21 жовтня 2025 року м. Дніпросправа № 160/19039/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Сафронової С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.04.2025 року в адміністративній справі №160/19039/24 (головуючий суддя першої інстанції - Захарчук-Борисенко Н. В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просила:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області у вигляді не зарахування для обчислення призначеної ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 та №2 виробництв, робіт професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії, на посадах на посаді машиніста конвеєра дільниці отримання формувальних пісків збагачувального виробництва Вільногурський гірничо-збагачувальний комбінат ПрАТ «Юкрейніан Кемікал Продактс» від 16.01.2001 року по 02.10.2014 року відповідно довідки 23.04.2024 року №01-15/61 та у філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» з 03.10.2014 року по 31.12.2023 року відповідно довідки від 26.01.2024 року №229/13;
визнати протиправною бездіяльність Головного управляння Пенсійного фонду України в Одеській області у вигляді не зарахування для обчислення призначеної ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії, на посад на посаді машиніста конвеєра дільниці отримання формувальних пісків збагачувального виробництва та на посаді транспортувальника дільниці доведення збагачувального виробництва Вільногірський гірничо-збагачувальний комбінат ПрАТ «Юкрейніан Кемікал Продактс» з 24.12.2012 року по 02.10.2014 року відповідно довідки 23.04.2024 року №01-15/61 та у філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» з 03.10.2014 року по 31.12.2023 року відповідно довідки від 26.01.2024 року №229/13;
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області у вигляді не зарахування для обчислення призначеної ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 та №2 виробництв, робіт професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії, на посадах на посаді машиніста конвеєра дільниці отримання формувальних пісків збагачувального виробництва та на посаді транспортувальника ліьниці доведення збагачувального виробництва Вільногірський гірничо-збагачувальний комбінат ПрАТ «Юкрейніан Кемікал Продактс» з 16.01.2001 року по 02.10.2014 року відповідно довідки від 23.04.2024 року №01-15/61 та у філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» з 03.20.2014 року по 31.12.2023 року відповідно довідки від 26.01.2024 року №229/13;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 з 26.05.2024 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 згідно з п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1778-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 року рішенні №1-р/2020 року.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №0470500274111 від 03.06.2024 року, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №0470500274111 від 12.06.2024 року, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №0470500274111 від 21.06.2024 року, якими відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.05.2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 та зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком №2 періоди роботи на посаді «машиніста конвеєра», передбачені Довідкою №01-15/61 від 23.04.2024 року: з 16.01.2001 року по 16.01.2001 року; з 19.03.2001 року по 01.01.2002 року; з 30.03.2002 року по 31.03.2002 року; з 31.05.2002 року по 10.01.2003 року; з 01.04.2003 року по 11.01.2004 року; з 01.03.2004 року по 30.11.2006 року; з 14.05.2007 року по 31.12.2007 року; з 01.03.2008 року по 07.12.2008 року; з 14.04.2009 року по 17.01.2010 року; з 01.03.2010 року по 06.01.2011 року; з 15.05.2011 року по 02.01.2012 року; з 27.03.2012 року по 23.12.2012 року; з 14.03.2013 року по 02.10.2014 року; та періоди, передбачені Довідкою №229/13 від 26.01.2024 року: 31.12.2015 року, з 31.03.2022 року по 28.07.2022 року, з 29.07.2022 року по 31.12.2023 року.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області судові витрати з оплати судового збору у розмірі 605,60 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач - 4 Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити. Апелянт вказує на безпідставність позовних вимог, зважаючи на відсутність у позивача необхідного пільгового стажу.
Позивач не надав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу. Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
26.05.2024 року позивач - ОСОБА_1 звернулася до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №047050027411 від 03.06.2024 року позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з відсутність пільгового стажу.
Вік заявника - 50 років 03 місяці 12 днів.
Страховий стаж - 30 років 08 місяців 16 днів, з них пільговий стаж за Списком №1 - 2 роки 05 місяців 03 дні.
До страхового стажу не зараховано період отримання допомоги по безробіттю з 05.07.1999 року по 31.12.1999 року, оскільки зарахування до страхового стажу отримання одноразової виплати по безробіттю ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не передбачено.
До пільгового стажу не зараховано:
- періоди роботи з 03.10.2014 року по 31.12.2023 року згідно довідки №229/3 від 26.01.2024 року, оскільки відсутні документи про атестацію робочих місць;
- періоди роботи з 24.12.2012 року за Списком №1 згідно довідки №01-15/61 від 23.04.2024 року, оскільки відсутній наказ про атестацію робочих місць від 08.02.2012 року №35. Накази про атестацію робочих місць та перелік посад за Списком №2 до документів не долучено.
