П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
21 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 380/15505/25
Перша інстанція: суддя Птичкіна В.В.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Шляхтицького О.І.,
суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року у справі № 380/15505/25 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Миколаївській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька торгівельна компанія "Лемберг" , ОСОБА_1 про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, -
Короткий зміст позовних вимог.
У липні 2025 року Головне управління ДПС у Миколаївській області звернулось до суду з вищевказаним адміністративним позовом, в якому просило:
- прийняти рішення про встановлення тимчасового (до погашення податкового боргу) обмеження у праві виїзду за межі України керівника Товариства з обмеженою відповідальністю “ГАЛИЦЬКА ТОРГОВЕЛЬНА КОМПАНІЯ “ЛЕМБЕРГ» (далі - Товариство) ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що сума податкового боргу Товариства - 43 863 405,90 грн; податкову вимогу від 24.06.2021 № 0032575-1302-1402 (далі - податкова вимога) було вручено Товариству у листопаді 2021 року; з моменту вручення податкової вимоги минуло 240 днів; вжиті контролюючим органом заходи до погашення податкового боргу не призвели через відсутність коштів на рахунках Товариства.
Позивач стверджує, що наведені обставини дають підстави для задоволення його вимог відповідно до пункту 87.13 статті 87 Податкового кодексу України та статті 289- 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідачі правом надання відзиву не скористались.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 25 серпня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовив.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, Головне управління ДПС у Миколаївській області подало апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:
- суд першої інстанції не врахував, що після формування податкової вимоги від 24.06.2021, податковий борг ТОВ «ГТК «ЛЕМБЕРГ» лише збільшувався, що підтверджується розрахунком податкової заборгованості та витягом з інтегрованої картки платника. Отже, на момент звернення контролюючого органу до суду, податковий борг відповідачем не сплачено.
Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином, в судове засідання не з'явились, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до частини 2 статті 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.
Обставини справи.
Апеляційний суд встановив, що ТОВ «ГТК «ЛЕМБЕРГ», як юридична особа зареєстроване 02.10.2019 та перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у Миколаївській області.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань керівником ТОВ «ГТК «ЛЕМБЕРГ» є Орлов Сергій Вікторович, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , місце проживання згідно з даними ДРФО - АДРЕСА_1 . Призначений на посаду згідно з наказом 213-К від 10.05.2024.
Відповідно до ст. 59 ПК України виставлено податкову вимогу від 24.06.2021 № 0032574-1302-1402 та направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою ТОВ «ГТК «ЛЕМБЕРГ».
Податкова вимога була вручена 15.11.2021, що підтверджується корінцем про повернення поштового відправлення (а.с.47,об).
З Інтегрованої картки платника (далі - ІКП) за ТОВ «ГТК «ЛЕМБЕРГ» рахується податковий борг у сумі 43 863 405,90 грн.
Зазначений податковий борг утворився в результаті несплати у встановлений Податковим кодексом України строк податкових зобов'язань, самостійно визначених платником шляхом подання до контролюючого органу податкових декларацій.
ТОВ «ГТК «ЛЕМБЕРГ» вчасно не сплатило узгоджену суму податкового зобов'язання та згідно з розрахунком податкової заборгованості платник має податковий борг у сумі 43 863 405,90 грн.: - 43 829 249,90 грн. - податок на додану вартість (14060100) за періоди липень 2020, грудень 2021, лютий 2023 років, 01.12.2020 -31.12.2020 року; - 156,00 грн. - податок на прибуток підприємств, які сплачують податки
За ТОВ «ГТК «ЛЕМБЕРГ» рахується податковий борг в сумі 43 863 405,90 грн. Такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги (податкова вимога 24.06.2021 №0032574- 1302-1402, вручена 15.11.2021 року).
Відповідач, враховуючи те, що за ТОВ «ГТК «ЛЕМБЕРГ» рахується податковий борг в сумі 43 863 405,90 грн та такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги (податкова вимога 24.06.2021 №0032574- 1302-1402, вручена 15.11.2021), вважає , що наявні підстави для застосування судом тимчасового обмеження керівника юридичної особи у праві виїзду за межі території України, а тому звернувся із цим позовом до суду.
Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.
