22 жовтня 2025 р.Справа № 520/10885/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Калиновського В.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення по справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2025 по справі № 520/10885/25
за позовом ОСОБА_1
до Першого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції , Берестинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Берестинському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Берестинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Берестинському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Першого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Берестинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Берестинському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та Першого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо невнесення відомостей про розірвання шлюбу, зареєстрованого 11 березня 2006 року міським відділом реєстрації актів цивільного стану № 1 Харківського обласного управління юстиції між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис № 346, до Державного реєстру актів цивільного стану громадян;
- зобов'язати Берестинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Берестинському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надіслати до Першого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повідомлення (додаток 13 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 №52/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 24.12.2010 №3307/5)) про розірвання шлюбу, зареєстрованого 11 березня 2006 року міським відділом реєстрації актів цивільного стану № 1 Харківського обласного управління юстиції, актовий запис № 346, між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що складено відповідний актовий запис № 36 від 18 липня 2008 року відділом реєстрації актів цивільного стану Кегичівського районного управління юстиції Харківської області;
- зобов'язати Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м.Харкові провести державну реєстрацію розірвання шлюбу, зареєстрованого 11 березня 2006 року міським відділом реєстрації актів цивільного стану № 1 Харківського обласного управління юстиції, актовий запис № 346, між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом проставлення на лицьовому боці актового запису про шлюб відмітку про державну реєстрацію розірвання шлюбу, зазначивши, що розірвання шлюбу зареєстровано 18 липня 2008 року відділом реєстрації актів цивільного стану Кегичівського районного управління юстиції Харківської області, номер актового запису про розірвання шлюбу 36, а також внести відповідні відомості до Державного реєстру актів цивільного стану громадян.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Берестинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Берестинському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Першого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Берестинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Берестинському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з приводу не вирішення у порядку встановленому Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» заяви ОСОБА_1 від 27 січня 2025 року.
Зобов'язано Берестинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Берестинському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27 січня 2025 року з додатками і прийняти відповідне рішення у порядку встановленому Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», з урахуванням висновків суду у даній справі.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з Берестинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Берестинському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2025 по справі № 520/10885/25 - залишено без змін.
10.10.2025 до Другого апеляційного адміністративного суду через систему “Електронний суд» надійшла заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення по справі №520/10885/25, в якій останній просить суд прийняти додаткову постанову, якою стягнути з Берестинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Берестинському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 51500 (п'ятдесят одна тисяча п'ятсот) гривень.
В обґрунтування заяви представник позивача зазначає, що відповідно п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. У зв'язку з вищенаведеним, вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення.
Вказує, що на виконання умов Договору ОСОБА_1 були оплачені юридичні послуги у повному обсязі, а саме: 9000 грн від 16.12.2024, 27 500 грн від 10.04.2025 та 15 000 грн від 09.07.2025. Витрати Будянського О. В., пов'язані з правничою допомогою адвоката та становлять 51500 (п'ятдесят одна тисяча п'ятсот) гривень, які були сплачені у розмірі та порядку, визначеному п. 4 Договору. Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши заяву про ухвалення додаткового судового рішення та матеріали справи, колегія суддів вважає, що заява має бути залишена без розгляду з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За текстом пункту 1 частини першої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За частиною четвертою статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з абзацом першим частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно з частиною третьою статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
За частиною п'ятою статті 143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
У випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат (частина шоста статті 143 КАС України).
За текстом частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Для цілей розподілу витрат на професійну правничу допомогу, які належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи (частина третя статті 132 КАС України), суд має встановити їх розмір на підставі поданих доказів і з уваги на приписи статті 134 КАС України визначити ту співмірну суму витрат, яка підлягатиме розподілу між сторонами.
Частина сьома статті 139, частини третя, четверта статті 143 КАС України містять приписи, які дозволяють стороні надати суду докази, які підтверджують витрати на правничу допомогу, протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи, але за умови, що ця сторона зробить про це відповідну заяву до закінчення судових дебатів.
Вказівка у частині сьомій статті 139, частині третій статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останні етап - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.
Порядок звернення до суду апеляційної інстанції і процедуру розгляду апеляційної скарги, положення частини сьомої статті 139, частини третьої статті 143 КАС України треба розуміти так, що сторона має заявити суду апеляційної інстанції про необхідність розподілу витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги адвоката, до ухвалення цим судом остаточного судового рішення за апеляційною скаргою. У такому випадку докази, які підтверджують ці витрати (які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи), можуть бути надані суду апеляційної інстанції - для ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат, докази понесення яких не могли бути надані суду до ухвалення постанови - протягом п'яти днів після ухвалення постанови за апеляційною скаргою.
Якщо докази на підтвердження розміру витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги адвоката, - за умови, що прохання про розподіл цих витрат буде заявлене суду апеляційної інстанції до завершення розгляду справи - будуть надані по спливу п'яти днів після ухвалення судового рішення за апеляційною скаргою - заява про розподіл витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги (в суді апеляційної інстанції) залишається без розгляду.
Так само - у значенні абзацу третього частини сьомої статті 139 КАС України - залишається без розгляду і заява сторони про розподіл понесених витрат на правничу допомогу (разом з доказами, які до неї додані), якщо вона подана після того, як суд апеляційної інстанції вже розглянув апеляційну скаргу.
Якщо до завершення розгляду апеляційної скарги сторона, зокрема апелянт, не заявив суду апеляційної інстанції про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, й відповідно не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд апеляційної інстанції - при ухваленні постанови - не має підстав розподіляти ці витрати. Не виникне підстав для їх розподілу шляхом ухвалення додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України й тоді, коли заява про розподіл витрат на правничу допомогу (понесених у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції), як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані суду апеляційної інстанції вже після того, як цей суд розгляне апеляційну скаргу й ухвалить відповідну постанову.
