22 жовтня 2025 р. Справа № 480/7290/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Калиновського В.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.07.2025, головуючий суддя І інстанції: С.М. Гелета, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, повний текст складено 04.07.25 по справі № 480/7290/24
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , та, з урахуванням заяви від 09.09.2024 (а.с.48), від 19.10.2024 (а.с.149) просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду по суті та ненадання відповіді ОСОБА_1 на подані до стройової частини рапорти від 23.05.2024 та 15.06.2024 у 30 денний строк з дня їх реєстрації;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути по суті подані ОСОБА_1 рапорти від 23.05.2024 та 15.06.2024 та надати вмотивовану письмову відповідь по суті усіх порушених у зверненнях питань;
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду по суті та ненадання відповіді ОСОБА_1 на поданий до стройової частини рапорт від 09.08.2024 в 14-денний строк з дня його подання;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути по суті поданий ОСОБА_1 рапорт від 09.08.2024 та надати вмотивовану письмову відповідь по суті порушених у зверненні питань;
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) щомісячно фіксованої індексації грошового забезпечення за період з 30.03.2022 року по 31.12.2022 року, яка розраховується виходячи з різниці розміру грошового забезпечення за займаною посадою в березні 2018 року та сумою індексації грошового забезпечення в межах прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 року, що склалася у березні 2018 року та різниці розміру грошового забезпечення за займаною посадою в лютому 2020 року та сумою індексації грошового забезпечення в межах прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 року, що склалася у лютому 2020 року, відповідно до приписів абзаців 4, 5, 6 п. 5 та п. 102 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року.
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) здійснити нарахування ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) індексації грошового забезпечення за період з 30.03.2022 року по 31.12.2022 року, розрахувавши її виходячи з різниці розміру грошового забезпечення за займаною посадою в березні 2018 року та сумою індексації грошового забезпечення в межах прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 року, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу, та різниці розміру грошового забезпечення за займаною посадою в лютому 2020 року та сумою індексації грошового забезпечення в межах прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 року, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу, відповідно до приписів абзаців 4, 5, 6 п. 5 та п. 102 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року та провести її виплату з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 щомісячно фіксованої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 31.07.2024, право на яку виникло до січня 2023 року, відповідно до приписів абзаців 4, 5, 6 п. 5 та п. 102 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити нарахування ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 31.07.2024, право на яку виникло до січня 2023 року, відповідно до приписів абзаців 4, 5, 6 п. 5 та п. 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 та провести її виплату з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 04.07.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду по суті та ненадання відповіді ОСОБА_1 на рапорт від 23.05.2024 та 15.06.2024.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути та надати відповіді на рапорти ОСОБА_1 від 23.05.2024 (вх.№2785) та 15.06.2024 (вх.№3153).
У задоволенні інших вимог - відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.07.2025 р в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та на не відповідність висновків суду обставинам справи.
Відповідач скористався своїм правом та надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року по справі № 480/7290/24 в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - без змін.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач з 30.03.2022 проходить військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період. Дані обставини сторонами не заперечуються, не є спірними.
Позивач подав рапорт від 23.05.2024 (а.с.32 ) про надання письмового розрахунку розміру індексації-різниці за посадою позивача.
Позивач подав рапорт від 15.06.2024 (а.с.32 ) про здійснення нарахування та виплату індексації - різниці за посадою позивача.
Позивач вважає, що за наслідками поданих рапортів відповідачем вчинено бездіяльність та не розглянуто по суті та не надано відповіді ОСОБА_1 на подані до стройової частини рапорти від 23.05.2024 та 15.06.2024 у 30 денний строк з дня їх реєстрації, у зв'язку із чим просить зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути по суті подані ОСОБА_1 рапорти від 23.05.2024 та 15.06.2024 та надати вмотивовану письмову відповідь по суті усіх порушених у зверненнях питань.
Також позивач подав рапорт від 09.08.2024 (а.с. 39) про здійснення нарахування та виплату індексації грошового забезпечення з 01.01.2024 по 31.07.2024.
Позивач вважає, що за наслідками поданого рапорту відповідачем вчинено бездіяльність та не розглянуто по суті та не надано відповіді ОСОБА_1 на поданий до стройової частини рапорт від 09.08.2024 у 14-денний строк з дня його подання, у зв'язку із чим просить зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути по суті поданий ОСОБА_1 рапорт від 09.08.2024 та надати вмотивовану письмову відповідь по суті порушених у зверненні питань.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправну бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду по суті та ненадання відповіді ОСОБА_1 на рапорти від 23.05.2024, від 15.06.2024 та зобов'язання відповідача розглянути подані ОСОБА_1 рапорти від 23.05.2024, від 15.04.2024 та надати відповідь на дані рапорти.
