться в Україні чи в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Частиною 1 ст.10 Закону №389-VIII передбачено, що у період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.
Зокрема, згідно з п.13 ч.4 ст.9 Закону України «Про критичну інфраструктуру» від 16.11.2021р. №1882-IX, до життєво важливих функцій та/або послуг, порушення яких призводить до негативних наслідків для національної безпеки України, належать, правопорядок, здійснення правосуддя та тримання під вартою.
Так, відносини між Державою в особі компетентних органів (посадових осіб, службових осіб) та громадянами, що складаються з приводу проходження служби в НПУ унормовані Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015р. №580-VIII, «Дисциплінарним статутом Національної поліції України» (затв. Законом України від 15.03.2018р. №2337-VІІІ) та «Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України» (затв. наказом МВС України від 07.11.2018р. №893).
Як визначено у ч.1 ст.1 Закону №580-VIII, НПУ - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені та законами України (ч.1 ст.8 Закону №580-VIII).
Згідно з ч.1 ст.17 Закону №580-VIII, поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
У відповідності до п.п.1,2 ч.1 ст.18 вказаного Закону, поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Додаткові обов'язки, пов'язані з проходженням поліцейським служби в поліції, можуть бути покладені на нього виключно законом (ч.4 цієї статті).
За змістом ч.ч.2,3 ст.24 Закону №580-VIII, у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.
У ході забезпечення та здійснення заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості, виконання завдань територіальної оборони органи та підрозділи, що входять до системи поліції та дислокуються в межах Автономної Республіки Крим та м.Севастополя, області, м.Києва, підпорядковуються відповідному начальнику ГУ НП в Автономній Республіці Крим та м.Севастополі, області, м.Києві.
Служба в поліції, за ч.1 ст.59 Закону №580-VIII, є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Статтею 64 Закону №580-VIII регламентовано те, що особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки».
Порядок складання Присяги працівника поліції встановлює МВС України.
За приписами ст.19 Закону №580-VIII, у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність у відповідності до закону.
Однією з підстав для звільнення зі служби в поліції є звільнення у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України (п.6 ч.1 ст.77 Закону №580-VІІІ).
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначені Дисциплінарним Статутом, що затверджується законом.
Згідно з ч.1 ст.1 Дисциплінарного Статуту, службовою дисципліною вважається дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів НПУ, нормативно-правових актів МВС України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Відповідно до п.п.1,4,5 ч.3 ст.1 Дисциплінарного Статуту, службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених у ст.18 Закону №580-VIII, зобов'язує поліцейського, серед іншого, бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України, безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону, а також вживати заходів до негайного усунення причин і умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника.
Статтею 11 Дисциплінарного статуту визначено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
Статтею 12 Дисциплінарного Статуту визначено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони. До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень:1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції (ст.13 Дисциплінарного Статуту).
Службове розслідування, у розумінні ст.14 Дисциплінарного Статуту, це діяльність з збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості і рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.
Службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником. У разі потреби за вмотивованим письмовим рапортом (доповідною запискою) голови дисциплінарної комісії, утвореної для проведення службового розслідування, його строк може бути продовжений наказом керівника, який призначив службове розслідування, або його прямим керівником, але не більш як на один місяць. При цьому загальний строк проведення службового розслідування не може перевищувати 60 календарних днів (ч.ч.1,2 ст.16 Дисциплінарного Статуту).
Порядок застосування дисциплінарних стягнень визначено ст.19 Дисциплінарного Статуту.
Так, під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Частиною 1 ст.26 цього Статуту регламентовано те, що у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту із урахуванням особливостей, що передбачені цим розділом.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для проведення службового розслідування стала доповідна записка начальника управління кадрового забезпечення ГУНП в Миколаївській області від 14.05.2024 року щодо відсутності на службі з 13.05.2024 року без поважних причин майора поліції ОСОБА_1 , інспектора сектору кадрового забезпечення Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області.
14.05.2024 року було видано наказ №1339 про призначення службового розслідування у формі письмового провадження.
У той же час, під час проведення службового розслідування встановлено факт відсутності позивача на службі 13.05.2024 року, 14.05.2024 року, 15.05.2024 року, 16.05.2024 року, 17.05.2024 року, невиконання службових обов'язків під час воєнного стану на території України, зокрема шляхом самоусунення від виконання службових обов'язків.
