22 жовтня 2025 року м. Дніпросправа № 160/3967/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Щербака А.А. (доповідач),
суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року (суддя Сластьон А.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправним та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року позов задоволено частково.
Суд вирішив визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 05.12.2024 №045550017074 щодо відмови ОСОБА_1 в переході з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу».
Зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 наступні період роботи: з 02.07.1990 до 03.07.1992; з 06.07.1992 до 26.03.1996; з 18.02.2002 до 19.06.2002; з 19.06.2002 до 13.04.2005; з 13.04.2005 до 23.09.2010; з 28.09.2011 до 03.06.2013; з 02.05.2016 до 16.11.2016; з 17.11.2016 до 30.06.2017.
Зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перевести з 26.11.2024 ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу».
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Відповідачем подана апеляційна скарга, просить рішення суду першої інстанції скасувати, в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, право на призначення пенсії державного службовця в рамках дії Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 мають особи, які не отримували пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII.
Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до пункту 3 частини 1 ст.311 КАС України в порядку письмового провадження, на підставі наявних у ній доказів.
Колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.
26.11.2024 позивач звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області для переведення його на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за наслідком розгляду заяви рішенням від 05.12.2024 №045550017074 відмовило позивачу у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону №889-УІІІ з тих підстав, що періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких позивачу були присвоєні персональні та спеціальні звання, не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ (далі - Закон №3723-XII). При цьому, під час розгляду заяви позивача було частково підтверджено стаж його державної служби, який складає 6 років 6 місяців 21 день, що є недостатнім для призначення пенсії на підставі ст. 37 Закону України «Про державну службу» .
Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем правомірність оскарженого рішення не було доведено.
Колегія суддів з висновками суду першої інстанції погоджується.
Відповідно до п. 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, з набранням чинності вказаного Закону втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ (далі - Закон від 16.12.1993 №3723-ХІІ), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Відповідно до пункту 10 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону від 10.12.2015 №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України (пункт 11 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону від 10.12.2015 № 889-VIII).
Відповідно до пункту 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону від 10.12.2015 №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною 1 статті 37 Закону від 16.12.1993 №3723-ХІІ передбачено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Суд вірно зазначив, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII, але у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Як встановлено судом, станом на 01.05.2016 позивачеві зараховано 6 років 6 місяців 21 день (з 20.07.1987 до 02.07.1990, з 27.01.1998 до 15.05.1998, з 04.06.2013 до 01.05.2016) стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України.
Не зараховано до стажу державної служби періоди роботи позивача: з 02.07.1990 до 03.07.1992 - старший державний податковий інспектор Державної податкової інспекції у Дніпропетровській області; з 06.07.1992 до 26.03.1996 - начальник державної податкової інспекції по Амур-Нижньодніпровському району; з 18.02.2002 до 19.06.2002 - в Державній податковій інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська (присвоєно спеціальне звання радник податкової служби в податковій інспекції Ленінського району); з 19.06.2002 до 13.04.2005 - заступник голови державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області; з 13.04.2005 до 23.09.2010 - начальник державної податкової інспекції у ДП1 у Жовтневому районі м. Дніпропетровська; з 28.09.2011 до 03.06.2013 - начальник Верхньодніпровської об'єднаної ДПІ в органах державної податкової служби; з 02.05.2016 до 16.11.2016 - першого заступника начальника Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області; з 17.11.2016 до 30.06.2017 - заступник директора департаменту економічного розвитку Дніпропетровської облдержадміністрації.
Відповідно до ст.1 Закону Української РСР «Про державну службу в Українській РСР» від 04.12.1990 №509-12 Державна податкова служба в Українській РСР створюється при Раді Міністрів Української РСР у складі Головної податкової інспекції Українській РСР і державних податкових інспекцій по областях, районах, містах і районах у містах.
Робота на посадах в місцевих органах державного управління міністерств і відомств УРСР включена до Переліку державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР, період роботи в яких на посадах керівних працівників і спеціалістів зараховується до стажу державної служби, наведеного в додатку до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року №283.
З 03.05.1994 діяла Постанова Кабінету Міністрів України №283 «Про порядок обчислення стажу державної служби». Обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцем надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток, відпусток та призначення пенсії. Цим порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.
Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку, до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, інших органів управління військових формувань, державної податкової та контрольно-ревізійної служби.
Відповідно до ч.2 ст.25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723Х-ІІ при встановленні категорій посад державних службовців зроблено посилання на інші прирівняні до них посади.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723Х-ІІ державна податкова служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
Відповідно до ч.2 ст.9 зазначеного Закону, регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено Законом України. Із наведеної норми вбачається, що правове становище державних службовців, які працюють в апараті інших органів, може регулюватися іншими спеціальними законами. При цьому Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723Х-ІІ застосовується до таких службовців в частині, яка не врегульована спеціальними законами.
