22 жовтня 2025 року м. Дніпросправа № 160/22181/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач),
суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.05.2025р. у справі № 160/22181/24
за позовом:ОСОБА_1
до: про:Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
12.08.2024р. ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Яремчук Л.В., за допомогою засобів поштового зв'язку звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, судом першої інстанції позов зареєстровано 16.08.2025р. /а.с. 1-4/.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.08.2024р. за вищезазначеним адміністративним позовом відкрито провадження у справі №160/22181/24 та справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін / а.с. 28/.
Представник позивача, посилаючись у адміністративному позові на те, що ГУ ПФУ в Дніпропетровській області безпідставно відмовлено у перерахунку пенсії, тому просила суд:
- визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо не виплати у зв'язку із втратою годувальника на ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 за період з 04.01.2023р. по 17.06.2023р., та зобов'язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області виплатити пенсію у зв'язку із втратою годувальника на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за період з 04.01.2023р. по 17.06.2023р..
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.05.2025р. у справі №160/22181/24 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково; визнано протиправними і скасовано рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 18.06.2023р. №0407034571 і №0407034572 в частині визначення дати призначення пенсії, а саме - 18.06.2023р.; зобов'язано ГУ ПФУ в Дніпропетровській області призначити із 06.01.2023р. пенсію у разі втрати годувальника ОСОБА_1 , як особі, яка зайнята доглядом за дитиною до 8-річного віку, відповідно до Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; зобов'язано ГУ ПФУ в Дніпропетровській області призначити із 06.01.2023р. пенсію у разі втрати годувальника ОСОБА_2 , відповідно до Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; зобов'язано ГУ ПФУ в Дніпропетровській області здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 пенсію у разі втрати годувальника на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 06.01.2023р. по 17.06.2023р.; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Відповідач, не погодившись з вищезазначеним рішенням суду, 16.06.2025р. за допомогою засобів системи «Електронний суд» подав до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу, яка зареєстрована судом 17.06.2025р.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.06.2025р. апеляційна скарга ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.05.2025р. у даній справі залишено без руху та заявнику апеляційної скарги надано строк на усунення недоліків апеляційної скарги.
На виконання вимог вищезазначеної ухвали суду від 19.06.2025р. ГУ ПФУ в Дніпропетровській області у встановлений судом строк недоліки апеляційної скарги було усунуто.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 27.06.2025р. у справі №160/22181/24 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.05.2025р. у справі №160/22181/24 та з метою забезпечення апеляційного розгляду вищезазначеної апеляційної скарги з суду першої інстанції витребувано матеріали адміністративної справи №160/22181/24.
Матеріали адміністративної справи №160/22181/24 надійшли до суду апеляційної інстанції 01.08.2025р.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 22.08.2025р. у справі №160/22181/24 справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, про що судом апеляційної інстанції у встановлений чинним процесуальним законодавством спосіб та порядок було повідомлено учасників справи.
Відповідач - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, посилаючись у апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до прийняття ним рішення у справі з порушенням норм чинного законодавства, просив скасувати рішення суду першої інстанції від 26.05.2025р. в частині задоволених позовних вимог та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Позивач, у письмовому відзиві на апеляційну скаргу, заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача та посилаючись на те, що судом першої інстанції постановлено у даній справі обґрунтоване рішення без порушень норм чинного законодавства, просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції від 26.05.2025р. у даній справі залишити без змін.
Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Під час розгляду справи, як судом першої інстанції так і апеляційним судом встановлено, що позивач у справі ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та отримує з 18.06.2023р. пенсію у зв'язку зі втратою годувальника, за загиблого чоловіка ОСОБА_3 на ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також на себе, як особу, яка зайнята доглядом за дитиною до 8-річного віку, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , з 01.03.2022р. перебували у шлюбі , що підтверджується актовим записом №82 від 01.03.2022р. про реєстрацію шлюбу, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 від 01.03.2022р. /а.с. 19/.
ОСОБА_1 є матір'ю, ОСОБА_3 - батьком ОСОБА_2 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 про що складено відповідний актовий запис №03, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 /а.с.18/.
Відповідно до актового запису №1495 від 16.06.2023р. про смерть - ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 /а.с. 17/.
Звернувшись до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про проведення перерахунку не з 18.06.2023р., а з дня смерті годувальника ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), позивач отримала лист від 13.02.2024р. №92182259/Б-01/8-0400/24, в якому відповідач повідомив, що відсутні підстави для проведення перерахунку пенсії.
В обґрунтування вищезазначеної відмови, відповідач зазначив, що оскільки за даними грошового атестату від 03.10.2023р. №29/1766 ОСОБА_3 виплачено грошове забезпечення по 17.06.2023р., тому пенсія в разі втрати годувальника призначена з наступного дня, по який йому сплачено грошове забезпечення, а саме з 18.06.2023р., у зв'язку з чим підстави для проведення перерахунку пенсії з більш раннього строку відсутні.
Вважаючи таку відмову відповідача протиправною позивач звернулася до суду з цим позовом за захистом свого порушеного права.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема на службі в органах та підрозділах цивільного захисту, визначає Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262).
В абзаці першому ст.30 Закону України №2262-XII зазначено, що право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).
Тобто, за загальним правилом право на пенсію у зв'язку зі втратою годувальника мають саме непрацездатні члени сімей відповідної категорії військовослужбовців, якщо вони перебували на їх утриманні.
Водночас згідно з абзацом другим ст.30 Закону України №2262-XII, незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.
