21 жовтня 2025 року м. Дніпросправа № 160/4764/25
Суддя І інстанції Серьогіна О.В.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Чередниченка В.Є., Сафронової С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, які полягають у незастосуванні при розрахунку з 26.10.2019 року пенсії за віком ОСОБА_1 показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2016-2018 роки, який складає 6188,89 грн.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 з 26 жовтня 2019 року перерахунок та виплату пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2016-2018 роки, який складає 6188,89 грн, з урахуванням фактично виплачених сум.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 червня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у проведенні розрахунку пенсії ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016-2018 роки.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) здійснити з 06.12.2024 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески, за 2016-2018 роки (6188,89 грн.), з урахуванням раніше виплачених сум.
У іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило його скасувати та прийняти нове рішення по справі, яким в задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована помилковістю висновків суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позову. Вказує на те, що для обчислення пенсії позивача враховувався показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016-2018 роки.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному правлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 26.10.2017 року отримувала пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України від 09.07.2003 року № 1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
26.10.2019 року за заявою позивача її переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 09.07.2003 року №1058-ІV (надалі - Закон № 1058-IV) із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2018-2020 роки.
06.12.2024 року позивач звернулась до відповідача з заявою, в якій просила здійснити перерахунок пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016, 2017 та 2018 роки, який становить 6188,89 грн, починаючи з 26.10.2019 року.
Листом Головного правління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 03.01.2025 року № 480-52377/1-01/8-0400/25 позивачу повідомлено про відмову у здійсненні перерахунку та виплати пенсії та зазначено наступне. З 29.10.2019 року ОСОБА_1 було призначено пенсію за віком, яку обчислено відповідно до статей 27, 28 Закону №1058 виходячи із заробітної плати за період роботи з 01.07.2000 року по 30.09.2019 року. Страховий стаж складає 43 роки 0 місяців 8 днів, коефіцієнт стажу з урахуванням кратності ((516/100812)81) становить 0,43000. Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії з урахуванням (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2016, 2017 та 2018 роки, із застосуванням коефіцієнтів збільшення в розмірі 1,17; 1,11; 1,11; 1,14; 1,197 та 1,0796 складає 7583,39 грн (3764,40 грн 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796 = 7994,47 грн х 0,94858). Загальний розмір пенсії складає 3567,79 грн, у тому числі: 3260,86 грн - розмір пенсії за віком (середньомісячний заробіток для обчислення пенсії 7583,39 х 0,43000); 306,93 грн - доплата за понаднормовий стаж (за 13 років).
Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо незастосування при розрахунку пенсії за віком показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2016-2018 роки, який становить 6188,89 грн, звернулася за захистом своїх прав до суду.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, виходить з наступного.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
У розумінні абз.22 ст.1 Закону №1058 пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Частиною 1 статті 9 Закону №1058 визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 10 Закону №1058 визначено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Частиною 3 статті 45 Закону №1058 встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати і набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення пенсії (попереднього перерахунку пенсії без урахування перерахунку, передбаченого абзацом п'ятим частини четвертої статті 42 цього Закону) незалежно від перерв у роботі, під час переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена (визначений) частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.
Відповідно до частини 2 статті 40 Закону №1058 для обчислення пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Зважаючи на те, що після призначення позивачу пенсії по інвалідності вона продовжувала працювати та набула не менше 24 місяців страхового стажу після призначення пенсії, то при призначенні ії пенсії з 26.10.2019 року для обчислення розміру пенсії підлягає показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2016-2018 роки.
Відповідно до даних, розміщених на веб-сайті Пенсійного фонду України (http://www.pfu.gov.ua), середня заробітна плата за 2016 рік становила 4482,35 грн., за 2017 рік - 6273,45 грн., за 2018 рік - 7810,88 грн. Тому, середній показник станом за 2016-2018 роки становить 6188,89 грн. ((4482,35 грн. + 6273,45 грн. + 7810,88 грн.) : 3).
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що при призначенні пенсії ОСОБА_1 для її обчислення застосовувався показник середньої заробітної плати за 2016-2018 роки у розмірі 3764,40 грн.
Однак, як правильно вказав суд першої інстанції, що 3764,40 грн. - це показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014-2016 роки, адже згідно з даними, розміщеними на веб-сайті Пенсійного фонду України, середня заробітна плата за 2014 рік становила 3149,45 грн., за 2015 рік - 3661,41 грн., за 2016 рік - 4482,35 грн. ((3149,45 грн. + 3661,41 грн. + 4482,35 грн.) : 3 = 3764,40 грн).
Відповідно, доводи пенсійного органу, що ним при призначенні позивачу пенсії за віком застосовано показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2016-2018 роки є безпідставними.
За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання протиправними дій та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 06.12.2024 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески, за 2016-2018 роки (6188,89 грн.), з урахуванням раніше виплачених сум.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції повно з'ясовані обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права та норми процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 червня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
В повному обсязі постанова складена 21 жовтня 2025 року.
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя В.Є. Чередниченко
суддя С.В. Сафронова