20.10.2025 Справа №607/7464/25 Провадження №2-а/607/590/2025
місто Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді - Якімця Т.І.,
за участю секретаря судового засідання - Трембач С.О.,
без участі сторін,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Присяжнюк Мар'яна Олександрівна, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення №61/26 від 08 січня 2025 року та
І. Описова частина
1. Стислий зміст позовної заяви
10 квітня 2025 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Присяжнюк М.О. - звернулася до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з адміністративним позовом, який був змінений під час розгляду справи, до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ТОМ ТЦК та СП) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачене частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), від 08 січня 2025 року №61/26 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності (далі - постанова № 61/26) і закрити провадження у справі на підставі пункту 10 частини першої статті 247 КУпАП, а також стягнути судові витрати (а.с. 1 - 5, 87).
В обґрунтування позовних вимог представник ОСОБА_1 - адвокат Присяжнюк М.О. - зазначила, що відповідач стверджує, що на 14:00 год. 07 грудня 2024 року для уточнення даних було викликано ОСОБА_1 шляхом надсилання повістки засобами поштового зв'язку для прибуття в ТОМ ТЦК та СП. Утім, ОСОБА_1 на визначену та повідомлену належним чином дату і час та місце прибуття до ТОМ ТЦК та СП він не з'явився. Будь-яких підтверджуючих документів, які б засвідчували поважність неприбуття у визначений строк (3 дні від дати прибуття, визначеній у повістці) не надав. Таким чином, на думку відповідача, ОСОБА_1 , 07 грудня 2024 року здійснив правопорушення, яке вчинене в особливий період та порушив вимоги абзацу сьомого пункту 3 частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі - Закон № 3543).
Проте, адвокат звертає увагу на те, що позивач не отримував вищезгадану повістку, також він не отримував жодних повідомлень, дзвінків, листів, тощо із відділення «Укрпошта», сервісу «ДІЯ» та інших джерел про наявність рекомендованого відправлення на його ім'я. Відповідно, і будь-якого підпису про отримання такого листа позивач не проставляв, і власне не знав про його зміст. У подальшому через портал «ДІЯ» ОСОБА_1 дізнався про арешт рахунків в межах виконавчого провадження.
Представник позивача також звертає увагу на те, що на час постановлення оскаржуваної постанови він вже був направлений до військової частини НОМЕР_1 , оскільки згідно з рекомендаційного листа № 1663/82 від 07 січня 2025 року військовою частиною НОМЕР_1 попередньо вивчено та відібрано кандидата для проходження військової служби по контракту ОСОБА_1 .
Отже, на думку адвоката, постанова № 61/26, ухвалена 08 січня 2025 року є незаконною, необґрунтованою, прийнятою з порушенням вимог чинного законодавства та підлягає скасуванню, оскільки притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, у присутності особи, яку притягують до адміністративної відповідальності, з дотриманням процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.
2. Стислий зміст відзиву на позовну заяву
ІНФОРМАЦІЯ_2 своїм правом на відзив, що передбачене статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не скористався.
3. Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 квітня 2025 року позовну заяву повернуто позивачу (а.с. 20, 22). Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - задоволено; ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 квітня 2025 року про повернення позовної заяви скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду (а.с. 62 - 69). Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 липня 2025 року відкрито провадження у цій адміністративній справі (а.с. 73).
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 вересня 2025 року прийнято заяву про зміну підстав позову у цій адміністративній справі про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення № 61/26 від 08 січня 2025 року
(а.с. 89, 90).
Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Присяжнюк М.О. в судове засідання не з'явилися будучи належним чином повідомленими про місце, дату та час проведення судового засідання, однак, від позивача та його представника надійшли заяви про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.
Відповідач ТОМ ТЦК та СП в судове засідання не з'явився будучи належним чином повідомленим про місце, дату та час проведення судового засідання, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення № 0610270543343, № 0610269293139, № 0610272577300, № 0610278013467 (а.с. 80, 81, 93).
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, ураховуючи вимоги частин першої, п'ятої статті 205, частини третьої статті 268 КАС України вважає можливим провести розгляд справи без участі осіб, які беруть участь у справі, оскільки матеріали містять достатньо інформації для вирішення спору.
ІІ. Мотивувальна частина
1. Фактичні обставини встановлені судом.
Відповідно до копії Резерв+ та військового квитка серії НОМЕР_2 від 12 лютого 2025 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 ) (а.с. 50, 51).