Тобто, перебування на утриманні годувальника не є обов'язковою умовою для вказаної вище категорії осіб. Орган Пенсійного фонду України зобов'язаний призначити пенсію вказаній категорії осіб. При цьому, для дружини або чоловіка військовослужбовця необхідною ознакою є факт загибелі чи втрата безвісти саме в період проходження служби або пізніше внаслідок визначеного тілесного ушкодження чи хвороби під час служби. Встановлені обставини свідчать, що ОСОБА_3 загинув в період перебування у шлюбі з позивачем ОСОБА_1 .
Також у ст.30 вказаного закону вказано, що непрацездатними членами сім'ї вважаються:
а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків;
б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (незалежно від тривалості страхового стажу), або є особами з інвалідністю;
в) батьки та дружина (чоловік), якщо вони не взяли повторний шлюб військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби або померли після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, безпосередньою участю в антитерористичній операції або забезпеченням її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення, безпосередньою участю у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченням здійснення зазначених заходів, перебуваючи безпосередньо в районах та у період їх здійснення, безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (незалежно від тривалості страхового стажу), або якщо вони мають право на пенсію незалежно від віку відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на дострокову пенсію за віком, пенсію за віком на пільгових умовах чи пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до закону, або якщо вони є особами з інвалідністю. Відповідне зниження пенсійного віку жінкам, установлене абзацом першим цього пункту, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року;
г) дід і бабуся - при відсутності осіб, які за законом зобов'язані їх утримувати;
д) дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює. Дружина (чоловік) годувальника, померлого внаслідок причин, зазначених у пункті «а» статті 20 цього Закону, має право на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до пункту «д» частини четвертої цієї статті незалежно від того, працює (проходить військову службу) вона (він) чи ні.
Відповідно до п. «б» ч.1 ст.50 Закону №2262 пенсії відповідно до цього Закону призначаються особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом відповідно до пунктів «а», «в» статті 12 цього Закону, - з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення, а членам сімей зазначених осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, а також пенсіонерів з їх числа - з дня смерті годувальника, але не раніше того дня, по який йому сплачено грошове забезпечення або пенсію, крім випадків призначення їм пенсій з більш пізніх строків.
Отже, пенсія в разі втрати годувальника членам сімей осіб з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом відповідно до пунктів «а», «в» статті 12 цього Закону призначається з дня смерті годувальника, але не раніше того дня, по який йому сплачено грошове забезпечення або пенсію, крім випадків призначення їм пенсій з більш пізніх строків.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка отримує пенсію в разі втрати годувальника за загиблого чоловіка ОСОБА_3 на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також як особа, яка зайнята доглядом за дитиною до 8-річного віку, яку було призначено з 18.06.2023р..
Спірним питанням щодо призначення пенсії у разі втрати годувальника відповідно до Закону №2262-ХІІ є дата її призначення, а саме: 18.06.2023р., оскільки позивач вважає, що пенсія має бути призначена з дня, по який йому сплачено грошове забезпечення, а саме з 04.01.2023р..
Відповідач відмовляючи позивачу у перерахунку пенсії з 04.01.2023р. посилається на те, що за даними подання про призначення пенсії від 19.10.2023р. №900 та витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 20.06.2023р. №171 ОСОБА_3 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 17.06.2023р. Крім цього, за даними грошового атестату від 03.10.2023р. №29/1766 ОСОБА_3 виплачено грошове забезпечення по 17.06.2023р., отже з указаних вище документів, грошове забезпечення було виплачено ОСОБА_3 по 17.06.2023, тому пенсія позивачу була призначена з 18.06.2023.
Разом з тим, позивачеві на її звернення Військовою частиною НОМЕР_5 , в якій проходив військову службу її чоловік ОСОБА_3 , була надана відповідь від 03.01.2024 №3.27/45 щодо надання інформації по нарахованому грошовому забезпеченню /а.с. 22/.
Відповідно до тексту вказаного листа за період з 01.01.2023р. по 17.06.2023р. (дата виключення зі списків військової частини НОМЕР_5 ) виплата грошового забезпечення здійснювалась наступним чином: січень 2023 - з урахуванням того, що 04.01.2023 військовослужбовець самовільно залишив місце несення військової служби, тому, згідно з Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», він був позбавлений місячної премії за посадовим окладом (за січень 2023) та нарахування здійснювалось за період з 01 по 03 січня 2023 року.
Відповідно до актового запису №1495 від 16.06.2023р. про смерть - ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 .
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, про те, що відповідно до п. «б» ч.1 ст.50 Закону № 2262-XII позивач набула право на пенсію в разі втрати годувальника з дня смерті годувальника, а саме з 06.01.2023р.
Колегія суддів, приймаючи до уваги вищенаведені норми чинного законодавства, які регулюють спірні відносини, та встановлені судом під час розгляду справи на підставі наданих учасниками справи доказів фактичні обставини справи, вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону № 2262-XII з 06.01.2023р. та виплатити заборгованість за невиплачену пенсію за період з 06.01.2023р. по 17.06.2023р.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
З огляду на вищенаведене колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, та постановив правильне рішення про часткове задоволення заявлених позивачем вимог, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, і оскільки під час апеляційного розгляду справи не було встановлено будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які б потягли за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, вважає необхідним рішення суду першої інстанції від 26.05.2025р. у даній адміністративній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки заявником апеляційної скарги доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції у даній справі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.05.2025р. у справі №160/22181/24 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст. 329, 331 КАС України.
Постанову виготовлено та підписано - 22.10.2025р.
Головуючий - суддя А.О. Коршун
суддя С.В. Сафронова
суддя Д.В. Чепурнов