16 жовтня 2025 року м. Дніпросправа № 160/402/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),
суддів: Лукманової О.М., Божко Л.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.07.2025 ( суддя Тулянцева І.В.) в адміністративній справі №160/402/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
07 січня 2025 року до суду через підсистему “Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , в якій позивач просить:
визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), грошову допомогу на оздоровлення, з 16.03.2022 по 23.10.2022 включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 16.03.2022 по 23.10.2022 включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), грошову допомогу на оздоровлення із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704, з урахуванням виплачених сум;
визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), грошову допомогу на оздоровлення, з 24.10.2022 по 23.10.2023 включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 24.10.2022 по 23.10.2023 включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), грошову допомогу на оздоровлення із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704, з урахуванням виплачених сум.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.07.2025 клопотання Військової частини НОМЕР_1 про залишення позову без розгляду по справі № 160/402/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задоволено.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії залишено без розгляду.
Не погоджуючись з даною ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким справу направити для продовження розгляду.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач не отримував грошового атестату при переведенні та при звільненні із військових частин. Відомості про суми, нараховані і виплачені йому в період служби вперше ним були отримані з листа-відповіді Військової частини НОМЕР_1 від 17.10.2024.
Військова частина НОМЕР_1 подала відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому вказує на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ч.2 ст.312 КАС України.
Заслухавши суддю доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з наступних підстав.
Статтею 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
За змістом статті 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, у письмовому провадженні.
Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частин третьої та п'ятої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Статтею 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Так, ч.2 ст.233 КЗпП України (в редакції, чинній до 01.07.2022) передбачалося, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Однак, Законом України № 2352-IX від 01.07.2022 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» внесені зміни до норм КЗпП України, які набрали чинності з 19.07.2022.
Зокрема, частини 1 і 2 ст.233 КЗпП України викладені в новій редакції, згідно якої працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті (ч.1).
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116) (ч.2).
Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з наступного:
Щодо позовних вимог до Військової частини НОМЕР_1 про нарахування та виплату грошового забезпечення за період з 16.03.2022 року по 23.10.2022 року, в тому числі матеріальної допомоги на оздоровлення, позивач мав звернутись до суду до 30.09.2023 року, оскільки відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01 липня 2023 року. До суду позивач звернувся 07 січня 2025 року, тобто з пропуском тримісячного строку звернення до суду.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 214 від 23.10.2022 року (по особовому складу) лейтенант ОСОБА_1 справи та посаду здав, виключений із списків особового складу частини та знятий з усіх видів забезпечення з 23.10.2022 року, та йому виданий грошовий атестат, тобто, про розмір грошового забезпечення, в тому числі і невиплату матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022 рік, позивачу стало відомо 23 жовтня 2022 року. Посилання позивача на ту обставину, що достовірні відомості про розмір грошового забезпечення (довідки про нараховані суми грошового забезпечення) він отримав лише після звернення до відповідача із адвокатським запитом в жовтні 2024 року, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки з наданих до суду доказів встановлено, що військова частина НОМЕР_1 при виключенні ОСОБА_1 із списків особового складу частини видала йому грошовий атестат 23.10.2022 року.
Щодо позовних вимог до Військової частини НОМЕР_2 НОМЕР_1 про нарахування та виплату грошового забезпечення за період з 24.10.2022 по 23.10.2023 року, в тому числі матеріальної допомоги на оздоровлення, суд зазначає, що відлік трьох місячного строку звернення до суду розпочався з 24.10.2023 року та закінчився 24 січня 2024 року. В ухвалі суду від 31.01.2025 року про залишення позовної заяви без руху після відкриття провадження у справі, судом було зобов'язано позивача надати докази поважності пропуску строку звернення до суду з позовними вимогами про стягнення грошового забезпечення за період з 01.07.2023 року (у зв'язку із змінами, внесеними до ст. 233 КЗпП України) по 23.10.2023 року та у разі необхідності, подати заяву про поновлення строку звернення до суду.
В заяві про усунення недолік позовної заяви від 18.02.2025 року (на виконання ухвали суду від 31.01.2025 року про залишення позову без руху) представником позивача - адвокатом Черніковим Д.Ю. було зазначено, що позивач протягом 2022 - 2023 років регулярно брав безпосередню участь у бойових діях, що підтверджується нарахованою за цей час заробітною платою у збільшеному розмірі. Крім того зазначив, що відповідачі не повідомляли щомісячно позивача про розмір грошового забезпечення, у зв'язку із чим, про те, що нарахування сум грошового забезпечення здійснювалось у зменшеному розмірі, позивачу стало відомо лише з відповідей на адвокатські запити в жовтні 2024 року. За таких обставин, представник позивача вважав, що строки звернення із позовом до суду (07.01.2025 року) не порушені.