Судом першої інстанції правомірно вказано, що зазначений факт невиходу позивача на службу в період з 13.05.2024р. по 17.05.2024р. не заперечується і самим ОСОБА_1 ані в позові ані в апеляційній скарзі.
Заперечуючи факт допущення порушення службової дисципліни, що виразився у невиході на службу у період з 13.05.2024 по 17.05.2024 року без поважної причини, позивач посилався на те, що ним 26.04.2024 року на адресу відповідача надіслано листа, в якому знаходився його рапорт про надання додаткової відпустки без збереження заробітної плати для домашнього догляду за дитиною, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 25 Закону України "Про відпустки" з 13.05.2024 року, до цього рапорту було додано довідки про потребу дитини (дитини-інваліда) у домашньому догляді та про зайнятість його дружини на роботі.
Разом з тим, позивачем суду не надано опису вкладень, згідно якого б було видно, що позивачем направлявся саме рапорт про надання додаткової відпустки.
При цьому, відповідачем вказано, що 01.05.2024 року до УКЗ ГУНП в Миколаївській області (вх.№ 2626) надійшли лише такі документи, як довідка від 25.04.2024 року №25-04/24, видана ФО-П ОСОБА_2 в тому, що ОСОБА_3 дійсно працює у ФОП ОСОБА_2 за основним місцем роботи та довідка №35 від 03.04.2024 року про потребу дитини (дитини-інваліда) у домашньому догляді видана на ім'я ОСОБА_4 . За результатами ознайомлення із вищевказаними документами, ОСОБА_1 10.05.2024 року за вих.№2881/14-2024 надіслано лист з проханням проінформувати у встановленому порядку ГУНП в Миколаївській області про мету направлених документів, для подальшого їх розгляду відповідно до вимог чинного законодавства.
Матеріали справи не містять відповіді ОСОБА_1 на листа ГУ НП в Миколаївській області від 10.05.2024 року за вих.№2881/14-2024, що вірно вказано судом першої інстанції.
Щодо твердження позивача про подання нібито ним рапорту про надання додаткової відпустки без збереження заробітної плати для домашнього догляду за дитиною, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 25 Закону України "Про відпустки" виключає його вину у вчиненні дисциплінарного проступку, у вигляді відсутності на службі, то колегія суддів зазначає, що подання позивачем рапорту жодним чином не звільняло його від обов'язку прибути на службу. Однак позивач вказаного обов'язку не виконав, що призвело фактично до самоусунення позивача від виконання службових обов'язків поліцейського.
Подання такого рапорту не може бути підставою для визнання поважними причин невиходу позивача на службу.
Крім того, судом першої інстанції правомірно вказано, що рапорт на відпустку в поліції обов'язково має бути погоджений безпосереднім командиром (начальником). Після подання рапорту командир розглядає його та приймає рішення щодо надання відпустки, ставлячи відповідну резолюцію. Розгляд рапорту має відбутися у строк не більше 48 годин з моменту подання.
Матеріали справи, доказів подання, отримання та погодження ГУ НП в Миколаївській області рапорту позивача про надання додаткової відпустки без збереження заробітної плати не містять.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що поліцейському не надано повноважень самостійного, усунення від виконання обов'язків за основним місцем несення служби без відповідного наказу прямого керівника
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, щодо недоведеності позивачем факту існування поважних причин відсутності на службі.
Стосовно доводів апелянта, що відповідачем було порушено його право надати пояснення в рамках службового розслідування, то колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 27 Дисциплінарного статуту передбачено, що під час проведення службового розслідування уповноважена особа зобов'язана запропонувати поліцейському або іншій особі, обізнаній з обставинами вчинення дисциплінарного проступку, надати пояснення.
У разі відсутності поліцейського на службі уповноважена особа зобов'язана викликати його для надання пояснень. Виклик здійснюється шляхом його безпосереднього вручення поліцейському або надсилання поштовим зв'язком чи з використанням електронної комунікації.
За наявної можливості надсилання виклику поштовим зв'язком здійснюється рекомендованим листом на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі.
Надсилання виклику з використанням електронної комунікації здійснюється виключно на адресу електронної пошти поліцейського чи за іншими контактними даними, які зазначені в його особовій справі або які наявні в розпорядженні його безпосереднього керівника.
