22 жовтня 2025 року м. Дніпросправа № 160/8914/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 червня 2025 року (суддя 1-ї інстанції Сліпець Н.Є.) в адміністративній справі №160/8914/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
25.03.2025 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 05.02.2025 №047050030479 про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах по Списку №2, яким відмовлено в призначенні пільгової пенсії за Списком №2 ОСОБА_1 у зв'язку з недосягненням нею пенсійного віку;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 періоди її роботи з 17.01.2003 по 22.10.2009 та з 23.10.2009 по 14.10.2014;
- зобов'язати Голодне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.01.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно з пунктом “б» статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VII, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні №1-р/2020, та з урахуванням висновків суду у даній справі.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про незгоду з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 047050030479 від 05.02.2025 яким було відмовлено позивачці у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, у зв'язку з тим, що до пільгового стажу не враховано періоди згідно атестацій за 2009 та 2014 рік, оскільки в переліку до атестацій не зазначено розділ та підрозділ та до якого Списку відноситься професія. Вважає рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову у призначенні пенсії протиправним та необгрунтованим.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 червня 2025 року позов задоволено.
Відповідачем - ГУ ПФУ в Запорізькій області на вказане рішення суду подана апеляційна скарга, в якій зазначено на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не надано належної оцінки доводам відповідача, а спірне рішення про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах прийнято у відповідності до норм законодавства.
Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів п.3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступного висновку.
Судом встановлено, що 29.01.2025 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
За принципом екстериторіальності рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 047050030479 від 05.02.2025 року позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та зазначено: вік заявника становить 50 років 00 місяців 18 днів; згідно наданих документів страховий стаж становить 34 роки 1 місяць 29 днів; стаж роботи за списком №2 становить 16 років 7 місяців 13 днів; до пільгового стажу не враховано періоди згідно атестацій за 2009 та 2014 рік, оскільки в переліку до атестацій не зазначено розділ та підрозділ та до якого Списку відноситься професія. Позивач не погоджується із вказаними рішенням відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, що і стало підставою для звернення з даною позовною заявою до суду.
Не погоджуючись з відмовою відповідача у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 та не зарахуванням спірного періоду роботи до страхового стажу для обчислення пенсії, позивач звернулась до суду із цим позовом.
Суд першої інстанції задовольняючи позов дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Щодо віку слід зазначити наступне.
Пунктом "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції до 01 квітня 2015 р. визначено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно
від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом України №213-VIII, що набрав чинності 01 квітня 2015 р. внесено зміни до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та викладено його в наступній редакції: "На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи - працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в редакції Закону №2148-VIII (набрав чинності 11 жовтня 2017 р.) визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 р. №1-р/2020, визнані неконституційними, зокрема, приписи статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" зі змінами, внесеними Законом №213-VIII. Стаття 13 в редакції Закону №213-VIII втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Застосуванню підлягає стаття 13, в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 р. на посадах, визначених у вказаних нормах.
Отже, наявна колізія між нормою пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з урахуванням рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23 січня 2020 р. та нормою статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в редакції Закону №2148-VIII, що порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р., та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 р. у справі "Щокін проти України").
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 р. у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Тобто застосуванню в даному випадку підлягає норма пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції, що діяла до 01 квітня 2015 р., як така, що найбільш сприяє захисту права позивачки на призначення пільгової пенсії за Списком №2, яка передбачає вік 50 років.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 листопада 2021 р. у справі №360/3611/20(№ 11-209заі21).
ОСОБА_1 станом на час звернення із заявою про призначення пенсії (29.01.2025) досягла віку 50 роки.
Щодо не зарахування ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №2 періодів її роботи слід зазначити наступне.
Відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі статтю 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пункт 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пунктів 3 - 5 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 р. № 383 (далі - Порядок № 383) при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 р. та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 р.
Як свідчать встановлені обставини справи, у трудовій книжці серії НОМЕР_1 позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зокрема, зазначено:
1-а поліклініка м. Дніпродзержинська:
02.08.1993 - прийнята на посаду медичного статистика поліклініки;
11.08.1995 - звільнена із займаної посади за власним бажанням, ст.38 КЗпП України;
15.08.1995 - “зачислена в штат Дома ребенка на должность медсестры по групам детей с поражением центральной нервной системы»;
15.08.1995 - змінити запис №3 від 15.08.1995 та перейменувати на посаду сестра медична по групам дітей з ураженням центральної нервової системи та порушенням психіки згідно класифікатора професій ДК003-95;
12.10.1999 - за підсумками атестації робочих місць підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за списком №2;
26.10.2004 - за підсумками атестації робочих місць підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за списком №2;
22.10.2009 - за підсумками атестації робочих місць підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за списком №2;
08.06.2010 - відповідно витягу із рішення “Про внесення змін до деяких рішень обласної ради» змінена назва на Дніпродзержинський спеціалізований будинок дитини “Дніпропетровської міської ради»;
14.10.2014 - за підсумками атестації робочих місць підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за списком №2;
07.11.2016 - змінена назва закладу на Комунальний заклад “Кам'янський спеціалізований будинок дитини “Дніпропетровської обласної ради».