Висновок суду першої інстанції.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що факт одночасного виконання двох умов (сплив 240-денного строку з дня вручення Товариству податкової вимоги на суму податкового боргу, що перевищує 1 мільйон гривень) не встановлений.
Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, а також, надаючи оцінку правильності застосування судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні норм процесуального права у спірних правовідносинах, апеляційний суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
Згідно з пунктом 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України (далі - ПК України) у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до пункту 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Відповідно до пункту 87.13 статті 87 ПК України у разі несплати протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги суми податкового боргу, що перевищує 1 мільйон гривень, контролюючий орган може звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України - до погашення такого податкового боргу.
Позивач звернувся до суду з цим позовом саме на підставі положень вказаної статті, а також статті 289-2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Частиною першою статті 289-2 КАС України встановлено, що у разі невиконання у встановлені Податковим кодексом України строки обов'язку щодо сплати грошових зобов'язань юридичною особою або постійним представництвом нерезидента, що призвело до виникнення податкового боргу (заборгованості) у сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, податковим органом подається до суду за основним місцем реєстрації юридичної особи або постійного представництва нерезидента позовна заява про застосування судом тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі території України.
Згідно з частиною другою статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Колегія суддів акцентує увагу на тому, що наведена норма чітко встановлює момент початку перебігу строку для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень саме з дня виникнення підстав, які наділяють його правом на подання визначених законом позовних вимог. Такими підставами слід уважати об'єктивно визначені обставини, за наявності яких суб'єкт владних повноважень усвідомлює або повинен усвідомлювати факт порушення публічного інтересу, на захист якого спрямований відповідний адміністративний позов. При цьому слід виходити з того, що строк звернення до суду не може визначатися на розсуд суб'єкта владних повноважень чи пов'язуватися з будь-якими суб'єктивними чинниками, такими як момент прийняття внутрішніх рішень чи отримання додаткових роз'яснень.
Таким чином, законодавець передбачив об'єктивний критерій для обчислення строку звернення до адміністративного суду, який забезпечує належну реалізацію принципів юридичної визначеності, стабільності правовідносин та оперативності у вирішенні публічно-правових спорів. Недотримання цього строку позбавляє суб'єкта владних повноважень можливості реалізувати своє право на судовий захист, якщо не буде встановлено наявності поважних причин для його поновлення. Вказане забезпечує збалансованість інтересів суб'єктів владних повноважень та інших учасників адміністративного процесу, сприяє дисциплінованості та прогнозованості діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, унеможливлює зловживання процесуальними правами та гарантує ефективний судовий захист прав і законних інтересів усіх учасників правовідносин.
Як встановлено під час розгляду справи та підтверджено матеріалами справи, що податковий орган сформував в автоматичному режимі податкову вимогу форми «Ю» від 24 червня 2021 року № 0032574-1302-1402 та направив її на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька торгівельна компанія "Лемберг". Зазначена податкова вимога отримана уповноваженим представником платника податків 15 листопада 2021 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 5402806826730.
Відповідно, граничний 240-денний строк, визначений пунктом 87.13 статті 87 ПК України та частиною першою статті 289-2 КАС України, завершився 11 липня 2022 року. Саме ця дата є тим днем, з якого у контролюючого органу виникло право на пред'явлення відповідних позовних вимог, а відтак з цього моменту почав свій перебіг тримісячний строк звернення до адміністративного суду, передбачений частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Натомість, контролюючий орган подав позов до суду лише 29 липня 2025 року, що свідчить про те, що він скористався своїм правом звернення до суду значно пізніше визначеного законом тримісячного строку, при цьому жодних поважних причин такого пропуску ним не наведено.
Отже, 240 календарних днів для сплати ТОВ "Галицька торгівельна компанія "Лемберг" податкового боргу сплинули у 2022 році, з позовною заявою контролюючий орган звернувся 29.07.2025, тобто з пропуском строку, визначеного абзацом другим частини другої статті 122 КАС України.
Разом із тим, усі ці обставини залишилися поза увагою суду першої інстанції, оскільки питання дотримання позивачем строку звернення до суду крізь призму норм 289-2 та статті 122 КАС України судом не досліджувалося.
Враховуючи наведене суд апеляційної інстанції ухвалою від 14.10.2025 запропонував Головному управлінню ДПС у Миколаївській області надати заяву, у якій вказати причини пропуску строку звернення до суду із позовом у цій справі.
