П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
21 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/7627/24
Категорія 111031101Головуючий у суді І інстанції: Лісовська Н.В. час і місце ухвалення: спрощене провадження, м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Семенюка Г.В.,
суддів - Федусика А.Г., Шляхтицького О.І.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П'ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 р. у справі № 400/7627/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
встановиВ:
Позивач, звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.12.2023 р. № 0447877-2413-1419-UA480401300000074078, № 0447873-2413-1419-UA480401300000074078 та від 02.05.2024 р. № 0231342-2413-1419-UA480401300000074078.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що є власником нежитлової будівлі колишнього пташника, яка була переобладнана під зерносклад. Вказана будівля не об'єктом оподаткування згідно з п.п. "ж" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України), оскільки використовується позивачем безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, як сільськогосподарським товаровиробником.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 06.12.2023 року № 0447877-2413-1419-UA480401300000074078, від 06.12.2023 року № 0447873-2413-1419-UA480401300000074078 та від 02.05.2024 року № 0231342-2413-1419-UA480401300000074078.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вище зазначена нежитлова будівля перебуває у власності ОСОБА_1 . Інформація щодо передачі прав власності по зерноскладу за адресою АДРЕСА_1 , площею 1815,4 кв.м. до юридичної особи, фермерського господарства «Шкурат В.Й.» у Державному реєстрі речових прав відсутня.
01.07.2025 року позивач надав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у якому вказує на те, що об'єкт нерухомого майна, який належить йому на праві приватної власності (залізобетонне приміщення пташника, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ) та використовується в сільськогосподарському виробництві як зерносклад, а тому до власника застосовуються пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати, відповідно до пункту «ж» підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України.
На підставі ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне:
Судом першої інстанції встановлено, що на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу нерухомого майна за №17 від 14.01.2003 позивачу належить залізобетонне приміщення пташника, розташоване за адресою: Миколаївська обл., Сланецький р-н, с. Велідарівка, вул. Перемоги, 24 Б.
06.12.2023 р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0447877-2413-1419-UA480401300000074078, яким позивачу нараховано податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2021 рік у розмірі 27231,00 грн.
06.12.2023 р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0447873-2413-1419-UA480401300000074078, яким позивачу нараховано податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2022 рік у розмірі 9833,42 грн.
02.05.2024 р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0231342-2413-1419-UA480401300000074078, яким позивачу нараховано податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023 рік у розмірі 182447,70 грн.
Позивач вважає, що має пільгу зі сплати податку, передбачену п.п. "ж" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, оскільки будівлі віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000.
Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що об'єкт нерухомого майна, який належить позивачу на праві приватної власності (залізобетонне приміщення пташника, розташоване за адресою: Миколаївська обл., Єланецький р-н, с. Велідарівка, вул. Перемоги, 24 Б) та використовується в сільськогосподарському виробництві як зерносклад, а тому до власника застосовуються пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати, відповідно до пункту «ж» підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України.
П'ятий апеляційний адміністративний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне:
Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначено ст. 266 ПК України.
Так, відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Базою оподаткування у відповідності до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Підпункт 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України передбачає, що ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачено, не є об'єктом оподаткування що будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
У разі переходу права власності на об'єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначений об'єкт оподаткування, а для нового власника - починаючи з місяця, в якому він набув право власності (підпункт 266.8.1 пункту 266.8 статті 266 ПК України).
Системний аналіз вищенаведеної норми, надає суду підстави для висновку, що правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати, відповідно до пункту «ж» підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України, є призначення такої будівлі для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, а також особа має бути сільськогосподарським товаровиробником і така будівля не здаються їх власником в оренду, лізинг, позичку.
Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 11.04.2023 р. у справі № 380/18104/21.
За визначенням підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Застереження в підпункті 14.1.235 щодо цілей глави 1 розділу XIV ПК України не означає, що у інших випадках, передбачеих цим Кодексом, термін «сільськогосподарський товаровиробник» має інше змістовне навантаження.
Визначення «сільськогосподарський товаровиробник» також міститься у статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років», сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
Крім того, законодавцем, з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції».
Згідно з абзацом другим статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» виробники сільськогосподарської продукції - юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.
Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 24.04.2020 р. у справі № 500/2407/18.
Згідно інформаційних баз даних органів ДПС України у фізичної особи ОСОБА_1 є право власності на об'єкт нежитлової нерухомості, а саме:
- нежитлова будівля, зерносклад розташована за адресою АДРЕСА_1 , площею 1815,4 кв.м., яка зареєстрована в реєстрі 09.06.2020 року на підставі договору купівлі-продажу № 17 від 14.01.2003 року.
Вказане підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №392828874 від 29.08.2024 року.
Відповідно до норм ПК України не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку (підпункт «ж» підпункт 266.2.2 пункт 266.2 статті 266 Кодексу).
На підставі права власності та у відповідності до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті ст. 266 Кодексу платнику ОСОБА_1 сформовано податкове повідомлення-рішення з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки по зазначеному вище об'єкту нерухомого майна форми «Ф» за 2021 рік - від 06.12.2023 року №0447877-2413-1419-UА480401300000074078 на суму 27231,00 грн, за 2022 рік - від 06.12.2023 року №0447873-2413-1419-UА480401300000074078 на суму 9833,42 грн, за 2023 рік - від 02.05.2024 року №0231342-2413-1419- UА480401300000074078 на суму 182447,70 грн та вручені особисто платнику за 2021 та 2022 рр. 22.01.2024 та за 2023 рік 23.07.2024 року.
