П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
21 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/11717/21
Категорія 112010201Головуючий у суді І інстанції: Величко А.В. час і місце ухвалення: письмове провадження, м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Семенюка Г.В.,
суддів - Федусика А.Г., Шляхтицького О.І.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П'ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 липня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановиВ:
Позивач, звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.02.2024 року у справі №400/11717/21 позов ОСОБА_1 задоволено:
- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу роботи періоди навчання на юридичному факультеті Одеського державного університету ім. І.І. Мечникова з 26.06.1979 по 18.09.1979 рр. та 2 роки роботи за юридичною спеціальністю, що давала право на обрання суддею;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області при визначені стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді зарахувати періоди навчання на юридичному факультеті Одеського державного університету ім. І.І. Мечникова з 26.06.1979 по 18.09.1979 рр. та 2 роки - робота за юридичною спеціальністю, що давала право на обрання суддею;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 різниці щомісячного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 року.
Указане рішення суду набрало законної сили.
10.06.2025 року до канцелярії суду від позивача надійшла заява у порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій ОСОБА_1 просив суд:
- поновити пропущений, встановленого законом, процесуальний строк на звернення із заявою;
- визнати протиправними дії відповідача-боржника щодо неправильного визначення, на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.02.2024 року у справі №400/11717/21, величини розміру щомісячного довічного грошового утримання суді у відставці ОСОБА_1 у відсотках (процентах) та здійснення розрахунку суми його щомісячного довічного грошового утримання і загальної суми заборгованості з виплати щомісячного довічного грошового утримання за період, починаючи з 19.02.2020 й дотепер, а також його бездіяльність щодо ненадання позивачу інформації щодо виконання судового рішення;
- визнати протиправними бездіяльність головного державного виконавця Максимової О.О. відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), яка усунулась від здійснення контролю за виконанням відповідачем-боржником рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.02.2024 року у справі № 400/11717/21 в ході виконавчого провадження ВП 76449111 та прийняте нею рішення про закінчення вказаного виконавчого провадження, постановою від 18.02.2025 року, скасувавши останню.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 липня 2025 року заяву ОСОБА_1 подану в порядку ст.383 КАС України залишено без задоволено.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити заяву в порядку ст. 383 КАС України.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що відмовляючи в задоволені заяви, суд першої інстанції не врахував, що боржник зарахував до стажу позивача роботи на посаді суді лише декілька днів із періоду, зазначеного в резолютивній частині рішення суду, а із цього періоду більше двох років до стажу не зарахував, тому заява не про спір щодо визначення розміру мого щомісячного довічного грошового утримання, а про умисне невиконання боржником судового рішення. Крім того, державний виконавець не перевірила здійснені відповідачем-боржником розрахунки на підтвердження виконання судового рішення, не надавала строк на усунення неправильності у здійснених розрахунках.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області було надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що доводи, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, ухвала Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 липня 2025 року винесена законно та обґрунтовано, а тому підстави для її скасування відсутні. Крім того, відповідач зазначає, що на виконання рішення суду від 14.02.2024 року Головним управлінням зараховано періоди навчання на юридичному факультеті Одеського державного університету ім.І.І. Мечникова з 26.06.1979 по 18.09.1979 рр. та 2 роки - робота за юридичною спеціальністю, що давала право на обрання суддею. Крім того, на виконання рішення суду від 14.02.2024 Головним управлінням проведено перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці. Після перерахунку розмір щомісячного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 склав - 112372,92 грн. Головним управлінням забезпечено щомісячного грошового утримання судді у відставці у перерахованому розмірі.
На підставі ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина 1 статті 129-1 Конституції України визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013 у рішенні від 26 червня 2013 року, зазначив про те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Конституційний Суд України зазначив, що бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Приписи статті 14 КАС України визначають, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, та статтями 14, 370 КАС України.
Процесуальним засобом забезпечення належного та своєчасного виконання судового рішення є судовий контроль, підстави та порядок здійснення якого визначені статтею 382 та статтею 383 КАС України.
Так, частиною першою статті 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Відповідно до частини шостої статті 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.02.2024 року у справі №400/11717/21 позов ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу роботи періоди навчання на юридичному факультеті Одеського державного університету ім. І.І. Мечникова з 26.06.1979 по 18.09.1979 рр. та 2 роки роботи за юридичною спеціальністю, що давала право на обрання суддею; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області при визначені стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді зарахувати періоди навчання на юридичному факультеті Одеського державного університету ім. І.І. Мечникова з 26.06.1979 по 18.09.1979 рр. та 2 роки - робота за юридичною спеціальністю, що давала право на обрання суддею; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 різниці щомісячного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 року.
Підставою для звернення позивача із заявою в порядку ст. 383 КАС України була незгода саме з відсотковим розміром щомісячного довічного грошового утримання суді у відставці та відповідно розміром отриманих коштів при нарахуванні і виплаті щомісячного довічного грошового утримання суді у відставці.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що судом при розгляді справи не досліджувалося питання відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання суді у відставці ОСОБА_1 .
Як наслідок, незгода позивача з нарахуванням та виплатою щомісячного довічного грошового утримання суді у відставці на виконання рішення суду свідчить про виникнення нових спірних правовідносин, відмінних від спору, який вирішений судом в межах цієї справи, що не позбавляє заявника права на звернення до суду із позовною заявою в загальному порядку.
Рішення суду відповідач виконав відповідно до вимог резолютивної частини, тому захист порушеного права позивача у зв'язку з неправильним визначенням відсоткового розміру довічного грошового утримання суді у відставці можливий при новому зверненні до суду з новим предметом спору та з інших підстав, тому вимоги заявника, викладені у заяві в порядку ст.383 КАС України не можуть вирішуватися в порядку ст. 383 КАС України.
Окрім того, непогодження із діями, бездіяльністю чи рішенням відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) є підставою для звернення до суду із позовною заявою.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що заявник фактично звертаючись до суду із даною заявою сформував нові вимоги, що відповідно не може бути вирішено судом у порядку застосування статті 383 КАС України.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у спірних правовідносинах відсутні обставини, з якими стаття 383 КАС України пов'язує виникнення підстав для визнання протиправними рішень, дій та бездіяльності під час виконанням судового рішення.
Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.
Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 липня 2025 року по справі № 400/11717/21, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Г.В. Семенюк
Судді А.Г. Федусик О.І. Шляхтицький