Позивач 03.06.2024 року подала повторно заяву про призначення пенсії, яку розглянуто за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Одеській області.
Рішенням №0470500274111 від 12.06.2024 року відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Вік заявника 50 років 03 місяці 19 днів.
Страховий стаж - 28 років 08 місяців 16 днів, з урахуванням кратності 31 рік 08 місяців 16 днів.
Пільговий стаж особи за Списком №1 - 03 роки 00 місяців 24 днів.
Пільговий стаж за Списком №2 - 00 років 00 місяців 00 днів.
До страхового стажу не зараховано:
- з 05.07.1999 року по з 05.07.1999 року по 31.12.1999 року, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття та отримувала матеріальну допомогу по безробіттю, згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 02.03.1993, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про зайнятість населення» було передбачено виплату матеріальної допомоги по безробіттю за умови, що середньомісячний сукупний дохід на члена сім'ї не перевищує встановленого законодавством неоподаткованого мінімум доходів громадян. Період одержання такої допомоги не зараховується до страхового стажу як до 01.01.2004 та і після 01.01.2004 року.
За наданими документами до пільгового стажу не зараховано:
- періоди роботи з 03.10.2014 року по 31.12.2023 року за Списком №2, згідно довідки №229/13 від 26.01.2024 року, оскільки не долучено наказ про затвердження результатів атестації робочого місця від 31.03.2017 року №104, який зазначений в пільговій довідці;
- періоди роботи з 24.12.2012 року за Списком №1, згідно довідки 01-15/61 від 23.04.2024 року, оскільки не долучено наказ про затвердження результатів атестації робочого місця від 08.02.2012 року №35.
12.06.2024 року позивач втретє подала заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
ГУ ПФУ в Чернігівській області прийняло 21.06.2024 року рішення №47050027411 про відмову у призначенні пенсії.
До страхового стажу не зараховано:
- період роботи з 04.08.1992 року по 12.11.1992 року, оскільки на записі про звільнення не читається печатка;
- період роботи з 10.03.1993 року по 05.10.1993 року, оскільки назва установи при прийнятті на роботу не відповідає назві установи на печатці, якою завірено запис про звільнення з роботи;
- період роботи з 06.12.1993 року по 31.01.1994 року, оскільки запис про звільнення завірений печаткою УРСР;
- період отримання допомоги по безробіттю з 21.12.1998 року по 19.06.1999 року, оскільки дата припинення допомоги по безробіттю не відповідає даті наказу про припинення допомоги по безробіттю (21.12.1998 року).
За наданими документами до пільгового стажу не зараховано:
- періоди роботи згідно довідки №01-15/61 від 23.04.2024 року, оскільки довідка не відповідає вимогам пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутністю трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (додаток №5) (довідка завірена лише підписом голови Правління);
- періоди роботи згідно довідки №229/13 від 26.01.2024 року, на посаді «транспортувальник», оскільки відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 Позивач прийнята на посаду «машиніст конвеєра дільниці отримання формувальних пісків» (посада «транспортувальник» у трудовій книжці не зазначена).
Також у цьому ж рішенні повідомлено про таке:
- копії наказів про результати атестації робочих місць №147 від 17.04.1997 року, №79 від 07.03.2007 року, №336 від 20.09.2007 року не завірені належним чином;
- до наказу про результати атестації робочих місць від 13.03.2001 року №112 не долучено перелік робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам, яких підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах, по Списку №1;
- не долучено наказ про результати атестації робочих місць №347 від 29.07.2022 року.
Вважаючи протиправними вказані вище рішення пенсійних органів, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.10.2025 року визначено склад колегії суддів: Білак С.В. (суддя-доповідач), судді Чабаненко С.В., Сафронова С.В.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно приписів статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
03 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон №2148-VIII, що доповнив Закон №1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту:
«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.».
За приписами статті 12 Закону №1788-XII, право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Натомість, згідно з пунктом «б» статті 13 Закону №1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом №213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом №213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом б статті 13 Закону №1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення КСУ №1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти б - г статті 54 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б г» статті 54 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням №1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону №1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом №213-VIII.
У зв'язку із цим, на час виникнення спірних правовідносин Закон №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок згідно з яким, у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 року по справі №360/3611/20.
Зміни до правового регулювання щодо призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1 та Списком №2 до Закону України №1788 внесено Законом №213-VІІІ від 02.03.2015 року.
