21 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 487/4203/25
Головуючий в 1 інстанції: Нікітін Д.Г.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,
суддів: Бойка А.В., Єщенка О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про скасування постанови, -
У червні 2025 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив поновити строк звернення до суду з позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 08.03.2025 серії ЕНА №4226758;
- скасувати постанову від 08.03.2025 серії ЕНА №4226758 про накладення адміністративного стягнення, винесену поліцейським відділення поліції №4 (м. Миколаїв) Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області Карпуком Євгеном Ігоровичем, відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.121-3 КУпАП і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 червня 2025 року було відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 серпня 2025 року причини пропуску строку звернення ОСОБА_1 з позовом до суду визнано неповажними. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду відмовлено повністю. Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області про скасування постанови повернуто позивачу разом з усіма доданими до неї матеріалами. Зазначено, що повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Не погоджуючись з ухвалою суду, позивач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції; справу №487/4203/25 за позовом ОСОБА_1 до ГУНП в Миколаївській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 08.03.2025 серії ЕНА №4226758 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Доводами апеляційної скарги зазначено, що зважаючи на фактичну дату отримання постанови 17.06.2025, 10-денний строк на оскарження від дня фактичного отримання апелянтом копії постанови припадає на 27.06.2025. Тому, зважаючи на норми законодавства щодо поновлення строку оскарження постанов по справі про адміністративні правопорушення, апелянт заявив клопотання про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Вказує, що суд розглянув ці аргументи та відкрив провадження у справі. Однак, через деякий час суд першої інстанції повернув вказаний адміністративний позов без розгляду.
Апелянт зазначає, що в разі відмови правопорушника одержувати постанову на місці строк на її оскарження почне обчислюватися тільки після отримання постанови засобами поштового зв'язку.
Вказує про помилковість висновку суду першої інстанції про те, що його підпис підтверджує отримання копії постанови, оскільки в позові апелянт вказував, що жодної постанови йому не вручали - інспектор видав лише відривну квитанцію для сплати штрафу, повідомивши, що сама постанова буде надіслана поштою.
Апелянт зазначає, що висновок про можливість оскаржувати постанову без її фактичного отримання є неправомірним, суперечить нормам КУпАП, КАС України та усталеним висновкам Верховного Суду, оскільки він повністю нівелює гарантії доступу до правосуддя та перетворює право на оскарження на формальність.
Також, апелянт зазначає, що Закон прямо визначає, що строк на оскарження постанови у справах про адміністративні правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху починає свій перебіг з дня вручення копії постанови. Фактичне отримання відбулося лише 17.06.2025 через систему виконавчих проваджень після арешту рахунків. На думку апелянта, саме з цієї дати слід обчислювати строк на оскарження. Вказує, що відсутність вручення постанови, ненадання відповіді на його запити та використання квитанції, як підміни процесуального документа, є грубим порушенням прав на захист та доступ до суду, гарантованих ст. 55 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
29 вересня 2025 року до суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який зареєстровано судом 30.09.2025 року, в якому представник просить ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до ч.2 ст. 312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Згідно з п.3 ч.1 ст. 294 КАС України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо: повернення заяви позивачеві (заявникові).
Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що предметом оскарження у цій справі є постанова серії ЕНА№4226758 від 08.03.2025 року, складена поліцейським відділення поліції №4 (м. Миколаїв) Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області Карпуком Євгеном Ігоровичем, відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.121-3 КУпАП і накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1190 грн.
В адміністративному позові позивач, крім іншого, просив поновити строк звернення до суду з позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 08.03.2025 серії ЕНА №4226758.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку позивач зазначив, що оскаржувана постанова винесена начебто 08.03.2025, однак на місці події постанову йому не вручали, працівники поліції вручили лише відривну квитанцію про сплату штрафу. Вказує, що жодних постанов за місцем реєстрації його приживання так і не надійшло. У зв'язку з тим, що тривалий час постанову позивачу не надсилали, 13.03.2025 він двічі звернувся на електронну скриньку відповідача з проханням надати копію постанови, однак, жодної постанови йому ніхто так і не надіслав. 17.06.2025 на банківські рахунки позивача виконавчої службою накладено арешт на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження. В додатку «Дія» позивач виявив саму постанову про відкриття виконавчого провадження. Зазначає, що в цей же день, 17.06.2025 р. в особистому кабінеті виконавчих проваджень він завантажив файл з оскаржуваною постановою. Тобто, на думку позивача, постанова отримана ним лише 17.06.2025 року. Вказує, що жодним іншим способом оскаржувана постанова йому не вручалась і не надсилалась. Отже, зважаючи на фактичну дату отримання постанови 17.06.2025, позивач вважає, що 10-денний строк на оскарження від дня фактичного отримання ним копії постанови припадає на 27.06.2025.