Головне управління ДПС у Миколаївській області на виконання вимог ухвали суду 17.10.2025 направило заяву про поновлення строку звернення до суду із цим позовом.
В обґрунтування заяви податковий орган зазначив, що у даному випадку Головне управління ДПС у Миколаївській області звернулося до суду в порядку статей 160, 289-2 КАС України.
Також ГУ ДПС України наголосило, що Верховний Суд у своїх постановах від 12.09.2024 у справі №120/2322/24 та від 01.07.2025 у справі №120/2450/24 зазначив, що підставами для застосування забезпечувального заходу у виді тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента боржника у праві виїзду за межі території України є: - наявність у юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника податкового боргу (заборгованості) у сумі, що перевищує 1 мільйон гривень; - несплата такого боргу протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги. … Водночас норми статті 289-2 КАС України не встановлюють строків звернення до суду, не визначають інших вимог до позовної заяви, відмінних від тих, які передбачені загальними нормами КАС України, як і не встановлюють іншої, особливої процедури розгляду таких заяв, що свідчить про те, що звернення в порядку статті 289-2 КАС України з позовною заявою про обмеження виїзду керівника платника податків за кордон відбувається в загальному порядку.
Розглянувши клопотання представника податкового органу про поновлення строку звернення із позовом колегія суддів зазначає, що воно не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Так дійсно, Верховний Суд у постанові від 12 вересня 2024 року у справі № 120/2322/24 дійшов висновку, що норми статті 289-2 КАС України не встановлюють окремих строків звернення до суду, не визначають інших вимог до позовної заяви, відмінних від тих, які передбачені загальними нормами КАС України, як і не встановлюють іншої, особливої процедури розгляду таких заяв, що свідчить про те, що звернення в порядку статті 289-2 КАС України з позовною заявою про обмеження виїзду керівника платника податків за кордон відбувається в загальному порядку, в тому числі і за загальними строками звернення до суду.
При цьому, право на звернення до суду згідно зі статтею 289-2 КАС України щодо встановлення тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі України виникає через 240 днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, та повинно бути реалізовано в межах тримісячного строку, передбаченого частиною другою статті 122 КАС України.
Тотожні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 11.09.2025 по справі № 460/1354/25.
Водночас, реалізація контролюючим органом права на звернення до суду з позовною заявою щодо тимчасового обмеження керівника юридичної особи у праві виїзду за межі України у межах строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб ТОВ "Галицька торгівельна компанія "Лемберг", а нереалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою суб'єкта владних повноважень.
Колегія суддів також звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 15 червня 2022 року у справі № 280/5400/19, де зазначено, що повноваження податкового органу щодо стягнення податкового боргу та щодо інших заходів впливу на платника податків з метою погашення податкового боргу законом чітко розмежовуються, що виключає можливість їх ототожнення. За своєю правовою природою ці повноваження є різними, як з огляду на підстави їх виникнення, так і юридичні наслідки.
Апеляційний суд наголошує, що поважними можуть бути визнані лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об'єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).
Беручи до уваги те, що податковим органом пропущено встановлений тримісячний строк, визначений у статті 122 КАС України, та в поданому, на виконання ухвали клопотанні відсутні доводи на спростування вказаного висновку, колегія суддів вважає, що контролюючим органом не доведено поважності причин пропуску строку звернення із позовом до суду.
Колегія суддів також наголошує, що встановлення строків звернення до суду передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
За таких обставин, суд першої інстанції не повно дослідив позовні вимоги та обставини справи, у зв'язку із чим дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позовна заява підлягає залишенню без розгляду згідно з частиною третьою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до п.4 ч.1, ч.2 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Переглянувши рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення через неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права підлягає скасуванню в частині з прийняттям нового рішення про залишення позовних вимог без розгляду.
Керуючись ст.ст. 308, 309, 313, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,суд,
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області - задовольнити частково.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року по справі № 380/15505/25 - скасувати.
Ухвалити по справі нову постанову, якою позов Головного управління ДПС у Миколаївській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька торгівельна компанія "Лемберг" , ОСОБА_1 про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України - залишити без розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України
Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький
Судді Г.В. Семенюк А.Г. Федусик