Відмовляючи у задоволенні вимоги щодо не розгляду по суті та ненадання відповіді на поданий рапорт від 09.08.2024, суд виходив з того, що відповідачем розглянуто рапорт позивача від 09.08.2024 та надано відповідь від 04.09.2024 №286, отже у суду відсутні підстави для зобов'язання повторно розглянути зазначений рапорт.
Також, відмовляючи в частині позовних вимог щодо не нарахування та не виплати щомісячно фіксованої індексації грошового забезпечення з 30.03.2022 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 31.07.2024, суд виходив з того, що у позивача не виникло права для нарахування та виплати йому індексації-різниці відповідно до приписів абзацу 4, 6 Порядку № 1078.
Крім того, відмовляючи у задоволенні вимоги щодо проведення виплати компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44, суд виходив з того, що така вимога є похідною від основної вимоги, у задоволенні якої судом відмовлено.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, апеляційний суд виходить з наступного.
Щодо визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду по суті та ненадання відповіді ОСОБА_1 на поданий рапорт від 23.05.2024 та 15.06.2024 та зобов'язання розглянути по суті рапорт від 23.05.2024 та від 15.06.2024, слід зазначити таке.
Наказом Міністерства оборони України №531 від 06.08.2024 затверджено Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України (далі по тексту - Порядок №531).
Наказом Міністерства оборони України №531 від 06.08.2024 затверджено Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України (далі по тексту - Порядок №531).
Відповідно до п. 1 розділу ІІ Порядку №531 рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації.
З питань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання,- до наступного прямого командира (начальника) (п. 2 розділу І Порядку №531).
Згідно з п. 2 розділу ІІ Порядку №531 командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції. Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку.
Непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту.
Особливості розгляду рапортів, поданих в електронній формі, врегульовано розділом IV цього Порядку. Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою (п. 3 розділу ІІ Порядку №531).
Усі рапорти, які потребують розгляду (прийняття рішення) командиром військової частини, попередньо обов'язково реєструються службою діловодства (п.6 розділу ІІ Порядку №531).
Згідно з п. 9 розділу ІІ Порядку №531 розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється:
- невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов'язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров'я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин;
- у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.
Отже, розглянутим вважається рапорт, по якому прийнято рішення по суті звернення військовослужбовця з посиланням на акти законодавства та це рішення чи відповідь доведена до військовослужбовця належним чином.
За обставин справи, рапорти позивача отримані відповідачем 23.05.2024 вх.№2785 (а.с.32) та 15.06.2024 вх. №3153 (а.с.34), однак відповідачем не надана відповідь чи прийнято керівником відповідне рішення за наслідками поданого рапорту позивача.
Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що уповноваженою особою відповідача, до компетенції якої належить розгляд рапортів жодного рішення по суті рапорту щодо відмови в задоволенні або задоволення наведеного в ньому питання прийнято не було, відповіді не надано.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправну бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду по суті та ненадання відповіді ОСОБА_1 на рапорти від 23.05.2024, від 15.06.2024 та покладення на відповідача зобов'язання розглянути подані ОСОБА_1 рапорти від 23.05.2024, від 15.04.2024 та надати відповідь на такі рапорти.
Щодо визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду по суті та ненадання відповіді ОСОБА_1 на поданий до стройової частини рапорт від 09.08.2024 в 14-денний строк з дня його подання та зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути по суті поданий ОСОБА_1 рапорт від 09.08.2024 та надати вмотивовану письмову відповідь по суті порушених у зверненні питань, колегія суддів зазначає наступне.
Так, з матеріалів справи встановлено, що відповідачем розглянуто рапорт позивача від 09.08.2024 та надано відповідь від 04.09.2024 №286 (а.с.136).
Отже, матеріалами справи підтверджено, що рапорт позивача від 09.08.2024 розглянуто, надано відповідь.
Щодо доводів позивача на порушення строку розгляду поданого рапорту від 09.08.2024, колегія суддів зазначає, що в даному випадку, порушення строку розгляду такого рапорту не свідчить про вчинену бездіяльність щодо розгляду такого рапорту.