З вищевказаними доводами, суд першої інстанції не погодився, у зв'язку з тим, що згідно додатків, наданих ГУНП в Миколаївській області до відзиву на позовну заяву, надано постанову ЕНА№4226758, згідно якої вбачав, що ОСОБА_1 копію постанови отримав, та поставив про це свій підпис.
Приймаючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що пасивний характер поведінки позивача, його обізнаність з існуванням порушеного права, відсутність будь-яких об'єктивних перешкод у своєчасному зверненні до суду з відповідним позовом, тривалість пропущеного строку та недоведеність добросовісності дій позивача, спрямованих на звернення до суду у встановлені законом строки, суд першої інстанції дійшов висновку, що останній не навів поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутись за судовим захистом.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про те, що позивач пропустив строк звернення до суду, а причини його пропуску, наведені позивачем у заяві про поновлення процесуального строку (строку звернення до суду), є неповажними.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
За приписами статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Частиною першою статті 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Згідно з частиною першою статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За змістом статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію.
Згідно з ч.1, ч.3 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України.
Частиною другою статті 286 КАС України передбачено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) у справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені у статті 123 КАС України, відповідно до якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо є підстави, визначені частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що у цій справі з позовом до суду позивач звернувся 20.06.2025 р. через систему «Електронний суд», навів доводи на обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду, просив поновити строк звернення до суду.
Колегія суддів зауважує, що згідно з приписами процесуального закону, умовою прийнятності позовної заяви до розгляду є її відповідність вимогам щодо форми і змісту, які визначені у статті 160, 161 КАС України, а також дотримання строків звернення до суду, обов'язкове подання переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї, у тому числі щодо сплати судового збору та, у разі пропуску строку звернення до суду, подання відповідного клопотання про його поновлення, доказів поважності причин його пропуску.
Відповідно до пунктів 3, 5 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Частиною першою статті 169 КАС України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, встановлюється спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Відповідно до п.9 ч.4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
При цьому, частинами тринадцятою, п'ятнадцятою статті 171 КАС України передбачено повноваження суду першої інстанції у разі встановлення після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановити ухвалу про залишення заяви без руху та надати строк для усунення її недоліків, і залишення її без розгляду в разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті.
Частиною дев'ятою статті 171 КАС України визначено, що в ухвалі про прийняття заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, зокрема, зазначається результат вирішення заяв і клопотань позивача, що надійшли разом із позовною заявою, якщо їх вирішення не потребує виклику (повідомлення) сторін.
Колегія суддів зазначає, що за обставин цієї справи ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовною заявою, навів причини пропуску строку звернення до суду.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 червня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено адміністративну справу до розгляду.
Разом з цим, приймаючи оскаржувану ухвалу від 27 серпня 2025 року про повернення позовної заяви, суд першої інстанції врахував доводи позивача щодо пропуску строку звернення з позовом у цій справі, викладені у позовній заяві, та дійшов висновку, що причини пропуску строку звернення ОСОБА_1 з позовом до суду не є поважними.
Надаючи оцінку зазначеним обставинам та доводам апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне підкреслити, що процесуальне законодавство установлює певний порядок дій суду при виявленні недоліків, зокрема, позовної заяви.
Як у випадку невиконання вимог статті 160 КАС України щодо форми та змісту позовної заяви, так і вимог щодо дотримання строку звернення до суду, зокрема, відсутності відповідного клопотання про його поновлення чи визнання указаних у ньому причин неповажними, - позовна заява залишається без руху.
З аналізу положень статей 123, 171 КАС України слідує, що питання дотримання позивачем строку звернення з позовом з'ясовується судом на стадії відкриття провадження, а його пропуск є підставою для повернення позовної заяви, якщо суд дійде висновку, що причини, з яких його пропущено, не відповідають критеріям поважності.
При цьому, суд може повернутися до вирішення питання про дотримання позивачем строку звернення до суду й після відкриття провадження, і, встановивши, що об'єктивних перешкод для своєчасного звернення до суду не існувало, постановити ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.
Закріплений у частинах першій - третій статті 123 КАС України порядок дає підстави для висновку, що в обох випадках (як і до, так і після відкриття провадження) застосуванню процесуальних наслідків пропуску строку звернення до суду має передувати оцінка судом зазначених у заяві позивача причин пропуску такого строку.