Виклик надсилається з таким розрахунком, щоб поліцейський, який викликається, мав не менше однієї доби для прибуття за вказаною у виклику адресою.
Якщо поліцейський, викликаний уповноваженою особою у визначеному цією статтею порядку, не з'явився та не повідомив про наявність поважних причин свого неприбуття, він вважається таким, що відмовився від надання пояснень, про що уповноваженою особою складається акт.
При цьому частиною 4 цієї статті передбачено, що від поліцейського, стосовно якого є підтверджені дані про самовільне залишення ним місця несення служби, виїзд до інших регіонів країни чи за кордон, пояснення не відбираються, поліцейський вважається таким, що відмовився від надання пояснень.
Так, з матеріалів справи встановлено, що відповідно до довідки УКЗ ГУНП майор поліції ОСОБА_1 мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , а також за адресою вказаній в особовій справі: АДРЕСА_2 , та користується мобільним телефоном з номером оператору мобільного зв'язку “Київстар» НОМЕР_1 та наявний в розпорядженні його безпосереднього керівника.
З метою опитування майора поліції ОСОБА_1 , відповідно до вимог розділу V Статуту, 14.05.2024 року на мессенджер “Фейсбук», “WhatsApp», а також поштовим зв'язком направлено виклик (вих. №827/43-2024 від 14.05.2024) та про необхідність прибуття 16.05.2024 в період з 09:00 до 18:00 до адміністративної будівлі ГУНП, яка розташована за адресою: м. Миколаїв, вул. Декабристів, 5, каб. 68.
Разом з цим, 15.04.2024 року до ВКА ГУНП надано запит щодо перетинання майором поліції ОСОБА_1 кордону України.
Згідно відповіді на запит, майор поліції ОСОБА_1 виїхав з України 29.04.2024 року о 05:37 у пункті перетину Шегині на автобусі ВАНФООЛ н/з НОМЕР_2 .
Відомості про повернення до України ОСОБА_1 відсутні.
Отже, з урахуванням встановлених обставин та положень ч.4 ст. 27 Дисциплінарного статуту, зважаючи на перебування позивача за кордоном, дисциплінарна комісія взагалі не мала обов'язку відбирати пояснення у позивача, однак, не зважаючи на це, комісією було запропоновано позивачеві з'явитись до УПП в Миколаївській області для надання відповідних пояснень, чого ним зроблено не було, що вірно вказано судом першої інстанції.
З огляду на все вищезазначене суд вважає, що відповідачем в даному випадку не було допущено порушень порядку проведення службового розслідування щодо обставин невиходу позивача на службу, а тому доводи апелянта в цій частині є необґрунтованими та висновків суду першої інстанції не спростовують.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що матеріалами справи підтверджено правомірність спірних наказів, а наведені позивачем обґрунтування не дають суду підстав для їх скасування.
Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Миколаївській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , додаткової винагороди на період воєнного стану у відповідності до наказу МВС України від 28.11.2022 № 775 "Про затвердження Порядку та умов виплати поліцейським додаткової винагороди на період воєнного стану та особливості виплати винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)" за квітень 2024 року та зобов'язання здійснити виплату, то колегія суддів вказує, що апелянтом в апеляційній скарзі не спростовано встановленої судом першої інстанції виплати позивачу за квітень 2024 року такої винагороди 12.06.2024 року у повному розмірі.
Оскільки судом апеляційної інстанції не встановлено підстав для визнання незаконним звільнення позивача зі служби в поліції, а вимоги щодо поновлення його на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про визнання наказів протиправними, то колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, що вірно було встановлено судом першої інстанції.
Щодо доводів апелянта про нерозгляд судом першої інстанції клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, то колегія суддів зазначає, що такі доводи не впливають на висновки суду першої інстанції по суті позовних вимог.
Натомість, суд звертає увагу, що ст. 12 КАС України передбачено категорії справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження та дана справа до такої категорії не належить.
Отже, доводи та міркування, викладені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно встановлено обставини у справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Керуючись ст.308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів , -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст постанови складено та підписано 22 жовтня 2025 року .
Головуючий суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: А. І. Бітов
Суддя: І. Г. Ступакова