П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
21 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/37606/24
Перша інстанція: суддя Бжассо Н.В.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Шляхтицького О.І.,
суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 09.07.2025 у справі № 420/37606/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про зобов'язання вчинити дії, -
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 17.02.2025 у справі № 420/37606/24 відмовив у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2025 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 у справі № 420/37606/24 - скасовано. Ухвалено нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що полягає у невключенні до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022, 2024 рік, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2022, 2023, 2024 роки.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022, 2024 рік, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2022, 2023, 2024 роки, обчисливши їх суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частини позовних вимог - відмовлено.
01.07.2025 від представника позивача надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду. В обґрунтування заяви представник позивача зазначає, що 29.03.2025 представником позивача до військової частини подано адвокатський запит № 299 від 29.03.2025 з проханням надати інформацію щодо розрахунків сум, які мають бути виплачені на виконання рішення суду. Вказаний запит отримано відповідачем. Відповіді отримано не було, що унеможливлює перевірку правильності нарахування та взагалі нарахування.
Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 09.07.2025 у справі № 420/37606/24 відмовив у задоволенні заяви представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
Постановляючи вищевказану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи, що рішення суду у даній справі може бути виконане у примусовому порядку на підставі положень Закону України “Про виконавче провадження», а також враховуючи те, що представник позивача у поданій заяві лише наводить припущення щодо невиконання постанови суду, а встановлення строку для подання звіту про виконання судового рішення є правом суду, а не обов'язком, суд вважав, що в задоволенні заяви представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду та зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення необхідно відмовити.
Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою суду першої інстанції представник Назаренка Олега Володимировича подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі вказує, що ухвала судом першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв'язку з чим просить її скасувати.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію зазначає, що відсутність виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення не перешкоджає розгляду заяви. Також апелянт вказує на те, що суд першої інстанції проявив пасивну роль у головній для позивача стадії судового процесу - виконання рішення прийнятого на його користь, фактично самоусунувшись від вирішення цього питання шляхом відмови у встановлення контролю за рішенням суду.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.
В адміністративному судочинстві обов'язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов'язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов'язковості судового рішення.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21.11.2024 №4094-IX, який набрав чинності 19.12.2024, змінений механізм судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, у тому числі КАС України доповнено статтями 381-1, 382-1 - 382-3 та статтю 382 викладено в новій редакції.
Пунктом 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 21.11.2024 №4094-IX установлено, що справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України (в редакції Закону №4094-IX) суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Отже, вказаною нормою КАС України передбачено безальтернативне встановлення судом, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, судового контролю за виконанням такого рішення шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, у конкретному переліку справ, а саме: справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг саме за письмовою заявою заявника.
Разом з тим, в інших справах, які не належать до категорій справ, вказаних в абз.2 ч.1 ст.382 КАС України, з урахуванням приписів абз1. ч.1, ч.5 ст.382 КАС України, передбачено саме право суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до абзацу 3 статті 129-1 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Так, судове рішення може бути виконано в добровільному, або в примусовому порядку. Примусове виконання рішень суду в Україні покладається на органи державної виконавчої служби та у передбачених законом випадках - на приватних виконавців.
Вирішуючи питання щодо необхідності встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі № 420/37606/24 колегія суддів враховує, що справа не є справою з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.
А відтак, встановлення судового контролю у справі такої категорії є диспозитивним правом суду і має вирішуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Колегія суддів зазначає, що для застосування процесуальних заходів, передбачених статтею 382 КАС України, повинні існувати відповідні правові підстави. Зокрема, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати до суду звіт про виконання судового рішення у порядку ст.382 КАС України може слугувати наявність у суду об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю судове рішення залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.
Поміж іншого, станом на теперішній час, не зважаючи на набрання рішенням суду законної сили, позивачем не надано суду доказів звернення до державної виконавчої служби з метою пред'явлення виконавчих листів до примусового виконання.
Колегія суддів наголошує, що у справах, крім справ, перелік яких наведено в абз.2 ч.1 ст.382 КАС України, встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Ця справа не належить до тих, які визначені в абз.2 ч.1 ст.382 КАС України, при цьому позивач не навів обґрунтувань та не надав доказів, що підтверджують необхідність вжиття таких заходів за наявних обставин.
Таким чином, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі № 420/37706/24.
За наведеного, доводи апеляційної скарги, яким надано оцінку в мотивувальній частині постанови, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п. п. 29 - 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994.
При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх ( див. пункт 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001).
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 09.07.2025 у справі № 420/37606/24 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький
Судді Г.В. Семенюк А.Г. Федусик