До відкриття провадження у справі реалізація відповідних процесуальних гарантій відбувається шляхом залишення позовної заяви, поданої за межами строків звернення до суду, без руху з пропозицією подати заяву про його поновлення або вказати інші, ніж ті, що зазначені у позовній заяві, підстави для поновлення строку.
Подібним чином законодавець урегулював й механізм залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду, факт якого встановлено після відкриття провадження у справі, закріпивши у частині третій статті 123 КАС України те, що позов залишається без розгляду, якщо позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними.
Колегія суддів зазначає, що залишення позовної заяви без руху - це процесуальна дія, яка застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання.
Водночас в ухвалі про залишення позовної заяви без руху суд повинен чітко зазначити недоліки такої заяви та встановити спосіб і строк їх усунення. У разі подання позивачем клопотання про поновлення строку звернення з позовною заявою суд повинен надати йому оцінку та вирішити шляхом визнання/невизнання причин пропуску такого строку поважними/неповажними.
Крім того, системний аналіз положень статті 123 КАС України дає підстави для висновку, що передумовою настання відповідних наслідків для позивача у спірних правовідносинах є надання можливості останньому скористатися правом подати заяву, у якій вказати інші поважні причини пропуску строку, ніж ті, які були зазначені у первинній заяві про поновлення строку та які були визнані судом неповажними.
Однак, колегією суддів встановлено, що у цій справі суд першої інстанції не надав можливості позивачу скористатися правом подати заяву, в якій би пропонувалося судом вказати інші причини поважності пропуску строку звернення до суду.
Колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд в постанові від 23.09.2020 у справі № 640/5645/19 щодо застосування положень частин третьої та четвертої статті 123 КАС України дійшов висновку про те, що правила процесуального закону щодо надання можливості позивачу подати заяву про поновлення пропущеного строку або вказати інші причини поважності пропущеного строку, слід застосовувати як на стадії відкриття провадження у справі, так і на стадії розгляду справи після відкриття провадження у справі.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного суду від 13.06.2024 у справі № 520/8938/23 та від 12.04.2023 у справі № 640/2228/20.
У зв'язку з викладеним, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що у будь-якому випадку наслідку залишення позову без розгляду передує встановлення судом факту пропуску позивачем строку звернення до суду в процесуальний спосіб, визначений КАС України, та вчинення судом процесуальних дій шляхом залишення позовної заяви без руху із зазначенням недоліків, які необхідно усунути, та надання позивачу можливості повідомити про інші причини поважності пропуску строку звернення до суду.
Натомість у цій справі, не надавши позивачу можливості повідомити суд про інші причини поважності пропуску строку, суд першої інстанції ухвалою від 27.08.2025 повернув позовну заяву ОСОБА_1 після відкриття провадження у справі.
Матеріали справи не містять процесуальних рішень суду першої інстанції щодо надання можливості позивачу скористатися правом подати заяву, в якій слід указати інші причини поважності пропуску строку звернення до суду.
Крім цього, колегія суддів наголошує, що відповідно до вищезазначених норм КАС України, у випадку, коли провадження у справі відкрито, і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, наслідком прийнятого судом рішення має бути залишення позовної заяви без розгляду, а не повернення позовної заяви позивачу на підставі п.9 ч.4 ст. 169 КАС України, якою керувався суд першої інстанції приймаючи оскаржувану ухвалу.
Водночас, колегія суддів зазначає, що не оцінює поважність наведених позивачем причин пропуску строку звернення до суду, оскільки суд першої інстанції не дотримався процесуального порядку вирішення питання щодо поважності їх пропуску.
Таким чином, підсумовуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що висновки суду, викладені ним в оскаржуваній ухвалі є необґрунтованими та передчасними, а відтак останнім допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання у даній справі.
За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, які призвели до необґрунтованого прийняття судового рішення, у зв'язку з чим апеляційну скаргу необхідно задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що в оскаржуваній ухвалі судом першої інстанції відповідачем зазначено Управління патрульної поліції в Миколаївській області, проте, як вбачається з адміністративного позову позивачем визначено в якості відповідача - Головне управління Національної поліції в Миколаївській області.
Ухвали про заміну відповідача або залучення в якості другого відповідача - Управління патрульної поліції в Миколаївській області матеріали справи не містять.
За приписами частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
У справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
У рішенні в справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до вимог ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі і направити справу для продовження розгляду.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Керуючись ст. ст. 294, 308, 311, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 серпня 2025 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча суддя: О.А. Шевчук
Суддя: А.В. Бойко
Суддя: О.В. Єщенко