22 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/10164/22
Перша інстанція: суддя Левчук О.А.,
повний текст судового рішення
складено 09.07.2025, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Димерлія О.О.,
суддів: Шляхтицького О.І., Вербицької Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 09.07.2025 у справі №420/10164/22 щодо відмови в задоволені заяви, поданої в порядку приписів ст.383 КАС України
24.06.2025 ОСОБА_1 в порядку приписів ст.383 КАС України звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із заявою.
Мотивуючи таке звернення позивач вказує про протиправність прийнятого Теплицької сільською радою рішення від 23.05.2025 №1072-VІІІ.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 09.07.2025 відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених Теплицькою сільською радою Болградського району Одеської області, на виконання рішення суду по справі № 420/10164/22.
Приймаючи таку ухвалу суд першої інстанції вказав, що рішенням Теплицької сільської ради Болградського району Одеської області №1072-VIII від 23.05.2025 відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земельної ділянки комунальної власності, площею 18,9591 га, кадастровий номер 51200483400:01:003:0009, розташованої на території Теплицької сільської ради Болградського району Одеської області (за межами населеного пункту) села Мирнопілля. На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі 420/10164/22 від 20.09.2022 надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 1,0000 га із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства за рахунок земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 51200483400:01:001:1110, розташованої на території Теплицької сільської ради Болградського району Одеської області (за межами населеного пункту) села Мирнопілля. Разом з тим, рішення Теплицької сільської ради Болградського району Одеської області № 1072-VIII від 23.05.2025 не було предметом розгляду по справі №420/10164/22. Тобто, між позивачем та Теплицькою сільською радою Болградського району Одеської області виникли нові спірні правовідносини, які не можуть бути вирішені у спосіб подання заяви в порядку ст. 383 КАС України.
Не погодившись із вищевказаним судовим рішенням позивачем до П'ятого апеляційного адміністративного суду скеровано апеляційну скаргу в якій, з посланням на не повне встановлення окружним адміністративним судом обставин справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування приписів ст.383 КАС України, викладено прохання скасувати ухвалу суду першої інстанції та задовольнити його заяву, подану в порядку приписів ст.383 КАС України.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач зазначає, що між ним та сільською радою існують правовідносини щодо розгляду заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою. Прийняття органом місцевого самоврядування рішення №1072-VIII від 23.05.2025 жодним чином не свідчить, що такі правовідносини припинились, адже рішення суду у справі №420/10164/22 відповідачем не виконано. Крім того, ОСОБА_1 уважає, що під час перегляду справи в апеляційному порядку слід прийняти окрему ухвалу.
В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв'язку з положеннями чинного законодавства, судом апеляційної інстанції установлено наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Положеннями ч. 2 ст. 14 КАС України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав та свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.
Ключові аспекти з якими законодавець пов'язує можливість визнати протиправними рішення, дії чи бездіяльність, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, окреслено в статті 383 КАС України.
Так, згідно статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача суд постановляє ухвалу про залишення заяви без задоволення, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому статтею 294 цього Кодексу. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Отже, в досліджуваних правовідносинах необхідно перевірити правомірність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача під час виконання відповідного рішення суду.
Як установлено апеляційним судом, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20.09.2022 у справі №420/10164/22 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Теплицької сільської ради Болградського району Одеської області від 24.12.2021 № 458-VIІ в частині надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки земель запасу комунальної власності сільськогосподарського призначення, розташованих на території Теплицької сільської ради Болградського району Одеської області (за межами населеного пункту) села Мирнопілля, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, площею 0,1000 га.
Зобов'язано Теплицьку сільську раду Болградського району Одеської області повторно розглянути клопотання від 10.12.2021 в частині надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки площею 2,0 га для особистого селянського господарства за рахунок земель комунальної власності на території Теплицької сільської ради Болградського району Одеської області та прийняти рішення відповідно до статті 118 Земельного кодексу України, з урахуванням встановлених судом обставин.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31.05.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.09.2022 у справі №420/10164/22 за позовом ОСОБА_1 до Теплицької сільської ради Болградського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - без змін.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.09.2022 у справі №420/10164/22 набрало законної сили.
На виконання означеного судового акту Теплицькою сільською радою Болградського району Одеської області прийнято рішення №1072-VIII від 23.05.2025, яким:
1) відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земельної ділянки комунальної власності, площею 18,9591 га, кадастровий номер 51200483400:01:003:0009, розташованої на території Теплицької сільської ради Болградського району Одеської області (за межами населеного пункту) села Мирнопілля;
2) на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі 420/10164/22 від 20.09.2022 надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 1,0000 га із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства за рахунок земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 51200483400:01:001:1110, розташованої на території Теплицької сільської ради Болградського району Одеської області (за межами населеного пункту) села Мирнопілля.
Отже, судом апеляційної інстанції установлено, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.09.2022 у справі №420/10164/22 Теплицькою сільською радою Болградського району Одеської області виконано.
Стосовно надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою на 1га замість 2га, а також в межах іншої земельної ділянки ніж тієї про яку зазначено у зверненні позивача, колегія суддів зазначає таке.
Здійснюючи перегляд справи №420/10164/22 в апеляційному порядку за апеляційною скаргою ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції вказав, що чинним законодавством України визначено лише максимальні можливі розміри передачі земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.
При вирішенні даного спору судом першої інстанції правильно враховано правові висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 11.09.2019 по справі №379/656/16-а, відповідно до яких органи місцевого самоврядування мають право надавати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства будь-якого розміру у межах до 2,0 га, а також установлювати різні їх розміри для членів територіальної громади і громадян, які до неї не належать.
Отримання земельної ділянки в межах законодавчо визначеного розміру не є порушенням принципу рівності громадян у конституційних правах і свободах, рівності перед законом, встановленого статтею 24 Конституції України, оскільки в даному разі принцип рівності забезпечується правом усіх громадян України на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності. Розмір же земельної ділянки, що надається може визначатись власником.
За таких правових висновків, орган місцевого самоврядування вирішуючи клопотання про відведення безоплатно у власність земельної ділянки в порядку ст.118 Земельного кодексу України, може самостійно визначати конкретне місце розташування та розмір такої ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах до 2 га., навіть, якщо у клопотанні міститься прохання про надання земельної ділянки в іншому місці та в іншому розмірі.
Також, за наслідком дослідження змістового наповнення рішення Теплицької сільської ради Болградського району Одеської області №1072-VIII від 23.05.2025 колегією суддів установлено, що відповідно до рішення сесії Теплицької сільської ради №417-VІІІ від 24.12.2021 «Про затвердження переліку земельних ділянок комунальної власності Теплицької сільської ради, призначених для продажу права оренди на земельних торгах (у формі аукціону) окремими лотами» земельну ділянку, площею 18,9591га, кадастровий номер 51200483400:01:003:0009, включено до переліку земельних ділянок комунальної власності Теплицької сільської ради, призначених для продажу права оренди на земельних торгах (у формі аукціону). За результатом проведених земельних торгів земельну ділянку передано в оренду на підставі договору оренди землі №2/24 від 07.02.2024.
У зв'язку з тим, що запитувана ОСОБА_1 земельна ділянка перебуває в оренді та визначена як об'єкт для проведення земельних торгів, у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою по запитуваній саме позивачем земельній ділянці (кадастровий номер 51200483400:01:003:0009) було відмовлено.
Означене спростовує твердження ОСОБА_1 в досліджуваній частині апеляційної скарги.
За результатом дослідження фактичних обставин справи колегією суддів установлено, що внаслідок прийняття Теплицькою сільською радою Болградського району Одеської області рішення №1072-VIII від 23.05.2025 між позивачем та органом місцевого самоврядування виникли нові правовідносини, які не можуть бути досліджені судом в порядку звернення ОСОБА_1 із заявою згідно приписів ст.383 КАС України.
Не підлягає задоволенню також вимога позивача про необхідність прийняття у спірних правовідносинах окремої ухвали, адже як з'ясовано апеляційним адміністративним судом жодних порушень закону органом місцевого самоврядування у даному випадку не встановлено.
До того ж, слід вказати, що відповідне звернення про прийняття окремої ухвали ОСОБА_1 викладено лише в апеляційній скарзі, натомість у відповідному зверненні, адресованому до суду першої інстанції такої вимоги не було.
За таких підстав, суд апеляційної інстанції уважає за необхідне відмовити в задоволенні клопотання позивача щодо необхідності прийняття в досліджуваній ситуації окремої ухвали.
Установлені в межах даного апеляційного розгляду фактичні обставини у повному обсязі спростовують наведені в апеляційній скарзі доводи позивача.
Інших обставин, які б вказували на протиправність рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, ОСОБА_1 ані в заяві, поданій в порядку приписів ст.383 КАС України, ані в апеляційній скарзі не наводить.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
За таких обставин, ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а викладені позивачем в апеляційній скарзі доводи не свідчать про порушення окружним адміністративним судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення спірного питання.
Отже, при ухваленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому підстав для її скасування немає.
З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 329, 383 КАС України, апеляційний адміністративний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 09.07.2025 у справі №420/10164/22 щодо відмови в задоволені заяви, поданої в порядку приписів ст.383 КАС України - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.
Суддя-доповідач О.О. Димерлій
Судді О.І. Шляхтицький Н.В. Вербицька