Згідно рекомендаційного листа № 1663/82 від 07 січня 2025 року військовою частиною НОМЕР_1 попередньо вивчено та відібрано кандидата для проходження військової служби за контрактом ОСОБА_1 , та планується на посаду солдата резерву 54 запасної роти військової частини НОМЕР_1 військової частини НОМЕР_3 військової частини НОМЕР_4 Збройних Сил України (а.с. 51).
У довідці військової частини № НОМЕР_5 /467 від 14 лютого 2025 року вказано, що солдат ОСОБА_1 дійсно з 13 лютого 2025 року по теперішній час перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_6 .
У протоколі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП № 60/1347 від 25 грудня 2025 року зазначено, що 25 грудня 2025 року ОСОБА_1 близько 12 год. 00 хв. прибув до ТОМ ТЦК та СП, як такий, що перебуває в базі розшуку Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ІТС Інформаційний портал Національної поліції України за скоєння правопорушення за статтею 210-1 КУпАП. Під час звіряння військово-облікових даних встановлено, що 27 листопада 2024 року ОСОБА_1 , відповідно до пункту 30-2 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» від 16 травня 2024 року № 560 направлена повістка засобами поштового зв'язку для прибуття в ТОМ ТЦК та СП на 14:00 год. 07 грудня 2024 року для уточнення даних. Відповідно до даних поштового оператора, поштове відправлення повернулось в ТОМ ТЦК та СП 08 грудня 2024 року з відміткою про відсутність особи за адресою місця проживання особи. Дата відмітки 08 грудня 2024 року. ОСОБА_1 на визначену та повідомлену належним чином дату, час та місце прибуття до ТОМ ТЦК та СП не з'явився. Будь-яких підтверджуючих документів, які б засвідчували поважність неприбуття у визначений строк (3 дні від дати прибуття, визначений у повістці) не надав. Таким чином, ОСОБА_1 здійснив адміністративне правопорушення, яке вчинене в особливий період та порушив вимоги абзацу 7 частини третьої статті 22 Закону № 3543 (а.с. 52).
Постановою № 61/26 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП від 08 січня 2025 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення (а.с. 52, 53).
2. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Конституція України встановлює: права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (частина друга статті 3); в Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8).
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України, кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. З метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди (частина п'ята статті 125 Конституції України).
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Конституційний Суд України, у Рішенні від 24 червня 2020 року №6-р(II)/2020, виснував, що складовим елементом конституційного принципу верховенства права в розумінні статті 8, частини другої статті 55 Конституції України є доступ особи до суду з метою здійснення судового контролю щодо законності та правомірності усіх рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, оскільки в результаті такої діяльності публічної влади можливе свавільне втручання у права, свободи будь-якої фізичної чи юридичної особи (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини).
У Рішенні від 01 березня 2023 року №2-р(II)/2023 Конституційний Суд України наголосив, що здійснення публічної влади в добропорядний спосіб вимагає того, щоб особі було надано можливість у дієвий спосіб оскаржувати акти органів публічної влади, їх посадових і службових осіб, їхні дії або бездіяльність, завдяки чому забезпечується підзвітність цих органів та їх посадових і службових осіб за ухвалені ними рішення, учинені дії або бездіяльність. Тому адміністративне судочинство є стрижневим елементом демократичного врядування, а його дієвість засадничою для будь-якого суспільства, ґрунтованого на правовладді. У захисті людських прав та додержанні правовладдя ключовим елементом є право особи оскаржувати рішення, дії або бездіяльність органів публічної влади, їх посадових і службових осіб у спосіб використання справедливих процесуальних приписів права в кожному випадку, коли внаслідок ухвалення таких рішень, учинення дій або бездіяльності зазнають порушення права, свободи та інтереси особи. Призначення національної системи адміністративного судочинства полягає в тому, щоб забезпечити судовий контроль щодо рішень, дій або бездіяльності органів публічної влади, їх посадових і службових осіб відповідно до процедури, узгідненої з вимогами справедливого судового розгляду (абзаци третій п'ятий пункту 5 мотивувальної частини).
У цьому ж Рішенні орган конституційного контролю резюмував: «в юридичних відносинах між особою з одного боку, і державою (в особі органів державної влади) та іншими органами публічної влади із другого, особа завжди є слабшою стороною. Саме тому в державі, керованій правовладдям, мають діяти адміністративні суди, метою діяльності яких є захист особи супроти держави» (абзац другий підпункту 5.2 пункту 5 мотивувальної частини).