Так, п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону №1788 (у редакції, чинній до прийняття Закону №213-VІІІ) було передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
б) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №2 ( 36-2003-п ) виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років і 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Тому суд вважає за можливе застосувати до даної справи висновок Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 року по справі №360/3611/20.
Стосовно не зарахування до пільгового стажу позивача періодів роботи згідно з Довідками №229/13 від 26.01.2024 року та №01-15/61 від 23.04.2024 року про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки та відповідних записів у ній.
Згідно із частиною першою статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або записів в ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або записів в ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також в тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку №637 в тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
З 29.07.1993 року діє Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58 (надалі по тексту також - Інструкція №58).
Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника (пункт 1.1 Інструкції №58).
Слід зазначити, що вищенаведені норми встановлюють виключний пріоритет трудової книжки перед іншими документами для визначення пільгового стажу.
З наявної у матеріалах справи трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 вбачається, що у спірні періоди вона працювала:
- запис №14: 16.01.2001 року переведена збагачувальну фабрику машиністом конвеєра дільниці отримання формувальних пісків по 2 розряду;
- запис №15: 11.01.2003 року по 31.01.2003 року переведена в тому ж цеху машиністом конвеєра дільниці доводки;
- запис №16: з 01.03.2003 року по 31.03.2003 року переведена тимчасово у тому ж цеху машиністом конвеєра дільниці доводки;
- запис №18: 01.09.2003 року присвоєно 3 розряд машиніста конвеєра дільниці отримання формувальних пісків;
- запис №19: 01.04.2009 року переведена машиністом конвеєра дільниці отримання формувальних пісків по 3 розряду;
- запис №21: 02.10.2014 року звільнення по переведенню у Філіал «Вільногірський ГМК» АТ «Об'єднана гірничо-хімічна компанія»;
- запис №22: 03.10.2014 року прийнята по переводу в збагачувальне виробництво машиністом конвеєра по 3 розряду дільниці отримання формувальних пісків;
- запис №23: 01.01.2020 року назву професії змінено на «машиніст конвеєра».
У матеріалах справи наявні також і довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки та відповідних записів у ній №229/13 від 26.01.2024 року та №01-15/61 від 23.04.2024 року.
З приводу зауважень, вказаних у вище досліджених рішеннях ПФУ, суд вказує таке.
Слід відмітити, що 21.08.1992 року вступив в дію Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року №442 (надалі по тексту також - Порядок №442).
Даним Порядком встановлено, що відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за віком на пільгових умовах за Списками №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджуваними Кабінетом Міністрів України, а також пенсії, які можуть встановлюватися підприємствами й організаціями за рахунок власних коштів працівникам інших виробництв, професій та посад залежно від умов праці, призначаються за результатами атестації робочих місць.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком №442 та розробленими Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (надалі по тексту також - Мінпраці України) від 01.09.1992 року №41 (надалі по тексту також - Методичні рекомендації).
Зміст зазначених нормативних актів свідчить, що основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Згідно із пунктом 4 Порядку №442 та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.
Атестація робочих місць за приписами Порядку №442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
Пунктами 8, 9 Порядку №442 передбачено, що відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці України разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383 (надалі по тексту також - Порядок №383), регламентовано, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, які чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.
Список №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року №162, що діяв до 16.01.2003 року, включає посаду «машиніста конвеєра».
Також, «машиніст конвеєра» відноситься до Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року №36, який діяв до 03.08.2016 року, а саме Розділ ІІ «Підготовка руд, збагачення, окускування (агломерація, брикетування, огрудкування), випалювання руд і нерудних копалин», код КП 2а.
24.06.2016 року Кабінетом міністрів України прийнято Постанову №461 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», відповідно до якого «машиністи конвеєрів» віднесені до Списку №2.
Отже, Списками у відповідні періоди підтверджено, що «машиніст конвеєра» відноситься до Списку №2.
Згідно пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Видача уточнюючої довідки передбачена чинним законодавством України і має на меті забезпечення права особи на отримання пенсії, оскільки відомості, які в ній зазначаються, стосуються конкретної особи щодо періоду її роботи і умов праці, у зв'язку з чим при її видачі юридичні особи, установи, організації керуються виключно тими відомостями, які містяться в первинних документах. Тобто, уточнююча довідка є офіційним документом, форма якої затверджена постановою Кабінету Міністрів України №637, і роботодавець за правильність відомостей зазначених у ній несе відповідальність, у зв'язку з чим підприємство не може на власний розсуд відкликати або скасовувати видану довідку.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.02.2019 року (справа №362/7962/15).