Отже, у суду відсутні підстави для зобов'язання повторно розглянути зазначений рапорт. Крім того, позивач зазначені вимоги мотивує тим, що несвоєчасний розгляд поданих рапортів порушується право на належне грошове забезпечення та виплату індексації грошового забезпечення.
Щодо вимог про визнання бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 щомісячно фіксованої індексації грошового забезпечення за періоди з 30.03.2022 по 31.12.2022, та з 01.01.2024 по 31.07.2024, та зобов'язання вчинити дії по нарахуванню фіксованої індексації, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-XII (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Абзацом 2 частини 4 статті 9 вказаного Закону встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 9 цього ж Закону до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до статті 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 року № 2017-III (далі - Закон № 2017-III) Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо, зокрема, індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Згідно з частинами першою та другою статті 19 Закону № 2017-III виключно законами України визначаються, зокрема, величина порогу індексації грошових доходів громадян. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року № 1282-XII (далі - Закон № 1282-ХІІ) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання; поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.
Перелік об'єктів індексації установлений частиною першою статті 2 Закону № 1282-ХІІ, згідно з якою індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру.
До таких об'єктів індексації в силу абзацу 4 частини першої статті 2 Закону № 1282-ХІІ належить оплата праці (грошове забезпечення).
Межі індексації визначені частиною шостою статті 2 Закону № 1282-ХІІ, згідно з якою індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Статтею 3 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Підстави для проведення індексації визначені статтею 4 Закону № 1282-ХІІ.
У первинній редакції частина перша статті 4 цього Закону передбачала, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.
Надалі до цієї норми були внесені зміни Законом України від 24.12.2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав законну силу 01.01.2016 року.
Тож з 01.01.2016 року за правилами частини першої статті 4 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Інші положення статті 4 цього Закону з 2005 року й дотепер залишилися незмінними.
Зокрема, частина друга статті 4 Закону № 1282-ХІІ передбачає, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Згідно з частиною третьою статті 4 Закону № 1282-ХІІ для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону № 1282-ХІІ підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Статтею 6 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 року, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок № 1078, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин), цей акт визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Пункт 1-1 Порядку № 1078 загалом дублює приписи статей 3, 4 Закону № 1282-ХІІ, деталізуючи відповіді на питання про те, коли проводиться індексація.
Так, пунктом 1-1 Порядку № 1078 встановлено, що підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01.01.2016 року).
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
За змістом абзацу 5 пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Абзацом 2 пункту 4 Порядку № 1078 (у редакції, чинній до 15.03.2018 року) передбачено, що у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.
Згідно з абзацом 2 пункту 4 Порядку № 1078 (у редакції, чинній з 15.03.2018 року) оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.
Натомість абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078, а з 15.03.2018 року абзац 4 пункту 4 Порядку № 1078, норми яких є тотожними, передбачають, що частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.
Питання про те, як саме визначається сума індексації, регулювалося абзацом 6 пункту 4 Порядку № 1078, а з 15.03.2018 врегульоване абзацом 5 цього ж пункту, норми яких є тотожними і передбачають, що сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Пункт 5 Порядку № 1078 застосовується з 01.12.2015 у новій редакції на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2015 року «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова № 1013).
Абзац 1 пункту 5 Порядку № 1078 у вказаній редакції передбачав, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Цей же абзац діяв з 15.03.2018 до 01.04.2021 у редакції постанови Уряду від 28.02.2018 року № 141 і встановлював, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Підпунктом 1 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 31 березня 2021 року № 278 «Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення», яка набрала чинності 02.04.2021 року (далі - постанова КМУ від 31.03.2021 року № 278) у пункті 5 Порядку № 1078 в абзаці першому слово «(окладів)» замінено словами «(посадових окладів)».
Абзац 2 пункту 5 Порядку № 1078 застосовується з 01.12.2015 у редакції постанови Уряду від 09.12.2015 року № 1013 і передбачає, що обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Абзац 3 пункту 5 Порядку № 1078 застосовувався з 01.12.2015 у редакції постанови Уряду від 09.12.2015 № 1013 і передбачав, що сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Цей же абзац з 15.03.2018 діє у редакції постанови Уряду від 28.02.2018 № 141 та передбачає, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 застосовується з 01.12.2015 у редакції постанови Уряду від 09.12.2015 № 1013 і встановлює таке правило: якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Абзац 5 пункту 5 Порядку № 1078 застосовувався з 01.12.2015 до 01.04.2021 у редакції постанови Уряду від 09.12.2015 № 1013 і передбачав, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Підпунктом 2 пункту 3 постанови КМУ від 31.03.2021 року № 278 абзац п'ятий пункту 5 Порядку № 1078 викладено в такій редакції: «У разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.».
Абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 діяв з 01.12.2015 у редакції постанови Уряду від 09.12.2015 № 1013 і передбачав, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Цей же абзац з 15.03.2018 до 01.04.2021 діяв у редакції постанови Уряду від 28.02.2018 року № 141 і передбачав, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Підпунктом 1 пункту 3 постанови КМУ від 31.03.2021 року № 278 у пункті 5 Порядку № 1078 в абзаці шостому слово «(окладів)» замінено словами «(посадових окладів)».
Пункт 10-2 Порядку № 1078 був викладений у новій редакції на підставі постанови Уряду від 09.12.2015 № 1013.
У цій редакції пункт 10-2 Порядку № 1078 застосовувався з 01.12.2015 до 01.04.2021 та передбачав, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.
Пунктом 4 постанови КМУ від 31.03.2021 № 278 пункт 10-2 Порядку № 1078 викладено в такій редакції: « 10-2. Для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби) для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу, посадова особа митної служби.».
Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, згідно усталеної практики Верховного Суду, зокрема, але не виключно, постанови від 01 червня 2023 року у справі № 120/13635/21-а, від 15 червня 2023 року у справі № 120/6277/22, від 22 червня 2023 року у справі № 520/6243/22, від 28 серпня 2023 року у справі № 420/17338/22, з 01.12.2015 року діють єдині правила проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників, незалежно від дати їхнього прийняття, переведення, виходу на роботу чи зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової, розрахунок індексації грошового забезпечення військовослужбовця з 1 грудня 2015 року не прив'язаний до місяця прийняття (переведення, виходу) на військову службу чи місяця зростання грошового забезпечення за рахунок будь-якої його постійної складової.
Верховний Суд дійшов висновку, що з 1 грудня 2015 року відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займав військовослужбовець.
Також, у постановах Верховного Суду від 29 березня 2023 року у справі № 380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 420/11424/21, від 15 червня 2023 року у справі № 120/6277/22, від 22 червня 2023 року у справі № 520/6243/22, від 28 серпня 2023 року у справі № 420/17338/22, від 18 жовтня 2023 року у справі № 200/5343/22, від 19 жовтня 2023 року у справі № 380/9726/20, серед іншого, ВС зазначав, що Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці», суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.
Щодо поточної індексації, Верховний Суд вказав, що право працівника на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078).
Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку № 1078).
Також, ВС дійшов висновку, що з 1 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Верховний Суд зазначив наступне.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувалися з 1 грудня 2015 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, ВС дійшов висновку, що повноваження військової частини щодо виплати цієї суми індексації не є дискреційними.
З урахуванням того факту, що 1 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, Верховний Суд зазначив, що березень 2018 року став місяцем підвищення доходу військовослужбовців, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
На підставі системного і цільового способу тлумачення абзаців 3, 4 Порядку № 1078, Верховний Суд дійшов висновку, що у зв'язку із підвищенням у березні 2018 року доходу військовослужбовця, належить вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці, а якщо так, то у якому розмірі.
У цьому контексті ВС зауважив, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Щодо кола обставин, які належить з'ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, Верховний Суд дійшов висновку, що буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити:
- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А);
- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);
- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
У такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Верховний Суд вказав, що приписи абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 ведуть мову про суму індексації грошового забезпечення, яка мала б скластися у березні 2018 року, якби в тому місяці не відбулося підвищення окладів військовослужбовців.
З огляду на це, суму індексації грошового забезпечення, яка мала скластися у березні 2018 року, слід визначати на основі застосування січня 2008 року у якості місяця підвищення доходу, а не березня 2018 року.
01 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704 (далі - Постанова КМУ № 704), якою затверджено, зокрема: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, Національної гвардії, Державної прикордонної служби та Державної спеціальної служби транспорту згідно з додатком 2.
Так, з маиеріалів справи встановлено, що позивача було призначено на посаду за мобілізаційним планом з 30.03.2022 відповідно до наказу №12 від 30.03.2022.
Позивачу в період з березня до грудень 2022 року нараховувалося та виплачувалася поточна індексація у загальній сумі 10 452,98 грн.
