П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
22 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/7125/25
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Осіпова Ю.В.,
- Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року, прийняте у складі суду судді Ярощука В.Г. в місті Миколаїв, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в якому позивач просила суд:
- визнати протиправним рішення відповідача про відмову в перерахунку від 24.04.2025 про відмову у призначені пенсії позивачці;
- зобов'язати відповідача призначити позивачці пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-ХІІ), починаючи з моменту настання права 01.01.2025.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївські області 24.04.2025 № 932320135736 про відмову в перерахунку. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 17.04.2025 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області звернулось до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що при винесенні оскаржуваного рішення судом неправильно застосовано норми матеріального права, тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що відповідно до матеріалів електронної пенсійної справи та додатково наданих документів неможливо перевести Позивача, на пенсію за віком відповідно до Закону № 796-ХІІ, оскільки позивач станом на 1 січня 1993 року проживала у зоні посиленого радіологічного контролю менше 4 років (не враховано період навчання з 01.09.1986 по 29.06.1990 в Київському міському педагогічному училищі № 1 ім. Н. К. Крупської).
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Позивачка має статус громадянки, яка постійно проживала або постійно працювала на території зони посиленого радіологічного контролю (категорія 4), що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1 , виданим Київською обласною державною адміністрацією від 14.04.1994.
Відповідно до Відомості з реєстру територіальної громади про місце проживання особи станом на 03.04.2025, виданого виконавчим комітетом Фастівської міської ради 03.04.2025 за № 22-18/317, позивачка проживає у м. Фастів (Київська область) з 04.07.1997.
Згідно із Дипломом від 29.06.1990 серія НОМЕР_2 та Довідки Київського столичного університету імені Бориса Грінченка від 13.06.2025 № 063/01-1140 у період з 01.09.1986 по 29.06.1990 позивачка навчалась у Київському міському педагогічному училищі № 1 ім. Н. К. Крупської.
З 27.01.2011 вона отримує пенсію по інвалідності, що підтверджується її пенсійними посвідченнями.
17.04.2025 позивачка у 55-річному віці звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області із заявою про перехід на пенсію відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ, що дає право на зменшення пенсійного віку.
У зв'язку з тим, що призначення / перерахунок пенсії здійснюється за екстериторіальним принципом, вищенаведена заява позивачки була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області, яке 24.04.2025 прийняло рішення № 932320135736 про відмову в перерахунку пенсії.
Вказане рішення про відмову аргументовано тим, що у позивачки відсутнє право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ у зв'язку з тим, що відповідно до матеріалів електронної пенсійної справи та додатково наданих документів неможливо перевести позивачку на пенсію за віком відповідно до Закону № 796-ХІІ, оскільки вона станом на 01.01.1993 проживала у зоні посиленого радіологічного контролю менше 4 років (не враховано період навчання з 01.09.1986 по 29.06.1990 в Київському міському педагогічному училищі № 1 ім. Н. К. Крупської).
Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що наявність у позивачки посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи серія В є достатньою підставою для підтвердження факту проживання, роботи та / або навчання позивачки у зоні посиленого радіологічного контролю на 01.01.1993 не менше 4 років.
Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV) передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1058-ІV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Закон № 796-ХІІ визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, встановлено статтею 55 Закону № 796-ХІІ. Згідно з частиною третьою цієї статті призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.
Частиною першою статті 55 Закону №796-ХІІ передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 3акону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, зменшення віку становить 2 роки (початкова величина) та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років (пункт 3 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ).
Відтак відповідно до статті 26 Закону № 1058-ІV і статті 55 Закону № 796-ХІІ на призначення пенсії за віком у період з 01.01.2023 по 31.12.2023 зі зменшенням пенсійного віку і страхового стажу на 5 років (тобто з 55-річного віку за наявності 25 років страхового стажу) мають право потерпілі від Чорнобильської катастрофи, які:
або прожили чи відпрацювали у зоні посиленого радіологічного контролю 15 років, з них не менше 4 років станом на 01.01.1993;
або прожили чи відпрацювали у зоні посиленого радіологічного контролю 9 років, з них не менше 4 років станом на 01.01.1993, у тому числі, з моменту аварії (26.04.1986) по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період загалом.
Пунктом 4 частини першої статті 14 Закону № 796-ХІІ закріплено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи:
особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.
Отже, до 4 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відносяться особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.
Відповідно до частини четвертої статті 15 Закону № 796-ХІІ підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про періоди проживання, роботи на цих територіях.
Згідно з частиною третьою статті 65 Закону № 796-ХІІ посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Пунктом 2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 № 501 (чинного на день видачі 14.04.1994 позивачці відповідного посвідчення серії НОМЕР_3 ), посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно з пунктом 6 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 № 501, громадянам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видаються посвідчення коричневого кольору, серія В.
З аналізу наведених норм права слідує, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи та надає право пільги, встановлені Закону № 796-ХІІ, зокрема на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, є посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи. Різного роду довідки про періоди роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях, тощо, є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 588/538/16-а, від 22.01.2019 у справі № 295/1087/17 і від 08.06.2022 у справі № 805/3752/18-а.
Відтак посвідчення серії В, форма якого визначена Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 № 501, є документом, що підтверджує той факт, що особа, якій його видали, постійно проживала або постійно працювала чи постійно навчалася на території зони посиленого радіологічного контролю не менше чотирьох років станом на 01.01.1993.
Суд встановив, що позивачка має статус громадянки, яка постійно проживала або постійно працювала на території зони посиленого радіологічного контролю (категорія 4), що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1 , виданим Київською обласною державною адміністрацією 14.04.1994.
З наведеного слідує, що під час видачі позивачці вказаного посвідчення уповноваженим органом перевірялись обставини проживання позивачки у зоні посиленого радіологічного контролю не менше чотирьох років станом на 01.01.1993. В протилежному випадку, у разі не підтвердження таких обставин, позивачка не отримала б вказаного посвідчення серії В.
Відсутність будь-яких інших документів не може бути підставою для відмови потерпілій від Чорнобильської катастрофи в призначені пенсії відповідно до Закону № 796-ХІІ. Такі обставини повинні трактуватись на користь особи.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 805/3752/18-а.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що що наявність у позивачки посвідчення серія В є достатньою підставою для підтвердження факту проживання, роботи та / або навчання позивачки у зоні посиленого радіологічного контролю на 01.01.1993 не менше 4 років.
Більш того, матеріалами справи підтверджено, що позивач була прописана і проживала у місті Фастів Київської області з 09.07.1976 року і по теперішній час, в тому числі станом на 26.04.1986 року (а.с. 26).
Колегія суддів наголошує, що з огляду на територіальну наближеність міста Фастів до міста Києва, наявність між вказаними містами шляхів сполучення, у тому числі приміського електротранспорту, а також враховуючи наявність доказів того, що під час навчання позивач у гуртожитку не проживала (а.с. 22-23), сам факт навчання з 01.09.1986 по 29.06.1990 в Київському міському педагогічному училищі № 1 ім. Н. К. Крупської не може бути підставою для не зарахування зазначеного періоду часу до періоду проживання у зоні посиленого радіологічного контролю. Більш того, факт навчання у іншому місті не означає, що особа перебуває там безперервно, оскільки щонайменше у канікулярний період учбовий процес не відбувається.
З огляду на зазначені обставини, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 24.04.2025 № № 932320135736.
Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий суддя: М. П. Коваль
Суддя: Ю.В. Осіпов
Суддя: В.О. Скрипченко