П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
21 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/1731/24
Перша інстанція: суддя Малих О.В.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Шляхтицького О.І.,
суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.06.2025 у справі № 400/1731/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не проведення ОСОБА_2 нарахування та виплати щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 у розмірі 4463,15 грн щомісяця відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженої о постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 провести ОСОБА_1 нарахування та виплату щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 у розмірі 4463,15 грн щомісяця відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.12.2024 позов задоволено.
На виконання резолютивної частини вказаного рішення 29.04.2025 виданий виконавчий лист.
04.06.2025 від відповідача до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла заява про відстрочення виконання рішення на строк до шести місяців.
Заяву обґрунтовано тим, що відсутність фінансування на виконання судових рішень, які набрали законної сили істотно ускладнюють виконання рішення суду в цій справі, оскільки відповідач не є розпорядником бюджетних коштів.
Представник позивача проти заяви відповідача заперечив та просив відмовити у її задоволенні.
Миколаївський окружний адміністративний суд ухвалою від 18.06.2025 у справі № 400/1731/24 заяву ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнив частково.
Відстрочив ІНФОРМАЦІЯ_3 виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.12.2024 у справі № 400/1731/24 до 30.12.2025.
Постановляючи вищевказану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що з моменту набрання законної сили рішенням суду у справі № 400/1731/24, ІНФОРМАЦІЯ_4 вживав заходів з його виконання.
Також суд врахував, що відповідно до ст. 1 Закону України “Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
З огляду на вищевикладене, суд виснував, що зазначені обставини істотно ускладнюють виконання рішення суду в цій справі, крім того відповідач не ухиляється від його виконання.
За таких підстав, суд вважав можливим відстрочити ІНФОРМАЦІЯ_3 виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.12.2024 у справі № 400/1731/24 до 30.12.2025.
Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі вказує, що ухвала судом першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв'язку з чим просить її скасувати.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:
- суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що ОСОБА_1 , в перiод з 18.07.l998 по 25.01.2024 проходив вiйськову службу за контрактом у Збройних Силах України, а також є учасником бойових дій, відтак посилання на впровадження правового режиму воєнного стану, як підставу для відстрочення виконання рішення є неприпустимим.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Згідно ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно частини 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.
Відповідно до частини 1 статті 33 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон України № 1404-VIIІ) за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
Відповідно до частини 1 статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (частина 3 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України).
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд, у відповідності до положень частини 4 статті 378 цього Кодексу, також враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору, щодо фізичної особи тяжке захворювання самої особи або членів її сім'ї, її матеріальне становище, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Із системного аналізу наведеної норми вбачається, що підставою для відстрочення/розстрочення виконання рішення є звернення особи із заявою до суду про відстрочення/розстрочення з обмовленням причин неможливості виконати судове рішення у встановлений законом строк, тобто за доведеністю обставин, що ускладнюють його виконання, або роблять його неможливим (відсутність коштів або присудженого майна в натурі та інше).
Указана норма не містить конкретного переліку обставин для відстрочення/розстрочення виконання судового рішення, а лише встановлює критерії для їх визначення у вигляді істотного ускладнення виконання рішення або неможливості його виконання.
Вирішуючи питання про відстрочення/розстрочення виконання рішення, суд із певною свободою розсуду повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору, наявність надзвичайних непереборних подій, інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини (зокрема, ненадання (несвоєчасне надання) бюджетних асигнувань або бюджетних зобов'язань заявнику та/або не доведення (несвоєчасне доведення) фінансування видатків до заявника отримувача бюджетних коштів в обсязі, достатньому для своєчасного виконання ним грошових зобов'язань та/або погашення податкового боргу).
При цьому, питання розстрочення або відстрочення рішення суду знаходяться в площинні процесуального права.
Відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення застосовується з метою зменшення надмірного тягаря на боржника, якщо такий тягар може призвести до виникнення ситуації, за якої виконання судового рішення стане взагалі неможливим.
З огляду на відсутність передбачених критеріїв для визначення поважності таких підстав, прийняття відповідних рішень є дискреційним повноваженням суду, яке він реалізує за власними переконанням, з урахуванням конкретних обставин справи. При цьому, таке відстрочення здійснюється виключно у виняткових випадках, за умови, що суд установить наявність обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо).
У постанові від 06.12.2019 у справі №2а/0570/6531/2011 Верховний Суд дійшов висновку, що відстрочення в розумінні зазначеної норми закону є відкладенням чи перенесенням дати виконання рішення на новий строк, який визначається адміністративним судом, та допускається у виняткових випадках, залежно від обставин справи. Підставою для відстрочення можуть бути конкретні існуючі, об'єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.
Оцінюючи доводи заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але і його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення (позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 30.01.2020 у справі №819/150/17).
Європейський Суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово констатував, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Окрім того, відповідно до рішень ЄСПЛ Кечко проти України (заява № 63134/00, пункти 23, 26) та Ромашов проти України (заява № 67534/01, пункт 43), реалізація особою права, яке пов'язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, є безпідставними.
При розгляді заяв або клопотань щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.
При цьому, заявником не надано до суду безумовних доказів на підтвердження обставин, що заважають виконати рішення суду.
Відповідач в заяві про відстрочення виконання рішення суду стверджує, що начальником відділу фінансового забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_5 було направлено основну заявку-розрахунок на фінансування для виплати грошового забезпечення та підйомної допомоги військовослужбовцям, виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 “Інші поточні платежі» за напрямком грошового забезпечення від 08.04.2025 № 9/2/1626 та від 07.05.2025 № 9/2/1926 начальнику забезпечувального фінансового органу. Також відповідач зауважує, що 21.03.2025 здійснено нарахування ОСОБА_1 щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022, але нараховану суму не виплачено.
Однак, на переконання колегії суддів, вказані докази не звільняють відповідача обов'язку виплатити нараховані суми, оскільки відсутність бюджетних асигнувань як підстава відмови у перерахунку та виплаті позивачу у повному обсязі коштів на виконання рішення суду неможливо поставити в залежність від видатків бюджету.
Суд у рішенні від 30.12.2024 по справі № 400/ 1731/ 24 зобов'язав відповідача не тільки нарахувати спірні суми, а й виплатити їх, тому на переконання колегії суддів, заява відповідача про відстрочення виконання рішення позбавляє позивача права на отримання таких коштів.
Тобто, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, має з урахуванням поточних умов вишукувати заходів для найшвидшого поновлення прав позивача, а відстрочення виконання рішення суду призведе до необґрунтованого та невизначеного у часі продовження порушення законних прав та інтересів позивача.
Крім того, на думку колегії суддів, суд першої інстанції не врахував, що заява не містить підстав для висновку, що після завершення терміну відстрочення рішення суду буде виконано, що нівелює значення інституту судового захисту прав громадян.
Відсутність відповідних бюджетних призначень не є підставою для відстрочення виконання судового рішення відповідно до частини 3 статті 378 КАС України, а може лише свідчити про поважність причин невиконання судового рішення.
За окреслених обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ІНФОРМАЦІЯ_1 про відстрочення виконання рішення суду в адміністративній справі №400/1731/24.
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно із ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а ухвалу суду першої інстанції слід скасувати.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.06.2025 у справі № 400/1731/24 - скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою у задоволенні заяви ІНФОРМАЦІЯ_1 про відстрочення виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.12.2024 у справі № 400/1731/24 - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький
Судді А.Г. Федусик Г.В. Семенюк