З урахуванням того, що позивач бажає отримувати пенсію за віком на пільгових умовах на підставі п. б ст. 13 Закону №1788, який передбачає пенсію за Списком №2, то суд досліджує Довідки №229/13 від 26.01.2024 року та №01-15/61 від 23.04.2024 року у площині Списку №2.
Згідно з Довідкою №01-15/61 від 23.04.2024 року, виданої ПАТ «Юкрейніан кемікал продактс», позивач працювала за професією (посадою) «машиніст конвеєра» у наступні періоди:
- з 16.01.2001 року по 16.01.2001 року (01 день);
- з 19.03.2001 року по 01.01.2002 року (09 місяців 12 днів);
- з 30.03.2002 року по 31.03.2002 року (02 дня);
- з 31.05.2002 року по 10.01.2003 року (07 місяців 09 днів);
- з 01.04.2003 року по 11.01.2004 року (09 місяців 10 днів);
- з 01.03.2004 року по 30.11.2006 року (02 роки 08 місяців 29 днів);
- з 14.05.2007 року по 31.12.2007 року (07 місяців 17 днів);
- з 01.03.2008 року по 07.12.2008 року (09 місяців 06 днів);
- з 14.04.2009 року по 17.01.2010 року (09 місяців 03 дні)
- з 01.03.2010 року по 06.01.2011 року (10 місяців 05 днів);
- з 15.05.2011 року по 02.01.2012 року (07 місяців 17 днів);
- з 27.03.2012 року по 23.12.2012 року (08 місяців 26 днів);
- з 14.03.2013 року по 02.10.2014 року (01 рік 07 місяців 18 днів).
Відповідно до довідки №229/13 від 26.01.2024 року, виданої Філією «Вільногірський ГМК» АТ «Об'єднана гірничо-хімічна компанія», позивач працювала за професією (посадою) «машиніст конвеєра» у наступні періоди:
- з 03.10.2014 року по 26.12.2014 року (02 місяці 24 дні);
- з 25.02.2015 року по 12.02.2016 року (11 місяців 18 днів);
- з 10.05.2016 року по 02.08.2016 року (02 місяці 23 дня);
- з 09.08.2016 року по 11.12.2016 року (04 місяці 09 днів);
- з 15.05.2017 року по 06.02.2018 року (08 місяців 22 дня);
- з 15.05.2018 року по 07.02.2019 року (08 місяців 23 дня);
- з 20.03.2019 року по 01.04.2020 року (01 рік 00 місяців 12 днів);
- з 10.04.2020 року по 05.02.2021 року (09 місяців 26 днів);
- з 01.03.2021 року по 31.03.2021 року (01 місяць);
- з 01.06.2021 року по 28.07.2022 року (01 рік 01 місяць 28 днів);
- з 29.07.2022 року по 31.12.2023 року (01 рік 05 місяців 03 дні).
При цьому, як вбачається з довідок №229/13 від 26.01.2024 року та №01-15/61 від 23.04.2024 року у них наявні посилання на Накази про атестацію робочих місць.
Судом першої інстанції вірно не прийнято аргументи ГУ ПФУ в Чернігівській області в рішенні від 21.06.2024 року №47050027411, що до пільгового стажу не зараховано періоди роботи згідно довідки №229/13 від 26.01.2024 року на посаді «транспортувальник», оскільки відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 позивач прийнята на посаду «машиніст конвеєра дільниці отримання формувальних пісків» (посада «транспортувальник» у трудовій книжці не зазначена).
Так, зі змісту даної довідки вбачається, що «транспортувальник дільниці» відноситься до Списку №1.
Також не приймаються аргументи пенсійного органу про не зарахування до пільгового стажу позивача періодів роботи згідно з довідкою №01-15/61 від 23.04.2024 року, оскільки довідка не відповідає вимогам пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутністю трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (додаток №5) (довідка завірена лише підписом голови Правління).
Як будо зазначено вище, уточнююча довідка є офіційним документом, форма якої затверджена постановою Кабінету Міністрів України №637, і роботодавець за правильність відомостей зазначених у ній несе відповідальність, у зв'язку з чим підприємство не може на власний розсуд відкликати або скасовувати видану довідку.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.02.2019 року у справі №362/7962/15.
Також, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Посилання на неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Висновки аналогічного характеру викладені в постановах Верховного Суду від 29.03.2019 року у справі №548/2056/16-а та від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а.
