Справа № 712/6422/25
Провадження № 2/712/2951/25
23 жовтня 2025 року Соснівський районний суд м. Черкас у складі:
головуючого-судді - Пересунька Я.В.,
при секретарі - Рясик Д.Д.,
за участі адвоката Лежух Т.І. (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкас у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: орган опіки та піклування міста Черкаси, служба у справах дітей Черкаської міської ради, військова частина НОМЕР_1 , про розірвання шлюбу, визначення місця проживання малолітньої дитини, встановлення факту самостійного виховання та утримання малолітньої дитини батьком, -
1.Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
1.1. У травні 2025 року адвокат Лежух Т.І., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду з указаним позовом, просить розірвати шлюб, укладений 24 квітня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Черкаси Черкаського міського управління юстиції, актовий запис № 337; визначити місце проживання малолітньої дочки сторін - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання її батька ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 ; залишити малолітню дочку на утриманні, самостійному вихованні та проживанні біля батька за його місцем проживання за адресою АДРЕСА_1 ; встановити юридичний факт, що ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , самостійно виховує та утримує малолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .
1.2. Позов обґрунтовано тим, що 24 квітня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Черкаси Черкаського міського управління юстиції було зареєстровано шлюб, актовий запис №337.
1.3. ІНФОРМАЦІЯ_2 у шлюбі позивача з відповідачем народилась донька - ОСОБА_3 .
1.4. Більше 7 років сторони проживають окремо, не ведуть спільного господарства, не підтримують шлюбних відносин, мають окремий бюджет для кожного та загалом мають різні погляди на життя та сімейні відносини.
1.5. Із 2021 року відповідачка постійно проживає в Республіці Польща. Вона самоусунулась від виховання дитини. Увесь цей час дитина проживала та продовжує проживати з позивачем і перебувати на повному його утриманні. Шлюбні відносини між сторонами формальні та припинені, оскільки у них відсутнє порозуміння, любов та повага, які мають бути притаманні сім'ї. Продовжувати такі шлюбні відносини позивач не бажає.
1.6. Позивач також вважає, що надання строку на примирення не виправить стан шлюбних відносин, оскільки вказані вище обставини продовжуються протягом тривалого часу, а спроби примирення між подружжям в минулому не принесли жодних результатів.
1.7. Визначення місця проживання дочки сторін разом із батьком та встановлення юридичного факту перебування дочки на особистому утриманні позивача необхідно з метою захисту прав та інтересів позивача та дитини і прав як батька, у тому числі, щодо переміщення разом з дитиною без нотаріальної згоди матері.
1.8. 18 червня 2025 року ОСОБА_2 через систему «Едектронний суд» подала до суду відзив, в якому зазначила, що з 24 квітня 2010 року вона перебувала в шлюбі з ОСОБА_1 .
1.9. За час перебування у шлюбі в сторін ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась дочка ОСОБА_3 .
1.10. Сім років тому відповідач та позивач почали проживати окремо і їхні шлюбні відносини припинились. Вона повернулась жити до своїх батьків за адресою своєї реєстрації, а дочка залишилась проживати разом з батьком за адресою його реєстрації: АДРЕСА_1 .
1.11. Відповідач зазначає, що навідувала дитину приблизно раз на місяць, тому ОСОБА_1 фактично здійснював самостійне виховання та утримання дочки протягом останніх семи років.
1.12. У 2021 році мати дитини виїхала на постійне місце проживання до Республіки Польща та не планує повертатись до України. Наразі відповідач вивчає польську мову, отримала необхідні документи для проживання та вже працевлаштувалась за кордоном. Водночас дочка за своїм бажанням залишилась проживати з батьком в Україні та виїздити закордон з матір'ю ніколи не хотіла.
1.13. Відповідач у відзиві просить врахувати, що всіма питаннями, пов'язаними з відвідуванням дочкою школи, лікуванням, утриманням, відвідуванням сімейного лікаря та іншими супутніми питаннями, пов'язаними з життям дитини, завжди займався батько дитини ОСОБА_1 .
1.14. ОСОБА_2 також зазначає, що вона не має такого ж емоційного та психологічного зв'язку з дитиною, як батько ОСОБА_1 , тому наразі не може займатись її вихованням і не бажає повертатись до України, а дочка категорично заперечує проти проживання з нею за кордоном.
1.15. У той же час відповідач розуміє, що в Україні запроваджено воєнний стан і що в будь-який момент може виникнути потреба виїзду дитини за кордон або вирішення інших питань, пов'язаних з вихованням дитини, на які потрібна буде її згода.