Однак, позивач вважає, що має право на отримання індексації-різниці, яка повинна бути вирахувана, виходячи з різниці розміру грошового забезпечення за займаною посадою в березні 2018 року та сумою індексації грошового забезпечення в межах прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018, що склалася у березні 2018 року та різниці розміру грошового забезпечення за займаною посадою в лютому 2020 та сумою індексації грошового забезпечення в межах прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020, що склалася у лютому 2020 року, відповідно до приписів абзаців 4, 5, 6 п. 5 та п. 102 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003.
Слід зазначити, що право на отримання індексації-різниці грошового забезпечення виникло саме у зв'язку зі змінами посадових окладів військовослужбовців з 01.03.2018 на підставі Постанови № 704, та виходячи із приписів абзаців 4, 6 Порядку № 1078, з березня 2018 року, останні мали право на перерахунок індексації грошового забезпечення, з урахуванням особливостей, запроваджених указаними нормами Порядку № 1078.
Однак, посадовий оклад позивача, який був призваний у 2022 році на військову службу за призовом у межах спірного періоду внаслідок законодавчих змін не підвищувався та визначався Постановою № 704, яка вже діяла на момент призначення останнього 30.03.2022 на посаду.
Таким чином у позивача не виникло право для нарахування й виплати йому індексації-різниці відповідно до приписів абзаців 4, 6 Порядку № 1078, виходячи з різниці розміру грошового забезпечення за займаною посадою в березні 2018 року та сумою індексації грошового забезпечення в межах прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018, що склалася у березні 2018 року та різниці розміру грошового забезпечення за займаною посадою в лютому 2020 та сумою індексації грошового забезпечення в межах прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020, що склалася у лютому 2020 року.
Подібний правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 04.04.2024 у справі №160/2481/23.
Позивачем помилково зазначається по відмінність спірних правовідносин та висновків Верховного Суду, викладені в постанові від 04.04.2024 по справі №160/2481/23, враховуючи те, що у зазначеній справи судом касаційної інстанції зазначено, що посадовий оклад позивача, який був призваний 13.06.2018 на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, у межах спірного періоду внаслідок законодавчих змін не підвищувався та визначався Постановою № 704, яка вже діяла на момент призначення останнього 22.08.2018 на посаду. Таким чином, як в межах справи №160/2481/23, так і в межах даної справи військовослужбовці станом на лютий-березень 2018 року не проходили військову службу, грошове забезпечення не нараховувалося станом на лютий-березень 2018р., а визначено на час призначення на посаду після березня 2018р.
На даний час судова практика Верховного Суду не змінювалася, ухвалою Верховного Суду від 22.01.2025 по справі №420/16732/24 відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі, в межах якої відмовлено у задоволенні позовних вимог позивача, який з 22.03.2022 почав проходити військову службу у Збройних Силах України та у лютому-березні 2018 р. не отримував грошове забезпечення, а тому відсутнє право на отримання щомісячної індексації-різниці грошового забезпечення за період з 22.03.2022 по 12.05.2023 включно, відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078. Зазначено, що суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень керувались висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 29 березня 2023 року у справі № 380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 420/11424/21, від 15 червня 2023 року у справі № 120/6277/22, від 22 червня 2023 року у справі № 520/6243/22, від 28 серпня 2023 року у справі № 420/17338/22, від 18 жовтня 2023 року у справі № 200/5343/22, від 19 жовтня 2023 року у справі № 380/9726/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 160/2481/23, від 8 червня 2024 року у справі № 200/2319/23 щодо виплати індексації грошового забезпечення.
Посилання позивача на висновки Другого апеляційного адміністративного суду, викладені в постанові від 15.07.2024 у справі №440/18487/23, колегія суддів не бере до уваги, оскільки увідповідності до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необгрунтованість позовних вимог в цій частині та відмову у задоволенні позовних вимог.
Щодо вимоги про проведення виплати компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44, колегія суддів зазначає, що вказані вимоги також не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від основних вимог, у задоволенні яких судом було відмовлено.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог частково шляхом визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду по суті та ненадання відповіді ОСОБА_1 на рапорт від 23.05.2024 та 15.06.2024 та зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути та надати відповіді на рапорти ОСОБА_1 від 23.05.2024 (вх.№2785) та 15.06.2024 (вх.№3153).
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.07.2025 по справі № 480/7290/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді О.В. Присяжнюк В.А. Калиновський