Окрім цього, Верховний Суд в постанові від 06.03.2018 року по справі №754/14898/15-а, зауважив, що підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Вирішуючи спір по суті, слід звернути увагу на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11.11.2020 року у справі №677/831/17, де Верховний Суд звернув увагу на те, що орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. При цьому витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу.
Відтак, враховуючи наведене вище, у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих позивачем документів, відповідач наділений правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності, а також зобов'язаний письмово повідомляти заявника про надання додаткових документів.
Пенсійні органи, маючи низку повноважень, визначених ч.1 ст. 64 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», жодних дій спрямованих на дотримання конституційного права на пенсію не вчинили, поклавши весь тягар відповідальності на позивача.
З огляду на вищезазначені норми права, реалізовуючи обов'язок держави щодо забезпечення реалізації права особи на соціальний захист, територіальний пенсійний орган в межах наданих йому повноважень та відповідно до пенсійного законодавства повинен сприяти такій особі у реалізації права на призначення їй пенсії, зокрема, шляхом перевірки правильності оформлення заяви, відповідності викладених у ній відомостей, змісту і належності оформлення, а у випадку їх невідповідності, роз'яснювати такій особі її права, а також надавати строк для усунення вказаних недоліків.
Також, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком, на загальних підставах.
Відсутність посилання чи неточність записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займала позивачка у той чи інший період її роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивачки, що дає їй право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17 та від 16.04.2020 року у справі №159/4315/16-а .
При цьому, судом першої інстанції досліджено розрахунок стажу позивача (звернення 12.06.2024 року) після прийняття рішення ГУ ПФУ в Чернігівській області та встановлено, що до стажу позивача за Списком №2 враховано наступні періоди роботи згідно з Довідкою №229/13 від 26.01.2024 року: з 03.10.2014 року по 26.12.2014 року, з 25.02.2015 року по 30.12.2015 року, з 01.01.2016 року по 12.02.2016 року, з 10.05.2016 року по 02.08.2016 року, з 03.08.2016 року по 11.12.2016 року, з 15.05.2017 року по 06.02.2018 року, з 15.05.2018 року по 07.02.2019 року, з 20.03.2019 року по 01.04.2020 року, з 10.04.2020 року по 05.02.2021 року, з 01.03.2021 року по 31.03.2021 року, з 01.06.2021 року по 30.03.2022 року.
Водночас, пенсійним органом безпідставно не зараховано до пільгового стажу за Списком №2 наступні періоди: 31.12.2015 року, з 31.03.2022 року по 28.07.2022 року, з 29.07.2022 року по 31.12.2023 року, які передбачені Довідкою №229/13 від 26.01.2024 року.
Таким чином, з метою ефективного захисту прав позивача слід визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №0470500274111 від 03.06.2024 року, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №0470500274111 від 21.06.2024 року, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №0470500274111 від 12.06.2024 року, якими відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання пенсійного органу призначити пенсію за віком на пільгових умовах.
Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом №475/97-ВР від 17.07.1997 року кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до частини третьої статті 245 КАС України у разі скасування індивідуального акта, суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Верховний Суд у постанові від 21.03.2019 року у справі №817/498/17 наголосив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Враховуючи, що на момент прийняття відповідачем рішення про відмову у призначенні пенсії пільговий стаж позивача було обраховано без врахування періодів роботи, які були досліджені судом у даній справі, адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо обрахунку пільгового стажу позивача.
Тому, слід зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача саме від 26.05.2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 та зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком №2 періоди роботи на посаді «машиніста конвеєра», передбачені Довідкою №01-15/61 від 23.04.2024 року та періоди, передбачені Довідкою №229/13 від 26.01.2024 року: 31.12.2015 року, з 31.03.2022 року по 28.07.2022 року, з 29.07.2022 року по 31.12.2023 року.
Одночасно, в даному випадку заяви позивача про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, за результатом якої прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не приймалось рішення по суті заяви позивача про призначення пенсії на пільгових умовах, відтак відповідальним за опрацювання заяви позивача від 26.05.2024 року та прийняття відповідного рішення є, в даному випадку - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, відтак на останнього має бути покладено й обов'язок відновлення порушених прав позивача.
Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у справі №500/1216/23 від 08.02.2024 року.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність обґрунтованих підстав для часткового задоволення адміністративного позову.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року в адміністративній справі №160/19039/24 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року в адміністративній справі №160/19039/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий - суддя С.В. Білак
суддя С.В. Чабаненко
суддя С.В. Сафронова