1.16. Саме тому вони з ОСОБА_1 багато обговорювали це питання і вона пропонувала, щоб дитина виїхала до неї у Польщу. У свою чергу ОСОБА_1 не був згоден з цим, оскільки дитина ніколи з нею не жила; вона як мати не має з нею емоційного зв'язку; дочка має високий рівень патріотизму і хоче надалі проживати лише в Україні; дитина має стійкі соціальні зв'язки в м. Черкаси.
1.17. За таких обставин ОСОБА_2 не може підтримати позов ОСОБА_1 і просить вирішити справу з урахуванням найкращих інтересів дитини.
2. Вчинені судом процесуальні дії у справі, а також пояснення учасників справи в судовому засіданні.
2.1. Ухвалою Соснівського районного суду міста Черкас від 16 травня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано йому строк у сім календарних днів із дня отримання копії цієї ухвали - для усунення недоліків, зазначених у її мотивувальній частині.
2.2. Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкас від 04 червня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; залучено орган опіки та піклування м. Черкаси та ІНФОРМАЦІЯ_3 до участі у справі в якості третіх осіб; зобов'язано орган опіки та піклування м. Черкаси подати до суду письмовий висновок щодо предмету спору.
2.3. Ухвалою суду від 23 липня 2025 року замінено третю особу ІНФОРМАЦІЯ_3 на належну третю особу - військову частину НОМЕР_1 .
2.4. Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкас від 16 вересня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
2.5. У судовому засіданні 07 жовтня 2025 року ОСОБА_1 пояснив, що протягом дев'яти років самостійно виховує дочку, останні 4 роки з яких дочка проживала з ним у належній батькам 5-ти кімнатній квартирі за адресою АДРЕСА_1 . У квартирі також проживав його батько, який помер у 2024 році, а мати виїхала до своєї дочки (сестри позивача) у Швецію та не має наміру повертатись до України. Як батько, позивач намагався зробити все, щоб дитина почувала себе комфортно: дочка займалась художньою гімнастикою та навіть мала другий спортивний розряд, зараз займається волейболом та продовжує шукати себе. У нього та дочки завжди були довірчі відносини, але з того часу як його мобілізували до лав ЗСУ у травні 2025 року, стало важко контролювати й виховувати дитину, а саме: у дочки починається підлітковий вік, після його мобілізації знизилась успішність у школі, інколи вона дозволяє собі обманювати батька з тих чи інших побутових питань. Щодо відповідачки ОСОБА_2 , то вона не приділяла уваги дитині і в позивача склалось враження, що дитина обтяжувала її, а він виконував батьківські обов'язки настільки, наскільки міг.
2.6. Коли розпочалось повномасштабне вторгнення рф в Україну, то він одразу ж хотів мобілізуватись до війська, але не розумів хто буде займатись дитиною та до ТЦК та СП сам не пішов. Після мобілізації у травні 2025 року він належним чином виконує свої обов'язки з військової служби і нарікань в командування щодо нього немає. На даний час у своїй військовій частині він обіймає посаду «начальник електростанції відділення силових станцій електротехнічного взводу інженерно-технічної роти», але насправді не має відношення до електростанцій та виконує завдання з будівництва КСП. До цього - служив діловодом на КСП. Йому пропонували стати офіцером, оскільки має вищу освіту, але для цього потрібно підписати контракт, чого він робити не хоче.
2.7. На даний час, як батько, він відчуває, що почав втрачати зв'язок із дочкою - вона почала казати неправду, погіршилась її успішність в школі. На даний час дочка проживає зі своєю хрещеною у його квартирі, але повноцінно брати участь у її вихованні та контролювати розвиток як раніше він вже не може. Спілкування з дитиною відбувається через месенджери та відеозв'язок. Так само з допомогою мобільного телефону він оплачує необхідні витрати на утримання дитини, перераховує їй кошти на кишенькові витрати та навіть купує необхідні речі через мережу Інтернет.
2.8. Коли він побачив спілкування своєї дочки з однолітками в соцмережах та розповів у юридичній службі своєї військової частини про обставини виховання ним дочки, то в нього не залишилось вибору як отримати рішення суду про те, що дитина проживає з ним, та звільнитись із військової служби. Пояснив, що розуміє свій обов'язок захищати Батьківщину, але також має й обов'язок виховувати свою дитину.
2.9. Щодо матері, то вона багато років проживає за межами України і приїздить декілька разів на рік, але цього недостатньо для належного виховання дитини. ОСОБА_2 надає кошти на утримання дитини, приблизно 500 грн на місяць, а також інколи присилає різні посилки для дочки. Вона може допомогти якимись грошима чи передати речі для дитини, але вихованням дитини не займається.