Спору між сторонами щодо неналежних записів у трудовій книжці відносно вказаних періодів немає.
У спірні періоди з 17.01.2003 по 22.10.2009 та з 23.10.2009 по 14.10.2014 були проведені атестації робочих місць за умовами праці для визначення прав працівників на пільгове пенсійне забезпечення за Списками №1 та №2, за результатами яких складено накази №247.2 від 22.10.2009 та №145 від 14.10.2014.
Однак, відповідач у рішенні № 047050030479 від 05.02.2025 підставою для відмови позивачу про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 зазначив, що до пільгового стажу не враховано періоди згідно атестацій за 2009 та 2014 рік, оскільки в переліку до атестацій не зазначено розділ та підрозділ та до якого Списку відноситься професія.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції наголошує, що працівник не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто таким працівником. Обов'язок ведення трудових книжок (заповнення, внесення відповідних записів та засвідчення з проставленням печатки підприємства або відділу кадрів, внесення виправлень та/або змін до записів) законодавцем покладено на адміністрацію підприємств (власника або уповноважений ним орган). Крім того, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому, власне, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17.
Також, колегія суддів звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідної тривалості, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки посада (професія) “сестри медичної» передбачена Списком №2 згідно: підрозділу 24в розділу XXIV Постанови КМУ №36 від 16.01.2003 - “у психіатричних (психоневрологічних) лікувально-профілактичних закладах (відділеннях), будинках дитини»; та згідно частини 7 розділу XXIV Постанови КМУ №461 від 24.06.2016 - “у психіатричних (психоневрологічних) лікувально-профілактичних закладах (відділеннях), будинках дитини - молодші спеціалісти з медичною освітою, молодші медичні сестри/молодші медичні брати, молодші медичні сестри/молодші медичні брати з догляду за хворими, сестри-господині/працівники з господарської діяльності закладу охорони здоров'я», а наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що позивач у періоди з 17.01.2003 по 22.10.2009 та з 23.10.2009 по 14.10.2014 працювала на посаді, яка віднесена до Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, рішення відповідача є протиправним та необґрунтованим, а отже підлягає скасуванню і зобов'язанням Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 періоди її роботи з 17.01.2003 по 22.10.2009 та з 23.10.2009 по 14.10.2014.
Щодо доводів скаржника про те, що він не має повноважень на вчинення будь-яких інших дій з приводу пенсійного забезпечення позивача, у тому числі за рішенням суду, оскільки останній не перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та проживає на території, що обслуговується Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, колегія суддів зазначає наступне.
Так враховуючи приписи пункту 4.2 розділу IV Порядку у подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, свідчить про те, що рішення про призначення пенсії приймає той орган, що визначений за принципом екстериторіальності. Тобто всі дії щодо призначення пенсії вчиняє саме даний територіальний підрозділ Пенсійного фонду України. Натомість на територіальний підрозділ Пенсійного фонду України за місцем реєстрації (проживання) особи, після прийняття рішення про призначення пенсії та отримання електронної пенсійна справи через засобами програмного забезпечення.
Таким чином є правильні висновки суду першої інстанції, що дії щодо зарахування спірних періодів роботи позивача до її страхового стажу та повторного розгляду заяви про призначення пенсії належить вчинити саме ГУ ПФУ в Запорізькій області, якому за принципом екстериторіальності передано на розгляд заяву позивача від 29.01.2025 року про призначення пенсії.
Приписи ст. 47 Закону №1058 визначають лише те, що пенсія виплачується за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України, а суд не зобов'язував відповідача здійснювати виплату пенсії ОСОБА_1 .
З огляду на зазначене, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 червня 2025 року в адміністративній справі №160/8914/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення (22.10.2025) та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст 328, 329 КАС України.
Повне судове рішення складено 22 жовтня 2025р.
Головуючий - суддя Н.І. Малиш
суддя Н.П. Баранник
суддя А.А. Щербак