Згідно підпункту "г" пункту 30.9 статті 30 Кодексу, звільнення від сплати податку та збору - це одна із форм надання податкової пільги.
Відповідно до пункту 30.2 статті 30 Кодексу, підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.
Пільга, встановлена підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266. статті 266 Кодексу, стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.
Враховуючи вищевказане застосування податкової пільги передбачає наявність двох умов, перша - власник об'єкта нерухомості є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об'єкт нерухомості призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
З метою уніфікації об'єктів нерухомості Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації розроблено та затверджено наказом від 17.08.2000 № 507 Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 (далі - Класифікатор, ДК БС), який містить Методику класифікації будівель за головною класифікаційною ознакою - їх цільовим функціональним призначенням.
Так, відповідно до ДК БС «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силосі тощо.
Згідно з ДК 018-2000, до групи «Будівлі нежитлові інші» (код 127) належить клас «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271), який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та т. ін.
Одночасно, клас 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» охоплює такі підкласи: 1271.1 «Будівлі для тваринництва»; 1271.2 «Будівлі для птахівництва»; 1271.3 «Будівлі для зберігання зерна»; 1271.4 «Будівлі силосні та сінажні»; 1271.5 «Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства»; 1271.6 «Будівлі тепличного господарства»; 1271.7 «Будівлі рибного господарства»; 1271.8 «Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва»; 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші».
Застосовуючи об'єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб'єкту - платнику.
Разом з тим, сама по собі специфіка об'єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме споруди сільськогосподарських товаровиробників не може бути підставою для звільнення від оподаткування.
Законодавець пов'язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у сільськогосподарській діяльності), а й з використанням цієї будівлі у сільськогосподарській діяльності.
Таким чином, правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є правовий статус будівлі та використання цієї будівлі за її призначенням.
Отже, фізичні особи, які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою КВЕД, з урахуванням Класифікатора ДК 016-2010, мають у володінні, користуванні, або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин, володіють та використовують будівлі, споруди, віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, відносяться до сільськогосподарських товаровиробників з метою визначення об'єкта оподаткування згідно з підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Кодексу.
Відповідно підпункту 16.1.3. пункту 16.1 статті 16 Кодексу, платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Податкові декларації про отримані доходи від діяльності за 2021 - 2023 роки, як сільськогосподарський товаровиробник фізичною особою ОСОБА_1 до податкового органу не надавалась.
За даними податкового обліку ОСОБА_1 не зареєстрований, як фізична особа - підприємець, є засновником та членом Фермерського господарства «Шкурат В.Й.» (ЄДРПОУ 33467829).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вище зазначена нежитлова будівля перебуває у власності ОСОБА_1 . Інформація щодо передачі прав власності по зерноскладу за адресою АДРЕСА_1 , площею 1815,4 кв.м. до юридичної особи, фермерського господарства «Шкурат В.Й.» у Державному реєстрі речових прав відсутня.
Крім того, як вибачається з матеріалів справи, - рішенням загальних зборів ФГ «Шкурат В.Й.» від 16.03.2023 було прийняте рішення про включення даної нежитлової будівлі зерноскладу до складеного капіталу фермерського господарства в рахунок внеску майном голови господарства ОСОБА_1 . Про що було внесено зміни до статуту ФГ «Шкурат В.Й.». Та 12.02.2024 було складено акт приймання-передачі майнового права до статутного капіталу ФГ ОСОБА_1 », згідно з яким ОСОБА_1 передав як вклад до статутного капіталу ФГ «Шкурат В.Й.» належний йому зерносклад но вул. Перемоги, 24Б в с. Велідарівка Вознесенського (до цього - Єланецького) району Миколаївської області, а господарство в особі його голови ОСОБА_2 прийняло до статутного капіталу дане нерухоме майно.
Раз тим, з наданої до суду копії нової редакції статуту ФГ «Шкурат В.Й.» не вбачається доказів її державної реєстрації.
До того ж, така передача майна до статутного капіталу ФГ «Шкурат В.Й.» відбулась тільки 12.02.2024 року, тобто вже після прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 06.12.2023 р. № 0447877-2413-1419-UA480401300000074078 та № 0447873-2413-1419-UA480401300000074078, а отже не пливає на їх правомірність.
Як вже зазначалось вище, інформація щодо передачі прав власності по зерноскладу за адресою АДРЕСА_1 , площею 1815,4 кв.м. до юридичної особи, фермерського господарства «Шкурат В.Й.» у Державному реєстрі речових прав відсутня, що свідчить про обґрунтованість і податкового повідомлення-рішення № 0231342-2413-1419-UA480401300000074078 від 02.05.2024 р.
Враховуючи вищенаведене, у платника відсутня сукупність умов для надання пільги відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Кодексу.
На підставі права власності та у відповідності до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті ст. 266 Кодексу платнику ОСОБА_1 відповідачу цілком обґрунтовано сформовано податкові повідомлення-рішення з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
З огляду на викладене, оскаржуване позивачем Рішення суду першої інстанції не можна вважати таким, що прийнято відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для його скасування з постановленням нового рішення у справі.
Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішенням було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а відтак, відповідно до ст.ст. 315, ст. 317 КАС України, - оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області, - задовольнити.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року по справі № 400/7627/24, - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач Г.В. Семенюк
Судді А.Г. Федусик О.І. Шляхтицький