2.10. Після мобілізації до ЗСУ у травні 2025 року особливих домовленостей з дружиною щодо місця проживання дитини не було, тому він попросив хрещену матір дитини ОСОБА_4 щоб допомагала та доглядала за нею. Дочка може собі готувати їжу, а також це робить її хрещена.
2.11. З часу мобілізації дружина приїздила до Черкас декілька разів та приходила до їх з дочкою квартири, де намагалась спілкуватись з дитиною. Проте спілкування не виходило, оскільки коли дитина сиділа в телефоні, то мати робила те ж саме і не спілкувалась з нею. За цілий тиждень перебування у Черкасах мати, можливо, спілкувалась з дитиною 2-3 рази. Можливо, привозила подарунки та цукерки, в яких він, як батько, дитину обмежує. Спроб у матері налагодити спілкування з дитиною з допомогою психолога - не було.
2.12. Коли мати за кордоном, то дочка з нею спілкується через месенджери та відеозв'язок. Як правило, дзвонить саме дочка, коли хоче якусь річ з Польщі.
2.13. Він неодноразово говорив з дочкою щоб вона поїхала проживати до мами, але вона хоче проживати та навчатись в Україні і не хоче проживати з мамою, а без бажання дитини позивач не може відвезти її до неї.
2.14. Зазначив також, що в місті Черкаси проживають батьки дружини, але він з ними взагалі не спілкується через давній конфлікт, хоча спілкуватись із дочкою їм не забороняє. Водночас дочка з ними проживати не хоче. Так вийшло, що дідусь і бабуся не приділяють онуці належної уваги та не захотіли забрати її до себе. Влітку 2025 року дідусь та бабуся пробували забрати онуку до себе, але їй не подобається їх виховання.
2.15. Позивач також пояснив, що за останні 6 місяців спілкувався з дружиною 3-4 рази, востаннє - на початку серпня 2025 року, але тем для спілкування немає. Йому не відомо, чому дружина заперечує проти визначення з ним місця проживання дитини, але й сама не забирає до себе дочку. На думку позивача, така поведінка є наслідком впливу на дружину її батьків, які не хочуть цього, оскільки це буде виглядати наче мати відмовляється від дитини.
2.16. Щодо розірвання шлюбу, то нестабільність у відносинах з дружиною виникла давно, але ініціативи для розірвання шлюбу не проявляла. Водночас дочка просила його як батька не розривати шлюб, тому він цього так довго не робив. Все ж , перед повномасштабним вторгненням рф у нього було бажання розірвати шлюбу, але дружина та її батьки були незгодні з цим. Він не міг спільно вести господарство з дружиною, оскільки часто не розумів, куди нею витрачались кошти. Вони мають різні інтереси і тривалий час нічого не змінюється в цьому плані.
2.17. Щодо мети встановлення юридичного факту про самостійне виховання та утримання ним малолітньої дочки, то в нього дійсно є куди поїхати за кордон, оскільки він має вищу освіту перекладача, але не планує виїжджати за кордон. Але якщо в цьому буде потреба, то хотів би мати можливість це зробити.
2.18. Додав також, що звільнення з військової служби не першочергова причина позову, оскільки першочерговим є бажання виховувати свою дитину. Він не має бажання просто звільнитись, хоча при проходженні психологічного тестування офіцери-психологи йому говорили, що така ситуація в сім'ї є підставою для звільнення з військової служби.
2.19. ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, 02 липня 2025 року через систему «Едектронний суд» подала до суду заяву, в якій зазначає, що не заперечує проти задоволення позову в частині розірвання шлюбу, але заперечує проти задоволення всіх інших вимог щодо місця проживання дитини, оскільки батьки мають рівні права щодо дитини. У зв'язку з неможливістю прибути на судові засідання, в цій самій заяві ОСОБА_2 просила розглянути справу за її відсутності.
2.20. Представник органу опіки та піклування м. Черкас Ситнік Л.І. у судовому засіданні підтримала висновок органу опіки та піклування м. Черкаси, відповідно до якого не можливо визначити місце проживання малолітньої дитини з жодним із батьків. Просила врахувати, що батько надав необхідний пакет документів та характеризуючі свою особу дані, було досліджено його умови проживання, але мати не надала жодного документу. Із пояснень, наданих матір'ю до суду, органу опіки та піклування стало відомо про те, що вона тривалий час проживає в Республіці Польща і повертатись до м.Черкаси не планує. Хоча мати й повідомила, що заперечує проти проживання дитини з батьком, але не надала жодного документу, який характеризував би її як особу що отримує дохід чи має відповідні умови проживання. Вказане свідчить про пасивність матері та фактичну відсутність спору між батьками щодо визначення місця проживання дитини. Оскільки орган опіки та піклування не зміг порівняти характеристики й умови проживання батьків, то вважав за неможливе визначати місце проживання дитини з жодним із батьків. Просила ухвалити рішення в найкращих інтересах дитини.
2.21. Представник військової частини НОМЕР_1 Ліщук С.М. у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі,в якій також зазначив, що аргументи позову ОСОБА_1 підтримує.
3. Положення законодавства, що регулюють спірні правовідносини
3.1. Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
3.2. За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
3.3. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
3.4. Згідно зі статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
3.5. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
3.6. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
3.7. Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
3.8. Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
3.9. Згідно із ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
3.10. Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
3.11. Статтею 112 СК України передбачено, що суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
3.12. Статтею 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
3.13. Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
3.14. Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
3.15. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
3.16. Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
3.17. Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
3.18. Згідно з частиною третьою статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.
3.19. Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
3.20. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини (частина друга статті 160 СК України).
3.21. Статтею 161 СК України передбачено, що, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
3.22. Частинами четвертою та п'ятою статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо визначення місця проживання дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
При цьому орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
3.23. Водночас у частині шостій статті 19 СК України зазначено, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
3.24. У статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
3.25. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.
3.26. Згідно з частинами першою, другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
4. Фактичні обставини, встановлені судом.
4.1. Судом установлено, що 24 квітня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, про що у відділі реєстрації актів цивільного стану по м.Черкаси Черкаського міського управління юстиції складено актовий запис № 337.
4.2. За час перебування у шлюбі у сторін ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася дочка ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини.
4.3. Із пояснень позивача, наданих у судовому засіданні 07.10.2025, пояснень дитини в судовому засіданні 21.10.2025 та даних відзиву на позов, судом встановлено, що малолітня ОСОБА_3 протягом останніх семи років постійно проживала з батьком за адресою його зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , в тому числі й перед мобілізацією батька до лав ЗСУ у травні 2025 року.
4.4. Водночас місце проживання малолітньої ОСОБА_3 зареєстровано у квартирі АДРЕСА_2 , де зареєстрована мати дитини ОСОБА_2 .
4.5. Відповідно до характеристики з місця проживання від 23 червня 2025 року, складеної мешканцями квартир АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , ОСОБА_1 проживає у цьому будинку з 1990 року. За цей час зарекомендував себе як відповідальна, працьовита та доброзичлива людина. Самостійно виховує та дбає про доньку, яка з ним постійно проживає останні сім років. Його дружини та матері дочки сусіди не бачили останні сім років. Наскільки сусідам відомо, дружина вже декілька років проживає за кордоном. ОСОБА_1 постійно займається розвитком дитини: водить її на розвиваючі заняття, займається школою та лікуванням дитини.
4.6. Згідно з довідкою від 28.05.2025 року, виданою за підписом тво командира військової частини НОМЕР_1 , призваний за мобілізацією солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у цій військовій частині з 02 травня 2025 року.
4.7. Відповідно до характеристики ДЮСШ № 1, ОСОБА_3 займалася художньою гімнастикою у дитячій юнацькій спортивній школі № 1 з 2023 по 2025 рік та зарекомендувала себе як старанна та уважна учениця. За період навчання батько ОСОБА_1 приділяв особливу увагу до навчання дитини. Відкликався на прохання тренера, систематично відвідував тренування, приводив та збирав дитину із занять, піклувався фізичним станом доньки, цікавився її результатами та досягненнями в спорті. Мати, ОСОБА_2 не виявляла зацікавленості досягненнями дитини, не приводила та не забирала дитину з тренувань, не брала участі у спортивних заходах та тренуваннях.
4.8. Відповідно до довідки Черкаської спеціалізованої школи № 27 І-ІІІ ступенів ім. М.К. Путейка Черкаської міської ради від 23.06.2025 року, ОСОБА_3 навчається у вказаній школі у 7-А класі. За період навчання з 01 вересня 2023 року по 30 травня 2025 року мати ОСОБА_2 жодного разу не приходила до школи, не цікавилася навчальними досягненнями дитини, не брала участі у будь-яких класних і шкільних заходах (за інформуванням класного керівника та протоколів батьківських зборів).
4.9. Згідно з довідкою педіатричної амбулаторії КНП «П'ятий Черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» від 19 червня 2025 року, дитина ОСОБА_3 надглядається лікарем-педіатром ОСОБА_5 . На прийом педіатра дитина приходила постійно в супроводі батька.
4.10. Відповідно до характеристики ТОВ «Юніагро ЛТД» від 23 червня 2025 року ОСОБА_1 зарекомендував себе позитивно, продемонстрував свою цілеспрямованість та надзвичайну працездатність, є старанним та наполегливим у вирішенні поставлених задач, що супроводжувалось безперервним професійним самовдосконаленням.
4.11. Згідно з актом № 503 обстеження умов проживання малолітньої ОСОБА_3 від 01 липня 2025 року, затвердженого заступником начальника служби у справах дітей Черкаської міської ради В. Чікань 02 липня 2025 року, у квартирі АДРЕСА_7 створені належні умови для проживання малолітньої ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 .
4.12. На виконання ухвали Соснівського районного суду м. Черкас від 04 червня 2025 року Органом опіки та піклування м. Черкас надано висновок від 30 липня 2025 року № 15488-01-21 щодо визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , відповідно до якого орган опіки та піклування м. Черкаси на даний час вважає за неможливе визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 .
4.13. Такий висновок органу опіки та піклування обґрунтовано тим, що 21 липня 2025 року до Служби у справах дітей виконавчого комітету Черкаської міської ради (далі - служба) звернулася громадянка ОСОБА_2 із заявою, в якій висловила заперечення стосовно проживання дитини разом з батьком та повідомила, що буде звертатися до суду із зустрічною позовною заявою про визначення місця проживання дитини разом із собою; просила питання на засіданні Комісії розглядати без її участі. Громадянка ОСОБА_2 заперечує проти позовних вимог батька дитини, але не вчиняє жодних дій для визначення місця проживання доньки з нею. Із документів, наданих громадянином ОСОБА_1 , вбачається, що мати дитини періодично приїздить в Україну. Відповідно до довідки від 23 червня 2025 року № 296, наданої Черкаською спеціалізованою школою № 27, яку відвідує малолітня ОСОБА_3 , мати дитини жодного разу не приходила до школи. Під час проведення обстеження умов проживання дитини, а також з телефонної розмови з батьком дитини ОСОБА_1 , працівниками служби встановлено, що батько дитини з донькою разом не проживають, оскільки останній проходить службу в лавах ЗСУ. На засіданні комісії громадянин ОСОБА_1 підтримав свої вимоги щодо визначення з ним місця проживання дитини, а малолітня ОСОБА_3 висловила бажання проживати разом з батьком. Спеціалістами Черкаського міського центру соціальних служб складено акт оцінки потреб дитини. Вирішуючи спір між батьком та матір'ю відносно дитини, орган опіки та піклування м. Черкаси повинен діяти у якнайкращих інтересах дитини, зберегти її зв'язки із сім'єю, забезпечити її розвиток у безпечному та спокійному середовищі. Тому були розглянуті документи батька, заслухана його позиція, озвучена позиція матері із зазначеного питання, враховано ступінь участі обох батьків у вихованні дитини. Взято до уваги відсутність документів зі сторони матері та відсутність будь-яких кроків для визначення місця проживання дитини разом з нею. Зважаючи на зазначене, Орган опіки та піклування м. Черкаси не зміг порівняти ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисті якості батьків, рівень доходів та умови проживання, взаємовідносини, які існують між батьками і дитиною.
4.14. Відповідно до акта обстеження матеріально-побутових умов проживання та морально-психологічних умов виховання ОСОБА_3 від 16 жовтня 2025 року, затверджених директором Черкаської спеціалізованої школи № 27 Черкаської міської ради Пасічних Л., матеріально-побутові умови проживання ОСОБА_3 - задовільні; дитина забезпечена належними умовами для проживання, навчання, розвитку та перебуває під відповідальним наглядом дорослої особи ОСОБА_4 (хрещеної матері).
4.15. Згідно з характеристикою Черкаської спеціалізованої школи № 27 Черкаської міської ради, малолітня ОСОБА_3 виховується в турботливому середовищі, отримує належний догляд і підтримує з боку хрещеної та батька. Батько є єдиною людиною, яка постійно бере участь у вихованні та розвитку дитини, і його роль у житті доньки має визначальне значення. Беручи до уваги емоційний стан дитини та її сильну прив'язаність до батька, важливо забезпечити можливість його присутності поруч із дитиною для стабілізації її психологічного та емоційного розвитку.
4.16. У судовому засіданні 21.10.2025 малолітня ОСОБА_3 , за присутності свого класного керівника ОСОБА_6 , представника органу опіки та піклування, адвоката Лежух Т.І. (в режимі відеоконференції) та без присутності батька, матері і хрещеної ОСОБА_4 , з якою проживає на даний час, суду пояснила наступне.
4.17. Дитина зазначила, що на час її перебування в судовому засіданні, вона почуває себе дещо напружено, але в цілому добре. Пояснила, що навчається у Черкаській спеціалізованій школі № 27 у 7-А класі, із вересня 2025 року відвідує курси акторської майстерності та прагне стати актором, оскільки любить перебувати на сцені. Припинила відвідування спортивної секції з художньої гімнастики через небажання продовжувати займатись цим спортом та через те, що не має подруг на цій спортивній секції. Також додатково займається англійською мовою зі своєю хрещеною ОСОБА_4 , яка має відповідну освіту і в свій час була й репетитором її батька. Любить слухати музику гуртів « ОСОБА_7 », « ОСОБА_8 », « ОСОБА_9 » та навіть відвідувала концерт останнього у м.Черкаси у 2025 році. Зараз, як і раніше, вона проживає у квартирі АДРЕСА_7 , де вони дуже тривалий час проживали з батьком до його мобілізації до лав ЗСУ у травні 2025 року. Після мобілізації батька разом з нею у квартирі також проживає хрещена ОСОБА_4 . Її матір ОСОБА_2 тривалий час проживає у Республіці Польща, але 2-3 рази на рік приїжджає до міста Черкаси. Зазвичай мати 6 місяців за кордоном, а потім повертається до України на якийсь час. Коли мати приїжджає - то вона приходить до квартири де проживає дівчинка, або бере до своєї квартири де зараз живуть дідусь та бабуся, але лише на декілька годин. Востаннє вона бачилась із мамою в березні 2025 року і мама приходила в гості. Але спілкування як таке не вдалось, оскільки вона робила уроки, а мати сиділа й дивилась на це і з нею майже не спілкувалась. Коли мати перебуває за кордоном, то вони спілкуються по телефону або через відеозв'язок, але не довго і приблизно один раз на тиждень. Взагалі спілкування з матір'ю у дитини не виходить, оскільки мати приділяє їй дуже мало часу коли приїжджає, часто не дотримується обіцянок погуляти разом, що дуже засмучує та ображає дитину. Проте мати виділяє їй кошти та передає посилки з-за кордону, а коли приїздить то привозить подарунки. Вона завжди може звернутись до матері та попросити її придбати якісь речі. Проте в основному вихованням дитини постійно займався батько, водив та забирав зі школи, водив на гуртки, відвідував різні шкільні заходи з її участю. Мати приходила до школи лише декілька разів за весь час. Із батьком дівчинка може поспілкуватись на будь-яку тему та навіть розповісти деякі таємниці, але з часу його мобілізації вони спілкуються в основному по телефону. Дитині не відомо, де саме мати працює за кордоном і чи проживає в орендованій там квартирі сама, оскільки про це з нею ніколи не говорила. Вона любить обох батьків і хотіла б, щоб батько та мати проживали однією сім'єю, як це було багато років тому, але не вірить в те, що таке можливо бо батьки тривалий час не проживають разом. Крім того, коли вони проживали разом, то часто сварились. Мати не пропонувала їй переїжджати до Польщі, але вона б цього й не хотіла, хоча не виключає можливості поїздок до матері на декілька тижнів чи місяців, наприклад під час канікул. Дитині не відомо, чи мати та батько домовлялись про те, що з травня 2025 року вона буде проживати у своїй квартирі разом з хрещеною, але вийшло саме так і дитині подобається жити в себе вдома. Щодо дідуся та бабусі по лінії матері, то вона пробувала жити з ними влітку 2025 року у них на дачі неподалік Черкас, але спільне проживання з дідусем та бабусею їй не подобається. Загалом дівчинці хотілося б проживати разом з батьком, з яким вони дуже близькі.
5. Оцінка суду
Щодо вимог про розірвання шлюбу
5.1. Вирішуючи вимоги ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, то суд виходить із того, що між сторонами втрачено почуття любові та взаєморозуміння, сторони тривалий час не підтримують шлюбно-сімейні стосунки та не ведуть спільного господарства.
5.2. За таких обставин суд робить висновок про те, що сім'я розпалась остаточно, шлюб має формальний характер та підлягає розірванню у судовому порядку.
5.3. При цьому також враховується згода відповідачки на розірвання шлюбу, висловлена нею у відзиві на позов та заяві від 02.07.2025 року, а також пояснення малолітньої ОСОБА_3 про те, що коли батьки проживали разом, то часто сварились і дитині це дуже не подобалось.