З позовними вимогами до Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати відповідачем грошового забезпечення за період з 24.10.2022 року по 23.10.2023 року, в тому числі і грошової допомоги на оздоровлення, позивач мав звернутись до суду до 23 січня 2024 року (протягом трьох місяців з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, у відповідності до положень ч. 1 ст. 233 КЗпП України, поряд з цим, до суду позивач звернувся з позовною заявою 07 січня 2025 року, тобто з пропуском тримісячного строку звернення до суду, оскільки із позовними вимогами в частині нарахування та виплати грошового забезпечення а період з 24.10.2022 року по 23.10.2023 року позивач мав звернутись не пізніше 23 січня 2024 року.
Також, зазначено, що позивачем не було надано до суду будь - яких доказів неможливості отримання відомостей від відповідачів щодо розміру нарахованого грошового забезпечення за спірний період, хоча при звільненні/переведенні на службу в інші військові частини йому видавались грошові атестати, що свідчить про пасивну поведінку та небажання дізнатися про належні до виплати суми заробітної плати, а тому вказані обставини, що фактично про розмір грошового забезпечення стало відомо лише після звільнення зі служби в жовтні 2024 року, не можуть вважатись судом, як поважні причини пропуску строку звернення до суду.
Однак, суд апеляційної інстанції звертає увагу на доводи позивача, що він не отримував грошового атестату при переведенні та при звільненні із військових частин. Як стверджує апелянт, відомості про суми, нараховані і виплачені йому в період служби вперше ним були отримані з листа-відповіді Військової частини НОМЕР_1 від 17.10.2024.
Відповідачі жодним чином не спростовують доводи представника позивача щодо неповідомлення позивача про нараховані та виплачені суми грошового забезпечення при звільненні.
Суд зауважує, що Верховним Судом у постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23 зазначено, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову у частині вимог за період з 19 липня 2022 року слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.
Як слідує з копій наказів та довідок про грошове забезпечення позивача, наявних в матеріалах справи, останні, не містить підпису позивача, про ознайомлення з такими, отже відсутні дані на підтвердження того, що відповідачем надавався позивачу грошовий атестат.
Крім того, відповідачем не надано і доказів виконання ним припису ст.110 КЗпП України, якою передбачено, що при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомляти працівника про такі дані, що належать до періоду, за який проводиться оплата праці:
а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат;
б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати;
в) сума заробітної плати, що належить до виплати.
Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з доводами представника позивача, що такими діями, відповідач позбавив позивача можливості раніше дізнатися про порушене право.
Доводи позивача, що при звільненні грошовий атестат або інші документи, згідно яких він міг дізнатися про нараховані та виплачені йому суми грошового забезпечення та їх складові ним не отримувались, а про свої порушені права дізнався із відповіді відповідача, знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи.
Згідно з ч.1 ст.233 КЗпП України (у редакції Закону України №2352-ІХ), працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
При цьому, початок перебігу тримісячного строку для подання позову в частині вимог за період з 19 липня 2022 року слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.
Покликання суду на те, що позивач ані під час проходження служби, ані після звільнення з військової служби, не вчиняв дій, направлених на отримання недоотриманої частини грошового забезпечення, жодних доводів щодо існування об'єктивних непереборних обставин, які б перешкоджали вчиненню таких дій, позивач у заяві про поновлення строку звернення до суду не навів, тому позов поданий з пропуском тримісячного строку звернення до суду, - не відповідає встановленим фактичним обставинам справи та правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23.
Таким чином, позивач, отримуючи грошове забезпечення і до часу звернення до Суду не мав причин та підстав сумніватися в добросовісності дій відповідача щодо визначення розміру грошового забезпечення.
Враховуючи викладені вище обставини відсутності інформації щодо повідомлення позивача про нараховані та виплачені суми грошового забезпечення, ненадання відповідачем відповідних доказів в обґрунтовування доводів стосовно пропуску строку звернення до суду, колегія суддів не знаходить підстав для застосування до спірних правовідносин наслідків пропущення строків звернення до суду, встановлених ст. 233 КЗпП України, оскільки відповідачем в межах ст.77 КАС України не доведено протилежного.
З огляду на вказане, доводи суду першої інстанції щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду є помилковими, а тому суд першої інстанції безпідставно залишив позовну заяву без руху, а згодом дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржувану ухвалу, порушив норми процесуального права, що є підставою для її скасування.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.07.2025 в адміністративній справі №160/402/25 скасувати.
Справу направити до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 20 жовтня 2025 року.
Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко
суддя О.М. Лукманова
суддя Л.А. Божко