За змістом частини першої статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
За правилами частини п'ятої статті 160 КАС України право оскаржити рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень мають особи, права, свободи та інтереси яких відповідні рішення, дії чи бездіяльність порушують.
Відповідно до статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про такі адміністративні правопорушення: порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття військово-облікових документів чи втрата їх з необережності (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України), визначено Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом Міністерства оборони України № 3 від 01 січня 2024 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05 січня 2024 року №36/41381 (далі - Інструкція).
Відповідно до пункту 3 Розділу ІІ Інструкції у протоколі зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, імена, по батькові (за наявності), адреси свідків (якщо вони є); пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Відповідно до пункту 6 Розділу ІІ Інструкції до протоколу долучаються докази, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Докази, які долучаються до протоколу, повинні містити достовірну інформацію, відповідати вимогам законодавства та правилам діловодства. Обов'язок щодо збирання доказів та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення покладається на уповноважену особу, яка складає протокол.
Згідно зі статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 251 КУпАП визначено перелік фактичних даних в справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до положень статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Так, спірні правовідносини у даній справі склались з приводу правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
Статтею 210-1 КУпАП встановлено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Цією статтею КУпАП встановлені кваліфіковані та особливо кваліфіковані склади цього проступку. Так, частиною другою статті 210-1 КУпАП передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню. Частиною ж третьою цієї статті КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року №1932-XII (далі - Закон № 1932) особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Так, 17 березня 2014 року оприлюднено Указ Президента України «Про часткову мобілізацію» №303/2014 від 17 березня 2014 року, Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який в подальшому продовжувався та триває на теперішній час.
Відповідно до статті 17 Закону №1932 захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України (частина перша); громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством (частина друга); громадяни проходять військову службу, службу у військовому резерві та виконують військовий обов'язок у запасі відповідно до законодавства (частина третя).
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон № 3543.
Частиною першою статті 22 Закону №3543, з-поміж іншого, передбачено, що громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Згідно з частиною третьою статті 22 Закону №3543 під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк. Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Порядок організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних регламентовано Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 року, Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 154 від 23 лютого 2022 року.
Відповідно до вимог статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-ХІІ від 25 березня 1992 року (далі - Закон № 2232) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України (частина перша). Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (частина друга). Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку (частина третя).
Отже, військовий обов'язок включає, зокрема, дотримання правил військового обліку.
За частиною восьмою статті 2 Закону № 2232 виконання військового обов'язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов'язаними порядку і правил військового обліку, проходженні зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов'язків військової служби в особливий період.
Загальні правила військового обліку визначені в статті 33 Закону №2232, згідно з якою військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів (частина перша). Військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний. Військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина третя).
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 37 Закону № 2232 взяттю на військовий облік військовозобов'язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають, з-поміж інших категорій, громадяни України, які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників.
Процедура оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів визначена Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі - Порядок № 560).
Відповідно до пункту 28 Порядку № 560 виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).
За пунктом 30-2. Порядку № 560 повістки, сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, можуть: друкуватися і надсилатися військовозобов'язаним та резервістам засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення; друкуватися та вручатися військовозобов'язаним та резервістам під час оповіщення у роздрукованому вигляді.
Згідно з пункту 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
За даними оскаржуваної постанови ОСОБА_1 не з'явився на 14 год. 00 хв. 07 грудня 2024 року за викликом до ТОМ ТЦК та СП, відповідно до повістки для уточнення даних, яка не була отримана ОСОБА_1 через засоби поштового зв'язку з відміткою про відсутність особи за адресою місця проживання. Дата відмітки 08 грудня 2024 року.
Матеріали справи не містять повістки від 27 листопада 2024 року на ім'я ОСОБА_1 , якою останньому запропоновано прибути 07 грудня 2024 року о 14 год. 00 хв. для уточнення даних, за адресою: АДРЕСА_2 .
25 грудня 2024 року ОСОБА_1 прибув до ТОМ ТЦК та СП. 25 грудня 2024 року було складено протокол № 60/1347 про адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП щодо ОСОБА_1 , з яким останній був ознайомлений. 08 січня 2025 року за наслідками розгляду справи винесено постанову № 61/26.
Обґрунтовуючи протиправність притягнення до адміністративної відповідальності, позивач зазначав, що повістка від 27 листопада 2024 року йому не була вручена засобами поштового зв'язку, на якій відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання особи. Дата відмітки 08 грудня 2024 року, а отже, про неї не був обізнаний про обов'язок прибути до ТОМ ТЦК та СП на 14 год. 00 хв. 07 грудня 2024 року.