Щодо вимог про визначення місця проживання дитини
5.4. При вирішенні питання щодо визначення місця проживання малолітньої дитини, суд виходить із принципу якнайкращих інтересів дитини.
5.5. Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), які стосуються застосування статті 8 Конвенції.
5.6. У рішенні ЄСПЛ «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
5.7. У рішенні ЄСПЛ «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року зазначено, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зав'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
5.8. Аналіз релевантної практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім - права батьків.
5.9. Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
5.10. Верховний Суд постійно у своїх рішеннях орієнтує суди на те, що при визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
5.11. Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди, насамперед, мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
5.12. Судом установлено, що спір щодо місця проживання дитини ініційований батьком, з яким дитина фактично проживала тривалий час у п'ятикімнатній квартирі за адресою АДРЕСА_1 до мобілізації батька до лав ЗСУ у травні 2025 року.
5.13. За вказаною адресою малолітня дитина продовжує проживати разом із своєю хрещеною пенсійного віку, яка доглядає за нею, і на час звернення позивачем із цим позовом до суду та на час вирішення справи судом.
5.14. Надані суду докази, зокрема акти про обстеження умови проживання дитини, складені представниками органу опіки та піклування, свідчать про те, що у цій квартирі створені належні умови для проживання та розвитку дитини.
5.15. Крім того, на даний час дитина стабільно відвідує школу, курси акторського мистецтва та додатково займається вивченням іноземної мови зі своєї хрещеною.
5.16. Враховуючи запровадження в країні воєнного стану та мобілізацію батька до лав ЗСУ 02 травня 2025 року, на думку суду, якнайкращим інтересам дитини відповідає проживання дитини з матір'ю, яка не позбавлена батьківських прав та, не зважаючи на проживання за кордоном, не втрачає інтересу до своєї дитини, підтримує з нею відносини, спілкується та надає утримання.
5.17. Проте мати не заявляє вимог про визначення місця проживання дитини за її місцем проживання в Україні чи за кордоном, а пояснення дитини, надані в судовому засіданні, які суд враховує, свідчать про слабкий психологічний зв'язок між дитиною та матір'ю і про слабку прив'язаність дитини до матері, що стало наслідком тривалого проживання дитини з батьком та певної відстороненості матері від процесу виховання дитини.
5.18. Це також визнала й відповідач у відзиві на позов.
5.19. Суд також враховує й положення ч. 2 ст. 160 СК України, відповідно до яких місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
5.20. Враховуючи, що дитина тривалий час проживала та проживає за адресою АДРЕСА_1 , де для неї створені всі умови для проживання, навчання та розвитку, і в судовому засіданні висловила бажання продовжити проживання за вказаною адресою, а також враховуючи позицію батька та відсутність дієвих заперечень на це матері, суд робить висновок про те, що між сторонами відсутній спір щодо визначення місця проживання дитини, оскільки батько, матір та дитина, яка наразі досягла 12-річного віку, фактично дійшли згоди щодо такого місця проживання дитини і підстави для ухвалення судового рішення з цього питання відсутні. Отже, в цій частині відсутнє порушене право позивача, яке підлягає судовому захисту.
5.21. Фактично, до цього зводиться й висновок Органу опіки та піклування м.Черкаси від 30 липня 2025 року № 15488-01-21, із висновком якого погоджується й суд.
5.22. Щодо вимог позивача про залишення малолітньої дочки на утриманні, самостійному вихованні та проживанні біля батька за його місцем проживання за адресою АДРЕСА_1 , то суд не вбачає підстав для задоволення цих позовних вимог, оскільки батько на теперішній час проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , де й проживає, що виключає можливість задоволення цієї позовної вимоги.
Щодо вимог про встановлення юридичного факту самостійного виховання та утримання малолітньої дочки батьком
5.22. При вирішенні вказаної позовної вимоги суд враховує мету, для досягнення якої позивач просив встановити відповідний юридичний факт.
5.23. Із позовної заяви вбачається, що метою встановлення такого факту позивач вказував «захист прав та інтересів позивача та дитини і прав як батька, у тому числі, щодо переміщення разом з дитиною без нотаріальної згоди матері».
5.24. Оцінюючи відповідну мету встановлення такого юридичного факту, суд враховує, що відповідно до абзацу 13 пункту 2-3 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою КМУ №57 від 27.01.1995 року виїзд за межі України дітей, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків, баби, діда, повнолітніх брата, сестри, мачухи, вітчима або інших осіб, уповноважених одним з батьків письмовою заявою, завіреною органом опіки та піклування, здійснюється без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків та за наявності паспорта громадянина України або свідоцтва про народження дитини (за відсутності паспорта громадянина України)/документів, що містять відомості про особу, на підставі яких Держприкордонслужба дозволить перетин державного кордону. При цьому в разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану рішення щодо надання дозволу на виїзд за межі України особі чоловічої статі, яка супроводжує дитину, яка не досягла 16-річного віку, приймається з урахуванням приналежності супроводжуючої особи до переліку категорій осіб, які звільнені від військової служби та мобілізації, за наявності у неї підтвердних документів.
5.25. За таких обставин, під час воєнного стану позивач не буде позбавлений права виїзду разом із малолітньою дочкою за кордон без нотаріальної згоди матері, але лише якщо надасть докази приналежності його до переліку категорій осіб, які звільнені від військової служби та мобілізації, за наявності відповідних підтвердних документів.
5.26. Водночас у судовому засіданні ОСОБА_1 заявляв, що встановлення вказаного юридичного факту необхідно йому для звільнення з військової служби.
5.27. Оцінюючи такі доводи задля повного вирішення спору, суд виходить із того, що за змістом підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
5.28. За змістом ч. 12 цієї статті звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану військовослужбовці, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду.
5.29. Досліджені судом письмові докази та пояснення дитини однозначно свідчать про те, що ОСОБА_1 до мобілізації самостійно виховував малолітню дочку ОСОБА_3 , 2013 року народження, та продовжує це робити перебуваючи в лавах ЗСУ.
5.30. Проте суд враховує пояснення ОСОБА_1 та малолітньої ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_2 також надає утримання своїй дитині шляхом перерахування грошових коштів, передачі подарунків тощо, і не самоусунулась повністю від виконання цього батьківського обов'язку.
5.31. Доказів про те, що ОСОБА_2 має заборгованість за аліментами на утримання малолітньої дочки чи в інший спосіб ухиляється від надання відповідного утримання, суду не надано.
5.32. За таких обставин позивачем не доведено, що він самостійно утримує свою дитину, що не дає підстав для встановлення відповідного юридичного факту, що давало б йому підстави для звільнення з військової служби.
5.33. Водночас встановлення судом юридичного факту лише самостійного виховання ОСОБА_1 своєї малолітньої дитини - не має окремого юридичного значення для позивача, оскільки не дозволить звільнитись з військової служби.
5.34. З огляду на викладене, суд робить висновок про відмову в задоволенні цієї позовної вимоги.
6. Розподіл судових витрат між сторонами.
6.1. При зверненні до суду з позовом, ОСОБА_1 було сплачено 2 906 грн 88 коп судового збору, хоча він мав би сплатити 968 грн 96 коп. за вимогами про розірвання шлюбу, 2422 грн 40 коп. за вимогами про визначення місця проживання дитини та 484 грн 48 коп. за вимогами про встановлення юридичного факту (всього - 3 875 грн 84 коп.).
6.2. Таким чином, позивач мав би додатково сплатити 968 грн 96 коп. судового збору.
6.3. Проте враховуючи визнання позову відповідачем про розірвання шлюбу, з огляду на положення ст. 142 ЦПК України, на його користь підлягає компенсація за рахунок коштів державного бюджету 1/2 частини судового збору за цими вимогами в розмірі 484 грн 48 коп., а інша частина судового збору за цими вимогами в розмірі 484 грн 48 коп. - підлягає стягненню на його користь з відповідача.
6.4. Таким чином, із ОСОБА_1 необхідно додатково стягнути 484 грн 48 коп. судового збору (968,96 грн - 484,48 грн=484,48 грн.).
6.5. Інші судові витрати у виді судового збору не підлягають стягнення на користь відповідача з огляду на відмову в задоволенні позовних вимог, що відповідає положенню ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 4, 7, 10, 12, 76-77, 81, 258, 259, 263, 265 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який було зареєстровано 24 квітня 2010 року у відділі реєстрації актів цивільного стану по місту Черкаси Черкаського міського управління юстиції, актовий запис № 337.
Після розірвання шлюбу прізвище відповідача залишити без змін « ОСОБА_10 ».
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді судового збору в розмірі 484 грн 48 коп. за вимогами про розірвання шлюбу.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судові витрати у виді судового збору в розмірі 484 грн 48 коп.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення зазначених строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Черкаським апеляційним судом, якщо таке рішення не буде скасовано.
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РОНКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_8 .
Повний текст рішення суду складено 23 жовтня 2025 року.
Суддя: Я.В. Пересунько