Спеціальним Законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності був Закон України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», а з 12.08.2012 - Податковий Кодекс України.
Згідно ч.1 ст.4 цього Закону, Державна податкова адміністрація України, якій за змістом частин 2,3 цієї статті підпорядковані державні податкові інспекції, є центральним органом виконавчої влади.
Посадовою особою державної податкової служби за правилами ч.1 ст.15 Закону України Про державну податкову службу в Україні, може бути особа, яка має вищу освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Державною податковою адміністрацією України. Посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації, після якої таким особам присвоюються спеціальні звання (ч.5,6 ст.15 цього Закону).
Статтею 6 цього Закону визначено, що видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання, та які займали посади в державних органах щодо практичного виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики) у період до 12.08.2012 перебувають на державній службі та є державними службовцями.
З 12.08.2012 пунктом 344.1 ст.344 Податкового кодексу України визначено, що період роботи посадових осіб контролюючих органів (в тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання), крім діючих у них підрозділів податкової міліції, зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України Про державну службу незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Вказане також кореспондується із ч.18 ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723Х-ІІ, згідно якої період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до Закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Законом України від 04.12.1990 №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», як і Податковим Кодексом України не врегульовано питання пенсійного забезпечення посадових осіб державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, тому при вирішенні таких питань підлягають застосуванню положення Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723Х-ІІ, зокрема стаття 37, за правилами якої на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягай встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для жінок-не менше 20 років, для чоловіків-не менше 25 років, у тому числі стажу державної служби-не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців-незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку.
Судом вірно було зазначено, що посадові особи податкових органів, яким присвоєно спеціальні звання та які обіймають посади в податкових органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері митної політики), фінансуються за рахунок державного бюджету, а відповідно одержують заробітну плату - дійсно перебувають на державній службі та є державними службовцями.
Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою KM України від 03.05.1994 року №283, також було передбачено зарахування до стажу державної служби роботи (служби) на посадах суддів, слідчих, а також час служби на посадах рядового та начальницького складу осіб, яким присвоєно встановлені законодавством спеціальні звання міліції, в органах внутрішніх справ, що входили або входять до структури Міністерства внутрішніх справ.
Згідно з абзацами третім та п'ятим пункту 2 Порядку №283 (чинного до набрання законної сили Законом України «Про державну службу» №889-VIII від 10 грудня 2015 року) було встановлено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання.
Судом першої інстанції вірно зазначено, що зважаючи на те, що як Законом України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015, так і нормами Законів України «Про державну службу» №3723-XII та Порядку №283, було передбачено зарахування до стажу державної служби роботу (службу) на посадах керівних працівників і спеціалістів в податкових органах, враховуючи те, що ОСОБА_1 з 02.07.1990 працював в податкових органах, обіймав відповідні посади для виконання завдань і функцій держави (у сфері податкової політики), те, що йому присвоювались відповідні ранги державних службовців та спеціальні звання у визначеному Законом від 25 червня 1991 року №1262-XII порядку, а також те, що він одержував заробітну плату за виконувану роботу за рахунок державного бюджету, і з отримуваної заробітної плати проводились відрахування відповідних (страхових, соціальних) внесків до спеціальних фондів державного бюджету, то всі періоди роботи (служби) позивача на зазначених посадах підлягають зарахуванню до стажу державної служби.
Період роботи (служби) осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні званим) в органах доходів і зборів зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», незалежно від місця роботи на час досягнення віку, на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи та час досягнення зазначеного віку.
Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, співвідношення з рангами державних службовців, розмір надбавок за спеціальне звання затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Процедуру присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів та осіб, уповноважених їх присвоювати визначено Порядком присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2013 року №839.
Згідно з пунктом 9 Порядку №839 посадовій особі, яка перебувала на державній службі та вперше призначена на посаду в органах доходів і зборів, присвоюється спеціальне звання за посадою, на яку призначено особу, з урахуванням встановленого співвідношення рангів державних службовців.
Особам, які приймаються на роботу до органів доходів і зборів та яким раніше присвоєно спеціальні звання державної податкової або митної служби, спеціальні звання присвоюються з урахуванням співвідношення, визначеного законом.
Відповідно до пункту 4 Порядку №839 до строку перебування у спеціальному званні зараховується період роботи в органах доходів і зборів у спеціальному званні (ранзі державного службовця), а також строк перебування у спеціальному званні (ранзі державного службовця) посадових осіб державної податкової та державної митної служби, крім посадових осіб, яким у період роботи в органах доходів і зборів спеціальне звання було присвоєно достроково.
Постановою Кабінету Міністрів України №306 від 20 квітня 2016 року «Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями» затверджений Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що зазначені норми підтверджують, що посадові особи контролюючих органів, в даному випадку податкового органу, віднесені до державних службовців за певними особливостями, тобто з присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців.
