Провадження №3/748/1554/25
Єдиний унікальний № 748/3287/25
23 жовтня 2025 рокум. Чернігів
Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого судді Хоменко Л.В.,
секретаря Базарної М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові справу про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючої ФОП, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1
за частиною 1 статті 184 КУпАП, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення 25 вересня 2025 року о 19 год. 00 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , ухилилась від виконання батьківських обов'язків, передбачених ст. 150 Сімейного кодексу України, щодо виховання свого малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який 25 вересня 2025 року об 19 год. 00 хв., який перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , перевернув на себе гарячу каву, внаслідок чого було звернення за допомогою до Чернігівської обласної дитячої лікарні з термічним опіком 1-2 ступеня руки та грудної клітки, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнала, надала пояснення, що перебувала з сином у своєї матері ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 . Її малолітній син ОСОБА_2 потягнув скатертину зі столу, кава, що стояла на столі перевернулась та вилилась на сина, внаслідок чого він отримав опіки. Вона одразу надала домедичну допомогу та відвезла сила до дитячої лікарні. Просила закрити провадження по справі у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
Частинами 1, 2 ст.7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
З п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП випливає, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Верховний Суд України у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглядаючи справу №524/5741/16-а зауважив, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. При цьому всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб'єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об'єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 772198 від 25 вересня 2025 року вбачається, що ОСОБА_1 притягається до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 184 КУпАП настає у разі ухилення батьків від виконання обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей. Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням їхнього належного виховання, навчання та створення необхідних умов життя, однак обставини, які викладені в протоколі не підтверджуються належними та допустимими доказами.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, проявляється в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Неналежне виконання обов'язків щодо виховання дітей означає бездіяльність, у результаті якої обов'язки по вихованню виконуються неякісно, не в повному обсязі. Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.
Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки батьків або осіб, які їх замінюють, щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Стаття 150 Сімейного кодексу України встановлює такі обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, зокрема: батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов'язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
У постанові Верховного Суду від 06травня 2020 року у справі N753/2025/19 (провадження N 61-1344св20) зазначено, що "ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Таким чином, ухиленням від виконання батьківських обов'язків не повинна вважатися будь-яка дія, а саме свідоме невиконання обов'язків, чітко передбачених законодавством.
У діях ОСОБА_1 не вбачається об'єктивної сторони складу правопорушення, передбаченого ст. 184 КУпАП, яка полягає в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.
Дослідивши матеріали справи, суд не вбачає підстав вважати, що обставини зазначені у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення свідчать про невиконання ОСОБА_1 батьківських обов'язків, встановлених ст. 150 Сімейного кодексу України. Оскільки описана у протоколі про адміністративне правопорушення подія не може розцінюватися наслідком саме ухилення ОСОБА_1 від виконання свого обов'язку щодо належного піклування про сина.
Випадкове і одноразове залишення без нагляду дитини, що не пов'язане з умислом на ухилення від виконання батьківських обов'язків не становить складу правопорушення, передбаченого ст. 184 КУпАП.
Відповідно до ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувається в межах протоколу про адміністративне правопорушення відносно конкретної особи.
Разом з тим, у протоколі не зазначено суть адміністративного правопорушення, конкретних обставин, які б вказували на ухилення ОСОБА_1 від виконання батьківських обов'язків щодо її доньки, не вказано, від яких саме передбачених законодавством обов'язків, ухилилась мати.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення є протокол про вчинення адміністративного правопорушення. Він є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначається, в тому числі, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення.
Аналізуючи вищевикладене, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення, суд доходить висновку, що у протоколі неконкретизована суть вчиненого правопорушення, не викладені обставини його вчинення та не зазначено, від виконання якого саме обов'язку ухилилась ОСОБА_1 .
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що викладені в протоколі факти та додані матеріали не свідчать про невиконання ОСОБА_1 батьківських обов'язків, що є обов'язковою ознакою складу адміністративного правопорушення, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.283, 284 КУпАП, суд,
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 184 КУпАП - закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова суду може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови, шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду через Чернігівський районний суд Чернігівської області.
Суддя Хоменко Л.В.