ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/13645/24
провадження № 2/753/2881/25
23 жовтня 2025 року Дарницький районний суд міста Києва у складі судді Якусика О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Брайт-К» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У липні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Брайт-К» звернулося до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 100 431,91 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 15 березня 2021 року між ОСОБА_1 та АТ «Креді Агріколь Банк» було укладено кредитний договір № 1/4048764, відповідно до якого банк надав позичальнику кредитні кошти у сумі 50 000,00 грн строком на 60 місяців. Умовами договору встановлено, що за користування кредитом позичальник сплачує процентну винагороду щомісячно у розмірі 11 % річних, починаючи з дня надання кредиту до моменту повного погашення заборгованості. Також позичальник сплачує комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості, у розмірі 2,5 % у місяць від суми кредиту. 05 серпня 2021 року між АТ «Креді Агріколь Банк» та ТОВ "ФК «Брайт-К» було укладено договір відступлення права вимоги № 2-2021, відповідно до якого, до ТОВ «ФК "Брайт-К» перейшло право вимоги за кредитним договором № 1/4048764 від 15 березня 2021 року, який було укладено між ОСОБА_1 та АТ «Креді Агріколь Банк». Наразі відповідач порушує умови договору та не здійснює повернення кредиту згідно графіку платежів по кредиту, у зв'язку із чим у нього утворилася заборгованість, яка становить 100 431,91 грн, з яких: 44 746,75 грн - заборгованість за тілом кредиту, 14 435,16 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, 41 250,00 грн - заборгованість за комісією за обслуговування кредитної заборгованості.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 липня 2024 року позовну заяву було передано для розгляду судді Якусику О.В.
26 липня 2024 року на запит суду у порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України надійшла інформація щодо зареєстрованого місця проживання відповідача.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва 29 липня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 753/13645/24 за вказаним позовом, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідачеві копія ухвали суду про відкриття провадження у справі та копія позовної заяви, надсилалися за адресою зареєстрованого місця проживання рекомендованим листом, однак адресована відповідачу поштова кореспонденція була повернута до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою «адресат відсутній».
Інформація про стан розгляду справи викладалась у відповідних процесуальних документах - ухвалах суду, які, відповідно до приписів Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень України оприлюднювались у цьому Реєстрі. Окрім того інформація про розгляд справи була розміщена на офіційному веб-сайті Судової влади України.
Відповідно до частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтями 174, 178 ЦПК України та не направив суду відзив на позовну заяву із викладенням заперечень проти позову.
Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що 15 березня 2021 року між АТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_1 було укладено комплексний договір № 1/4048764.
Пунктом 1.1 договору передбачено, що банк надає позичальнику кредит у сумі 50 000,00 грн строком на 60 місяців - з 15 березня 2021 року до 14 березня 2026 року. Позичальник сплачує платежі для погашення заборгованості за цим договором щомісячно в число місяця визначене графіком платежів по кредиту.
Пунктом 1.2 договору передбачено, що кредит надається на споживчі потреби.
Відповідно до пункту 1.3, за користування кредитом позичальник сплачує:
1.3.1 - процентну винагороду (проценти) щомісячно, в розмірі 11,00 % річних (фіксована процентна ставка), починаючи з дня надання кредиту до моменту повного погашення заборгованості за договором;
1.3.2 - комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно, в розмірі 2,50% у місяць від суми кредиту.
Пунктом 2.2 договору передбачено, що позичальник зобов'язаний сплачувати проценти та комісію у валюті кредиту, відповідно до розрахунків банку, щомісяця, в день повернення кредиту одночасно з погашенням заборгованості за кредитом (частиною кредиту) на рахунок погашення заборгованості. Сплачена сума платежу перераховується на позичковий рахунок та на рахунки нарахування процентів і комісії вдень повернення кредиту. У випадку, якщо день повернення кредиту є неробочим, позичальник зобов'язаний сплатити суму нарахованих процентів та платіж за кредитом у попередній робочий день.
Пунктом 2.3 договору передбачено, що підписанням договору позичальник підтверджує, що він у письмовій формі у повному обсязі отримав від банку інформацію, визначену Законом України «Про споживче кредитування» та/або іншими нормативно-правовими актами, що регулюють це питання.
Згідно з пунктом 3.1 договору, у разі прострочення сплати строку поточної заборгованості за кредитом, процентами, комісійною винагородою згідно умов договору, на суму простроченого платежу нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, але не більше ніж 15% від суми простроченого платежу.
АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» виконало свої обов'язки за кредитним договором №1/4048764 від 15 березня 2021 року належним чином, що підтверджується випискою за позичковим рахунком відповідача.
Відповідач належним чином не виконала взяті на себе зобов'язання за кредитним договором.
Крім того, 05 серпня 2021 року між АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «БРАЙТ-К» укладено Договір відступлення права вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами № 2-2021.
Згідно Додатку 1 від 14 лютого 2022 року до Договору про відступлення прав вимоги від 05 серпня 2021 року відбулось відступлення прав вимоги за кредитним договором №1/4048764 від 15 березня 2021 року, що був укладений між ОСОБА_1 та АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК».
Відповідно до Договору відступлення ТОВ «Фінансова компанія «БРАЙТ-К» набуло прав кредитора до ОСОБА_1 за кредитним договором №1/4048764 від 15 березня 2021 року.
Як зазначає позивач, загальна заборгованість відповідача за кредитним договором №1/4048764 від 15 березня 2021 року відповідно до розрахунків заборгованості становить 100 431,91 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 44746,75 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом - 14435,16 грн та заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості - 41250,00 грн.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Тобто, відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (ч. 3 ст. 656 ЦК України); (б) дарування (ч. 2 ст. 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).
За змістом ст. 514, 516 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора в зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За таких обставин, ТОВ «Фінансова компанія «БРАЙТ-К» стало правонаступником АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» у зобов'язаннях за кредитним договором №1/4048764 від 15 березня 2021 року.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно з ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є й невиконання або виконання, порушення умов, визначених змістом зобов'язання.
Отже, відповідач має непогашену заборгованість перед позивачем за кредитним договором №1/4048764 від 15 березня 2021 року та суд доходить висновків, що передана за правом вимоги до нового кредитора ТОВ «Фінансова компанія "БРАЙТ-К» заборгованість в розмірі 59 181,91 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 44 746,75 грн. та заборгованості за процентами за користування кредитом - 14 435,16 грн, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Щодо стягнення заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості у сумі 41 250,00 грн, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемним.
Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.
Частиною 4 ст. 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.
Згідно ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг.
Відповідно до п.3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 (у редакції, чинній на момент укладення спірного кредитного договору), банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).
Згідно ч.3 ст.13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Відповідно до ст. 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що зокрема підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
Виходячи зі змісту вказаних норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов'язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику.
Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов'язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.
Оскільки сплата позичальником винагороди за надання фінансового інструменту та винагороди за проведення додаткового моніторингу є платою за послуги, що супроводжують кредит в даному випадку, тому пункти договору, які передбачають сплату такої винагороди є нікчемними, у зв'язку з чим підстави для нарахування банком комісії на підставі нікчемних умов договору є безпідставними і вказані кошти не підлягають сплаті позичальником.
Такі висновки викладені Верховним Судом в постанові від 07 червня 2023 року у справі № 686/14530/15 (провадження № 61-13299св22).
Враховуючи те, що відповідачу встановлено щомісячну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості (моніторинг заборгованості, надання інформації щодо стану заборгованості через дистанційні системи обслуговування, інформування позичальника про виникнення простроченої заборгованості, консультування позичальника щодо погашення заборгованості тощо), які за законом повинні надаватись безоплатно, суд дійшов висновку, що положення п. 1.3.2 кредитного договору № 1/4048764 від 15 березня 2021 року є нікчемними.
Таким чином, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості по комісії за обслуговування кредитної заборгованості у сумі 41 250,00 грн необхідно відмовити з підстав їх необґрунтованості, у зв'язку з чим вимоги позивача щодо стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі сумі 1 427,46 грн.
Керуючись статтями 2, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-284, 353, 354 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Брайт-К» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Брайт-К» заборгованість за комплексним договором №1/4048764 від 15 березня 2021 року у розмірі 59 181 (п'ятдесят дев'ять тисяч сто вісімдесят одну) гривню 91 копійку та судовий збір у розмірі 1427 (одна тисяча чотириста двадцять сім) гривень 46 копійок.
В іншій частині вимог - у задоволенні позову відмовити.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Брайт-К» (м. Київ, вул. Магнітогорська, буд. 1, код ЄДРПОУ 41874691)
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , приватний будинок; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складене 23 жовтня 2025 року.
Суддя Олександр ЯКУСИК