У примітці до статті 210 КУпАП зазначено, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» №1951-VIII від 16 березня 2017 року (далі - Закон № 1951) передбачено, що держателем Реєстру є Міністерство оборони України, розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України, а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру; адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру (частина перша статті 5); органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України (частина восьма статті 5).
За частиною першою статті 6 Закону № 1951 до цього Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до частини третьої статті 14 Закон № 1951 актуалізація бази даних такого Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами його ведення, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною. Органи ведення Реєстру одержують в електронному вигляді відповідні відомості від: центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти і науки, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, органу прокуратури вищого рівня, що організовує та координує діяльність усіх органів прокуратури, забезпечує належне функціонування Єдиного реєстру досудових розслідувань, Державної судової адміністрації України.
Ураховуючи те, що повістка, сформована на ОСОБА_1 й щодо неприбуття за якою він був притягнутий до відповідальності, надсилалася для уточнення даних, у протоколі, постанові, та і в інших матеріалах справи відсутні дані щодо того чи здійснювалися відповідачем заходи щодо отримання персональних відомостей щодо ОСОБА_1 в порядку електронної інформаційної взаємодії, і що внаслідок проведених заходів такі відомості отримати не вдалося.
Таким чином, суд вважає, що притягнення позивача до відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП відбулося без повного, об'єктивного та всебічного з'ясування обставин справи та встановлення в діях особи, яку притягують до відповідальності, складу відповідного адміністративного правопорушення. Відповідач не довів, що під час постановлення оскаржуваної постанови ним було дотримано вимог, встановлених законодавством про адміністративні правопорушення.
Більше того, відповідно до частини четвертої статті 159 КАС України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. Таким чином, суд бере до уваги те, що ТОМ ТЦК та СП не подало відзиву.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до статті 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи.
Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення механізмів притягнення осіб до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 13 березня 2025 року № 4316-ІХ внесено зміни до статті 247 КУпАП, зокрема статтю доповнено пунктом 10, згідно з яким проходження військової служби особою, щодо якої розпочато провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, є обставиною, що виключає провадження в справі про адміністративне правопорушення. Провадження у такій справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.
Вказана норма законодавства набрала законної сили з 17 квітня 2025 року.
Оскільки процесуальна дія - розгляд скарги на постанову № 61/26 від 08 січня 2025 року, здійснюється судом після набрання чинності новою редакцією статті 247 КУпАП, ця норма береться до уваги судом.
Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що відповідач належними та допустимими доказами не підтвердив порушення позивачем приписів законів № 1932, № 2232 та № 3543, та відповідно не обґрунтував правомірність притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП. Крім того, відповідач не довів дотримання процедури розгляду та ухвалення рішення під час винесення оскаржуваної постанови, а тому постанова № 61/26 від 08 січня 2025 року підлягає скасуванню.
Також суд бере до уваги, що на час оскарження постанови № 61/26 та розгляду справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 проходить військову службу.
Отже, суд зазначає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими.
ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви
Відповідно до статті 288 КУпАП перевірка законності та обґрунтованості постанови по справі про адміністративне правопорушення судом здійснюється у порядку, встановленому КАС України.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що постанову № 61/26 у справі про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачене частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 08 січня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності - скасувати, а провадження у справі - закрити на підставі статті 247 КУпАП.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
В силу вимог частини першої статті 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 605,60 гривень підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 з ТОМ ТЦК та СП за рахунок їх бюджетних асигнувань.
На підставі статей 7, 9, 210, 245, 247, 251, 258, 268, 279, 280, 283, 288, 289 КУпАП, керуючись статтями 2, 5, 9, 19, 20, 70, 72 - 77, 79, 122, 139, 241 - 246, 257, 271, 286 КАС України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Присяжнюк Мар'яна Олександрівна, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачене частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 08 січня 2025 року № 61/26 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності - задовольнити.
2. Постанову у справі про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачене частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 08 січня 2025 року № 61/26 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності скасувати, а провадження у справі закрити.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати щодо сплати судового збору в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
5. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
7. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення виготовлено 20 жовтня 2025 року.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт громадянина України № НОМЕР_7 , РНОКПП: НОМЕР_8 , адреса: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_9 , адреса місця знаходження: АДРЕСА_2 .
Головуючий суддяТ. І. Якімець