Спеціальні звання посадових осіб органів державної податкової служби - прирівнюються до рангів державного службовця, визначених постановою Кабінету Міністрів України №306.
Згідно з пунктами 343.1, 343.2 та 343.3 статті 343 Податкового кодексу України посадовим особам контролюючих органів присвоюються такі спеціальні звання: головний державний радник податкової та митної справи; державний радник податкової та митної справи I рангу; державний радник податкової та митної справи II рангу; державний радник податкової та митної справи III рангу; радник податкової та митної справи I рангу; радник податкової та митної справи II рангу; радник податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи I рангу; інспектор податкової та митної справи II рангу; інспектор податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи IV рангу; молодший інспектор податкової та митної справи.
Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, співвідношення з рангами державних службовців, розмір надбавок за спеціальне звання затверджуються Кабінетом Міністрів України. У разі присвоєння посадовій особі спеціального звання відповідно до пункту 343.1 цієї статті надбавка за ранг державного службовця не виплачується.
Пунктом 344.1 статті 344 Податкового кодексу України визначено, що пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу».
Період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Суд вірно встановив, що посадові особи податкових органів, яким присвоєно спеціальні звання є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Вірними є висновки суду першої інстанції, що періоди з 02.07.1990 до 03.07.1992 - старший державний податковий інспектор Державної податкової інспекції у Дніпропетровській області; з 06.07.1992 до 26.03.1996 - начальник державної податкової інспекції по Амур-Нижньодніпровському району; з 18.02.2002 до 19.06.2002 - в Державній податковій інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська (присвоєно спеціальне звання радник податкової служби в податковій інспекції Ленінського району); з 19.06.2002 до 13.04.2005 - заступник голови державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області; з 13.04.2005 до 23.09.2010 - начальник державної податкової інспекції у ДП1 у Жовтневому районі м. Дніпропетровська; з 28.09.2011 до 03.06.2013 - начальник Верхньодніпровської об'єднаної ДПІ в органах державної податкової служби; з 02.05.2016 до 16.11.2016 - першого заступника начальника Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області; з 17.11.2016 до 30.06.2017 - заступник директора департаменту економічного розвитку Дніпропетровської облдержадміністрації протиправно не було зараховано у стаж його роботи на посадах державної служби:
Оскільки позивач станом на 01.05.2016 працював на посадах, які відносяться до посад державної служби, зокрема в органах Державної податкової служби та станом на цю дату мав понад 20 років стажу державної служби, та досяг на момент звернення із заявою встановленого віку для призначення такого виду пенсії, то відповідно позивач має право на переведення його на пенсію державного службовця за ст.37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ.
Судом було обґрунтовано встановлено, що рішення ГУ ПФУ у Дніпропетровській області від 05.12.2024 №045550017074 є протиправним та підлягає скасуванню.
Як встановив суд першої інстанції, відповідно наданої форми РС-право, позивачу було зараховано до стажу державної служби наступні періоди його перебування на державній службі: з 20.07.1987 до 02.07.1990, з 27.01.1998 до 15.05.1998, з 04.06.2013 до 01.05.2016.
Суд вірно встановив необхідність зарахування спірних періодів: з 02.07.1990 до 03.07.1992 - старший державний податковий інспектор Державної податкової інспекції у Дніпропетровській області; з 06.07.1992 до 26.03.1996 - начальник державної податкової інспекції по Амур-Нижньодніпровському району; з 18.02.2002 до 19.06.2002 - в Державній податковій інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська (присвоєно спеціальне звання радник податкової служби в податковій інспекції Ленінського району); з 19.06.2002 до 13.04.2005 - заступник голови державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області; з 13.04.2005 до 23.09.2010 - начальник державної податкової інспекції у ДП1 у Жовтневому районі м. Дніпропетровська; з 28.09.2011 до 03.06.2013 - начальник Верхньодніпровської об'єднаної ДПІ в органах державної податкової служби; з 02.05.2016 до 16.11.2016 - першого заступника начальника Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області; з 17.11.2016 до 30.06.2017 - заступник директора департаменту економічного розвитку Дніпропетровської облдержадміністрації.
З огляду на наявність у позивача необхідного стажу державної служби 20 років, досягнення ним пенсійного віку 62 роки, а також відповідності загального страхового стажу необхідному для призначення пенсії за віком у мінімальному розміру, в спірних правовідносинах дотримано умови для переведення позивача на пенсію відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723Х-ІІ.
Таким чином, вірними є висновки суду першої інстанції, що підлягають задоволенню вимоги щодо зобов'язання відповідача перевести з 26.11.2024 (дата звернення) ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723Х-ІІ.
Доводи апеляційної скарги вказаного не спростовують.
Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. ст. 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправним та зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Постанова у повному обсязі складена 22 жовтня 2025 року.
Головуючий - суддя А.А. Щербак
суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш