П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
22 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/8591/25
Перша інстанція: суддя Ярощук В.Г.,
повний текст судового рішення
складено 09.09.2025, м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді -Кравченка К.В.,
судді -Джабурія О.В.,
судді -Вербицької Н.В.,
розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою територіального управління Служби судової охорони у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року по справі за позовом територіального управління Служби судової охорони у Миколаївській області до відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про скасування постанови,-
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09.09.2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням територіальне управління Служби судової охорони у Миколаївській області 24.09.2025 року подав апеляційну скаргу через систему «Електронний суд».
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2025 року апеляційну скаргу залишено без руху на підставі ч.2 ст.298 КАС України, у зв'язку з пропуском строку на апеляційне оскарження, ненадання документів про сплату судового збору в повному розмірі, ненадання доказів надсилання апеляційної скарги іншим учасникам справи через систему «Електронний суд» або листом з описом вкладення поштового відправлення іншим учасникам справи копії апеляційної скарги з доданими до неї додатками, тобто заповнений апелянтом опис вкладення поштового відправлення, з відмітками працівників поштового зв'язку після перевірки вкладення поштового відправлення, та невідповідність апеляційної скарги до вимог п.4 ч.2 ст.296 КАС України.
02.10.2025 року до апеляційного суду надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, яке обґрунтоване тим, що на момент подання апеляційної скарги кошти були відсутні, у зв'язку з чим територіальне управління Служби судової охорони у Миколаївській області звернулося до центрального органу управління Служби судової охорони стосовно виділення коштів для оскарження рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.09.2025 року. Згідно виписки Державної казначейської служби України кошти надійшли 17.09.2025 року, на підставі чого на виконання розділу 5 п.9 Положення про порядок ведення претензійно-позовної роботи в Службі судової охорони та її територіальних управліннях затвердженого наказом Служби судової охорони від 24.04.2024 року №135, Закону України «Про судовий збір» та у зв'язку з виділенням кошторисних призначень та поданням апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду щодо оскарження рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.09.2025 року по справі №400/8591/25 провідний спеціаліст юридичної служби територіального управління Служби судової охорони у Миколаївській області звернулась до фінансово-економічного відділу стосовно перерахування коштів по КЕКВ 2800 у сумі 2906,88 грн..
До вказаного клопотання було також додано платіжну інструкцію №212 від 01.10.2025 року на суму 726,72 грн. та докази направлення листа відповідачу через поштовий зв'язок Укрпошта.
Отже, з наведених вище обставин та з аналізу клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, можна встановити, що апелянт обґрунтовуючи пропуск строку на апеляційне оскарження, посилається на неможливість своєчасної сплати судового збору.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що ст.44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки учасника справи, який зобов'язує останнього діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом.
Таким чином, апелянт, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційне оскарження судового рішення повинен забезпечити неухильне і своєчасне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, стосовно належного оформлення апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документу про сплату судового збору, для чого, як особа зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі Креуз проти Польщі право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.
При цьому, у рішенні Європейського Суду з прав людини від 08.11.2005 року по справі Смірнова проти України зазначено, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
Разом із тим, повідомлені суду обставини, зокрема про відсутність коштів на розрахунковому рахунку апелянта взагалі не можуть виступати поважними причинами для продовження встановленого судом строку або поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки згідно висновків ЄСПЛ у справах Рисовський проти України та Лелас проти Хорватії, у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору державним органом чи відсутність таких коштів. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись принципу належного урядування та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 року у справі Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain (заява №11681/85) Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Також колегія суддів зазначає, що у випадку пропуску строку апеляційного оскарження підставами для розгляду апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.
Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.
З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії. При цьому, особливості організації роботи в установі, що таку апеляційну скаргу подала, жодним чином не впливає на неухильність виконання нею своїх процесуальних обов'язків з урахуванням часу, необхідного для вирішення внутрішніх організаційних питань, в тому числі пов'язаних з процедурою узгодження і проведення платежів (здійсненням видатків бюджету).
Отже, колегія суддів зазначає, що строк на апеляційне оскарження було пропущено у зв'язку з неможливістю сплати судового збору вчасно, що не є підставою для поновлення строку, а тому наведені в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження підстави є неповажними.
Окрім цього, апелянтом в строк встановлений ухвалою від 29.09.2025 року не було приведено апеляційну скаргу у відповідність до вимог п.4 ч.2 ст.296 КАС України.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.299 КАС України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
З огляду на наведене та викладені вимоги закону, повторна апеляційна скарга була подана поза межами законодавчо встановленого тридцятиденного строку апеляційного оскарження, а апелянтом в строк встановлений ухвалою від 25.06.2025 року не наведено суду поважних та обґрунтованих підстав пропуску такого строку.
Отже, враховуючи наведене, колегія суддів на підставі п.4 ч.1 ст.299 КАС України відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.299 КАС України, суд, -
В задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження - відмовити.
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою територіального управління Служби судової охорони у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з моменту вручення судового рішення.
Суддя-доповідач К.В. Кравченко
Судді О.В. Джабурія Н.В. Вербицька