Іншими словами, підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов'язується ухвалення додаткового рішення в цій частині.
Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п'яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.
Коли йдеться про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу, то ініціювати це питання має сторона, яка понесла ті витрати, й для цього треба щонайменше заявити/повідомити суду апеляційної інстанції про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. Власне з цим - з об'єктивованою формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) - пов'язується можливість як потім подати протягом п'яти днів докази на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України.
Зазначення у позовній заяві ОСОБА_1 про орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу 40 000 гривень, адресується суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції розглядає передовсім апеляційну скаргу і робить це в межах викладених в ній доводів і вимог, а питання про зміну розподілу судових витрат, понесених в суді апеляційної інстанцій, виникає тоді, коли цей (апеляційний) суд, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Варто звернути увагу, що постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2025 по справі № 520/10885/25 - залишено без змін.
В інших випадках суд апеляційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. З цією метою цей суд вивчає апеляційну скаргу та додані до неї документи, а не клопотання, висловлені у позовній заяві чи в заявах, поданих суду першої інстанції.
Обов'язок подання до закінчення судових дебатів (до закінчення розгляду справи, у випадку її розгляду в порядку спрощеного або письмового провадження) доказів на підтвердження розміру понесених стороною судових витрат або заяви про те, що докази розміру судових витрат будуть надані після ухвалення судового рішення та протягом п'яти днів після закінчення розгляду справи прямо визначений у ч. 7 ст. 139, ч. 3 ст. 143 КАС України.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 16.06.2022 у справі № 380/3999/21.
В ухвалі від 07.07.2023 у справі № 340/2823/21 Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду виклав наступну правову позицію:
“Частина 7 ст. 139, ч. 3, 4 ст. 143 КАС України містять приписи, які дозволяють стороні надати суду докази, які підтверджують витрати на правничу допомогу, протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи, але за умови, що ця сторона зробить про це відповідну заяву до закінчення судових дебатів.
Вказівка у ч. 7 ст. 139, ч. 3 ст. 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдину можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останній етап - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.
Тому з уваги на процедуру розгляду скарги, положення ч. 7 ст. 139, ч. 3 ст. 143 КАС України треба розуміти так, що сторона має заявити суду про необхідність розподілу витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги адвоката, до ухвалення цим судом остаточного судового рішення за скаргою. У такому випадку докази, які підтверджують ці витрати (які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи), можуть бути надані суду - для ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат, докази понесення яких не могли бути надані суду до ухвалення постанови - протягом п'яти днів після ухвалення постанови за скаргою.
Якщо докази на підтвердження розміру витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги адвоката, - за умови, що прохання про розподіл цих витрат буде заявлене суду до завершення розгляду справи - будуть надані по спливу п'яти днів після ухвалення судового рішення за скаргою - заява про розподіл витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги - залишається без розгляду».
У постанові від 19.09.2024 у справі № 200/2125/23, застосовуючи наведену вище практику, Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки позивачем не було заявлено до ухвалення судом апеляційної інстанції судового рішення по справі про неможливість подання доказів на підтвердження судових витрат, а також, про стягнення з відповідача судових витрат, понесених саме при апеляційному розгляді справи, чи що такі витрати будуть понесені, заява про ухвалення додаткового рішення щодо витрат на професійну правничу допомогу правомірно була залишена без розгляду на підставі частини сьомої статті 139 КАС України.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 22.11.2024 у справі № 420/15183/23.
Суд зазначає, що постанова Другого апеляційного адміністративного суду прийнята 07.10.2025 в порядку письмового провадження.
10.10.2025 представником позивача подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення по справі №520/10885/25 про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 51500 грн.
При цьому, до моменту винесення постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2025 позивачем не було заявлено про відшкодування витрат на правову допомогу та не вказано про неможливість подання доказів на підтвердження судових витрат чи що такі витрати будуть понесені після винесення рішення суду.
Застосовуючи зазначені висновки та правові норми до правовідносин, що виникли у цій справі, колегія суддів звертає увагу, що під час апеляційного перегляду даної справи позивач із заявою/клопотанням щодо необхідності розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції не звертався; до ухвалення у справі постанови доказів на підтвердження понесення таких витрат не надав, як і не вказав жодних причин, які унеможливлюють подання відповідних доказів до ухвалення рішення, та не повідомив про наявність поважних причин, які зумовлюють необхідність подання таких доказів протягом п'яти днів після ухвалення постанови за апеляційною скаргою.
Не було наведено і обставини поважності причин неподання відповідної заяви та доказів щодо правничої допомоги й у поданій заяві про ухвалення додаткового судового рішення.
Ураховуючи, що позивач не подав заяви, яка б у розумінні положень частини сьомої статті 139, частини третьої статті 143 КАС України давала суду апеляційної інстанції правові передумови для ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку про відсутність процесуальних підстав для вирішення питання про розподіл витрат відповідно до статті 252 КАС України.
До аналогічного висновку дійшов Верховний суд в ухвалі від 23.01.2024 року у справі №380/12348/22.
Відповідно до частини другої статті 167 КАС України якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.
Керуючись ст.ст. 132, 139, 143, 241, 243, 252, 321, 325, 328 КАС України, суд, -
Заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 520/10885/25 - залишити без розгляду.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі безпосередньо до Верхового Суду.
Головуючий суддя Спаскін О.А.
Судді Присяжнюк О.В. Калиновський В.А.
Повний текст ухвали виготовлений 22.10.2025 року